Квиточок для кожного Звісно, мав рацію Шекспір: кожен із нас гравець — більшою чи меншою мірою. Трапляються і справжні «гравці в життя»...
Ну а мільйони... Френк і Шерлі вирішили, що розтягувати отримання всіх 195 мільйонів на 25 років у їхньому віці (67 і 63 роки) просто нерозумно і погодилися на отримання меншої суми, але одразу (такі умови лотереї). Оскільки «менша сума» дорівнює 104,3 млн. доларів, не можна не визнати їхнє рішення розумним.
Ось уже півроку містечко Стрімвуд (а населення у ньому всього 1300 чоловік) живе під прицілом телекамер, фоторушниць репортерів, веселиться і п’є за рахунок подружжя новоспечених мільйонерів. Сама Шерлі купила щеня рідкісної породи, заплативши за нього 5 тисяч доларів. А Френк здійснив свою давню мрію — купив собі мотоцикл «Харлей—Девідсон», долучившись до невеликої, але помітної і гучної компанії пенсіонерів-рокерів, які шокують іноземців своїми шкіряними обладунками з металевими бляшками і літаковим гуркотом моторів «Х—Д». Слід гадати, він щасливий.
Хотів би дати довідку. У нас великі виграші лише починають перевалювати за один мільйон гривень, а на Заході й особливо у США великі виграші становлять кілька мільйонів доларів, а найбільші — десятки мільйонів. Але весь такий виграш ніколи не вручається щасливчику. Вигравши мільйон доларів, людина одержуватиме його частинами протягом 10—20 років (у різних лотереях по-різному). Практично одержуючи на рік 40—50 тисяч доларів частинами, той, хто виграв мільйон, лише стає одним з американців із річним доходом трохи вищим за середній. Чому весь великий виграш ніколи не вручається щасливцю відразу? Виявляється, сильний стрес, пов’язаний із раптовим володінням незліченним багатством, може серйозно ушкодити психіку і навіть убити людину. Як це сталося з француженкою Ельзою Майорі, якій було вручено чек на 46 мільйонів франків. Але безробітна Ельза ніяк не могла повірити у своє щастя, схибнулася розумом і потім протягом 8 років лікувалася в божевільні.
Жебрак Клаус Віннер із Ганновера виграв у лотерею 12 мільйонів марок, відразу пішов у найкращий ресторан і замовив тисячу (!) найдорожчих страв. Результат трагічний: із важким заворотом кишок його було доставлено у дорогий госпіталь, але лікарям не вдалося врятувати Клауса.
Описані мною драматичні події відбувалися ще в 70-ті роки, коли великі виграші видавалися переможцям одразу. Тепер у всіх країнах, де проводяться лотереї, супервиграші видаються лише частинами.
Наша преса рідко пише про тих, хто виграв у лотерею. На Заході ж ці люди — у центрі уваги ЗМІ. І взагалі, лотерейні компанії не байдужі до доль своїх «пасинків», удачі і невдачі котрих, нехай побічно, позначаються і на іміджі самих компаній, та й на лотереї як на явищі в цілому. Ось чому багато «лотерейних штабів» проводять соціальну підготовку новоспечених мільйонерів, адаптуючи їх до можливих небезпек і неприємностей, застерігаючи від необачних учинків. Зокрема, особлива увага приділяється спілкуванню з пресою, телебаченням. Адже популярність має і позитивні, і негативні сторони, а для людини, котра раптом стала «зіркою», це може бути і шоком, і пасткою. «Будьте невизначеними у відповідях на запитання про те, як збираєтеся витратити гроші. Відповідайте, що порадитесь із адвокатами, тоді до вас менше стануть чіплятися із усякого роду пропозиціями», — радять фахівці лотерейних компаній. Крім того, вони переконливо радять не розповідати про свої благодійні схильності. «Варто вам лише обмовитися про те, що хочете пожертвувати частину грошей на допомогу нужденним, — вважайте, що на найближчі півроку ви забезпечили собі багату пошту. Вас проситимуть про допомогу усілякі фонди, притулки, релігійні організації... Тому перш ніж сказати щось, добре подумайте», — наголошують вони своїм клієнтам.
А життя викидає немислимі колінця, трапляються дуже кумедні й комічні історії. Офіціантка однієї з пивних Торонто (Канада) розлютувалася, коли постійний відвідувач замість чайових дав їй лотерейний квиток. Однак уже через тиждень 24-річна дама взяла назад свої прокльони. Пані Удача піднесла їй головний виграш у розмірі 4,5 мільйона доларів. Дівчина вчинила шляхетно: коли відвідувач у черговий раз зайшов у пивну по кухоль гарного елю, вона чесно розповіла йому про подію і розділила виграш.
