Кохання з розрахунку, або Розрахунок в ім’я кохання

«Мені 34 роки. Сім років тому я закохалася й вийшла заміж за дуже привабливого і небідного чоловіка. За ці роки пристрасть минула, але ми з чоловіком утворили щось типу соціального партнерства. Ос­кільки дітей у нас немає, то наш зв’язок три­мається на взаємодопомозі в бізнесі. На чоловікові, звісно ж, лежить основна час­тина роботи, а я граю представницьку роль: кокетую з партнерами, гарно розповідаю про перспективи, приймаю потріб­них людей, ходжу з їхніми дружинами на різноманітні тусовки. Одне слово, я — обличчя фірми плюс його іміджмейкер. Я завжди в центрі уваги, мною захоплюються. Грошей завжди вдосталь, щоб розумно при­свячувати час собі, любимій: дорого й ори­гінально одягатися, відвідувати модні клуби, їздити на екзотичні курорти. Чи то мені набридло все це, чи то я чоловіка остаточно розлюбила, але в останні два роки життя моє дало тріщину, хоча зовні воно — як суцільне свято. І я зрозуміла, що чимало зусиль доклала саме до того, аби воно таким видавалося. Але в результаті у мене виникло дивне відчуття, ніби я перетворилася на якусь бездушну раціональ­ну машину, і все навколо мене — так сіро і так нудно. Немає справжніх почуттів, немає справжніх людей, немає глибоких інтересів. З чоловіком я сплю з обов’язку, з необхідності й тому, що мені його жаль. Але після цього себе мені ще більше жаль. Півроку тому я зустріла хлопця, який на дев’ять років молодший за мене. У нас виникли такі стосунки, які, на мою думку, є ідеалом кохання. З ним я витаю на десятому небі, я почуваюся бажаною, коханою жінкою. Я можу не прикидатися, не грати «потрібних» ролей. Такі почуття, як до нього, я переживала, мабуть, лише дівчиськом. І що найцікавіше: він любить мене не за мої гроші, а мене саму. Він хоче одружитися зі мною, вмовляє розлучитися з чоловіком. Та все лихо в тому, що він абсолютно не «грошова» людина. Я кажу йому: «Славку, я не для тебе — я дорога жінка!» Він годує мене запевненнями, що в мене буде все — гроші на життя він заробить. Але я знаю, що це неправда: гроші зовсім не тримаються в нього, навіть якщо йому в кишені напхати — він їх загубить. Ну як можна створювати сім’ю з такою людиною?! Моє серце розривається на частини, коли я думаю, що залишуся з чоловіком, який, до речі, дуже боїться, що я від нього піду. Я не можу більше жити тим життям, яким жила. Але й залишитися голою я теж не можу! Я звикла до того, що в моєму житті є наші з чоловіком гроші, стільки, скільки потрібно. Для мене дуже важливо бути забезпеченою в усіх своїх потребах, і я не можу пожертвувати цим заради найпрекрасніших почуттів. Однак я знаю, що Слава не підтримуватиме стосунків у ролі коханця. Якщо я не вирішу цю свою дилему, то наші почуття не зможуть залишитися такими ж чистими та яскравими. Ми обоє страждатимемо, а потім розлучимося, і я втрачу єдине, що зігріває мене в цьому житті.

Олена»

Коментар

Дорога Олено, ваші страждання цілком зрозумілі: дуже важко зробити вибір, який, як ви розумієте, переверне все ваше життя. На перший погляд, може здатися, що вам належить зробити вибір між остогидлим чоловіком і коханою людиною. Проте насправді цей вибір набагато масштабніший: адже між життям розуму та життям почуттів інколи лежить прірва. У ваших стосунках із чоловіком звичка й соціальне партнерство відіграють велику роль. Не можна сказати, що це погано: багато сімей після 7—10 років шлюбу тримаються на цьому. Але їх часто скріплює наявність дітей, які зачиналися в період бурхливого розквіту взаємних почуттів. Обов’язок перед любимими дітьми, теплі почуття, пов’язані зі спільною турботою про них, заповнюють брак емоційної експресії у стосунках подружжя.

У вашому випадку місце дитини займає не людська істота, а ваш із чоловіком спільний бізнес. Він тішить і засмучує вас, він є предметом ваших суперечок і творчих пошуків, він живиться вами й дає вам кошти для життя та саморозвитку. Це теж непогана схема — доти, доки вона задовольняє ваші запити. Однак із таким сценарієм ваша особистість зводиться до набору соціальних ролей, який, в остаточному підсумку, буде представлений маскою щасливої дружини щасливого чоловіка, успішної й адаптованої жінки, що завжди перебуває на хвилі часу. Саме такою вам хочеться якщо не бути, то принаймні здаватися. Причому добре виконання своєї ролі зміцнює ваші зв’язки не з близькими по духу, а з близькими по соціальній ролі людьми. Нагорода за вдалу постановку спектаклю — успіх, престиж, гроші.

