ХТО ЗАЛИШАЄТЬСЯ У ВИГРАШІ?

У лотерею грають повсюдно

Людина від народження до смерті так чи інакше пов’язана з грою. Лотерея — теж гра. В усьому світі ідеологія лотерей вибудовується так, аби створити для людини цю маленьку радість, це відчуття ризику. Не такого ризику, який може розорити родину, викликати стреси. Ні, гра в лотерею — наче ковток хорошого вина. Не пияцтво, а задоволення. Ясна річ, жити за її рахунок неможливо.

Історія виникнення лотереї, можливо, починається із Стародавньої Греції, де, відповідно до міфу, воїни тягнули з шолома камінці, один із яких надавав право поборотися з Зевсом. Це була своєрідна лотерея — або померти, або залишитися живим. Ну а справжня числова лотерея з’явилася в XV столітті в Голландії, і протягом десятиліття охопила всю Європу. У ті часи уряди всіх країн повели нещадну війну з лотереєю, її організаторам і учасникам загрожували ув’язнення, штрафи, заборони... Попри це лотерея жила та процвітала «на нелегальному становищі». Зрештою зрозуміли: якщо викоренити лотерею неможливо, як і вбити в людині азарт, отже, необхідно зробити її монополією держави.

Лотереї дуже популярні на Заході. Приміром, у Греції примудряються за три дні продавати 100 мільйонів лотерейних білетів. І це в країні, де 10 мільйонів жителів! А в маленькій Ірландії щотижня продається 3 мільйони білетів.

В Австралії з населенням 16 мільйонів чоловік торговельний оборот від реалізації лотерейних білетів становить 27 мільярдів доларів на рік. Кожен австралієць щороку витрачає на лотерею 1680 доларів.

Хто ж у них грає в лотерею? Які соціальні групи? Виявляється, кожен другий гравець — малозабезпечений, представник найбіднішого класу, котрого вже ніяк не звинуватиш у безтямному витрачанні грошей. Просто людиною рухає прагнення за допомогою лотереї зміцнити своє фінансове становище.

Європейська асоціація державних лотерей надсилає всім своїм членам (а ми давно є постійним членом асоціації) перелік видів лотерей. Їх дуже багато. Числові, миттєві, розрядні, відеолотереї... Серед них також такі, що є синтезом кількох видів. А загалом у світі 350—380 лотерей.

Створюють їх оператори. Ми, приміром, придумали лотерею під назвою «З якої ноги?». Цілком можливо, вона сподобається оператору якої-небудь країни, і він введе її у свій оборот. Адже й ми, вивчаючи практичні технології зарубіжних лотерей, використовуємо деякі з них в Україні. Лотерея «З якої ноги?» цікава тим, що на білеті зображено ступні лівої та правої ноги. Стираючи захисний шар під лівою ногою можна побачити — є виграш чи ні. А під правою — суму в гривнях. Саме цю суму ви виграєте, якщо під лівою ногою стоїть: «Виграв!» Отже, людині азартній така лотерея не просто надає можливість виграти, а й пропонує психологічні нюанси, що вельми цінуються гравцями. З якої ноги починати гру? Раптом не той захисний шар почнеш стирати — чи не відвернеться від тебе фортуна?

У лотерею грають скрізь. І багато країн будують свої бюджети з розрахунком на грошові надходження. Кожна країна вирішує це питання по-своєму.

В ім’я
та на благо спорту

Так уже склалося в Україні, що гроші від лотереї призначалися для підтримки спорту. Та й гра називалася «Спортлото». А почалося все це з 1970 року, коли відбувся перший тираж «Спортлото — 6 із 49». Через шість років було проведено перший тираж «Спортлото — 5 із 36». У той самий час введено лотерею без тиражів — «Спринт». Виграш було вказано на самому білеті, вкладеному в закритий конверт. 1986 року на зміну «Спортлото — 6 із 49» прийшло «Спортлото — 6 із 45», що підвищило ймовірність виграшу. Через рік з’явилася лотерея «Спортпрогноз». Зазначу, тоді ми продавали в Україні понад 200 мільйонів білетів на рік.

