Я не готовий мати дітей

«Три роки тому я познайомився з прекрасною дівчиною. Через півроку вона стала моєю дружиною. Спочатку все йшло добре: ми разом відпочивали, ходили в походи, багато часу проводили з друзями, відвідували виставки та концерти. Я вважав нас щасливою парою, тим паче що Наталя мала вигляд цілком задоволеної. Однак останніх півроку вона з будь-якого приводу заводить розмову про дітей. Дитяча тема переслідує мене скрізь. У маркеті дружина побачила різнобарвний дитячий посуд і відразу завела розмову про те, як радісно напувати дитину з такої веселенької чашки. На фотовиставці фотографія чорношкірої мадонни з немовлям зворушила її до сліз, і вона сказала, що страждає від неможливості плекати рідну кровинку. Після недавнього перегляду фільму про життя сімейної пари, яка виховує трьох діточок, Наталя поставила мені ультиматум: або ми заводимо дитину, або розлучаємося. Це жахливо! Мені 35 років, їй 30 — ми ще досить молоді, і куди нам поспішати? Тим паче що коли ми зустрічалися, жодних розмов про дітей у близькому майбутньому не було. А тепер я постійно чую від Наталі, що їй уже тридцятник, а її мама в такому віці вже мала двох дітей. Та й мама підкидає дров у вогонь: «Що це за сім’я, ви вже три роки разом, а в мене досі немає онуків!» Коли я з’явився на світ, моєму батькові було 40, та й то він казав, що не був готовий до моєї появи, попри те, що вже хотів стати батьком. Я ще не готовий до такого кроку, мені цілком вистачає дружини, батьків і роботи для щастя. Ну чого їй бракує? Адже нам і так добре вдвох. А діти — це стільки турбот, тим більше що ми обоє працюємо й живемо досить насиченим життям. Мене дедалі більше дратує поведінка дружини, однак, незважаючи на це, я хочу зберегти наш шлюб і роблю для цього все: дарую їй дорогі подарунки, вожу на екзотичні курорти, купую абонементи в центри краси, щоб вона могла піклуватися про свою зовнішність. Але нічого не допомагає. Кожен мій подарунок, навіть вручений із нагоди якоїсь дати, викликає в ній обурення, і вона каже, що я не люблю її й хочу від її відкупитися. Усі її випади сприймаю як ослячу впертість примхливої дитини. Порадьте, як переконати дружину в тому, що нам ще рано заводити дітей?»

Олексій (Київ)

Коментар психолога

Навряд чи, Олексію, ви зможете переконати її в цьому. Бо біологічною метою будь-якого шлюбу є продовження роду. А тому бажання вашої дружини мати дитину цілком природне. Мало того, якщо жінка хоче мати від вас дитину, це — ознака її любові до вас. Тому що дорослі здорові люблячі жінки, як правило, хочуть мати дітей від своїх любимих чоловіків. У дитині кохання пари знаходить свій природний і повноцінний вияв. У дітях люди продовжують себе та одне одного і продовжують любов до своїх партнерів. Тому в дитині ваша дружина любитиме вас ще більше.

Рішення про народження дітей — ознака зрілості пари. У цьо­му випадку значення має не вік, а саме душевна зрілість. Хтось може дозріти до такого рішення у 25 років, а хтось — і в 40 не відчуватиме себе готовим. Вважається, що тільки з появою дітей пара перетворюється на повноцінну сім’ю. Наскільки можна судити з вашого способу життя, ваша сім’я перебуває у початковій стадії свого формування. Ця стадія характеризується тим, що партнери шукають рівновагу у стосунках одне з одним, визначають дистанцію між своєю та родинами батьків партнерів, виробляють спільні правила життя та поведінки всередині сімейної системи, формують власне модель сім’ї. До нової сім’ї кожен із партнерів приходить із власними уявленнями про те, якою їй бути. Дуже сильно впливають на модель сімейних взаємин, що формується в уяві кожного партнера, родини батьків. Часто з лояльності до батьків ми повторюємо деякі події з їхнього життя. Причому відбувається це ніби само собою, саме в тому віці, що і з батьками. Тут проявляється так званий синдром річниць. Якщо один із партнерів був піз­ньою дитиною в сім’ї, то, як правило, і свою сім’ю він створює у більш зрілому віці. Відповідно, час народження дитини теж відсувається. І чоловікам, і жінкам властиво чинити так, як свого часу чинили їхні батьки. Якщо ваш батько став батьком у зрілому віці, то ви можете переймати його програми. У свідомості вашої дружини закладено зовсім іншу модель сім’ї. За її уявленнями, на цей час у неї вже точно має бути дитина, адже в мами у її віці було аж двоє. І якщо вона «порушила заповіт матері», то може виникнути велика тривога з цього приводу. Жінці може здаватися, що вона не варта материнської любові тому, що відступилася від прийнятого в її батьківській сім’ї сценарію. За сценарієм її мами, кожна порядна жінка до 30 років має народити двох дітей. А якщо не так — отже, ти як жінка не відбулася. Тому питання про народження дитини таке важливе для Наталі: в її очах тільки це зробить її успішною жінкою, що відбулася. Якщо виходити з цієї логіки, вона й так довго чекає свого зоряного часу. Тому для неї не мають особливої ваги ваші подарунки іншого роду. Найдорож­чий подарунок, який ви справді могли б їй зробити в цій ситуації, — це подарувати їй можливість стати матір’ю. Адже без вашого кохання вона такої можливості мати не може. Ва­шу відмову заводити дитину вона трактує як те, що ви не любите її по-справжньому. При цьому вона не бачить вагомих причин для такої вашої поведінки.

