ВОЛОНТЕРИ ДЛЯ ДЖУЛЬЄТТИ

— Чимало батьків усіляко уникають розмов з дітьми про любовні та сексуальні стосунки. По-перше, вони просто не вміють говорити про це, а по-друге, бояться, що такі розмови викличуть зворотний ефект — у дітей з’явиться підвищений інтерес до заборонених тем. Тому і вдають, що підліткової сексуальності просто не існує. Нехай, мовляв, діти вчаться і не забивають собі голови цією дурницею. Наскільки виправдана така тактика?

— Абсолютно невиправдана! — вважає кандидат біологічних наук, співробітниця Українського науково-гігієнічного центру Таміла КОВАЛЕНКО. — Дитина починає усвідомлювати, що між людьми існують сексуальні й любовні стосунки, ще в ранньому дитинстві, спостерігаючи за навколишніми, за стосунками в сім’ї. Це цілком природний, здоровий інтерес. Пізніше, коли у хлопчиків і дівчаток формуються необхідні навички соціального спілкування в процесі групової діяльності — спільні прогулянки, танці, вечірки, — подібний інтерес поглиблюється. Для більшості підлітків це є підготовкою для серйозніших стосунків. Граючи у «нареченого й наречену», «панянку й кавалера», вони набувають необхідного досвіду спілкування із протилежною статтю. Дітям у цей час достатньо емоційної психологічної близькості, їх більше хвилює романтичний бік стосунків. Але під час фізичного дозрівання, років у 13—15 їх неминуче починають цікавити питання сексу. Звісно ж, найкраще, якщо на ці теми говоритимуть з ними батьки. Інакше діти все одно отримають цікаву для них інформацію з інших джерел — від друзів, із телепередачі або газет, а то й від геть випадкових людей. Причому найчастіше інформація ця буває неповною або перекрученою. Звісно ж, мама або тато могли б поговорити «про це» делікатніше, але, як свідчить наша практика, вони вважають за краще відмовчуватися.

Біолог Таміла Коваленко вже давно вивчає проблему жіночої безплідності. Комусь вдалося допомогти, а комусь — ні. Адже й наука не всесильна. Особливо прикро те, що у 80—90% випадків винні у всьому не спадкові чинники, не наслідки екологічних катастроф, а звичайні життєві легковажність і неуцтво. Зроблений у юності аборт, недолікована інфекція, що передається статевим шляхом, або венеричне захворювання можуть нагадати про себе через роки і забрати в жінки надію стати матір’ю. Тому Таміла переконана: до материнства дівчаток потрібно готувати з дитинства. Так народилася ідея профілактичної програми «Здоров’я дівчинки сьогодні — здоров’я нації завтра». За підтримки Асоціації гайдів України вона діє вже рік.

— Розпочинаючи програму, ми провели моніторинг, щоб з’ясувати, наскільки дівчатка підготовлені до дорослого життя, до материнства. Коли опитали понад три тисячі дівчаток із 20 регіонів України, виявили моменти, несподівані навіть для фахівців, які давно працюють із підлітками, — говорить Таміла Коваленко. — Наприклад, як ви гадаєте, із чим у багатьох дітей асоціюються такі поняття, як «кохання», «сексуальні стосунки»? Переважна більшість дівчаток відповіла, що «школою пристрасті» для них є... мильні опери. Спостерігаючи за героїнями серіалів «Район Мелроуз», «Беверлі Хіллз», «Елен і хлоп’ята», вони переймають стиль одягу, манери, поведінку. У серіалах любовні стосунки дають саме лише задоволення: герої легко знайомляться, швидко опиняються в одному ліжку, а потім розлучаються без жодних прикрих наслідків. Мила, приємна модель. Але однобока. І, починаючи втілювати її на практиці, дівчатка наштовхуються на несподівані проблеми: розчарування в партнері, психологічна несумісність, небажана вагітність, інфекції, що передаються статевим шляхом. І почуваються обманутими: адже в серіалах такого не було! Наше анкетування виявило, що більше половини дівчат набувають першого сексуального досвіду у 15—16-річному віці, ще навчаючись у школі або училищі. І 95% із них визнають, що не були до нього готові ні психологічно, ні навіть теоретично — просто не знали, як убезпечити себе від прикрих наслідків.

— Це що — акселерація чи надлишок почуттів?

