Від хорошого чоловіка — до хорошого батька

Доводиться зі смутком констатувати, що дорослі діти найчастіше не мають емоційних, душевних, духовних, а іноді навіть побутових контактів зі своїми батьками. Дуже рідко дорослий син чи дочка ставлять своєму батьку запитання про його самопочуття, справи, внутрішні переживання. Дедалі частіше спілкування з боку дитини може зводитися до прохання «Тату, дай грошей». Прірва між нареченим і чоловіком не така велика, як між чоловіком і батьком. Напевно, багато жінок, які ще не вийшли заміж, уже замислювалися — а яким батьком буде мій майбутній чоловік? Або мріяли: от якби пощастило, і мій обранець виявився гарним татом. Однак багато залежить від самої дружини, котра має якомога раніше усвідомити свою формуючу роль жінки та матері. Саме від неї залежить, як складуться сімейні стосунки з появою дитини.

Чекаємо дитину і народжуємо разом

Багато жінок забобонно бояться обговорювати з чоловіком дрібні побутові проблеми, які виникнуть із появою малюка, бояться мріяти про сина чи дочку, вибирати ім’я, готувати одяг. Майбутня мама може замкнутися на теперішньому — на своїх відчуттях, нездужаннях, страхах чи майбутніх пологах, і при цьому позбавити себе і свого чоловіка такої світлої і радісної речі, як спільні мрії про малюка.

Багато жінок до останнього працюють і, копіюючи стиль «бізнес-леді», виношують дитину ніби між іншим. А либонь період вагітності — це не тільки гормональна перебудова та фізіологічний процес, а й період для інтенсивної душевної роботи. Готуватися стати матір’ю — це не тільки відвідувати лікаря, ходити на курси вагітних чи вибирати меблі для дитячої. Це ще й осмислення своєї майбутньої ролі, нової відповідальності і тих змін, які повинні відбутися у стосунках із чоловіком.

Нині у майбутніх татусів є можливість більш безпосередньої участі в появі на світ свого нащадка. Потроху відходять у минуле пологові будинки, у яких робилося все можливе, щоб порушити зв’язок між дитиною і не тільки батьком, а й матір’ю. Багато психологів вважають, що відсутність батька в момент появи дитини на світ може відбитися в підсвідомості малюка у вигляді формули «Коли мені було тяжко, тебе не було поруч» і вплинути потім на їхні стосунки. Але це дещо механістичний підхід. Адже й перебуваючи поруч у момент появи дитини на світ, можна всього лише віддавати данину «західним зразкам» поведінки й більшою мірою піклуватися про престиж чи просто про те, щоб відповідати рівню, бути «правильним» тощо. Формула «бути подумки разом» коштує іноді більшого, ніж просто фізична присутність поруч. Найважливіше — це емоційна включеність, яка передбачає і бажання мати дитину, і спільне чекання, й усвідомлення доленосності моменту, і своєї нової відповідальності.

Стосунки «утрьох»

Нерідко трапляється, що народження малюка майже збігається з моментом створення сім’ї. Здавався б, не найкращий варіант: у молодих людей не було часу на взаємне «притирання», вони ще не виробили неписані правила та сімейні традиції, способи мирного вирішення конфліктів. Але водночас у такому варіанті є й серйозні переваги — стосунки відразу вибудовуються «утрьох», з участю дитини, із взаємною відповідальністю за її життя і благополуччя. Є свої складнощі й у тому разі, якщо подружжя довго жило в бездітному шлюбі. За роки життя лише одне для одного неминуче виробилися стійкі стереотипи взаємин. Тож із появою дитини доведеться багато чого ламати у стосунках між усіма членами сім’ї. І тільки від членів подружжя залежить, чи підуть вони шляхом зближення, співробітництва, взаємовиручки, нової якості подружнього кохання. Адже є й інший шлях — нерозуміння, чвар, суперництва, взаємних образ, ревнощів аж до повної руйнації стосунків.

Багато чоловіків відчувають стрес і цілком з’ясовні ревнощі до дитини. Чоловіку може видатися, що дружина любить дитину замість нього. І завдання жінки зуміти сформувати у чоловіка установку не «дружина любить дитину замість мене», а зовсім інакше: «ми разом любимо нашу дитину». Але багато залежить і від того, чи зуміє жінка приділяти чоловіку досить уваги після народження дитини, чи вистачить у неї душевних сил проявити до нього своє кохання, чи не посіє вона нездорове суперництво між чоловіком і дітьми. Ми не закликаємо створювати своєму чоловіку тепличні умови, але ж можна зустріти чоловіка на порозі з малюком на руках, сказати пару теплих слів: «ми тебе цілий день чекаємо», запитати «як там на роботі?», «дуже втомився?»; поцілувати в щоку... Все це не забере багато часу, але створить теплий емоційний фон, завдяки якому значно легше переносити будь-які труднощі.