Пам’ятається, у ті роки модно було підносити дамам до 8 Березня відразу 10 білетиків «Спортлото» —такий подарунок коштував троячку. Але з роками стало ясно, що такі сюрпризи найкраще робити 1 квітня — жарт уже не здавався таким похмурим. Адже виграшів тоді було не так багато, як тепер.

На «лотерейні» гроші побудовано Палаци спорту в Харкові, Одесі й Запоріжжі, водно-спортивну базу «Нептун» у Севастополі, водно-спортивний комплекс у Дніпропетровську, шаховий палац і критий велотрек у Львові, стадіон «Ювілейний» у Полтаві. У Києві завдяки лотереям з’явилося кілька спортивних споруд — тенісні корти в Жулянах, легкоатлетичний манеж на Березняках, льодовий палац «Крижинка» на території Національного олімпійського комплексу. До речі, недавню реконструкцію «Крижинки» також проведено на виручку від лотереї.

За всю свою 30-річну історію «Спортлото», а згодом «Молодьспортлото» (нині це М.С.Л.) жодного разу не дало підстав для сумнівів у своїй прозорості, надійності, чесності й порядності. Відзначу, що М.С.Л. — єдина компанія в СНД, яка зуміла зберегти у своїй назві (і в принципах своєї роботи!) словосполучення, що полюбилося мільйонам, — «спортлото».

За 30 років не було в нас жодного випадку невиплати призів або якихось інших фінансових порушень. Гарантую, що й надалі М.С.Л. проводитиметься належним чином — працюватиме на лотерейному ринку цивілізовано та прозоро. До речі, у перехідний період, коли домінували ідеї лібералізації та дерегулювання, багато хто забув, а можливо, й не знав, що лотерейний ринок у всіх країнах, навіть із найліберальнішою економікою, регулюється дуже жорстко. Як приклад можна навести Європейський Союз, де при повній свободі руху товарів, послуг і робочої сили, при існуванні загального ринку, зберігається розмежування національних ринків лотерей, і кожна держава захищає свої національні інтереси в цій сфері.

Тримай кишеню ширше!

Україна пережила справжній лотерейний бум після 21 грудня 1990 року. Рада міністрів України прийняла постанову, що забезпечила нечувану «демократизацію» лотерейної справи: займатися нею стало простіше, чим відкрити на базарі кіоск. Чи треба говорити, що любителів шалених грошей не бракувало. Надрукував білети — і збирай собі данину! Причому гравці в цих лотереях були абсолютно не захищені. Їм обіцяли золоті гори, а виплачували мізер, чи то й зовсім нічого.

Так в Україні з’явилася величезна кількість «диких», неконтрольованих лотерей — від колгоспного до обласного й усеукраїнського рівня. Траплялися анекдотичні історії, перед якими блякне навіть талант великого комбінатора. У Запоріжжі, приміром, проводили лотерею «Ліберті». Привезли зі США білети, обіцяли, що суперпризом стане поїздка в Америку. Гроші зібрано давно, а виграшів немає, в Америку так ніхто і не з’їздив. Принаймні з гравців.

У Чернівцях проведено лотерею з красномовною назвою «Бакс». У результаті всі «бакси» пішли в кишеню її організаторів. А білет так званої лотереї «Момент», організатором якої виступило одне з трамвайно-тролейбусних управлінь у Криму, не мав ні номера, ні серії, лише розмазаний штамп і напис: «Без виграшу». Скільки білетів було виготовлено та продано, скільки грошей отримано, чи були щасливчики та що вони виграли, хто і як контролював проведення цього дійства? На ці й інші запитання гласних відповідей немає.

Саме недосконалість нашого законодавства створила в 1991—1995 роках можливості для того, щоб в Україні працювало 92 оператори лотерей. Жодного з них (крім М.С.Л.) сьогодні на ринку вже немає. Усі вони збанкрутували подібно до фінансових пірамід, так і не виплативши гравцям виграні призи, а державі — податки. Зауважу, що багато цих операторів лотерей були компаніями зі 100-відсотковими іноземними інвестиціями. А це означає, що за кордон відпливли величезні суми.

Не завдяки,
а всупереч

Україна вже давно могла за розвитком лотерейної діяльності досягти рівня європейських країн. Але необхідні правові основи її розвитку як важливої державної галузі. Жорстке державне регулювання має базуватися винятково на національних і суспільних інтересах. Ось чому ще 1993 року ми почали роботу з запровадження законодавчих норм і цивілізованих правил проведення лотерей, визнаних у всьому світі.

