Перепрограмування страху

Як відомо, страх — одне з найсильніших почуттів людини. Страх паралізує людину, перетворює її на раба, безпорадну ляльку, не дає їй дихати, говорити, думати… Той, хто відчуває страх, апріорі стає жертвою того, перед ким або чим він пасує. Щоб позбутися нападу страху, потрібно підходити до ситуації з холодним розумом і внутрішнім спокоєм, а це неможливо для того, хто панікує.

Страх буває мобілізуючим і паралізуючим. Коли ми перебігаємо дорогу і бачимо машину, що наближається, — хтось входить у ступор, а хтось біжить швидше — залежно від типу нашої нервової системи. Слово «грип» одних змушує бігати по аптеках, скуповуючи ліки, поширювати чутки, а інших паралізує. І перша і друга реакція природна, колись вона була потрібна нашим предкам, щоб, завмерши, уникнути зустрічі з хижаком або втекти від нього. Але в даній ситуації вона абсолютно непродуктивна. Напруга блокує доступ до нової інформації, до енергії, емоцій. Страх блокує імунну систему. Ми начебто вдихаємо-вдихаємо-вдихаємо, а видихнути, розслабитися не можемо. У результаті організм усе одно від утоми виключається, скидаючи напругу, і стає хворим.

Частіше хворіють діти, чиї мами дуже тривожаться. Наприклад, дослідження показали, що в дітей, які живуть на вулиці, гельмінтоз спостерігається набагато рідше, ніж у дітей, які живуть у наших стерилізованих будинках. Гельмінти живуть у середовищі страху, як і віруси.

За страхом завжди йде агресія. І про спалахи агресії на ґрунті вірусу ми вже читали й чули в новинах. Загалом, боятися просто невигідно. А ще ми знаємо: з нами станеться саме те, чого ми боїмося, і якщо в нас у голові звучить, як мантра, слово «вірус», то наша підсвідомість шукає шляхів, як би цей вірус отримати. Висновок — змінюймо мантру.

Ми стаємо уразливими, коли втомлюємося, коли втрачаємо ресурс. Що ж нам може допомогти ввійти в ресурсний стан? Це може бути що завгодно. Але обов’язково позитив.

Сміх і радість — найкраща медитація і найкраща терапія. І найкращий засіб для зміцнення імунітету. Дітки не слухають новин, вони відчувають не те, що кажуть, а те, як кажуть, яку емоцію це викликає (насамперед у батьків). Якщо ми хочемо зміцнити їхній імунітет, маємо забезпечити позитивні емоції.

Дуже проста арт-терапевтична техніка — малюємо здоров’я. Разом із дитиною захоплено й радісно малюємо ЗДОРОВ’Я і розвішуємо малюнки на стінці.

Імунітет зміцнюється, коли дитина відчуває, що її люблять. А це означає: ніжних, теплих дотиків саме зараз має бути набагато більше. Можна уявити, що дитина — пластилін. Ми його розминаємо і щось із нього д-у-у-уже гарне ліпимо. Або просто граємося вдома в квача, в бої подушками, робимо масаж — рейки-рейки-шпали-шпали...

Пам’ятаєте Гаррі Поттера? Що його захистило від вірусу Волан-де-Морта? Мамина любов. От ми й кажемо малюкові (і уявляємо активно): моя любов створює навколо тебе таке потужне захисне поле, що ти в безпеці.

Ми можемо малювати мандали. Мандала — це стародавній метод роботи з внутрішнім простором. Будь-який замкнутий контур може вважатися мандалою. Ми малюємо коло. Все, що вписується в коло, символізує наш внутрішній простір. Усе, що за колом, — зовнішнє: люди, стосунки, міста тощо. Ми малюємо коло, а всередині дитина малює свої сили, здоров’я, любов
і т.ін.

Місце між лопатками (там, де в нас мали бути крила) називається місцем підтримки. Це проекція всього, що пов’язано з дихальною і серцево-судинною системами. Ми прикладаємо туди руку — просто так чи коли бачимо, що дитина засумувала, зсутулилася. Так ми зміцнюємо дитячий імунітет.

З моменту оголошення
карантину в нашому будинку побільшало радості й сміху,
причому зроблено це свідомо. Кульки, мандарини, свічки, танці, пісні. І на консультації я вдягаюся набагато яскравіше, ніж в інший час. Це працює і як терапія для мене, і як метод стабілізації для клієнтів.