Щоб зберегти шлюб і побудувати повноцінну сім’ю, вам із дружиною необхідно домовитися про те, яка модель сім’ї влаштовує вас обох. Для цього вам потрібно розібратися у причинах своєї поведінки. Якщо чоловік не готовий стати батьком, то це може бути викликане різними причинами. Однією з них може бути велика залежність від своїх батьків, що властиво пізнім дітям. Своєю підвищеною участю в житті батьків вони сприяють цілісності їхньої сім’ї. Таке часто буває, якщо народження дитини скріпило шлюб, що перебував під загрозою. У такому разі дитина завжди відчуває, що на ній лежить відповідальність за добрі стосунки між батьком і матір’ю. Людина, котра має таку сімейну історію, насамперед залишається дитиною своїх батьків, а не чоловіком своєї дружини, що, безумовно, заважає їй узяти на себе відповідальність за виховання власного нащадка.

Крім того, мати власних дітей чоловікові заважають усілякі страхи. По-перше, з народженням дитини більша частина уваги дружини перепадатиме маляті. Чо­ловік боїться відійти на другі ролі і тому несвідомо може ревнувати жінку до дитини. Особ­ливо можливий такий сценарій, як­що чоловік хоче бачити у своїй дружині матір, яка піклується насамперед про нього. Тоді майбутні син чи дочка є його прямими конкурентами. По-друге, з народженням дітей жінка починає висувати до чоловікові трохи інакші вимоги, ніж раніше. Крім ролі чоловіка, він ще повинен грати і роль батька. Функція захисту сім’ї від зовнішніх потрясінь, забезпечення її сталості набуває більшої ваги. До того ж з’являється функція виховання дитини, про яку чоловіки зазвичай мають дуже приблизне уявлення. Тому ситуація, яка змушує їх сумніватися у своїх силі й успішності, викликає в них страх і прагнення уникнути її.

Ще однією причиною, що може позбавити чоловіка потреби мати своїх дітей, є ситуація, коли дитину замінює йому власна дружина. І саме до неї він виявляє батьківські почуття, носиться з нею, балує. Якщо дружина шукає можливості вбачати у чоловікові батька, якого їй бракує, — то тоді ситуація може влаштовувати обох, і питання дітей у такій сім’ї може взагалі не стояти. Якщо ж ні — то вона всіляко пручатиметься нав’язаній їй ролі, прагнутиме перевести стосунки у площину рівноправних дорослих. Як, власне, і відбувається в ситуації Олексія.

Звичайно, рішення про народження дитини має бути усвідомлене і прийняте обома батьками. Якщо в парі немає згоди з цього приводу, згладити ситуацію допоможе відкрите обговорення подружжям своїх страхів, прагнень, надій. Неодмінно слід з’ясувати, хто чого очікує від іншого і який внесок готові зробити обоє в те, аби дитина змогла з’явитися й зайняти своє місце в сім’ї. Наприклад, якщо з’явиться дитина, то хто готовий за нею доглядати і в якому обсязі. Можливо, мати не планує залишати роботу. У такому разі потрібно наймати няньку, а це навантаження на сімейний бюджет. Хто відповідатиме за поповнення бюджету. Такі та багато інших питань слід прояснити, перш ніж приймати рішення про народження дітей. Потрібно узгодити, як зміняться побут і правила в сім’ї після появи дитини, як перерозподіляться обов’язки, які нові обов’язки з’являться в пари стосовно одне одного і дитини. Вам конкретно, Олексію, можна порадити таке: обговоріть цю проблему зі своїм батьком і вислухайте його думку з цього питання. Можливо, його реакція додасть вам сил і впевненості в собі. При докладному обговоренні варіантів у кожного з подружжя з’являється більш усвідомлена позиція, і прийняте рішення, хоч би яким воно було, буде більш зваженим.