Усмішки дітей — найкраща мотивація

У шкіл будуть власні офіцери поліції

З 1 вересня в Україні стартує експеримент "Шкільний офіцер поліції". Відповідний меморандум про співпрацю між Міністерством освіти і науки та Національною поліцією підписано ще в лютому.

Поки що шкільні поліцейські з'являться лише в чотирьох містах - Києві, Одесі, Львові й Івано-Франківську. Якщо все пройде успішно, то з 2017 року інститут шкільних офіцерів поліції буде запроваджено в усіх містах, де працює патрульна поліція.

Окрім державних структур, експеримент підтримує проект "Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні", який реалізується за фінансового сприяння Міністерства міжнародних справ Канади. Це й не дивно, адже за взірець роботи шкільних поліцейських узято досвід канадських колег.

Чим стане нова ідея - галочкою у звітах чи справді корисним нововведенням? "Я поки що не знаю, чого очікувати, - прокоментувала нововведення знайома директорка школи. - Ми вже це бачили - приходять до школи, скажімо, пожежники, просять розписатися в довідці, що вони були, і йдуть. Головне - відзвітувати. Хочеться реальних справ".

Що конкретно робитиме офіцер поліції у школі? Про це ми розмовляли з т.в.о. начальника відділу зв'язків з громадськістю Національної поліції Катериною Бєлугіною і заступником директора проекту "Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні" Катериною Новохатньою.

- У радянські часи були дитячі кімнати міліції. Ваша модель "Шкільний офіцер поліції" - це апгрейд таких служб?

К.Н. - Ні, це не дитячі кімнати міліції. Це первинна профілактика правопорушень, робота з дітьми в школах, де вони перебувають більшу частину свого часу. Шкільний офіцер поліції має стати насамперед ресурсом для школи, проводити бесіди, інтерактивні заняття з дітьми, формувати з ними безпечну модель поведінки. Тобто давати такі знання й інформацію, бути таким зразком для наслідування, щоб діти не порушували закону.

На сьогодні в Україні немає окремого закону, який регулював би здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх. Немає й окремої системи ювенальної юстиції. Однак є служби і структури, які працюють паралельно і з дітьми, і з дорослими. У Національної поліції, згідно із Законом "Про національну поліцію", також є повноваження щодо роботи з дітьми - проведення профілактичної роботи. А це дуже важливо. Коли ми тільки починали свій проект, то проводили опитування дітей у колоніях - щоб зрозуміти, чому вони туди потрапляють і чому скоюють злочини.

Ми опитали 100 підлітків. 40% з них до того, як потрапити в колонію, вже стояли на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Якісної профілактичної роботи з ними не проводили, як наслідок - вони скоїли повторне правопорушення і знову опинилися в колонії.

К.Б. -Коли рік тому ми вийшли на патрулювання, до нас надходило дуже багато запитів зі шкіл - від директорів, учителів, батьків. Нас просили навіть діти на вулицях: "Прийдіть до нас у школу, хочемо з вами познайомитися". Ми відповідали на ці запити, відправляли поліцейських до навчальних закладів. На 1 вересня вони завітали до багатьох шкіл Києва на святкову лінійку. Відтоді й почалася наша співпраця зі школами. Ми зрозуміли, що це має бути не просто робота за принципом "прийшов запит - ми приїхали". Адже "покрити" всі школи ми не можемо. Є школи у проблемних районах, які особливо потребують співпраці з нами. Але вони можуть до нас не звертатися, а ми можемо не знати, що там є проблеми. Тому вирішили зробити системний проект, націлений на співпрацю з усіма школами міста.

- Як саме відбуватимуться заняття дітей зі шкільним офіцером поліції?

К.Н. - Усі заняття поліцейських з дітьми є інтерактивними. Національна поліція ініціювала створення посібника "Школа і поліція", куди ввійшли і напрацювання нашого проекту, і ресурси UNICEF, Ла Страда, ОБСЄ. Посібник складається з двох частин - методичних рекомендацій для шкільного офіцера поліції з детальними конспектами занять і власне підручника. Він затверджений Міносвіти.