— Ми теж намагалися з’ясувати, чому вони так квапляться. Відповіді дівчаток нас спантеличили. 95% зізналися, що почали жити статевим життям зовсім не тому, що любили своїх партнерів і збиралися створити з ними сім’ю. І не тому, що відчували потребу в сексі чи отримували від нього задоволення. А просто так було заведено в їхній компанії. Якщо дівчинці вже 16, а в неї ще немає хлопця, — «досвідченіші» подруги починають дивитися на неї з погордою. Обговорюватимуть її вади, кепкуватимуть. А на підлітків думка групи, колективу діє дуже сильно. Можна говорити навіть про своєрідну тиранію сексуальних цінностей: якщо в компанії практикується сексуальна свобода, то дівчаток буквально підштовхують до початку дорослого життя. І ті йдуть на цей крок не тому, що хочуть або дозріли для таких стосунків, а щоб відповідати стереотипові, нав’язаному серіалами, пресою, подругами і т.д.

Наше опитування виявило й те, що 75% дівчат отримують знання про контрацепцію від своїх одноліток. Природно, знання ці дуже примітивні. Приміром, усім відомий такий засіб профілактики, як презерватив, але більшість не зовсім уявляє, як його використовувати з максимальною ефективністю. Ще гірша ситуація з гормональними засобами: дівчатка зазвичай купують ті таблетки, що «допомагають подружці». А тим часом гормональні контрацептиви добираються лікарем індивідуально. У юному віці неправильно дібрані таблетки чи помилкове дозування можуть завдати більше шкоди, ніж користі. Багато дівчаток зізнаються, що не користуються контрацептивами з двох причин: це дорого і соромно. Адже засоби профілактики потрібно купити в аптеці, де тебе можуть побачити знайомі! Нам, дорослим, може, й смішно слухати такі зізнання. Але для підлітка це дуже серйозно. Відтак доводиться констатувати: найпопулярніший засіб контрацепції в них... надія, що, «може, пронесе»! Ну а наслідки відомі: різке зростання рівня захворювань, які передаються статевим шляхом, і значне помолодшання абортів. Зараз нерідко їх роблять навіть дівчатка 13—14 років, — констатує Таміла Коваленко.

— І який же вихід із цієї ситуації пропонує програма «Здоров’я дівчинки сьогодні — здоров’я нації завтра»?

— Ми вирішили піти нетрадиційним шляхом. Річ у тім, що звичні профілактичні заходи — розмови, моралізування з участю педагогів чи медиків — для більшості підлітків нудні. До того ж у переломному віці не завжди довіряють дорослим, особливо якщо ті беруться «вчити жити». А ось одноліткам своїм довіряють на всі 100%. І ми вирішили активно залучити до профілактичної роботи підлітків — нехай здобувають необхідні знання, а потім діляться ними з подругами. Для цього провели кілька тренінгів — із дівчатками 13—19 років працювали відомі фахівці з України та Голландії. У цій країні нагромаджено багатий досвід проведення таких тренінгів, тут дівчатка знайомляться з усіма новинками контрацепції, вчаться берегти своє здоров’я. Фахівці-психологи вчать їх виходити з різноманітних складних ситуацій: тактовно відмовляти настирливим кавалерам, говорити «ні!» друзям, якщо ті пропонують спробувати наркотики тощо. На Заході вважають, що потрібно не приховувати від підлітків темні сторони життя, а готувати до зустрічі з ними заздалегідь — щоб реакція була правильною. Система літніх шкіл, де дівчатка відпочивають і навчаються, дуже ефективна: отриманими знаннями вони потім діляться з 10—12-ма подругами. Відтак підвищується загальна інформованість підлітків. Українські учасниці тренінгів, серед яких чимало школярок, учнів ПТУ і студенток, роз’їхавшись по домівках, ставали «осередками знань» для однолітків. Коли ми починали цю роботу, деякі батьки і вчителі побоювалися, що отримана інформація «підштовхне» дівчаток до рішення негайно розпочати статеве життя. Але досвід показав, що все відбувається навпаки: дізнавшись про проблеми і наслідки раннього статевого життя, учасниці тренінгів стають набагато обачніші. Починають цінувати власне здоров’я, відчувають відповідальність перед майбутніми дітьми...

— Дівчата, котрі пройшли систему ваших тренінгів, отримують досить складне звання — «консультант із питань репродуктивного здоров’я». Ровесники називають їх коротко і ясно — «сексуальні волонтери». А як ставляться до «сексуальних волонтерів» у школах та училищах?

— Педагоги і батьки спочатку сприймали їх трохи насторожено. Але зараз зрозуміли — наші волонтери пропагують не сексуальну розбещеність, а здоровий спосіб життя. Ну а діти з самого початку сприймали їх на «ура!» В них бачать серйозних, інформованих людей, у яких можна отримати слушну пораду, поділитися таємницями. А наші Джульєтти так потребують простої людської підтримки!