В’їхати в місто на білому коні... Блиск і злидні резиденції Симона Петлюри

У травні виповнюється 80 років із дня смерті головного отамана армії Української Народної Республіки та глави Директорії УНР Симона Петлюри. Агент ОГПУ Самуїл Шварцбард випустив сім куль у главу уряду УНР в екзилі опівдні 25 травня 1926 року в Парижі на вулиці Расін. Через кілька годин 47-річний Симон Петлюра помер у лікарні від отриманих ран, не приходячи до тями. Поховали Петлюру на цвинтарі Монпарнас.

У нас традиційно люблять круглі дати, тож годі сумніватися — країна згадає отамана в єдиному пориві. Хай навіть з огляду на розпорядження з Банкової. А що це буде, президент України дав зрозуміти ще 19 листопада 2005 р. у своєму радіозверненні до народу. Напередодні, перебуваючи в Парижі, Віктор Ющенко разом із дружиною поклали квіти на могилу Петлюри — «українського патріота, який боровся за незалежну Україну, помер в еміграції і чиє ім’я на Батьківщині довгі роки старанно замовчувалося або очорнялося». «На його могилі, — сказав президент, — я думав про сотні тисяч українців, які боролися за незалежність і вірили, що Україна відбудеться...»

Може, ця думка комусь може видатися блюзнірською, але на могилі, облаштованій українським земляцтвом у Франції, справді думається легко і про високе. Не те що в напівзруйнованій ставці головного отамана в Україні. Про київський період Петлюри як політика та провідника нації достатньо свідчень, у тому числі й у художній літературі. Наприклад, у «Білій гвардії» Михайла Булгакова: «Де ж сам Петлюра?» — як і всі, запитувала баба, притиснута натовпом до Ніколки Турбіна. «Ой, хочу побачить Петлюру. Кажуть, він красавець неописуємий...».

Значно менш відомі події 1919 року, коли Директорія та уряд Української Народної Республіки переїхали з Києва до Вінниці. Більшість міністрів, у т.ч. Володимир Винниченко і Володимир Чеховський, розмістилися тоді в готелі «Савой», а штаб-квартирою головного отамана став особняк багатого єврейського фабриканта Боруха Львовича.

Столицею України Вінниця була недовго, але саме тут Петлюра встиг розкритися і як людина, і як державний діяч. Угамував свою «любов до парадів та зовнішніх ефектів» (так докоряв йому Винниченко), в’їхавши до міста на білому коні і приймаючи з балкона штаб-квартири паради «з попами, молебнем, дзвонами, всіма петлюрівськими аксесуарами». Саме у Вінниці Петлюра видав указ про заборону єврейських погромів, закони про державну мову і про освіту. Втілити в життя які, на жаль, не вдалося. Вже 1920 року Петлюрі довелося емігрувати. Спочатку разом із урядом УНР він перебував у Варшаві, потім — у Будапешті та Женеві, а 1924 року оселився в Парижі, де керував діяльністю уряду УНР в екзилі, заснував тижневик «Тризуб». Там-таки, в Парижі, його й наздогнали кулі агента ОГПУ.

Розкішний колись будинок у стилі неокласицизму, який був вінницькою резиденцією Петлюри, до нашого часу перетворився на напіваварійну «руїну». Тепер у ньому міститься редакція обласного радіо, журналісти якого виходять в ефір із... колишньої спальні Петлюри. Такий примітний факт, напевно, вразив главу Держкомінформу Івана Чижа, і він посприяв виділенню коштів на ремонт помешкань, де стелю підпирають, щоб не впала на голови нащадків отамана. Але ремонт не рятує ситуацію в цілому. Потрібна комплексна реставрація особняка, на яку ніхто не квапиться розщедритися ще з 30-х рр. минулого століття. Змінюються керівники, звучать в ефірі обласного радіо промови депутатів різних рівнів, а радіожурналісти так і залишаються тет-а-тет зі своїми та державними проблемами.

На одній із останніх сесій облради депутат Володимир Житник закликав колег по депутатському корпусу спрямувати 250 тис. гривень із виділених для підтримки комунальних ЗМІ 800 тис. гривень на ремонт багатостраждального приміщення, в якому працюють радіожурналісти державної телерадіокомпанії, але депутати не підтримали цю ініціативу. Чи то інстинкт самозбереження напередодні виборів підкачав, чи то час такий — не до історичних пам’яток...

Питаннями ремонту та реставрації гендиректор обласної телерадіокомпанії Любов Коваленко стала перейматися з дня призначення на цю посаду. Минуло понад п’ять років. Тепер Любов Григорівна каже, що з’явилася надія: вона готує лист у Департамент будівництва й архітектури з проханням фінансової підтримки. І якщо обставини складуться на користь екс-резиденції Петлюри і місцевому управлінню архітектури буде виділено певну суму, то, можливо, справа з реставрацією нарешті зрушить із мертвої точки.

Радіожурналісти виступили було з ініціативою відкрити на будинку меморіальну дошку С.Петлюрі до 80-річчя його трагічної загибелі, але, схоже, вже й руки опустили.

— Спільно з громадськістю ми б зробили це й самі, — зізнавався журналіст Олександр Матвійчук. — Але уявіть, який вигляд мала б така дошка на занедбаних стінах. Просто соромно, що за кордоном Петлюру шанують, а в Україні, виходить, до цього нікому немає діла...

Навесні нинішнього року президент України В.Ющенко своїм розпорядженням доручив офіційним структурам підготувати Київ до святкування ювілеїв лідерів Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), злука яких у січні 1919 року відбулася за особистої участі глави Директорії. Планується ряд заходів з увічнення пам’яті «видатного діяча Української Народної Республіки». Зокрема в Києві може з’явитися вулиця Петлюри, а то й пам’ятник, знімуть передачі, напишуть статті у друкованих ЗМІ. Але все це буде в Києві. А то забагато щось столиць у нас — Батурин, Чигирин, Вінниця... Болівар стільки не потягне. Навіть якщо це білий кінь головного отамана.