Волонтери війни

Українці нагадують бджіл. У звичайний час вони мирні й відчайдушно працюють. Але, якщо їх потривожити, вони швидко організовуються і готові дати бій. Саме такий образ творять нині волонтери, які нон-стоп допомагають українській армії речами, продуктами, розбудовою військової інфраструктури. Які розміщують і сприяють акліматизації на нових місцях біженців та переселенців із Криму і Сходу України. DT.UA вирішило висвітлити роботу п'яти найбільших організацій, що вже встигли стати знаковими.

Таких громад і просто самостійних активістів тепер справді багато. Схоже, самоорганізація Майдану збільшилась до розмірів усієї країни, бо державна машина виявилася надто неповороткою у часи безпосереднього збройного конфлікту. І українці, навчені зимовим досвідом, почали реалізовувати кревно зароблені в обхід міністерств та інших відомств. Адже військові не можуть чекати тендерів і поставок за місяць-два. Їм потрібні бронежилети, каски, прилади нічного бачення… ЗАРАЗ. Від цього залежать їхні життя.

"Крила Фенікса"

Координати та реквізити:
//wings-phoenix.org.ua/ E-mail: shaoshao32@gmail.com

"Я зараз у зоні АТО, на кордоні з Російською Федерацією. Перевожу хворих. Зв'язок обриватиметься щосекунди. Завтра й післязавтра теж буду перевозити", - встигає сказати Юрій Бірюков, голова волонтерської організації "Крила Фенікса", у той день, коли терористи з системи залпового вогню "Град" накрили 79-ту Миколаївську десантну бригаду. Це одна з військових частин, котрі постійно отримували допомогу від "Фенікса" (нік Юрія в Інтернеті. - Авт.). Бірюков заробляє на життя в туристичній компанії, а волонтерством почав займатися під час Майдану. Тепер же щотижня сам із кількома однодумцями їздить доставляти закуплені продукти і речі солдатам у зону АТО. Нині у "Крилах" задіяний 21 волонтер. Коли в Юрія запитали, як він своїм автомобілем доставляє речі й продукти так оперативно і в такі місця, куди інколи ціле Міністерство оборони не може, відповів: "Не знаю. Досвід здобувається зараз. Із кожною поїздкою". Сьогодні про чиновників Юрій цензурно розповідати не може. Він не приховує своєї злості на нового міністра оборони України, начальника Генерального штабу та командувача сухопутними військами. "Міністерство оборони просто хоче мене вбити, -каже Бірюков, - тому що я заважаю цим мерзотникам красти далі". На його життя вже неодноразово вчиняли замах. "Крила Фенікса" справді, почавши роботу лише 4 березня, змогли за кілька місяців стати впливовою організацією. Хоч і без офіційного статусу абощо. Вони просто хочуть допомогти. Збирають гроші на банківські картки, зв'язуються з командирами підрозділів, якими опікуються, і самі доставляють закуплене. Усі витрати ретельно записують та виставляють на сайті організації і її сторінці у Фейсбук. Крім сотень касок, бронежилетів, захисних окулярів, продуктів та інших речей, на зібрані Юрієм понад 10 млн грн (!) відремонтовано транспортний літак АН-26 (!) і побудовано штаб для інженерно-технічного персоналу бригади під Миколаєвом. Військовим приміщення так сподобалося, що замовили у Бірюкова ще чотири таких. Гроші на його картки надходять із десятків країн світу. Найбільше - зі США та Канади і, звісно, України. Транспортуванням речей із закордону займається також сам Юрій. На запитання, доки займатиметься волонтерством, відповідає песимістично: доки не вб'ють. "Я зараз уламки від снарядів дістаю зі свого авто. Для мене це не жарти. В мене порваний бронежилет. Щоразу, як виїжджаю в зону АТО, прощаюся зі своїми рідними. Ви колись бачили, як за 15 м від машини вибухає фугас?! А я бачив!" - нервово розповідає Бірюков.

