Відпустка по-американськи

Почнемо з того, що в Сполучених Штатах немає обов’язкової, гарантованої державним законом відпустки. Тож працюючий за наймом американець залежить у цьому сенсі виключно від доброї волі роботодавця й (у тих місцях, де організовано профспілки) від активності профспілкових лідерів. У результаті середня тривалість американської відпустки становить усього 10 днів на рік. Для порівняння, у Німеччині законом установлено обов’язкові 24 відпускні дні, а в реальності середня відпустка пересічного німця триває 30 днів. У Великобританії й Австралії ці показники становлять, відповідно, 20 і 25 днів, а в Японії — 10 і 17,5.

Слід зауважити, що американський середній клас із самісінького початку ставився підозріливо до самої ідеї більш чи менш довшого часу, не зайнятого роботою. Аж до кінця XIX століття відпусток в Америці не знали, курортні місця були призначені винятково для лікування й розваги знуджених аристократів. Поступово мода на те, щоб кілька днів на рік проводити вдалині від дому й займатися пустопорожніми речами (купанням, прогулянками, танцями, пікніками, регатами чи тенісними турнірами), поширилися серед представників середнього класу, а з 30-х років ХХ століття відпустка стала масовим явищем, хоча отримували її не всі й не щороку.

І донині невід’ємною частиною американської робочої етики є коротка й нерегулярна відпустка, а відданість справі часто демонструється з допомогою довших, аніж призначено за графіком, годин і днів, проведених на робочому місці. За хороших часів така поведінка пов’язана з бажанням прискорити кар’єрний ріст, за поганих — із надією уникнути звільнення... Інший вид американської «відпустки» — це коли люди беруть відпустку, але «не по-справжньому» — забігають на роботу на годинку-дві або зв’язуються зі співробітниками та клієнтами по мобільному телефону або через Інтернет.

Тим часом лікарі та психологи одностайні: робота без перерв шкідлива й для здоров’я, і для продуктивності праці, бо веде до перевтоми, зниження мотивації, нервового й фізичного виснаження. Це починають розуміти дедалі більше американців. Приміром, начальниця відділу, в якому я працюю, перед початком своєї двотижневої відпустки надіслала внутрішньою електронною поштою такий прощальний лист: «Я вас усіх дуже люблю й нудьгуватиму за вами, але якщо хтось насмілиться мені зателефонувати, помста моя буде страшна».

Зрозуміло, у кожній приватній компанії встановлено свої відпускні правила та терміни, але класичним є підхід, коли тривалість призначеної відпустки прямо залежить від стажу працівника та його становища на службових східцях. Простіше кажучи, тому, хто працює довго й ходить у начальниках, можна відпочивати довше. При цьому нерідко буває, що вимогою є не брати відпустку повністю, а розтягувати на весь рік: серед багатьох американців існує уявлення, що коли без тебе можуть обійтися протягом, скажімо, місяця, виходить, ти взагалі не дуже потрібен...

Вибравшись у відпустку, люди бідніші зупиняються в кемпінгах, використовуючи під житло намети (в основному, прерогатива молоді) або трейлери — «будиночки на колесах» (це більш характерно для пенсіонерів, причому для декого з них такий вид житла є основним). Більшість же відпускників наймають готельні номери або орендують приватні будинки та квартири. А багатші купують власні дачі в курортних селищах на березі океану чи в горах.

Оскільки вартість нерухомості в Америці виражається зазвичай шестизначним числом, дедалі більшого поширення набуває купівля пляжних і дачних будиночків, готельних номерів сімейного типу й навіть прогулянкових яхт у часткове користування в режимі розподілу часу. Ідея полягає в тому, що ви сплачуєте лише 1/52 частину ціни й в результаті стаєте повноправним власником нерухомості, але тільки протягом одного тижня на рік (якого саме — вказується в умовах контракту). Нині близько трьох мільйонів американських сімей вибрали саме такий спосіб володіння відпускним житлом. Уважається, що особливо він зручний для подружніх пар із маленькими дітьми. Його мінус — прив’язаність до одного й того ж місця (адже іноді хочеться чогось новенького). Виходом у такому разі є обмін із сім’ями, котрі мають власність на таких же засадах на інших курортах.

Коротка відпустка американців частково компенсується частими святами, які зазвичай приєднуються до вихідних. Це, а також необхідність брати відпустку частинами призвели до того, що найпоширенішою формою відпочинку американців є нетривалі поїздки, здійснювані кілька разів на рік. У п’ятірку найпопулярніших місць, куди американці вирушають у подорожі, входять Лас-Вегас, Орландо (містечко у Флориді, де розташований знаменитий Діснейленд), Сіетл, Лос-Анджелес і Нью-Йорк. Останніми роками багато з жителів США вподобали морські круїзи, серед яких найпопулярніший літній круїз уздовж Аляски з відвіданням усіх визначних пам’яток цього віддаленого північного штату, що свого часу був у складі Російської імперії.

Попри відносно високі ціни на бензин, поїздки на власному чи орендованому автомобілі й цього року залишаються найліпшим засобом пересування. Цьому сприяє відмінно розвинена система автозаправок і закусочних «швидкої їжі», часто об’єднаних у спеціальні комплекси, що стоять уздовж усіх більш-менш великих доріг. Туди входять ще громадські туалети, стенди з туристичною інформацією, сувенірні магазинчики, аптеки...

Однією з характерних рис американської відпустки є прагнення сполучити відпочинок з усілякими захопленнями (вінд-серфінгом, катанням на гірських чи водних лижах, пірнанням з аквалангом тощо) або з пізнанням чогось нового й цікавого. Приміром, Діснейленд пропонує відвідувачам не тільки всілякі атракціони та спілкування з «живими» героями мультфільмів, а й такі розважально-пізнавальні програми, як «таємниці глибин океану» або «досягнення техніки та технології»... У розташованому неподалік тематичному парку Universal Studio можна не лише опинитися «всередині» знаменитих фільмів, а й побачити, як їх робили... А для літніх американців існує мережа недорогих кемпінгів Olderhostel, у яких вони не лише відпочивають, а й, за бажанням, вивчають у природних умовах геологію, історію, біологію, вчаться визначати стежки тварин, управляти катером або лісопилкою, співати, малювати, навчаються якогось ремесла, не кажучи вже про можливість порибалити чи поблукати гірськими або лісовими стежинами...