ВСЯКА ВСЯЧИНА

Не «все від генів»

Виникнувши в 90-х, на хвилі відкриттів в галузі геному людини, звична формула «усе від генів» сьогодні сприймається як безсумнівна істина. Причому мають на увазі не лише й не стільки зріст або колір очей, скільки риси характеру та загальний малюнок долі. Тим часом досвід спілкування з кількома однояйцевими близнюками, які мають, як відомо, практично ідентичні генетичні набори, найчастіше свідчить про очевидну неточність таких уявлень. Якщо все насправді залежить лише від генів, то чому ці природні клони один одного бувають такими різними особистостями?

Як повідомляє у своєму новому випуску часопис Psychology Today, сучасні наукові дані не заперечують того, що існують гени, які визначають чимало особливостей характеру й навіть хвороби, зокрема, депресію чи шизофренію. Однак кожний із цих генів може бути «включений» чи «виключений» залежно від багатьох чинників, серед них — вплив зовнішнього середовища. Приміром, генетичні корені депресії пов’язані з геном, відповідальним за транспортування в мозку хімічної сполуки серотоніну. Багаторічні спостереження за братами нашими меншими — мавпами виявили вражаючу закономірність: у тварин, що мають «ущербну» форму цього гена та яких у ранньому віці відлучили від матері, із віком розвивалася не лише депресія, а й підвищена тривожність, агресивність, а також... алкоголізм. Зате їхні родичі з такою самою «ущербною» формою «серотонінового» гена, але вирощені рідними матерями, не виявляли жодних ознак усього вищезгаданого.

Схожа картина спостерігається й у людей. Так, за даними дослідження, проведеного в Новій Зеландії, серед власників «короткої» форми «серотонінного» гена, які пережили в молодості психологічну травму, можливість розвитку депресії становила 43%. Тоді як у людей із нормальною формою цього гена, котрі пережили подібні травми, депресія розвивалася лише в 17% випадків. Люди з «ущербною» формою цього гена, які не пережили травми, зовсім не виділялися із середнього рівня за кількістю депресій.

Обітниця цнотливості до шлюбу: добрі наміри ведуть туди ж...

Утримування від статевого життя до весілля є атрибутом американської підліткової моди вже не перше десятиріччя і, на думку багатьох експертів, являє собою природну реакцію на сексуальну революцію 60-х. Нинішня республіканська адміністрація всіляко підтримує цей рух. Так, торік Білий дім виділив для організацій, що пропагують утримання серед школярів, 120 млн. доларів. У своєму традиційному січневому зверненні до народу США в нинішньому році президент Буш назвав утримання найнадійнішим способом уникнути венеричних захворювань і запропонував виділити на фінансування програм, що пропагують незайманість, уже 270 млн. доларів. Супротивники цієї пропозиції, серед яких чимало лікарів, вимагають, щоб уряд виділив такі самі кошти й на альтернативну програму сексуальної освіти.

Хорошим аргументом на їхню користь є опубліковані нещодавно результати дослідження, проведеного двома американськими університетами — Йельським і Колумбійським, у рамках якого учені вивчали життя 12 тисяч підлітків упродовж шести років. Як з’ясувалося, тільки дванадцяти відсоткам юнаків та дівчат, які дали обітницю дошлюбної незайманості, вдалося її не порушити. Щоправда, ті, хто не встояв, мали в середньому менше сексуальних партнерів, ніж їхні однолітки, які не давали ніяких обітниць. Крім того, учасники програм зі збереження цнотливості в середньому раніше одружувалися. Зате вони в півтора разу рідше користувалися презервативами, а головне, частота венеричних захворювань серед них виявилася практично такою самою, як у групі тих, хто свідомо вирішив зневажити непорочність..

Дитяча перебірливість у їжі —
це не примха, а життєва необхідність

Таку поведінку дітей, що нерідко спостерігається, коли вони навідріз відмовляються від незнайомих продуктів, учені вважають одним із проявів інстинкту виживання. Уроджений страх перед новим смаком є захистом від отруєння.

З іншого боку, як стверджують дослідники з американського університету штату Пенсільванія, батьки, які з добрих намірів надто переймаються тим, що й скільки їдять їхні діти, можуть, навпаки, спровокувати звичку до некорисної дієти. Приміром, повне виключення із раціону «поганих» продуктів, таких, як цукерки, робить ці заборонені плоди ще солодшими. Дорвавшись до них, наприклад, у гостях, діти інколи не можуть зупинитися. Ще одна поширена помилка: батьки ставлять умову «доїси кашу — отримаєш солодке». Це призводить до того, що дитина ще більше ненавидить кашу й хоче солодощів. Та є й обнадійливі новини: як засвідчили експерименти, діти можуть звикнути до нової корисної їжі після п’яти-десяти сеансів «куштування». І найголовніше: малята самі відчувають свою норму, тому не слід змушувати їх їсти, коли вони не хочуть, і не треба вимагати від них залишати після їжі «чисті тарілки».

Індійські шлюбні екстрими

За повідомленням агентства Рейтер, 25-річний житель індійського села нещодавно одружився на... своїй 80-річній бабусі. Попри те, що шлюби між кревними родичами в Індії заборонені, ні сільські офіційні особи, ні родичі молодих чомусь не заперечували проти цього одруження. Кореспондент Рейтер в Індії Каміл Захір, який повідомив про цю історію, додає, що в червні минулого року в іншому індійському селі відбулося одруження 9-річної дівчинки з... собакою. Судячи з пояснень місцевих жителів, обряд здійснили з метою відігнати від сім’ї дівчинки злих духів.