"Армія-SOS"

Координати та реквізити:
www.facebook.com/groups/armia.sos Тел.: +38-068-686-5439
E-mail: armia.sos@gmail.com

У пункті прийому "Армії-SOS" у Києві в коробку кладуться бритви, біноклі, мило… а зверху лягає тепловізор. Останній - приладдя дороге, тому волонтер Олексій Савченко обгортає його у бульбашковий поліетилен. Перед тим із задоволенням малої дитини чоловік ще кілька секунд "тріскає" пухирці. "Армія-SOS" - чи не найвідоміша організація зі збору коштів для українських військових. Проте, як каже один зі старожилів товариства Олександр Фощан, - засновників у неї нема. Хоча це він, швидше, применшує свою вагу. Саме Олександр під час революційних подій у столиці разом із товаришем Ярославом збирав гроші через знайомих на потреби протестувальників. Коли ж почалася анексія Росією Криму, чоловіки взялися допомагати безпосередньо військовим там. Проте ще не було налагодженого зв'язку, допомога зазвичай ішла точково й не зовсім оперативно. Олександр і Ярослав прагненням працювати й допомагати справді схожі на бджіл. Коли почалися події на Сході країни, вони йдуть у військкомати, щоб отримати мобілізаційні листи. Там бачать, які бідні самі військові структури. "В них, по суті, нічого не було. Ми допомагали їм технікою, папером. Там комп'ютери були 2001-го року, які взагалі з сучасною базою даних працювати не можуть", - розповідає Фощан. На початок березня надходить інформація, що частково чоловіків мобілізують, проте в армії бракує засобів захисту, навіть харчів. Тоді Олександр їде в частину у Гончарівську, дізнається, що саме потрібно. Там познайомиться з Олексієм Савченком і Юрієм Касьяновим. Зараз головних організаторів і координаторів проекту всього четверо. Волонтерів - близько десятка. На сьогодні "Армія-SOS" уже зібрала понад 5 млн грн. На них було закуплено (за попередніми погодженнями з командирами підрозділів) сотні касок і бронежилетів, десятки електрогенераторів… Найбільше хлопці пишаються - оптокоптером (щось на кшталт безпілотника. - Авт.), що його ласкаво називають "доброкоптером". Усе на фронт доставлено самими ж волонтерами. Звіти і бухгалтерія також оприлюднюються безпосередньо на сторінці організації в соціальній мережі. В "Армії-SOS" уже є свої представництва у Нью-Йорку, Лондоні, Торонто. В Україні - в Дніпропетровську, і керівники хочуть розширятися далі на схід. Так - ближче до епіцентру. На недавню заяву Міністерства оборони про те, що всі бронежилети від волонтерів будуть замінені, Фощан каже: хай ще спробують їх із військових здерти. "Були на зустрічі з представниками Міністерства оборони, і нас запевнили, що слова речника міністра про заміну бронежилетів не є офіційною позицією відомства. Ніхто не зрозуміє, навіщо вони це робитимуть, адже, приміром, "Армія-SOS" закуповувала їх лише з пластинами ТЕМП-3000. Це ті ж пластини, які купує Міноборони. Який сенс зараз із хлопців ці бронежилети знімати, і як вони це зроблять - велике питання. Адже привезені волонтерами бронежилети не стоять на балансах і, по-суті, є власним особистим захистом військового. І підозрюю, що він його не віддасть", - обурюється Олександр. Саме те, що волонтери не працюють із офіційними структурами, він вважає перевагою. Адже це забезпечує їхні небачені мобільність та швидкість. Рішення приймаються за секунди, і одразу починається робота з вирішення того чи іншого питання. Єдине ж, що Міноборони могло б зробити наразі продуктивного, - координувати розпорошені волонтерські організації і забезпечувати їх захист при перевезенні ними речей. Бо поки що всі активісти працюють на свій страх і ризик. "Ми працюватимемо до кінця війни. А в країні таки йде війна. Конкретний сусід хоче знищити нашу державу. Ми цьому максимально протидіємо. Поки що тут. Якщо потрібно буде, підемо на фронт. Після того, як ми переможемо, можливо, переростемо у фонд, що займатиметься високотехнологічною галуззю в обороні країни", - каже Фощан.