Як змінити життя на краще?
Ну а як поводяться наші володарі великих виграшів? Щоправда, ці виграші є великими лише за українськими масштабами. Адже два із зайвим мільйони, які дісталися Володимиру Марченку, — це 400 тисяч доларів, які (за західними мірками) є досить середнім виграшем у європейських чи американських лотереях.
Тепер Володимир сподівається, що здійснить свою давню мрію — з’їздить на «Формулу-1». Таня гадає, що тепер вони куплять квартиру. Обоє мріють про дітей — адже разом вони вже шість років. Залишати роботу чи країну не збираються. А поки ж вони придбали турпутівку на Кіпр і відпочивають вперше в житті.
Роман і Тарас Сярчинські живуть у м. Червонограді Львівської області. Одному 12 років, а другому — 6. Умовили батька купити квиток «3 якої ноги». І виграли 3 тисячі гривень! Роман одержав довго очікуваний велосипед, Тарас — спортивний костюм, мама — пальто, а бабуся — дорогі ліки.
Ростислав Хорунжий із Луганська теж витратив одну гривню і купив квиток лотереї «Фортуна молоді». Виграв 15 тисяч. Це, зрозуміло, не мільйон, але й такої суми вистачило, щоб змінити життя на краще — раніше Хорунжі винаймали квартиру, а тепер живуть у власному домі.
Шахтар із Горлівки Сергій Миколайович Елик купив один квиток лотереї «3 якої ноги» і виграв 3 тисячі гривень. Відразу віддав невеликі борги, зробив у квартирі ремонт, а новонароджена внучка Діана отримала все необхідне для свого комфорту.
Галина Костянюк із селища Новоселиця Чернівецької області теж купила лише один квиток лотереї «3 якої ноги» і виграла 5 тисяч гривень. Галя давно мріяла купити відеоапаратуру — і здійснила свою мрію.
У Сергія Рябоволика з Херсона дуже поганий зір. На сцену до ведучого «Забави» він вийшов у супроводі дружини Олі, трохи збентежений і скутий. Це і зрозуміло, не так часто йому останнім часом трапляється з’являтися перед великою аудиторією. Раніше, коли займався дзюдо (дійшов до першого розряду), напевно був більш розкутим і сміливішим. Хоча теж хвилювався б — на подіумі «Забави» йому вручили чек на 48 179 гривень. Куди витратив гроші Сергій? Зробив операцію і тепер чудово бачить. А ще відкрив масажний кабінет — адже в нього «золоті» руки масажиста-професіонала.
Тетяна Олександрівна Богданова з Черкас у лотереї «Спортлото 6 із 40» зірвала джек-пот у 246 072 гривні. Ось що вона розповіла мені, одержуючи виграш: «Зізнаюся, ми вже усе розрахували буквально до копієчки. Насамперед, пожертвуємо на благодійні потреби. Купимо квартиру, адже зараз живемо в старому будинку-руїні. Обов’язково дамо частину грошей родичам, вони живуть не краще за нас. Сестрі моїй київські лікарі давно рекомендують зробити операцію на ногах, а це 6 тисяч гривень, де ж їх раніше було взяти. Тепер вони є. Женя восени знову вступатиме в університет, лише цього разу з гарантією — нехай уже навіть і на платне відділення. А ще в нас є заповітна мрія — усією сім’єю з’їздити в Єрусалим, до святих місць». Я довідувався: усе це Тетяна Олександрівна вже здійснила.
Сергій Ніколайчук із міста Сарни Рівненської області виграв у «Лото-Забава» 53 010 гривень. Як же він розпорядився своєю удачею? «Спочатку, — розповів Сергій, — я віддав борги — сума була пристойною, адже вже кілька місяців я був безробітним, хоча і є хорошим учителем фізики. Я допоміг брату придбати автомобіль — це була його мрія. Одну тисячу гривень віддав Свято-Покровській церкві, що знаходиться в Сарнах. У день нашого міста зробив внесок у благодійний фонд допомоги малозабезпеченим сім’ям. Решту вклав у власний бізнес — зараз під моїм керівництвом працює сучасний технічний центр, де є комп’ютери з підключенням до Інтернету, факси, принтери...»
Зовсім недавно в сотому тиражі «Лото-Забава» киянка Тетяна Хорошун виграла 340 786 гривень. Як вона та її син Артем розпорядилися виграшем — поки невідомо.
