Як я не потрапив до Великобританії

Як і мільйони співвітчизників, Новий рік я завжди зустрічав на батьківщині. Проте цього разу заманулося провести новорічну ніч десь за кордоном. Вибір припав на Лондон. Але через співробітників британського консульства поламати традицію не вдалося.

Британці вигадали й впровадили цікаву схему, згідно з якою документів на оформлення віз консульство не приймає. Замість нього це робить посередницька за суттю структура — візовий центр Великої Британії. Туди можна потрапити тільки за попереднім записом через Інтернет. Це зроблено спеціально, аби в офісі візового центру не створювалася черга, а кількість прийнятих у громадян документів відповідала можливостям консульства видати візи у встановлений термін.

12 грудня — чітко в призначений час — здав потрібні документи. Співробітниця центру сказала, що паспорт із візою буде готовий післязавтра, тобто 14 грудня. Але 14 грудня документів мені не видали. Не видали їх і протягом усього наступного тижня. Щодня я чув одне й те саме: «Ваші документи на розгляді в консульстві».

21 грудня зрозумів, що до Лондона на Новий рік потрапити не зможу. Тому попросив просто віддати мені паспорт: можливо, іще встиг би придбати авіаквиток для подорожі до безвізової країни. У візовому центрі мені відповіли відмовою: «У нас вашого паспорта немає, він у консульстві». Зателефонував до консульства. Набирав кожний із номерів по двадцять разів — постійно зайнято. Якимось дивом нарешті вдалося додзвонитися. Мені сказали, що з претензіями треба звертатися до тієї організації, яка прийняла документи, тобто до візового центру. І туди телефонував чотири рази, і щоразу чув: «Ваші документи на розгляді, передзвоніть за годину».

Тоді вирішив зателефонувати до Посольства Сполученого Королівства, аби поскаржитися на роботу консульства і забрати нарешті мій паспорт. Працівниця посольства уважно мене вислухала і повідомила, що питаннями оформлення віз займається консульський відділ, куди й мушу звернутися. «Якщо не помиляюся, — додала співрозмовниця, — у правилах записано, що візи оформляються не 48 годин, а від 48 годин. Зайдіть на сайт і уважно почитайте правила. З приводу незадовільної роботи консульства ви можете надіслати скаргу електронною поштою. Усі контакти є на сайті».

Послухавшись поради, знову зайшов на сайт. Там написано таке: «Більшість рішень про видачу віз ухвалюється протягом 48 годин з моменту подачі документів до візового центру». Жодних інших термінів, а також підстав для вивчення документів за тривалішою процедурою не наводилося. Можливо, мої документи вирішили розглянути не так, як це робиться в більшості випадків? Але тоді хотілося б чітко знати — які це випадки і які терміни їхнього розгляду? Адже якби мені відразу повідомили, що документи можуть розглядати не 48 годин, а, скажімо, 480, то вирішив би поїхати до іншої країни...

Довелося вивчити норми міжнародного права. Ще 10 лютого 1993 року в Лондоні було підписано Договір про принципи відносин і співробітництва між Україною і Сполученим Королівством Великобританії та Північної Ірландії. Цей договір сторони вже ратифікували. Цитую деякі його положення: «Сторони розвиватимуть свої відносини сумлінно й на основі чіткого дотримання принципів міжнародного права. Вони проголошують свою відданість... принципам... повагу до прав людини і визнають верховенство закону» (ст. 4); «Сторони підтримуватимуть широкі й вільні контакти між громадянами України і Сполученого Королівства. Вони вітають положення Меморандуму про порозуміння та необмежену свободу пересування, підписаного в Лондоні 15 вересня
1992 р. Сторони дотримуватимуться відповідних процедур оформлення віз в оптимально стислі терміни та з максимальною ефективністю» (ст. 13). У моєму випадку при вирішенні візового питання я щось не завважив ні стислих термінів, ні ефективності...

І от що виходить. Консульс­тво скарг не розглядає, а радить звертатися до тих, хто прийняв документи. Візовий центр також скарг не розглядає, оскільки віз він не оформляє, а лише приймає документи. Посольство взагалі понад усім цим — йому й діла немає до неякісної роботи консульства і посередницько-підприємницьких структур, які функціонують при ньому.