Головне гальмо на шляху цивілізованого лотерейного ринку — відсутність закону про лотереї. Ніяк не можемо домогтися його ухвалення! Причому в редакції, що забезпечує сприятливі можливості для широкого розвитку лотерейного ринку. Ми досі вважаємо, що кошти з обороту лотерей повинні йти на вирішення конкретних соціальних питань, а не в безодню бюджету. Треба, щоб їх проведення підтримувалося не тільки Мінфіном або, приміром, Держкомспортом, а й місцевими органами влади.

У західних країнах закони стоять на варті інтересів гравців у лотерею, і людина може впевнено звернутися за захистом. До цього поставляться серйозно. Якщо компанія винна — з неї відповідно й запитують. Контроль держави передбачає безумовну прозорість оператора лотерей, його звітність перед державними органами, контроль над усім технологічним ланцюжком — від виробництва білетів до сплати виграшів і податків.

Нині у Верховній Раді перебувають на розгляді два проекти закону про лотереї. Перший, розроблений за нашою консультативною участю, вніс у Верховну Раду Кабінет міністрів України, а другий — народний депутат С.Терьохін і його колеги. Цей другий проект має, на мою думку, цілу низку професійних недоліків. Але найважливіше те, що він у завуальованій формі містить загрозу монополізації українського ринку лотерейною компанією, усі капітали якої мають іноземне походження. Найнебезпечніше — цей законопроект загрожує відтоком за кордон величезних фінансових коштів зі сфери, у якій не створюється додатковий продукт. Довірити лотерею оператору зі 100-відсотковими іноземними інвестиціями не дозволяє собі жодна країна світу, якщо вона поважає себе! За умов вільного ринку, за наявності налагоджених зв’язків у країну можуть ввозитися абсолютно всі технології, ресурси, техніка, продукти, тут можуть заробляти свій капітал будь-які зарубіжні компанії та фірми, але лотерейною справою повинен займатися тільки вітчизняний оператор. Так живуть усі цивілізовані країни.

На жаль, як і раніше вітчизняні державні мужі знову намагаються винайти велосипед. Світовий досвід можна ігнорувати?

Часто труднощі виникають там, де їх не чекаєш. Приміром, ми одержали дивну відповідь Мінфіну України на наше прохання видати ліцензію на нову гру «Пік-лото». Мінфін відповів: ліцензію не видадуть доти, поки не буде «вивчено економічну доцільність цієї гри». Ну хто краще самого оператора може визначити економічну доцільність конкретної лотереї? Адже саме оператор створює цей продукт і він же з цього продукту сплачуватиме податок. Авжеж, якби ми фінансувалися з бюджету, то така обережність була б зрозумілою. Але на створення нової лотереї М.С.Л. витрачає власні гроші, тож, природно, тільки М.С.Л. ризикує цими грошима. Та й загалом, хто в Мінфіні знає лотерейну справу краще від нас?

Одіссея вітчизняного товаровиробника

Ця лотерейна компанія з’явилася в Україні кілька років тому під переможний гуркіт барабанів. Вона тоді пообіцяла створити в країні справжній лотерейний рай і завалити бюджет грішми. Не вийшло: провалено проект, більше того, дискредитовано гру, бо грати стало нецікаво. І все-таки, «Українська Національна Лотерея» має особливу підтримку. Можливо, тому, що в нашій Батьківщині заведено сподіватися на іноземного дядька, котрий прийде на український ринок і заведе свої порядки? Часто й густо українські чиновники йдуть назустріч не вітчизняному товаровиробнику (у даному випадку — вітчизняному оператору лотерей М.С.Л.), а закордонному. Чомусь уже нікого не дивує, що «Українська Національна Лотерея» (У.Н.Л.) — компанія зі 100-відсотковим іноземним капіталом — привласнила собі статус «національної» лотереї. До речі, у М.С.Л. головними інвесторами є українські, лише 40% акцій — в іноземців, а це означає, що контрольний пакет цього українського оператора лотерей — у руках України.

