ВСЯКА ВСЯЧИНА

Смертельно небезпечна... сором’язливість

Сором’язливість — уроджена риса характеру, перші ознаки якої можна виявити у дітей віком 14 місяців. За статистикою, на кожну сотню новонароджених припадає 15 дітей із явними ознаками цього «недоліку». Водночас рідко можна зустріти соромливу літню людину — насамперед тому, що з віком ця риса характеру корегується, і на кожну сотню дорослих припадає вже усього три сором’язливі індивідууми. Та річ не тільки в коригуванні: як підозрюють психологи, такі люди просто не доживають до старості. Виявляється, надмірна соромливість пов’язана з підвищеною концентрацією в організмі так званих стресових гормонів, які зазвичай виробляються в організмі при зіткненні з потенційно небезпечною ситуацією. Ці гормони знижують імунну систему, викликаючи хвороби і ранню смерть.

Цікаво, що наведені теоретичні розмірковування були експериментально підтверджені групою психологів із Чиказького університету, причому досліди проводилися, як ведеться, на пацюках. Резонне запитання: як експериментатори визначали рівень соромливості пацюків? Тварини за рівнем їхнього ставлення до нового й невідомого були розбиті на три групи. До першої ввійшли сміливі й допитливі тварини, до другої — пацюки з нейтральним ставленням до новизни, а до третьої — ті, що в будь-якій незрозумілій ситуації намагалися втекти чи сховатися. Представники останньої групи, на думку психологів, є пацючиними аналогами соромливих людей. Виявилося, що тривалість життя пацюків із третьої групи була у середньому на три місяці коротшою за тривалість життя тварин із першої і другої груп. Коли врахувати, що пацюки живуть у середньому два роки, то ця різниця дуже суттєва.

Повнота і багатодітність

За повідомленням журналу Time, результати спостереження за 4500 сім’ями протягом 20 років виявили пряму кореляцію між кількістю дітей у сім’ї та надлишковою вагою їхніх батьків. Кожна дитина збільшує вагу батьків: матері в середньому на 7%, а батька — на 4%. Вчені пояснюють цей феномен тим, що з народженням кожної дитини у батьків скорочується ресурс вільного часу, необхідного для забезпечення збалансованого харчування і занять фізкультурою.

Ставлення до весілля визначають якість і тривалість шлюбу

Однак простих і загальних закономірностей тут немає. Такого висновку дійшла група психологів із Техаського університету в Остіні, що накопичила дані про кілька сотень подружніх пар, починаючи з 1979 року. Так, чоловіків, які відчували невизначені почуття на етапі побачень, після весілля, як правило, частіше очікує «вибоїсте» сімейне життя. У жінок спостерігається складніша картина — так званий ефект сплячки, коли проблеми з обранцем виявляються тільки по закінченні медового місяця. Психологи пояснюють цю закономірність властивим багатьом жінкам бажанням обов’язково вийти заміж, що змушує їх до весілля підсвідомо заплющувати очі на недоліки партнера.

Середня тривалість періоду зустрічей для щасливих сімей становить 25 місяців, для тих, які розпалися, залежність між строком зустрічей і строком шлюбу не очевидна. Так, наприклад, серед тих, хто розлучився швидко — через рік-два після весілля, — суттєву частку становлять пари, які пережили дуже тривалий — до трьох років — строк дошлюбних стосунків, котрий, як правило, не дуже задовольняв обох партнерів. Нерідко рішення укласти шлюб приймалося ними з метою поліпшити ситуацію й освіжити почуття.

Пари, котрі пережили бурхливий роман, аж ніяк не застраховані від розлучення, однак коли їхній шлюб починає тріщати по швах, їм потрібний в середньому значно триваліший строк, щоб визнати цей факт, змиритися з ним і... розлучитися. До речі, після перших двох років шлюбу однаково щасливими почуваються як ті, кого звела жагуча закоханість, так і ті, чиї почуття в цілому були більш прохолодними.

Психологи розділили вивчені ними сімейні історії на дві групи: «зумовлені почуттями» і «зумовлені подіями». У «подієвих» роль каталізатора відігравали зовнішні обставини, наприклад, бажання з’їхатися, щоб не платити за оренду двох квартир, чи незапланована вагітність. Як і очікувалося, у «подієвих» союзах спостерігається в середньому більше проблем і невизначеності почуттів.

Вибираєте між купівлею светра або квитками на концерт?

Концерт кращий! Недарма великі філософи, починаючи з Аристотеля, стверджували, що переживання задовольняє нас більше, аніж придбання. Сучасні американські психологи підтвердили цю тезу експериментально, за допомогою телефонного опитування 1279 осіб із усіх куточків країни. Більшість його учасників стверджували, що мали більше задоволення від приємних вражень, отриманих, наприклад, від подорожей чи походів у театр, аніж від покупок матеріальних благ. Причому щодо останніх в опитуванні спеціально застерігалося, що йдеться про «речі, придбати які ви мріяли, і котрі були куплені для того, щоб доставити вам найвище задоволення».

У середньому рахунок склав 57% проти 34% , причому, для жінок цей розрив виявився вагомішими, аніж для чоловіків, і для людей із вищою освітою більшим, аніж для менш освічених.