Завдання жінки — залучати
й утягувати чоловіка в батьківство

З появою малюка від молодої мами повністю залежить і та міра участі, яку батько братиме в догляді та вихованні дитини. Але важливо пам’ятати, що мова йде не тільки й не стільки про фізичну допомогу, але, що значно важливіше, — про його втягнутість у життя сім’ї, про той майбутній емоційний зв’язок, який установиться між татом і його дітьми. У жодному разі не повинно звучати: «Я тут із малюком, а ти збігай у магазин, принеси, подай, приготуй собі яєчню»... Не можна, щоб «мати і дитина» були головними, а батько — лише «на підхваті», на вторинних ролях і ледь не в ролі упослідженого. Значно краще сказати: «Ходімо разом на кухню, ти потримаєш малюка, а я приготую поїсти»; «Твоя черга міняти підгузники»; «Ти втомився після роботи, полежи разом із малятком, а я розігрію вечерю»; «Після того, як ти минулої неділі дав мені можливість відпочити, у мене вистачило сил пережити цей тиждень».

Завдання жінки (приємне й почесне) — залучати чоловіка до батьківських обов’язків і втягувати його в дитячі проблеми: дати йому можливість вирішити, наскільки тепло одягти дитину, чи варто починати її загартовувати, викликати дільничного лікаря чи невідкладну допомогу. Відчувши відповідальність за дитину, мужніють зовсім юні батьки. Чоловіку важливо знати, що він контролює ситуацію, що з його думкою рахуються, що саме він глава сім’ї. Чи може він це відчути, якщо увесь час торочити: «Та ти нічого не розумієш…»; «А моя мама каже інакше...»; «Я тут цілий день мордуюся, а від тебе допомоги не дочекаєшся».

Дуже важливо висловлювати свої потреби у вигляді ненав’язливих прохань і, звісно, без командного тону. Іноді на прийомі в психолога можна почути такий діалог:

— Мій чоловік мені зовсім не допомагає, навіть сміття не винесе.

— А ви його про це просили?

— Ну от іще, сам повинен розуміти.

Потрібно озвучувати свої очікування, обговорювати з чоловіком його можливості допомагати вам, навіть те, який вид допомоги йому приємніший. Адже й жінки більшою чи меншою мірою люблять різні види домашньої роботи. У чоловіків це буває ще складніше — для одного не проблема погуляти з дитиною в парку, а інший готовий годинами катати з ним іграшкові машинки; один спритно міняє підгузники, а інший із задоволенням візьме на себе миття посуду; один страшенно любить купати дитину, а інший не проти приготувати щось смачненьке, поки ви плутаєтеся разом із дитиною у нього під ногами. Не слід наполягати, щоб чоловік робив саме те, чого хотілося б вам, — на практиці майже завжди виходить, що, формально погодившись, чоловік почне ухилятися від своїх обов’язків.

Без бабусь тяжко?

Дуже складно ростити дітей без допомоги бабусь. Але такі сім’ї, як правило, значно міцніші — вибудовувати стосунки значно простіше без втручання третіх осіб. Коли дитиною займаються тільки мама й тато, життя саме змусить і розподілити обов’язки, і визначити міру участі кожного у догляді за дитиною. За наявності бабусі батько може опинитися зовсім «не при справах». Теща, допомагаючи ростити улюбленого онука, здатна повністю «відтерти» батька від дитини. Кидаючись допомагати дочці й одночасно критикуючи молодого тата: «Ні, він не зуміє, давай я», «Та хто ж так дитину тримає», «Ти подивися, як він його одягнув, вушка не закриті, ще застудить», — бабуся повільно, але неухильно руйнує сім’ю, закладає фундамент майбутніх складностей у стосунках і між членами подружжя, і між батьком і дитиною.

А от свекруха може стати на шлях постійної критики молодої мами, вселити в неї непевність у своїх силах, затуркати її так, що у тієї все з рук буде валитися. Крім того, багато свекрух ніяк не здатні усвідомити, що її «дитина» вже сама батько — усі переживають, щоб той не перевтомився, щоб його не перевантажили домашніми обов’язками. Така свекруха може й сама до ладу не допомагати, і перешкоджати сину повноцінно брати участь у домашніх справах і догляді за дитиною. Так, одна така «жаліслива» матуся вставала ночами, аби перевірити: до дитини піднімається невістка, а не її син, котрому «треба виспатися». Ми згадали, звісно, крайні випадки, але новоспеченим бабусям дуже важливо навчитися себе контролювати: «розвідна» роль свекрух і тещ із появою онука посилюється в багато разів. У нинішній час молоді батьки дедалі частіше «делегують» свої батьківські повноваження платним нянькам. Але це тема окремої розмови.