Василіса Володіна про сумісність, стереотипи і кохання

Василіса Володіна полонила серця телеглядачів завдяки своїй участі у програмі Першого каналу російського телебачення «Давай поженимся». А ще були телепрограма «Звездная ночь с Василисой Володиной», численні астрологічні прогнози для преси... Після спілкування з Василісою я перейнялася до неї великою симпатією, проте й сумних думок ця розмова навіяла чимало. По-перше, Василіса сказала, що лише 20% чоловіків віддають перевагу розумним жінкам, але й ці героїчні 20%, що якимось дивом збереглися, впевнені: жінка має бути насамперед вродливою, а вже потім — розумною. «Не тільки розумною, а й вродливою...» — відкоригував думку Василіси Володіної мій коханий чоловік, який належить (на щастя!) до тих самих заповітних 20%. Моя подруга, якій я процитувала фразу Василіси, сумно відзначила, що їй доведеться прикидатися «веселою господинькою», щоб знайти сімейне щастя. Адже розумним жінкам так тяжко живеться на цьому світі! А мені захотілося від усієї душі подякувати тим 20% чоловіків, яких не лякає жіночий розум. Дорогі мої, сміливі 20%! Щасти вам у всіх ваших справах і починаннях, адже саме завдяки вам у світі ще не панують платинові секретарки, ті коштовні (обвішані коштовностями) блондинки, яких так люблять решта 80% чоловіків! А ще Василіса Володіна вважає, що головне для щастя закоханих — навіть не кохання, а сумісність. Звісно, дуже добре, коли і те, й те є, але сумісність — на першому місці. «Що ж таке сумісність?» — запитала я. І отримала відповідь: «Це коли їм разом легко і приємно...». З таким визначенням сумісності не можна не погодитися. І якщо вона така, то для стосунків чоловіка й жінки, котрі хочуть надовго залишатися разом, це справді головне. З Василісою Володіною ми змогли поговорити ще багато про що, і насамперед — про програму «Давай поженимся».

— Чи відома вам дальша доля пар, котрі познайомилися під час програми «Давай поженимся»? Чи відстежують редактори програми їхні долі?

— Така робота ведеться. За місяць перед нами проходить 15—20 пар, за весь час роботи програми зустрілися приблизно 150 пар. При цьому близько п’яти пар одружилися. Звісно, на перший погляд, це дуже мало, але все ж для телевізійної програми — досить хороший відсоток. До того ж ці п’ять пар вирішили узаконити свої стосунки, а багато наших колишніх учасників живуть у цивільному шлюбі або зустрічаються. Стосунки, які збереглися після програми, я вважаю нашим великим досягненням.

— За яким принципом відбирають претендентів і претенденток на участь у програмі «Давай поженимся»?

— Дані про претендентів розміщуються на сайті Першого каналу, в інтернет-рубриці, присвяченій нашій програмі. (На цьому сайті є інтернет-рубрики, присвячені найпопулярнішим телевізійним шоу.) У нашій інтернет-рубриці можна побачити фотографії учасників та інформацію про них. Звісно, редактори відбирають претендентів. Та й самі претенденти мають право вибору. Для редактора важливо, щоб учасник програми міг упевнено триматися перед телекамерою, яскраво проявив себе. Тому беруться до уваги такі риси учасників, як комунікабельність, сміливість, чарівність, артистизм. Телеглядачі повинні побачити на екрані яскраву особистість, яка здатна їх зацікавити.

— Чи можна вгадати, кого вибере учасник програми? Чи є у вас таке передчуття? Якщо є, то як воно виникає?

— Це не передчуття, а результат попередньої роботи. До програми мені повідомляють точну годину і дату народження майбутніх учасників, і я складаю для кожного космограму — скорочений варіант гороскопа. До програми я з ними не спілкуюся, мені потрібна тільки їхня дата народження. За космограмами можна визначити сумісність учасників, зрозуміти, хто з них може скласти пару. Але під час програми все часто відбувається зовсім не так. Учасники вибирають не тих, хто їм підходить, і розчаровуються у своєму виборі відразу після програми. Багато чоловіків, зробивши неправильний вибір, намагаються взяти телефон у жінок, яких я їм рекомендувала, у тих, хто їм більше підходить.