31 грудня мені нарешті повідомили, що мої документи розглянуто, у видачі візи відмовлено, паспорт можна забрати. Отже, на вивчення мого питання й ухвалення рішення пішло не 48, а таки 480 годин. Виявляється, співробітник, який вивчав мої документи, дійшов висновку, що він «має серйозні сумніви» щодо моїх щирих намірів залишити Великобританію в заявлений термін. Чому? Тому що даних про організацію, де я працюю, немає в телефонному довіднику! Зате було зазначено, що мене вирішили не викликати на співбесіду, «оскільки це недоцільно».

Звичайно, я міг би навести безліч аргументів на своє виправдання. По-перше, розміщення інформації в телефонному довіднику в нашій країні є добровільним, а не обов’язковим. По-друге, про який довідник ідеться? В одних довідниках дані про мою організацію є, в інших — немає. По-третє, чому б не зателефонувати за одним з номерів, які я зазначив в анкеті?.. До слова, на початку 2007 року Посольство Великої Британії і Північної Ірландії запрошувало мене на прес-конференцію з приводу спрощення порядку видачі віз. Тоді телефон організації, в якій я працюю, британські службовці знайшли за хвилину...

Не подумайте, що я скаржуся. Зрозуміло, що будь-яка держава має право відмовити у в’їзді на свою територію будь-якому іноземцеві без пояснення причин. Хочу звернути увагу на інше. Випадки тяганини та необґрунтованих відмов у видачі віз українцям з боку консульств багатьох так званих цивілізованих країн, на жаль, не поодинокі. Мій приклад — лише один з тисяч. Але ж це суперечить принципам міжнародного права! Приміром, іще 1993 року було підписано Договір між урядами України та Сполученого Королівства про співробітництво в галузях освіти, науки і культури. Стаття 9 цього договору містить всього одне положення: «...Сторони сприятимуть розвиткові туризму між двома країнами». Хотілося б запитати у британців: чи сприяє розвиткові туризму між двома країнами така практика, коли консульство документів не приймає і претензій не розглядає, а створена при ньому посередницько-підприємницька структура ні за що не відповідає?..

За своїми службовими обов’язками частенько спілкуюся з менеджерами турфірм. Вони розповідають, що теж не можуть зрозуміти принципів роботи деяких консульств, а дії консульських службовців інакше як знущанням іноді й назвати не можна.

Наведу кілька прикладів. Консульство країни А розглянуло документи сім’ї з чотирьох осіб. Глава сімейства працює заступником керівника великого банку, має чималі статки, а також значний досвід ділових подорожей цілим світом. І що? Мамі, двом малолітнім дітям та їхній няньці видали візи, а татові відмовили.

Громадянин України попросив у консульстві країни Б оформити йому мультивізу (що дає право багатократно відвідати країну). Зібрав усі необхідні для цього документи, заплатив консульський збір. Йому видали «мультивізу» терміном на... один місяць.

Консульство країни В, яка має вихід до трьох морів, у розпал літнього сезону три тижні взагалі не розглядало документів. Тому що в них... поламався комп’ютер. Тисячі українських громадян заплатили гроші, здали паспорти й документи, але віз їм або взагалі не оформили, або оформили з великим запізненням.

Туристичний ринок України досі з жахом згадує ситуацію 2007 року, коли одна з турфірм вирішила запустити чартерну програму до Ніцци. Це була свого роду інновація, оскільки раніше ніхто не зважувався на чартери не тільки в напрямку французьких курортів, а й узагалі Франції. І що ж? Консульство країни Г відмовило у видачі віз половині туристів. Без пояснень. Чартерна програма провалилася (хто ж «ганятиме» напівпорожній борт?), колосальних збитків зазнали українська та іноземна турфірми, авіакомпанія, готелі.

Траплялися випадки, коли консульства губили паспорти, і не одного туриста, а цілої групи...

При цьому висунути претензії майже неможливо — адже на дипломатичні та консульські установи не поширюється законодавство країни перебування. Хочеш позиватися? Звертайся до суду іноземної держави.

