Вагітність – не тягар

Одним із перших запитань психолога до свого клієнта буде таке: «Що ви знаєте про ваше народження і той період, коли мати виношувала вас?» Вся фізіологічна, психологічна, емоційна, вольова структура дитини формується в основному під час вагітності. Далі ми можемо щось розвивати, щось коректувати. Але ми маємо всього дев’ять місяців для того, щоб допомогти малюкові, котрий з’явиться на світ, бути гармонійним. Чи хоча б не заважати йому в цьому.

Завдяки захисному механізму нашої психіки інформація про внутрішньоутробне життя і процес народження немов стирається, притупляється. Але вона не зникає безвісти.

Що ж таке вагітність? У словнику Даля написано: «Беременная, бременастая или бременатая — непорожняя, заполненная, с прибылью». А зовсім не «обремененная», як прийнято вважати. Кожен прийом із вагітною жінкою я починаю з прояснення значення цього слова, а отже, і зі зміни ставлення до самого протікання вагітності. Це перший крок до прийняття себе в новій якості — «носія» нового життя. І подальше протікання й розвиток вагітності залежить від того, як ми до неї ставимося — як до тягаря, чи як до нової можливості й заповненості…

Здавна до жінки, котра виношує дитину, ставилися по-особливому. Одвіку казали: «Вагітна під Богом ходить, кривдити не можна, відмовляти не можна». Наші слов’янські прапредки, вірячи в переселення душі, були переконані в тому, що душі втілюються лише в межах одного роду. Тому вагітна жінка стає містком, немовби носієм і предка, і нащадка одночасно. І живе між світом людей і душ. У ній міститься інформація всього роду. Кривдячи цю жінку, кривдник викликав на себе гнів усіх поколінь — нащадків і предків.

Вчені стверджують, що вже одноденний зародок реагує на інформацію. Виявилося, що фіксація емоцій починається вже в клітинах зиготи, тобто з моменту зачаття. Клітини зберігають пам’ять про те, що відбувається з організмом. Ембріональні клітини вирізняються ще більшою ємністю пам’яті, вони зберігають інформацію про всі події, котрі дійшли до них. Відомо, що ракові клітини — це ембріональні клітини з низькою амплітудою, але великою швидкістю розмноження. В ембріоні, вік якого знаходиться в межах першого триместру (перші три місяці), якщо мати піддається травмі, ростучі ембріональні клітини фіксуються в такому оточенні.

До тієї інформації, котру ми «вкладаємо» в майбутню дитину, потрібно ставитися усвідомлено. Існує так зване батьківське програмування: одна з перших «програм» — це реакція на вагітність, від якої залежить, бажаною чи небажаною (а згодом — потрібною, впевненою, самодостатньою чи ні) почуватиметься дитина. Далі ми намагаємося програмувати стать дитини. Лікарі, котрі проводять ультразвукові дослідження, можуть розповісти про дивовижні випадки. Дитина стискалася і явно засмучувалася, коли батьки реагували на її статеву приналежність негативно. Ми вирішуємо, на кого буде схожий малюк, чим він займатиметься — все це той психологічний матеріал, який або стимулюватиме, або обмежуватиме потенціал дитини...

Вагітність — час відкриттів і змін. Більша частина змін викликається величезним викидом гормонів. Гормони — це особливо активні хімічні речовини, котрі утворюються й виділяються ендокринними залозами. На самісінькому початку вагітності утворюється гормон хоріонічний гонадотропін. Він стимулює утворення прогестерону й тим самим придушує менструацію. Гормон прогестерон заспокоює психіку, справляє пом’якшуючу, заспокійливу дію на матку для збереження вагітності. Але жінка може відчувати деяку втому, загальмованість.

У плаценті утворюються й накопичуються прогестерон, гонадотропні й естрогенні гормони, плацентарний лактоген і соматропін. Вони впливають на процеси росту плоду й матки, готують молочні залози до лактації. Естроген пробуджує у майбутньої матері інстинкт «гнізда» і пов’язані з ним питання і турботи. Наприклад, чи справлюся я, чи зможу я стати гарною матір’ю?.. Завдяки гормону релаксину сухожилля та суглоби в області тазу наприкінці вагітності стають м’якшими й більш гнучкими. Також релаксин викликає суперечливе відчуття жіночої самосвідомості. Ендорфін — гормон радості — впливає на емоційний стан і є природним знеболюючим засобом. Гормон окситоцин пускає в хід механізм пологів. У перші місяці й наприкінці вагітності відбувається зниження збуджуваності кори головного мозку. Воно досягає найбільшого ступеня до моменту настання пологів. Зміни в тонусі вегетативної нервової системи призводять до різних розладів, зміни смаку, запаморочень.