Фонд "Вільна Україна"

Координати та реквізити:
www.ukrfreedmfund.org
Тел.: +38-050-659-86-96

ФВУ відрізняється від вищезазначених організацій статусом - як своїм, так і ініціаторів його створення. У фонді підкреслюють - це неурядова організація, започаткована групою українських і закордонних бізнесменів. Мета - підтримати Україну задля гарантування її національної безпеки, збереження незалежності та демократичного шляху розвитку. Для цього фундація вже зібрала й реалізувала близько 2 млн грн. Головним натхненником проекту був американець Енді Бейн. Він жив в Україні у 1990-х і поїхав звідси, коли його призвали для операції "Буря в пустелі" в Іраку. Коли ж тепер він запитав у своїх знайомих українських військових, як у них справи, то почув невтішну відповідь: вони не могли навіть вантажівки завести, не кажучи про щось більше. Енді Бейн був обурений і позицією Америки, яка пообіцяла виділити на підтримку Україні лише 5 млн дол. допомоги. Він переконаний, що ця сума надто мала. Навесні Бейн швидко знайшов донорів у США та Канаді, які були готові віддати гроші у фонд. У Лондоні і Брюсселі заручився підтримкою українських та східноєвропейських емігрантів. Зрештою, разом з українськими однодумцями Ольгою Босак та Юрієм Вахелем вдається розпочати роботу фундації.

Карта збору коштів ФВУ здебільшого орієнтована на Захід. Про фонд писали американський Forbs і британська Sundаy Times. Організація не має пунктів збору речей, а приймає лише перераховані гроші. Для прозорості їх переміщень фонд призначив своїм аудитором міжнародну компанію PricewaterhouseCoopers. Усі звіти із закупівель виставляються на сайті фундації. Товари і продукти ФВУ доставляє не сам, а поштою чи людьми, котрі прямують у необхідні напрямки. Здебільшого військовослужбовці пояснюють, що їм купити, як краще доставити і куди. В організації наразі близько десятка людей. Більшість - волонтери, дехто - отримує зарплатню, поки працює для фонду. З проблем, які виникають у активістів, головна - фінансування. На реалізацію багатьох заявок від української армії зараз немає коштів. Стосовно майбутнього фонду виконавчий директор Алла Бронішевська розповідає: "Нині дуже багато роботи, і думати про якесь переформатування ще рано. Можливо, коли закінчаться бойові дії, ми працюватимемо з тими людьми, які від них постраждали, чи з переселенцями. В Україні сьогодні є дуже багато напрямів, які потрібно закривати. Ми ж уже маємо хорошу основу і злагоджену команду".

"Народний проект"

Координати та реквізити:
www.narodniy.org.ua
Тел.: +38-063-618-36-26

Творці цього проекту для підтримки армії вдалися до сучасного способу збору коштів - краудфандингу. Сайт організації виглядає як стандартна краудфандинг-платформа: оголошені проекти й суми, які потрібні для їх реалізації. За час існування ініціативи вдалося зібрати близько 8 млн грн. Ідея ж з'явилась одразу після анексії Криму Росією. Майбутній засновник "Народного проекту" IT-спеціаліст Давід Арахаміа разом із друзями познайомилися з миколаївськими десантниками, що стояли на півострові Чонгарі, крайній точці на новому кордоні з Кримом: "Ми хотіли просто передати солдатам базові речі. Коли приїхали, то побачили, що десантники погано одягнені. Вони були справді голі: діряві бронежилети, жахлива форма. Я сам граю в страйк-бол, і я краще екіпірований, ніж хлопці, що несуть службу!" Згодом, коли активіст уже почав розбиратися в проблемі детальніше, стало зрозуміло: потреб багато, і треба починати збирати кошти. Над самою платформою "Народного" працюють близько
40 людей різних професій із різних міст. "Для збору коштів така форма підійшла, тому що люди могли одразу бачити: проекти цільові, зазначено бюджет і те, як швидко вдається зібрати заплановані кошти. Перший проект "Народний десантний батальйон" зібрав близько 1,5 млн грн. З часом про проект дізналося більше людей, кількість відвідувань за день збільшилася до семи тисяч", - пояснює Давід.

