ВІД СТАРТУ ДО ФІНІШУ: ПОГЛЯД ЗНИЗУ

Вперше трохи дивна думка проглянути протоколи олімпійських змагань від кінця прийшла мені в голову 1980 року на Іграх у Москві, після того як побачив, що стартер разом із помічником навчають одного з учасників наступного забігу на сто метрів складного мистецтва правильно ставити ступні ніг у колодки. Про правила, які передбачають дискваліфікацію за технічну непідготовленість, тоді воліли не згадувати, — під час бойкоту було не до того. Погано підготовлені люди є на будь-яких масових змаганнях, але вже чимало років МОК намагається з ними боротися, хоча б на Олімпійських іграх. Здебільшого встановлюються нормативи, які дають право на виступ у змаганнях, і все ж слабкі та маленькі країни мають право виставити одну людину на вид без виконання нормативів. Таким чином на всесвітній спортивний форум потрапляють новачки, кваліфікація яких, м’яко кажучи, недостатня. Африканський юнак, про якого я згадував вище, оперативно навчився стартувати і пробіг стометрівку за 11,7 секунди. Але, як з’ясувалося, і це не межа. Нині в Сіднеї в сьомому попередньому забігу на сто мет- рів Жан Рандріамаїтіані з острова Мадагаскар не зумів виконати третього спортивного розряду, який був колись у Радянському Союзі, і пробіг на стадіоні «Австралія» стометрівку за 12,50 секунди.

Щоправда, відзначився і олімпійський чемпіон та екс-рекордсмен світу канадець Донован Бейлі, який намагався повернутися до колишньої слави. Байдужа електроніка зафіксувала в протоколі проти його імені час 11,36 секунди. Але не будемо глузувати з чужого горя. Очевидно, Бейлі, побачивши, що в друге коло змагань йому не пройти, просто доплентався до фінішу.

У жінок третій розряд усе ж виконала грузинка Тамара Шанідзе — 12,56 секунди, Шамка Махмед із Мальдівських островів — 12,87 і ще кілька учасниць. А в другому забігу жінок чемпіонка Європи француженка Кристін Аррон, яка приїхала до Австралії знову в новому вигляді — брюнетки, — вибула з боротьби з хорошим для будь-кого, але трагічним для себе часом — 11,42 секунди. Явно перестав боротися в безнадійній позиції один із найсильніших спринтерів світу канадець Бруно Сурін, але ж секундомір усе одно працює і видав йому час на стометрівці... 50,94 секунди!

Проте досить згадувати невдачі сторонніх людей. Поговоримо про українських легкоатлетів. Першою бронзовою медаллю потішила всіх Олена Говорова. Їй довелося боротися в дуже важких умовах під холодною зливою, але вона виявилася найстійкішою з усіх учасниць фіналу. Лена змогла виконати всі шість спроб, найкраща з яких — 14 метрів 96 сантиметрів — принесла їй бронзову нагороду. Інші стрибуни, як кажуть, «сипалися». Тетяна Лебедєва з Москви до змагань справедливо вважалася явною претенденткою на перемогу, оскільки впритул наблизилася до світового рекорду Інеси Кравець. Додамо, що сама Інеса вирішила зосередитися на стрибках у довжину і, за чутками, травмувала ногу.

Проте хід боротьби засвідчив, що в Лебедєвої є принаймні одна конкурентка, яка трималася в тіні. Болгарка Тереза Марінова зненацька навіть для себе в першій спробі «полетіла» на 15 метрів 20 см. Такий перебіг подій виявився неприємним сюрпризом для Лебедєвої та інших учасниць. Усе ж Тетяна боролася героїчно й в останній спробі вийшла на друге місце — 15 метрів.

Анжелу Балахонову називали цілком обгрунтовано однією з наших найголовніших кандидаток на «золото», але й вона раптом розгубилася і не зуміла здолати просту для себе висоту 4 метри 25 см. Окрилені суперниці тріумфували, американка Стесі Драгіла стрибнула на 4,60 м, призерками стали австралійка Григор’єва і Флосадатір з Ісландії.

Не будемо критикувати Балахонову — адже для неї те, що сталося, набагато більше нещастя, ніж для будь-кого з вболівальників та начальників.

До цього провально виступили в метанні молота наші Крикун і Піскунов, а Скварук у фіналі виявився лише одинадцятим. Нижче своїх можливостей виступили у фіналі штовхання ядра не лише Бєлоног і Вирастюк, а й, практично, всі учасники, які віддали перемогу маловідомому фіну Хар’ю. На мій погляд, неймовірна за розмахом антидопінгова кампанія на Іграх у Сіднеї зачепила абсолютно всіх, оскільки так чи інакше до прийому фармакологічних препаратів різного роду причетні всі видатні майстри. Зайвим підтвердженням цього була дискваліфікація чемпіона світу 1997 року в штовханні ядра Сі Джей Хантера, чоловіка Меріон Джонс. Поруч із дискваліфікацією Багача, це й шокувало багатьох метальників.

Хотілося б пояснити ситуацію з дискваліфікацією після фінішу в ходьбі на 20 кілометрів мексиканця Бернарда Сегури і передачі золотої медалі полякові Корженевському, оскільки варіанти розшифровки цієї ситуації нічого не роз’яснили. У спортивній ходьбі необхідно дотримуватися певного стилю руху, зокрема опорна нога в один із моментів кроку повинна повністю випростатися, не можна також переходити на відвертий біг. За дотриманням стилю стежить бригада суддів, які у випадку порушення попереджають скорохода, а при повторному порушенні знімають його з дистанції. Вже років двадцять діє закрита система суддівства, при якій кожен суддя фіксує порушення правил на записці, яку передає головному судді по стилю. Коли отримують три записки від різних суддів, скорохода дискваліфікують, навіть якщо він уже закінчив дистанцію. Саме так і сталося з мексиканцем, якому після фінішу показали червоний сигнал у вигляді кружечка на ручці. Зауважу, що скороходи ніколи не одягають шипівок і за перехід доріжок на стадіоні їх не карають.

Змагання з легкої атлетики завершуються в останній день Олімпіади — 1 жовтня.