На всіх білетах, рекламних плакатах і буклетах, у телепередачах, присвячених «Українській Національній Лотереї», постійно повідомляється, що всі її виграші, як і всі її дії, гарантовано Мінфіном України. М.С.Л. ніколи не ховалося за таку авторитетну й шановну спину, як Мінфін, і ніколи не надавало своїм лотереям титул національних, хоча наші лотереї є національними по своїй суті. І, ясна річ, М.С.Л. ніколи не пов’язувало надійність виплати виграшів своїх лотерей із Мінфіном. Гарантії чесності та стабільності М.С.Л. випробувані часом, перевірені десятками років бездоганного виконання своїх зобов’язань. До речі, так і невідомо, чи надавав Мінфін «Українській Національній Лотереї» право виступати від його імені, чи це право керівництво лотерейної компанії надало собі саме...

Головне, звісно, не в цьому. Головне в тому, що М.С.Л. не вивозить капітал, зароблений на проведенні лотерей, за межі України. Усе, що тільки можна, виготовляємо в Україні — рекламу, поліграфію тощо. Так, ми придбали за кордоном першу партію терміналів, але надалі термінали будуть українського виробництва — нічого складного в цій справі немає, а науково-технічний потенціал України дозволяє виготовляти власні термінали.

Очевидно, що «Українській Національній Лотереї» дуже важливо прибрати М.С.Л. з ринку. Конкуренція є конкуренція. А от держава та її чиновники чомусь нічого не роблять, аби зберегти такого важливого лотерейного донора, як ми. Чому лотерейна компанія, що три десятиліття працює в Україні й постійно перераховує в бюджет більше від інших — державних і недержавних компаній — змушена зазнавати ударів від законодавців і Мінфіну? Для порівняння: за I квартал нинішнього року М.С.Л. перерахувало в бюджет 4,3 млн. гривень, а У.Н.Л. — 1,7 млн. гривень.

Утім, повернуся до конкуренції. Ще торік у вересні компанія М.С.Л. почала виставляти торговельну марку своєї нової лотереї «Супер-лото» на міжнародних виставках із метою її популяризації. У грудні умови лотереї було затверджено, а в січні цього року подано в Мінфін для реєстрації. У березні ми одержали з Мінфіну лист, у якому було вказано: Умови прилучено до ліцензійної справи М.С.Л. Цим Мінфін дозволив нам проведення лотереї «Суперлото».

Для тих, хто не знає, відзначу: подібні числові лотереї ми проводимо з 1986 року, нагромаджено певний досвід, навчено персонал. Але до лотереї «Суперлото» («6 із 45») ми готувалися довго та скрупульозно, хотілося зробити її по-справжньому популярною. Ясна річ, ми подали у відповідний орган заявку на одержання свідоцтва України на знак «Суперлото» (аналогічні свідоцтва видаються всім товарам і послугам). Таким чином, юридично захистивши нашу торговельну марку, а також винахід у вигляді правил гри в лотерею та засобу її проведення, ми готувалися вийти на лотерейний ринок із новим високоякісним продуктом.

Та ба! У березні цього року У.Н.Л. розпочала проведення лотереї «Суперлото» із тією ж числовою формулою «6 із 45» без належного оформлення своїх прав. Скринька відкривається просто: дізнавшись про наші плани, конкурент вирішив «вистрілити» першим і запустив аналогічну лотерейну гру в найкоротші терміни. Тепер, через кілька місяців, добре видно, що в У.Н.Л. ця лотерейна гра «не йде». Сквапність, непідготовленість, нерозуміння самої природи числових лотерей призвели до того, що гравці втрачають інтерес до «Суперлото» У.Н.Л. Але при цьому, повторюся, У.Н.Л., скористалася назвою та формулою, що є промисловою власністю, права на яку належать М.С.Л. Своїми діями У.Н.Л. порушила законодавство України й заподіяла нам значних матеріальних збитків.

Як ми повелися в цій ситуації? Вирішили не конфліктувати, не доводити свою правоту (вона очевидна), а просто змінили назву своєї лотереї на «Мегалот». Ми не хочемо вносити хаос і плутанину, хочемо зберегти лотерейний ринок і віру наших гравців у нас.