«Ти з нами повинен обов’язково поділитися»
На прес-конференції, де Володимир Марченко одержував свої два із зайвим мільйони гривень, журналісти цікавилися: «А ви не побоялися на всю Україну мільйонером назватися?», «Сиди, мовляв, тепер і трясися над валізою, коли тебе кожен зустрічний в обличчя знає», «Вас тепер легко знайти і всі гроші забрати!»
Нічого подібного не станеться і ніколи не станеться: за 30-річну історію лотереї нікого з переможців не лякали і не грабували. Сам Володимир розмірковує так: «Із такими грошима в підпілля все рівно не сховаєшся. А якщо вже кримінальні структури захочуть дізнатися ім’я щасливчика — все’дно дізнаються. Мене ж більше хвилює власна репутація та честь моєї дружини. Уявіть, я куплю квартиру чи машину. І що тоді я скажу друзям, які добре знають, скільки ми з Танею заробляємо».
Та все ж головне питання, яке завжди стоїть перед щасливчиками, котрі одразу виявилися дуже багатими людьми: як до ладу витратити значну суму? Наївне запитання, напевно, скаже кожний. Лиш дайте гроші, а вже як розпорядитися ними, я придумаю. А знаєте, як розпорядився 10,5 мільйонами доларів, виграними в лотерею 1996 року, 48-річний Вітторіо Торічеллі, простий механік з автозаправочної станції? Усе, до останнього цента, він витратив на... помсту. Вітторіо використовував свої мільйони, аби знищити всіх, хто будь-коли скривдив його, починаючи з «грози» шкільного подвір’я, котрий бив його в дитинстві, і подружки, котра покинула його понад 20 років тому. Йому взагалі ніколи не щастило в житті. У дитинстві він багато хворів і був слабаком. Навчання Вітторіо не давалося, провалені іспити закрили йому доступ у коледж. Навіть любовні втіхи й ті виявилися заборонним плодом: він так і не одружився, переживши лише два-три захоплення в юнацтві.
Свою помсту почав з однокласника Карло, який колись чинив розправу над Вітторіо з допомогою кулаків. Він позичив Карло 20 тисяч доларів і звів його з людьми з мафії. Ті позичили Карло ще 20 тисяч. А коли Карло не зміг вчасно повернути борг, ці люди переламали йому обидві ноги і побили до напівсмерті. Антонія де Мілло, яка колись подобалася Вітторіо, уже давно забула і їхній роман, і його самого. Але він не забув нічого. Тепер уже колишній механік Вітторіо залишив роботу на АЗС, найняв розкішну повію і заплатив їй 65 тис. доларів, щоб вона спокусила чоловіка Антонії. У результаті сім’я колишньої його коханої виявилася зруйнованою...
На той момент, коли руйнівний потенціал Вітторіо було вичерпано, список жертв налічував, щонайменше, 62 людини. Попри те. що сам месник виявився без шеляга в кишені, він був цілком задоволений.
У дослідженні Роберта Вагмана є й інші казусні приклади, пов’язані з поведінкою тих, хто виграв значну суму. Стефан Френсіс із Бронкса (Нью-Йорк) виграв у лотерею штату 1 млн. доларів, а через два роки вже сидів у в’язниці за обвинуваченням у крадіжці 6 тисяч у чоловіка сестри.
Ще одна трагічна історія, розказана Вагманом. Власник м’ясної крамниці в італійському місті Москана П’єтро К’янті був абсолютно упевнений у своєму щасті. Він побачив у газеті номер виграшного лотерейного квитка і, звіривши його зі своїм, твердо повірив у те, що став багатшим на 250 мільйонів лір (приблизно 200 тисяч доларів). М’ясник, умліваючи від щастя, вирішив круто змінити своє життя. Через день він продав крамницю, взяв значну позику в банку, позичив ще грошей у друзів та знайомих для купівлі шикарного будинку, про який мріяв усе життя. Та ось халепа: лотерейна компанія раптом повідомила, що в газетну публікацію закралася помилка і остання цифра щасливого квитка не «3», а «4». Банк та інші кредитори почали вимагати повернення узятих грошей, миттю зруйнувавши мрію м’ясника про прекрасне життя. Та найбільше засмутився власник виграшного квитка з останньою цифрою «4». Перевіривши таблицю виграшів у газеті, він не довго думаючи викинув свій квиток у кошик для сміття.