Усі активісти діють від імені благодійного фонду "Благочестя", через нього й зареєстровані. Тим часом близько 90% волонтерів працюють через особисту кредитну картку. Наприкінці року вони муситимуть зібрані кошти задекларувати як дохід, хоча їх було витрачено на доброчинність. Згідно ж із законодавством, ці гроші підлягають оподаткуванню в 15%. "Народний проект" зіштовхується і з труднощами. Давід Арахамія додає, що йдеться не про гроші, а про поставки та закупівлю техніки: "У нас взагалі існує певна внутрішня конкуренція за постачальників. Ось є, умовно, 5 тепловізовів, і за них змагається ціла купа народу". Найбільшою проблемою все ж залишається питання координації: часто командири підрозділів телефонують і кажуть, що потрібно, не одній, а кільком волонтерським організаціям. Також проблемною є "секретність". На думку Давіда, військові "часто секретять усе, що треба і не треба". Надалі "Народний проект" планує розширювати сферу діяльності і сприяти армії ще й інформаційною допомогою. На меті - створення спеціальної антитерористичної мапи.

"Восток SOS"

Координати та реквізити:
www.vostok-sos.org
Гаряча лінія: +38-066-705-12-57, +38-096-371-18-47,
+38-093-923-14-86

Найкраще зрозуміє переселенця та його потреби - сам переселенець. Біженці з Луганська, що створили правозахисну організацію "Поступ", мусили переїхати до Києва після загострення ситуації на Сході України. Раніше вони допомагали армії як волонтери, але зрозуміли, що активніше це можна робити, лише створивши свою організацію, якою й стала "Восток-SOS". Тепер в ініціативі близько 15-20 людей із Києва, Харкова, Луганська та інших міст. Вони працюють за кількома напрямами: медична допомога, збір коштів та організація трансферу, підтримка переселенців (пошук недорогого помешкання, реєстрація, збір та розповсюдження матеріальної й гуманітарної допомоги). Для нагальних потреб та підтримки контакту діє гаряча лінія, що надає правову, психологічну та іншу консультаційну допомогу.

Крім допомоги постраждалим і переселенцям, цільовою метою організації є збір коштів та купівля всього необхідного для армії. Ще "Восток-SOS" опікується наданням правової консультації та просуванням законопроектів, спрямованих на надання юридичної і фінансової підтримки переселенцям та постраждалим.

Волонтери "Востока" щодня отримують близько 40 заяв людей, а загальна кількість переселенців, яким вони допомогли за весь період, сягає близько 4 тис. "За останній тиждень до нас звернулося 827 людей. Так уже вийшло, що наша організація - ціла зв'язка правничих організацій, і ми володіємо всією оновленою оперативною інформацією. Крім Сходу, робота ведеться і по Криму, але звідти значно менше звернень, вони точкові й частіше з юридичних питань", - каже координатор переселення і гарячих ліній Наталя Удовенко. Останнім часом найбільшою проблемою був пошук квартир для переселенців та фінансування для допомоги потерпілим активістам. Особливо складні випадки, коли людей переселяють масово, родинами, адже тоді до умов проживання висуваються вищі вимоги. У контексті ж гуманітарної допомоги людям бракує базових речей: "Потреби зараз дуже прості, зокрема для маленьких дітей - підгузки, дитяче харчування. Для дорослих - постільна білизна, подушки, ковдри. Це все те, що дорого коштує, без чого не обійтися. Люди повиїжджали, кидаючи все".

Слід зазначити, що наразі й самі волонтери не мають багатьох речей для офісу. Проте говорять переважно про потреби інших, а саме - підтримку своїх підопічних переселенців державою: "Держава могла б нам допомогти скоординувати процес. Зробити так, щоб телефонували на 101 і повідомляли про потребу в житлі. Крім того, наразі МЧС, маючи автомобільний ресурс, людей не вивозить, не спрямовує. Якби вони запустили 10-15 машин, щоб вивозити інвалідів у безпечніші місця, було б значно легше".