Це вигідно всім

«Молодьспортлото», а нині М.С.Л. — найбільша лотерейна компанія в Україні. Швидкість продажу наших лотерей останнім часом наближається до 60 млн. умовних білетів на рік. Але, маючи мережу розповсюджувачів, налагоджену систему, професійних менеджерів, ми могли б давати в багато разів більше відрахувань на соціальні потреби фізичної культури, спорту. Але для цього потрібен закон про лотереї.

Торік ми внесли понад 15 млн. гривень у вигляді податків у державний бюджет й інших обов’язкових платежів (для порівняння: У.Н.Л. внесла за 2000 рік 7,4 млн. гривень). Крім того, майже мільйон гривень ми передали Держкомспорту на розвиток спорту. І, ясна річ, виплатили гравцям призів більш як на 37 млн. гривень— це величезна кількість автомобілів, квартир, телевізорів, холодильників... А скільки людей із нашою допомогою почали власний бізнес! Адже кожному ясно: якщо людина виграє 100 чи 200 тисяч гривень і якщо в неї жевріє іскорка підприємництва, то вона ці гроші не прогуляє, не проп’є, а вкладе у власну справу, створить робочі місця й почне нове життя.

Наша лотерея — лото «Забава» стала справжньою грою мільйонів телеглядачів. Нині в «Забаві» від гри до гри зростає джек-пот, який давно перевалив за 1 млн. гривень. Це найбільший джек-пот за всю історію українських лотерей. Нагадаю, перший джек-пот ми виплатили 1997 року. То була числова лотерея «6 із 40», а «Українському спортлото» і джек-пот становив тоді 200 тис. гривень.

У нас багато миттєвих лотерей: «Олімпійська», «Гороскоп», «Казино», «Купа грошей», «З якої ноги?», «Автолото», «Подорож-2000», «Ласий шматочок», «Хрестики-нолики», «Острів скарбів». Гравець, купивши білет, стирає на ньому певне ігрове поле або ж відкриває конверт, куди цей білет заховано.

Проводимо ми й числові лотереї — відоме й популярне «Українське спортлото». Нині, повторюся, працюємо над новим проектом числової лотереї «Мегалот».

Свою роботу ми будуємо у трьох напрямах: підготовка персоналу, розвиток мережі, технічне переозброєння точок продажу. У нашому центральному офісі пройшли навчання технологи всіх 30 представництв М.С.Л. з усіх регіонів України. Провели набір на конкурсній основі великої групи інженерів-електронників. Вони займатимуться сервісним обслуговуванням мережі наших терміналів на всій території країни. Конкурс, треба сказати, був жорстким, до претендентів висувалися дуже високі вимоги: вища освіта інженера-електронника, досвід роботи за фахом, наявність прав водія, віковий ценз і низка інших. Не можу не підкреслити, що цей новий підрозділ М.С.Л. — унікальний. Жоден лотерейний оператор в Україні не має такого висококваліфікованого загону співробітників на місцях. А їхнє завдання нелегке — безперебійна робота всіх терміналів, яких згодом буде тисяча, причому розкиданих на великих відстанях. Отут і знадобляться інженерам навички водіння, адже кожен із них одержить у свої руки новенькі автомобілі «Шкода Феліція».

І ще хотів би не без гордості додати, що ми забезпечуємо роботою людей похилого віку. Продають наші лотерейні білети пенсіонери. Їх у нас майже 4 тисячі чоловік. Пенсіонери, як відомо, найбільш незахищена верства суспільства, а в нас вони одержують істотну надбавку до пенсії. Відзначу, що «Українська Національна Лотерея» не створює власну мережу розповсюджувачів, а прилаштовується до торговельної мережі: касир магазину чи гастроному продає і лотерейні квитки. А либонь тисячі пенсіонерів теж могли б мати такий заробіток.

Філософи та психологи доводять: у кожному з нас жевріє іскра азарту. Саме слово «азарт» у перекладі з французької означає випадок або ризик, в арабській це — гральна кістка, в іспанській — гра, а в українській мові (за Борисом Грінченком) — сильне збудження, запал, захоплення, пристрасність. Упевнений, час уже створити в Україні можливості для цивілізованої роботи лотерейних операторів (для початку їх треба хоча б поставити в рівні умови!), що дозволить збирати в державну скарбницю великі гроші. Ну і, звісно, надасть можливість багатьом і багатьом мільйонам наших співгромадян відчути задоволення й азарт від гри в лотерею та радість від виграшу.