ЯК УКРАЇНЦІВ ПЕРЕРАХОВУВАТИМУТЬ ПРО ЩО НАС ЗАПИТАЮТЬ ПІД ЧАС ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ

Переписувач прийде у ваш дім у проміжку від 5 до 14 грудня і запише все про вас і членів вашої родини станом на 12-ту годину у ніч із 4 на 5 грудня. Отже, якщо переписуватимуть вас 10 грудня, а у вас 8-го народилася дитина, її у переписний лист не занесуть. Зате якщо ви, не дай Боже, помрете 6 грудня, а переписувач прийде пізніше, то маєте шанси вважатися живим до наступного перепису.

Всю інформацію запишуть зі слів опитуваних, переписувачам заборонено вимагати будь-які документи. Їх не цікавить, чи законно ви, саме ви, мешкаєте на цій площі, і взагалі, чи маєте право перебувати в Україні. Це все — функції інших органів. Статистика просто хоче зробити моментальний портрет нашого народонаселення. Щоб краще розібратися — до чого наш народ дійшов, і куди йти далі.

Отже, перше, про що нас запитають, — це «прізвище й ініціали». Ця інформація потрібна переписувачам лише для того, щоб випадково не опитати вас двічі.

Далі — безпосередні запитання переписного листа.

І. «Ваші родинні стосунки з особою, яка записана першою у домогосподарстві».

Під домогосподарством слід розуміти те, що в просторіччі називають сім’єю, — кілька осіб, які спільно мешкають у приватному будинку, квартирі, кімнаті в комуналці, орендують куток тощо. Які ведуть спільне господарство й об’єднують свої кошти. Найчастіше це, звісно, родичі. Однак можна припустити і наявність певної міні-общини — наприклад, хіпі чи сектантів, які теж підходять під визначення «домогосподарство». У радянському переписі населення таких ускладнень не знали: йшлося не про «домогосподарство», а про «сім’ю».

Отже, ви можете бути 1) «членом домогосподарства, записаним першим», 2) «дружиною, чоловіком», 3) «дочкою, сином», 4) «матір’ю, батьком», 5) «сестрою, братом», 6) «невісткою, зятем», 7) «свекрухою, свекром, тещею, тестем», 8) «бабусею, дідом», 9) «онуком, онучкою», 10) «інший рівень родинності та свояцтва», 11) «не родичем».

ІІ. «Ваша стать». Тут вибір небагатий і традиційний: або «чоловіча», або «жіноча».

ІІІ. «Тимчасово» або «відсутній», або «проживаючий». Це стосується лише тих, хто або постійно живе тут, але тимчасово, на термін не більше одного року, виїхав кудись, або, навпаки, опинився в цьому помешканні у ніч із 4 на 5 грудня, але живе і житиме тут не більше 12 місяців.

ІV. «Ваша дата народження» — «число, місяць, рік», «скільки років виповнилося».

V. «Ваше місце народження» — йдеться не про «будинок і вулицю» і навіть не про село чи район. А лише про «укрупнені одиниці» — області України, Автономну Республіку Крим, міста Київ чи Севастополь. Або ж ви народилися в іншій державі — тоді зізнавайтеся, у якій?

VІ. «Ваше етнічне походження», тобто «національність (народність) або етнічна група». Це, мабуть, одне із найбільш неоднозначних запитань перепису. За радянських часів не особливо мудруючи запитували лише про національність. Тепер же можна назвати замість цього й етнічну групу. Як бути, коли людина зараховує себе і до якоїсь національності (наприклад, до українців), і до тієї чи іншої етнічної групи (скажімо, до гуцулів), товста інструкція з перепису мовчить. Певне, опитуваний зобов’язаний вибирати щось одне.

VІІ. «Ваші мовні ознаки». Це запитання замінило простеньке радянське «Ваша рідна мова». Тобто рідну мову теж потрібно вказати, але тепер слід ще й відповісти, чи вільно володієте державною мовою, якщо вона вам не рідна. І якою ще мовою володієте вільно. У радянські часи додавалося «народів СРСР». Тепер це обмеження знято: хочеш — уписуй російську, хочеш — англійську чи польську.

VІІІ. «Ваше громадянство». За радянських часів на це запитання відповідали тільки іноземці. Адже переважна більшість довколишніх жителів були «простими радянськими людьми». І запитувати ні про що. Тепер же — будь ласкавий відповісти: ти громадянин України, особа «без громадянства» чи громадянин «іншої держави» (назва).