— Чи дають жінки у такому разі свої телефони? Чи в них говорить образа, що початковий вибір сильної статі був не на їхню користь?

— Образа справді бере своє. Найчастіше учасниці відмовляються від спілкування з тими чоловіками, котрі не вибрали їх зразу. А жаль... Буває так: герой зробив свій вибір, вибрав «платинову блондинку», вчинив відповідно до стереотипу й відразу ж пожалкував із цього приводу. Після програми почав просити телефон у тієї жінки, котра йому більше підходить, але пізно... У нас був такий випадок: прийшов на програму чоловік років шістдесяти, удівець. Ми запитали, з жінками якого віку він хотів би познайомитися на програмі. Він відповів, що найзручніший для нього вік — 40—45 років. Мовляв, молодих блондинок мені не приводьте. Ми так і зробили, підібрали чарівних, розумних учасниць цього віку. Але наш герой на програмі нікого не вибрав, а потім у коридорах Останкіно почав загравати з молоденькими секретарками. Стереотипні уявлення взяли своє! Я запитала в цього учасника, чим йому не сподобалися ті чарівні як не глянь достойні жінки середніх літ, котрі були на програмі. «У мене не кевкнуло...» — відповів він. Тут я не стрималася й відрізала: «Коли кевкає у вашому віці, забирають каретою швидкої допомоги...». Це був єдиний випадок, коли я не стрималася, різко прокоментувала поведінку учасника програми. Зазвичай я собі такого не дозволяю. А загалом, можна сказати, що багато учасників-чоловіків вибирають молодших учасниць — за першим, поверховим поглядом.

— Ви сказали, що головне у стосунках чоловіка і жінки — сумісність. Який смисл ви вкладаєте в це поняття?

— Сумісність — це можливість легко і радісно взаємодіяти.

— Напевно, простіше взаємодіяти з людиною, близькою тобі за темпераментом, психологічним типом?

— Необов’язково. Одні вибирають споріднені психологічні типи, інші — свою повну протилежність. Але навіть із цілком протилежною тобі людиною може бути дуже легко і приємно.

— «Они сошлись — вода и камень, стихи и проза, лед и пламень»?

— Саме так.

— Ви казали, що розумних жінок вибирає тільки 20—25% чоловіків. Отже, решта вибирають «платинових секретарок»? Чи є якісь інші психологічні типи жінок, які цікавлять чоловіків?

— Дехто вибирає «веселих господиньок» — тобто приємних у спілкуванні жінок, котрі вміють добре господарювати. Дехто (ті ж таки 20—25%) — співрозмовницю й однодумницю. Але ця співрозмовниця й однодумниця повинна бути вродливою, розумною і доброю. Одні чоловіки шукають у жінці емоційність, інші — стабільність, спокій, затишок, треті (однак таких небагато) хочуть, щоб жінка стимулювала їх до дій, була музою і натхненницею. Є такі, що вибирають «яскравих цариць».

Зараз я пишу книжку про психологічні типи чоловіків і жінок, у ній розповім докладніше про споріднені і протилежні типи. Але, у принципі, жінка може вжитися з будь-яким чоловіком, якщо зрозуміє, який психологічний тип він свідомо або підсвідомо шукає, і добре зіграє свою роль. Тільки жінка мусить зрозуміти, чи готова вона грати цю роль усе життя.

— Напевно, жінці-музі буде дуже важко грати роль «веселої господиньки»? Надовго її не вистачить... Може, краще не переробляти себе, а знайти чоловіка з тих заповітних двадцяти відсотків?

— Можливо. Але жінок, котрі мріють про чоловіків із двадцяти відсотків, значно більше, ніж чоловіків, які належать до цього типу.

— Отже, «пряников сладких всегда не хватает на всех»?

— Приблизно так.