У підготовці до вагітності й забезпечення її правильного протікання беруть участь усі найважливіші системи жіночого організму. Виникаючі зміни носять пристосувальний характер і необхідні для процесу продовження роду. У центральній нервовій системі під час вагітності виникає домінантний осередок збудження («домінанта вагітності»), що забезпечує нормальне протікання змін в організмі матері, необхідних для розвитку плоду.

Під час вагітності між мамою і малюком встановлюється надзвичайний емоційний зв’язок — бондінг (від англ. bond — зв’язувати, з’єднувати). Почуття загострюються, посилюється інтуїтивне сприйняття, жінка вже не просто виношує дитину, вона її відчуває, як себе. Якщо майбутня мама усвідомлено ставиться до свого стану, приймає його, то вагітність для неї стає часом творчості, відкриттів і нових можливостей.

На консультаціях майбутні матері часто ставлять мені запитання: «Як на дитині позначиться мій емоційний стан? Я сьогодні засмутилася». Дитина всі 9 місяців (або 10 місячних) набуває певного досвіду. Якщо вона під час вагітності не відчуває ніяких негативних емоцій і станів, вона не пройде потрібної «психологічної підготовки». Ми живемо в складному світі, і буде краще і для мами, і для малюка, якщо ми навчимося ставитися до будь-яких негативних емоцій і відчуттів як до досвіду. Як до підготовчих курсів. Помірний стрес у материнському лоні готує малюка до майбутніх труднощів. Він вчиться протистояти їм, ще не з’явившись на світ. При цьому, звісно, потрібно працювати зі своїм емоційним станом і пояснювати малюкові все, що з вами відбувається. Наприклад: «Маленький, сьогодні я злякалася собаки. Пам’ятаєш, я навіть підстрибнула, і ти сильно штовхнув мене в ребро. Собака зненацька вискочив із під’їзду і голосно загавкав на кішку. Знаєш, у нашому дорослому житті бувають несподіванки. Будь готовий до цього. Учися разом зі мною, сонечко. А собака, до речі, каже «гав-гав» або «Пробач, що я так сьогодні засмутилася. Ти ж знаєш, що матуся у тебе чутлива. Ти тут ні при чому. Коли я стояла біля дзеркала, мені так стало себе шкода: талії немає, смужка якась з’явилася внизу живота, плями на обличчі. Зодягти нічого. Я дуже тебе люблю. І мені не хочеться тебе засмучувати. Але так складно звикнути до змін. Люблю тебе, Маленький!»

38—40 тижнів протікають дуже швидко, і думки про майбутні пологи в останні місяці вагітності можуть стати серйозним пресом для майбутньої мами. Зараз існує досить великий вибір професійних центрів «усвідомленого батьківства», де навчають сімейні пари і знеболюючих технік, і правил догляду за немовлям, і багато чого іншого. Що більше інформації є у майбутньої мами, то більш захищеною й упевненою вона почуватиметься. Важливо пам’ятати — те, у що людина повірила, стає реальністю. Якщо жінка «всотала» програму: пологи — процес болісний, то, на жаль, так і буде.

Пологи — це процес несвідомий. Важливо йому не перешкоджати. Історія акушерства — історія поступового позбавлення жінки головної ролі в пологах — пише Мішель Оден, французький лікар-акушер, засновник клініки в Пітів’єрі. Сучасне акушерство бере початок у Франції XVII століття. Тоді чоловік-лікар уперше ввійшов у пологову кімнату і присвоїв собі роль, котру доти здійснювали акушерки. Тоді жінку вперше стали класти на спину під час пологів, щоб лікарям було зручніше накладати акушерські щипці.

Вважається, що все почалося з Луї XIV, котрий хотів подивитися (стоячи за фіранкою), як народжується його дитина. Для чого його коханку поклали на спину. Зараз, на щастя, відроджується традиція природних, активних, усвідомлених пологів, коли жінка сама вибирає, хто братиме участь у народженні малюка, спосіб народження дитини, позу, освітлення.

Можливо, діти, народжені усвідомлено й у любові, зроблять професію психолога незатребуваною. Мені цього дуже хотілося б.