Певна річ, керівники та менеджери турфірм говорять про візову вакханалію, так би мовити, упівголоса. Зрозуміло, вони не хочуть сваритися з консульствами й ладні миритися з «поодинокими випадками». Але своє вагоме слово могли б сказати українські чиновники-євроінтегратори. Тим більше що в статті 55 Віденської конвенції про консульські зносини (приміром, беззастережне виконання цього документа передбачене Спільним комюніке про встановлення консульських зносин між Україною і Сполученим Королівством Великобританії та Північної Ірландії, яке було підписано 14 грудня 1991 року) є норма про те, що консульські службовці зобов’язані поважати закони і правила держави перебування. А отже, і її громадян. З багатьма європейськими країнами підписано угоди, в яких записано, що сторони зобов’язуються оформляти візи «максимально ефективно й у розумні терміни».

Вдарити на сполох могли б також всеукраїнські туристичні громадські організації, які, власне, покликані захищати права туристичного бізнесу та рядових туристів. У нашій країні маємо не менше ніж два десятки таких організацій. На жаль, добровільні об’єднання у сфері туризму в нашій країні є або безпорадними, або існують тільки на папері.

Чи є рецепти — як убезпечитися від візових проблем? Чи можна звести до мінімуму ризик неотримання візи або невчасності розгляду документів? Менеджери турфірм кажуть, що це як лотерея: десять груп отримують візи без проблем, а потім раптом «гальмують» мало не кожного другого. «Головна порада — ідеально оформляти всі документи, — каже науковий працівник Інституту споживчих експертиз Юрій Чернобривець. — Якщо консульство вимагає довідку з банку про рух грошей на поточному рахунку — потрібно нести саме таку довідку, а не про залишок коштів на депозиті. Якщо кажуть, що потрібно написати в довідці, що її видано «на вимогу» (хоча ця фраза позбавлена будь-якого змісту) — саме це й треба писати, незважаючи на те, що в шапці документа зазвичай зазначають назву консульської установи. Формальні правила потрібно й виконувати формально. А ще можна оформити страховку на випадок невиїзду і хоч якось компенсувати свої втрати в разі візових проблем».

…На початку січня написав і відправив поштою письмову скаргу на ім’я Кевана Кліфтона, консула Посольства Великобританії в Україні. Відповіді не отримав до цього часу.

Коментар Мартіна ХАРРІСА, генерального консула Посольства Великобританії в Україні:

— Посольство Великобританії підтримує високий рівень візових послуг, надаваних нашим клієнтам. Стандарти надання візових послуг встановлені державним агентством UKVisas («Візи Великобританії»), що відповідає за діяльність з видачі віз до Великобританії в усьому світі.

Відповідно до встановлених стандартів, рішення щодо 90% анкет, які не викликають запитань, має бути ухвалене протягом 24 годин після того, як візовий центр передасть заповнену анкету до візового відділу посольства. Грудень виявився порівняно завантаженим місяцем, протягом якого було отримано дві тисячі анкет. Але, попри все, наш візовий відділ перевиконав запланований кількісний показник, ухваливши рішення щодо 95% анкет, які не викликають запитань, протягом 24 годин. А отже, ми дотрималися зобов’язання, розміщеного на нашому веб-сайті, ухвалювати рішення про видачу візи протягом 48 годин з моменту подачі анкети до візового центру.

Деякі анкети можуть викликати додаткові запитання. Причин може бути багато, але найчастіше — це необхідність перевірити подані документи. У таких випадках запланований показник — ухвалити рішення щодо 90% зазначених анкет протягом 15 робочих днів. У грудні рішення щодо 314 з 350 таких анкет було ухвалено в межах визначеного терміну, що становило 90%.

Ті, хто подав заявку на отримання візи, у разі потреби можуть забрати свої паспорти або документи з візового відділу в будь-який момент. Зараз ми розглядаємо цей випадок, аби зрозуміти, чому цього не було роз’яснено.

Поміркуємо також, як іще можна вдосконалити наші процедури. За останні два роки ми перейшли до подачі заяв у режимі он-лайн, впровадили нову систему резервування дня і часу подачі документів, щоб уникнути черг, а також відкрили новий візовий центр, який приймає документи за подовженим графіком роботи.

Опитування клієнтів, проведене нами в останньому кварталі 2007 року, показало, що 92,33% респондентів дали нашим послугам оцінку «добре» або «дуже добре». Ми налаштовані і надалі підтримувати, як мінімум, такий же рівень надання послуг і незмінно уважно ставитися до відгуків і побажань наших клієнтів.