Варіанти відповідей на запитання ІХ. «Ваш сімейний стан» розширилися, порівняно з аналогічними за СРСР. До відповідей «ніколи не перебував (ла) у шлюбі», «удівець (удова)», «розлучений (на)», «розійшовся (лася)» додалося ще «перебуваю в зареєстрованому шлюбі» або «перебуваю в незареєстрованому шлюбі» замість єдиного радянського «перебуває у шлюбі». Річ у тому, що всі останні радянські переписи населення в Україні (утім, такі були справи і в інших республіках) фіксували, що одружених чоловіків на кілька сотень тисяч менше, ніж заміжніх жінок. І річ не в багатоженстві. Просто багато чоловіків незареєстрований шлюб таким взагалі не вважали. На відміну від жінок.

Х. «Ваша освіта». Це запитання теж передбачає інші відповіді, ніж за радянських часів. Те, що раніше називалося «початковою» освітою, тепер — «початковою загальною», «неповна середня» (семи-восьмирічка) — «базовою загальною середньою», «загальна середня» (десятирічка) перетворилася на «повну загальну середню», «середня спеціальна» (технікум) — «початкову вищу». Вища ж освіта тепер розпалася на дві категорії — «повну вищу» (для магістрів і спеціалістів) і «базову вищу» ( для бакалаврів). Втім, як і за радянської влади, якщо ти «неписьменний (на)» або маєш «незакінчену вищу» — це так само залишається і в українській державі.

ХІ. «Ви закінчили професійно-технічний навчальний заклад?» — або «так», або «ні». Третього не дано. А може, ви навчаєтеся зараз? Тоді назвіть ХII. «Тип навчального закладу» — «вищий» (університет, інститут, академія, технікум), «професійно-технічний», «загальноосвітній» (школа), «інший навчальний заклад» (курси) або «не навчаюся».

ХIII. «Ваші джерела засобів існування»

Передбачаються — «праця на підприємстві, в організації, установі, селянському (фермерському) господарстві»;

— «праця в окремих громадян»;

— «праця на власному підприємстві»;

— «праця на індивідуальній основі»;

— «праця у власному селянському (фермерському) господарстві»;

— «праця на сімейному підприємстві без оплати праці»;

— «робота в особистому підсобному господарстві»;

— «прибуток від власності»;

— «пенсія»;

— «стипендія»;

— «допомога» (окрім допомоги безробітним);

— «допомога безробітним»;

— «інший вид державного забезпечення»;

— «на утриманні інших осіб»

— «інше джерело».

З радянськими варіантами відповідей навіть не порівнюватимемо — так усе змінилося.

Для тих, хто постійно проживає, інші запитання — після ХIII:

ХІV. «Повна назва установи, організації, підприємства, власної справи, де ви зайняті основною роботою, вид діяльності». Такого запитання в часи СРСР не було. Схоже, наша держава не впевнена, що знає про існування всіх установ, організацій тощо, які є в Україні.

ХV. «Ваше заняття на основній роботі». Аналогічно пункту ХIV — при радах держава без усякого перепису знала про кожного, хто чим займається (чи мусить займатися) на роботі. Зараз — не дуже.

ХVI. «Місцезнаходження вашої роботи» — або «на території проживання», або «в іншій території» (області, місті, державі). Та й справді, а скільки наших громадян щодня їздять на роботу бозна-куди?

ХVII. «Ваше становище у занятті»:

— «працюючий(а) за наймом»;

— «член колективного підприємства, кооперативу»;

— «роботодавець»;

— «самозайнятий (а)»;

— «безоплатно працюючий член сім’ї».

Ось він, скасований соціальний стан!

XVIII. «У цьому населеному пункті ви проживаєте безперервно від дня народження»? Або «так», або «ні».

Якщо ні, то чи давно приїхали — «рік, від якого безперервно проживаєте» — з якої області України чи країни і з «міста» чи «села». А може, ви «біженець» або «депортований»? Ось цих запитань у радянському перепису точно не було. Тоді й слів таких не знали.

І, нарешті, якщо ви жінка старша 15 років, то XIX. «Народжували дітей?» — «так» або «ні». А якщо «так», то «скільки» — і «скільки з них живе».