— Скільки психологічних типів чоловіків ви виділяєте?

— Близько 42.

— А жінок?

— З жінками складніше. Можна виділити близько ста психологічних типів жінок. Але про все це я розповім у своїй книжці.

— А як називатиметься ця книжка?

— У неї є робоча назва — «Чого хоче чоловік».

— Французи кажуть: «Чого хоче жінка, того хоче Бог», а як продовжити фразу «Чого хоче чоловік, того хоче...»?

— Робоча назва моєї книжки не має жодного стосунку до цього прислів’я. Але загалом я можу сказати, що жінки звеличують свою роль у цьому світі. Жіноцтво здрібніло. Якщо ще в минулому столітті чоловіки ставили жінок на п’єдестал, то тепер прекрасні дами самі зняли себе з цього п’єдесталу. Ми заслужили зміну ставлення до себе, нас стали менше поважати.

— Напевно, ми, жінки, стали менше поважати самих себе і тим самим зняли себе з п’єдесталу?

— Схоже, що так.

— Як, на вашу думку, чоловікові й жінці, маючи досвід невдалого шлюбу, психологічно налаштуватися на новий, вдалий шлюб? Як забути про давні рани?

— Насамперед я б порадила таким людям не починати відразу після розлучення нових стосунків, почекати півтора-два роки, психологічно відновитися. Інакше вони підсвідомо шукатимуть у новому партнері (партнерці) утішника (утішницю), а не будуватимуть нові стосунки. Якщо шукаєш у нових стосунках тільки розраду, вони приречені на вмирання. Слід прагнути побудувати абсолютно новий союз, у якому не буде місця колишнім образам. Якщо шукаєш у партнері тільки ідеального утішника, що має винагородити тебе за образи, заподіяні колишнім партнером, то будь-яке, навіть найменше розчарування може стати руйнівним. Треба розуміти: новий партнер не винен у тих кривдах, яких завдав вам колишній. До того ж гарячкове прагнення розлучених людей миттєво укласти новий шлюб не сприяє формуванню гармонійного союзу. Навпаки, таке прагнення руйнує нові стосунки.

— Як ви ставитеся до ранніх шлюбів?

— Негативно. 24—25 років — хороший вік для шлюбу. Молоді люди, котрим немає 25, зазвичай прагнуть не партнера знайти, а завоювати найбільш недоступного красеня чи недоступну красуню. Щоб самоствердитися, а не знайти ту людину, з котрою буде легко й радісно. Тому я не вітаю участі у програмі «Давай поженимся» зовсім молодих людей. Найчастіше вони роблять неправильний вибір.

— Чи змінився інститут шлюбу, порівняно з дев’ятнадцятим століттям? Якщо так, то в кращий чи гірший бік?

— У гірший. На жаль, останні роки закріпили тенденцію: чоловіків менше, ніж жінок. Тому боротьба, яка жінки ведуть за чоловіків, стала цинічною і жорсткою. Змінився й сам інститут сім’ї. Емансипація — це і благо, і біда. Жінки почали переростати своїх чоловіків у кар’єрному плані, а ті у відповідь шукають молоденьких. Зазвичай якщо жінка переростає чоловіка в кар’єрному плані, то він, на жаль, не може їй цього вибачити.

— Чи щасливі ви в сімейному житті?

— Щаслива. У мене є коханий чоловік, Сергій. Ми одружені вже 15 років. У нас донька Віка. Їй вісім.

— Як ви познайомилися з чоловіком?

— Обставини нашого знайомства передбачив гороскоп. Був ряд містичних збігів, що допоміг нам познайомитися і зблизитися. Це було кохання з першого погляду, яке триває досі.

— Що б ви порадили людям, котрі хочуть одружитися?

— Відчувайте справжній інтерес до свого партнера (партнерки). Нам подобаються люди, котрі зацікавлені у спілкуванні, чия увага спрямована на співрозмовника, котрі всім своїм виглядом показують, що потребують діалогу. Такі люди, як правило, досягають успіху. У тому числі в коханні, у сімейних стосунках.