ЯК СТАТИ МАНДРІВНИКОМ

У Херсон прийшов професіональний мандрівник Сергій Гордієнко. Автор не помилився, вживши це дієслово. Саме прийшов. Тут його зустріла, як то кажуть, громадськість, погодували, допомогли влаштуватися на ночівлю. А прямує Сергій з Ужгорода до Севастополя. Йде з майже 40-кілограмовим рюкзаком за плечима близько двох місяців. Таких вояжів по Україні в нього десятки. На щастя, благополучних, без моторошних пригод. Ночує Сергій переважно під зорями в одномісному наметі. Харчується по-різному. Щось із собою несе, а притисне, то й шашликом зі змії не погребує. Мета нинішнього походу: оглянути міста й села рідної землі, познайомитися з цікавими людьми, а ще —фізично підготуватися до здійснення заповітної мрії — трансатлантичного лижного переходу самотужки через Північний полюс до берегів Канади. До виконання надзавдання житель Дніпропетровська Сергій Гордієнко підбирається давно. Свого часу в складі української експедиції дійшов на лижах до Північного полюса. «Операція «Мейнленд» — так назвали в пресі похід Сергія Гордієнка до арктичного мису Расмусена, де він прожив у сніговій хатині-захистку 75 днів. Гляціолог антарктичної станції «Академік Вернадський» Леонід Говоруха згадував: «Сергій повернувся на станцію засмаглий і зарослий, але бадьорий і жвавий. За час свого перебування на мисі зібрав масу цінних метеоспостережень. На жаль, на Мейнленді він заслаб, мабуть, після неминучих купань у морі, коли потрапляв в ополонки».

Власне кажучи, Сергій Гордієнко, за освітою вчитель історії, в недавньому минулому слідчий карного розшуку, подорожує заради власної цікавості. Його завжди вабила романтика мандрівок. Ще у студентські роки став кандидатом у майстри спорту зі спортивного туризму. Нині цей вид активного відпочинку не в моді. Туристичні клуби повсюдно «наказали довго жити». Сергій залишив роботу в міліції й цілком поринув у своє хобі. За соціальною статистикою він безробітний. «Хто фінансує захоплення?» — вправі запитати читач. «Це одне з найважчих питань. Знайти спонсора — значить зробити, напевно, більше, ніж півсправи», — говорить Сергій. Але він — «профі». Його знають (принаймні у певних колах) у багатьох країнах. Формула визнання проста: щоб стати відомим мандрівником, потрібно подорожувати. Під ім’я й дають доброзичливці гроші. Певна річ, невеликі. Свої враження від побаченого й пережитого Сергій оформляє в дорожні нотатки з фотографіями. А нещодавно він «розжився» на відеокамеру.

Прочани завжди були, є і будуть на землі нашій. І як отут не пригадати пушкінські рядки: «По прихоти своей скитаться здесь и там, Дивясь божественным природы красотам… Вот счастье! Вот права!».