А ось яку історію я почув від колишнього нашого співвітчизника, що переїхав на постійне проживання у США і жив там на допомогу — велфер. Вигравши 25 тисяч доларів, «щасливий» переможець одержав рахунок із велфер-офісу на 14 тисяч. Заплативши його і віддавши належний відсоток від виграшу штату, переможець залишився при 6 тис. доходу. Теж начебто непогано, але... чиновники вирішили, що сукупний річний дохід у 25 тис. позбавляє «щасливчика» права на допомогу. І зняли з велфера! Так він опинився у ще скрутнішому становищі, ніж був до злощасного «щасливого» виграшу.
Я писав вище, що грають в українські лотереї люди малозабезпечені. З’ясувалося, це не зовсім так. Приміром, у 60-му тиражі «Лото-Забава» голова правління банку міста Хорол Полтавської області Микола Левін виграв автомобіль FIАT Punто. Пікантна деталь: тиждень тому пан Левін продав свій автомобіль і планував купити саме FIАТ.
Мій досвід спілкування з переможцями лотерей МСЛ доводить, що найтяжчі для них — перші тижні. Багатьом довелося витримати тиск родичів і товаришів, які закликали негайно й чесно поділити легкі грошики і ображилися негайно й обурено, коли їм м’яко нагадують, що виграли все ж таки не вони.
Хоч як сумно визнавати, але найближчі люди інколи не витримують випробування заздрістю. Адже вона, ця заздрість, може бути і чистою, необразливою, — а можуть проявитися гірші риси, і наші друзі та близькі стануть ворогами. Втім, тема ця непроста, і осуджувати будь-кого не беруся. Справді, уявіть собі, що ви виграли величезну суму — мільйон, два, п’ять... Чи мають право ваші близькі, ваші друзі очікувати від вас допомоги? А ви самі, якби виграли по-крупному ваші друзі чи родичі, очікували б того самого від них? Перш ніж це трапиться, навряд чи хтось замислюється над такими питаннями.
Жахливо, коли руйнується порозуміння між близькими родичами. «У мене є сестра, єдина сестра, — написав мені щасливчик, який виграв понад 100 тисяч гривень, — і до моменту, коли я виграв, ми спілкувалися дуже тісно, обов’язково бачилися один-два рази на тиждень, щодня передзвонювалися. А коли я виграв, щось ніби обірвалося між нами, впав незримий місток, який з’єднував нас усі ці роки. Не знаю, як це сталося, але ми бачилися дедалі рідше, стосунки ставали все прохолоднішими. Зараз ми зовсім не спілкуємося. Вже більше двох років».
Певне, проблема ця інтернаціональна. А на Заході ще більшою мірою миттєві мільйонери наштовхуються на проблему несподіваних стосунків із близькими й рідними. Там сила-силенна випадків, коли чоловік позивається з дружиною, батько з сином, бабуся з онучкою через статки, які несподівано впали на них. У нас поки нічого такого немає. Чи не тому, що наші суми виграшів значно нижчі від західних?
До речі, на Заході в основі всіх судових розглядів, пов’язаних із великим лотерейним виграшем, завжди лежить одне головне питання: виграш є власністю переможця чи належить його сім’ї. Цікаво, що в жодному законодавстві європейських країн і США немає відповіді, яка розставила б усі крапки над «i». Ну а в різних американських штатах основне законодавство країни піддається численним поправкам, через що при переїзді, скажімо, із Каліфорнії до Флориди може виникнути купа судових колізій. На практиці вирішення цього питання віддано на відкуп судів. Якщо суддя вирішує, що виграш — власність однієї людини (котра придбала виграшний квиток), тоді адвокатам другої сторони залишається тільки боротися за компенсацію або збільшення аліментів, але не більше того. Якщо ж суддя ухвалює рішення, що виграш належить сім’ї, тоді новоспеченому мільйонеру може бути нелегко: у нього заберуть принаймні половину. Але статистика таких справ свідчить, що частіше судді стають на бік лотерейного гравця, вважаючи удачу справою суто особистою. Адвокати, які ведуть справи за судовими позовами, пов’язаними з лотереями, люблять жарт: «Перший, хто поздоровить вас із мільйонним лотерейним виграшем, обов’язково виявиться вашою колишньою дружиною!» Зрозуміло, що жарт цей народився не випадково, занадто часто в судах розглядаються позови «колишніх» до своїх екс-родичів, які миттєво розбагатіли на лотерейній грі.
Кожен із нас, услід за Шекспіром, може сказати, що наше життя — гра. Гра самих із собою, одного з одним, а інколи і з випадком. І тепер, коли полку українських лотерейних мільйонерів прибуває, стало зрозуміло, що від Пана Щасливого Випадку ніхто з нас не застрахований. Ось і хочу побажати кожному поповнити собою цей полк. Хай вам щастить!
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google