Становище, в якому нині опинилася католицька церква, завидним назвати важко. Лавина скандалів, спричинена звинуваченнями католицьких священиків у педофілії, викликала кризу довіри як до самої церкви, так і до її пасторів. З іншого боку, ситуація вселяла надію на те, що Ватикан вживе рішучих заходів для зміни багатьох аспектів своєї діяльності. Передусім скасує обітницю безшлюбності, яка забороняє католицьким священикам мати сім’ю. А найрадикальніше налаштовані й узагалі стверджували, що настав час і жінкам дати змогу стати «отцями».
Проте реакція Ватикану виявилася далекою від очікуваної. Верховне католицтво не лише не захотіло відмовлятися від вікових традицій, а й зберегло вірність принципам келійності й закритості, залишивши право вирішення конфліктів, які виникають із приводу звинувачень священиків у педофілії, за самим Ватиканом. Зате з’явилися рекомендації з пожорсткішання правил відпущення гріхів для рядових парафіян.
Недавно оприлюднене Ватиканом апостольське послання Папи Римського чималеньке за своїм обсягом. В основному в ньому йдеться про припустимість відпущення гріхів без індивідуальної сповіді й каяття тільки в крайніх випадках, якими є реальна загроза близької смерті чи неможливість (фізична або моральна) сповідуватися. При цьому масові скупчення тих, котрі каються (як, приміром, у разі паломництва чи туристичних навал), не є причиною для масового відпущення гріхів. (На рік раніше широкого резонансу набула відмова Ватикану від сповіді по Інтернету.) Папа Римський уже неодноразово підкреслював: навіть в умовах сучасної «кризи відчуття своєї гріховності» йти на явно популістські заходи неприпустимо. Але ж подібна практика вже набула розповсюдження, особливо в таких країнах, як Австралія, Німеччина та Швейцарія, де католики отримують відпущення гріхів цілими натовпами, без сповіді.
Проте найбурхливішу реакцію викликала не обов’язкова вимога сповіді, а фраза про те, «що ті, котрі каються, але при цьому живуть в звичному для них стані серйозного гріха, не можуть одержати відпущення гріхів».
Особливо дисонансно це пролунало на тлі недавньої заяви Папи Римського про те, що священики-педофіли, котрих звинувачують у згвалтуванні й розтлінні десятків, а то й сотень дітей, відпущення гріхів одержати можуть. При цьому виходить, що розлученим і повторно одруженим католикам, не кажучи вже про гомосексуалістів, сподіватися на відпущення гріхів немає чого.
Така постановка питання спричинила бурю обурення, передусім у рядах захисників прав сексуальних меншин. «Гріх насильницьких статевих зносин або ж розтління неповнолітнього може бути відпущене, якщо заявити, що щиро каєшся в цьому, — прокоментував послання президент італійської групи захисту прав гомосексуалістів Arcigay. — А рішення двох людей однієї статі підтримувати стабільні, свідомі та взаємні любовні стосунки викликають невблаганний осуд Папи».
На прес-конференції, спеціально влаштованої з цього приводу у Ватикані, журналісти запитали, чи означає це, що розлучені й повторно одружені католики чи гомосексуалісти не можуть отримати прощення за свої гріхи. У відповідь на це кардинал Джозеф Родрігес, котрий відає питаннями доктрини, заявив: можливість прощення та спокутування гріхів, поза сумнівом, залишається в кожного грішника. Проте почути слова священика, які традиційно завершують сповідь і покаяння: «Іди й більше не гріши», — можуть лише ті, котрі справді мають намір не повторювати свої гріховні дії надалі. А до розлучених і гомосексуалістів це навряд чи може бути застосоване.
Питання про співвідношення тяжкості гріха та ступеня каяття є одним із найболючіших і найсуперечливіших у християнстві. Проте вибрати невдаліший час для поновлення дискусії на цю тему навряд чи можливо. Побічно це підтвердив і сам кардинал Родрігес, повідомивши, що лише приїзд делегації американських кардиналів до Ватикану допоміг точніше оцінити масштаби тієї шкоди, яку заподіяли репутації католицької церкви сексуальні скандали. А до цього серйозність ситуації Ватикан явно недооцінював.
за матеріалами зарубіжної преси