Проте жодні гроші не можуть окупити помирання спонтанних емоцій і щирих почуттів. Тому, зустрівши людину, яка справді глибоко близька вам, із якою ви можете реалізувати своє справжнє «я», ви відчули у своєму житті глибоке неблагополуччя. І пов’язане воно з тим, що вам постійно доводилося жертвувати себе тому способу життя, який явно свідчив про соціальний успіх, але не дозволяв вам на повну силу розкрити власну особистість і висловити всі свої почуття. Вам попросту набридло уособлювати собою успіх, тим паче що глибоко в душі ви давно не почуваєтеся щасливою. Проте наявність грошей, цього атрибута успішності, дозволяє вам приховувати внутрішні сумніви, незадоволення і невпевненість у собі. Саме гроші дозволяють вам почуватися захищеною й сильною, почуватися краще за тих, у кого їх немає. По суті, гроші ви любите більше, ніж чоловіка, і більше, ніж Славу.

У принципі, гроші в людській культурі часто відіграють роль своєрідного фетиша: будучи символом певних достоїнств, зокрема й сексуальної потентності людини, вони часто підміняють собою самі достоїнства. У стосунках із чоловіком уся ваша сексуальність сублімувалася через процес заробляння грошей, а тому ви не могли реалізуватися інакше, ніж як ділова і світська жінка. І, по суті, нині вибирати вам доводиться не між чоловіками, а між способом життя, між грішми і коханням, між собою і собою. Адже все, що відбувається в нашому житті, створюємо ми самі. З якоїсь причини вам було необхідно мати «захисника» у вигляді грошей, який і ввійшов у ваше життя через шлюб із небідним чоловіком. І, хоча ви відчуваєте ці гроші як спільні, найімовірніше, вони створюються більшою мірою саме чоловіком, а вам тільки належать доти, доки ви з ним. Якби було інакше і ви могли самостійно забезпечувати свої потреби — як матеріальні, так і в престижі, вам не довелося б так тривожитися, що ви залишитеся «голою та босою». Швидше за все, ви просто ховалися всі ці роки за спиною чоловіка. Ототожнюючись із ним, ви ототожнюєтеся з його грішми, допомагаючи йому створювати їх. Так вони ставали й вашими.

Однак,за великим рахунком, весь цей час ви тільки ідентифікувалися з силою вашого чоловіка. Це давало вам ілюзію власної сили. І розлучення з некоханим чоловіком страшне для вас ще й тим, що ви відразу ж втратите не тільки право на гроші, а й ілюзію сили та успішності.

І ось уже бачимо, що ви зов­сім не самостійна й адаптована людина, а жінка, залежна від чужих грошей, без віри в себе. Ви дуже боїтеся побачити обличчя своєї слабкості, а тому тримаєтеся за грошовитого чоловіка. Вам необхідна його підтримка в житті тому, що самі ви здатні забезпечити собі той рівень задоволення потреб, на який претендуєте. Ваша схема стосунків із чоловіками будується за типом донор-реципієнт, де донором, звісно ж, є чоловік. Він повинен забезпечувати, підтримувати, допомагати реалізовуватися, ну, а ви платите йому чим можете.

А чому б вам не спробувати створювати необхідні блага самотужки, тим паче що вам уже набридло колобродити й спускати гроші. Звісно, у цьому є ризик, але не більший, ніж вести життя мальованої ляльки, яку ненавидиш. Адже так багато сил іде на те, щоб створювати видимість щастя й відповідати масці. Чи не краще витратити їх на побудову справжніх стосунків зі справжньою людиною?

Звісно, Славко не зможе грати роль доброго татуся ні через свій вік, ні через відсутність доходів. Зате в одному ви з ним на рівних: у невмінні заробляти. Ви саме тому на нього так нападаєте, що підсвідомо вгадуєте в ньому свою незрілість і уразливість, яку ненавидите. Недаремно вам трапився партнер набагато молодший за вас, і саме з ним ви почуваєтеся живою й справжньою. Швидше за все, він уособлює собою ту вікову межу вашої особистості, на якій зупинився розвиток вашої самостійності, вміння спиратися на власні сили. І тому ви «провалилися» в ранню юність, коли закладалися основи ситуації вибору між самостійністю і залежністю від інших, свободою самовираження і рабським обслуговуванням чужих пріоритетів.

Для того, щоб вирішити свою проблему, вам необхідно перестати боятися власних почуттів та власної уразливості і спиратися тільки на те, що створене вами особисто, не перекладаючи відповідальності за задоволення своїх потреб на чоловіків. Прийміть себе з тим багажем, який у вас є, і не намагайтеся здаватися сильнішою, багатшою та успішнішою, рівняючись на чиїсь взірці поведінки та життєві сценарії. Тоді ви зможете зрозуміти, на що здатні реально, і зможете побудувати партнерські стосунки з будь-яким чоловіком на основі рівності.