Окрім занять, шкільні поліцейські можуть проводити й інші позакласні заходи. Які саме - це вони визначать з адміністрацією школи. Можливо, це не тільки заняття, а й індивідуальні бесіди, консультації. Школа може звернутися до закріпленого за нею офіцера, якщо стався якийсь конфлікт між дітьми (не порушення закону, без важких тілесних ушкоджень). Ми навчаємо шкільних поліцейських практик безконфліктного спілкування. Офіцер може приїхати й провести бесіду у присутності психолога або вчителя, може прийти й на батьківські збори, якщо школа бачить у цьому потребу, розповісти про негативні тенденції в суспільстві серед підлітків, про ситуацію в районі, який патрулює. А це буде той район, де розташована школа.

- Батьки можуть звернутися до шкільного поліцейського? Наприклад, якщо дитину побили у школі або, на їхню думку, систематично принижують?

К.Б. - На першому поверсі в школах будуть стенди патрульного поліцейського. На них - фото, контакти (пошта, номер телефону) куратора шкільних поліцейських. Батьки можуть звертатися з будь-яких питань - і якщо хочуть отримати консультацію, і якщо виникла конфліктна ситуація. Якщо вам здається, що ваша дитина потрапила у погану компанію, ви можете поговорити зі шкільним офіцером, а він - навіть приїхати якогось вечора на майданчик біля дому, подивитися, в якій компанії підліток проводить час.

- Сина моїх знайомих побив однокласник. У дитини навіть були проблеми зі здоров'ям. Школа проводила розслідування. Важко було розібратися. Адже все це були люди, що так чи інакше втягнуті у конфлікт, - батьки хлопців, класний керівник, адміністрація, які зацікавлені в тому, щоб "зам'яти справу". Шкільний офіцер може стати у таких випадках третейським суддею?

К.Н. - Офіцер може надати консультацію постраждалій стороні - як батьки можуть діяти, до кого звернутися. Ми вчили поліцейських проводити "відновлювальне коло", коли разом сідають учасники конфлікту, педагог і, можливо, батьки. Поліцейський може допомогти їм порозумітися, налагодити стосунки.

Якщо ж скоєно злочин, то поліцейський повідомляє про це у ювенальну превенцію (кримінальну поліцію у справах дітей). І вже там розв'язуватимуть проблему.

К.Б. - Розслідування в такому випадку - це не обов'язок шкільного поліцейського. Він підключатиме інші структури.

- Тобто шкільний поліцейський - це скоріше підтримка. Він не вирішує питань, а просто своїм авторитетом підтримує дітей?

К.Н. - Вирішує питання, які в його компетенції. Якщо з дитини знущаються, вона і її батьки можуть звернутися до шкільного офіцера, і він проведе бесіду з дітьми. Можливо, разом зі шкільним психологом. Психолог не має такого авторитету, як поліцейський. Наставник для дітей, друг, якоюсь мірою педагог - це роль офіцера шкільної поліції.

- Наша модель шкільного офіцера поліції - це точна копія канадського досвіду?

К.Н. - Не зовсім. Відмінність полягає в тому, що в канадській поліції є така посада - "шкільний поліцейський", і людина, яка її обіймає, відповідає тільки за школи. А наші шкільні поліцейські разом зі своїми колегами виходять на патрулювання вулиць. Просто їм виділятимуть дві денні зміни на тиждень. Саме цей час вони проводитимуть у школах, за якими закріплені.

К.Б. - Дві денні зміни - це вісім годин на тиждень. За шкільним офіцером поліції буде закріплено до чотирьох шкіл. Отже, у кожній школі поліцейський зможе проводити дві години на тиждень. Наприклад, 45 хвилин триває урок, а потім залишається час на спілкування з дітьми. Офіцер може дати якусь пораду, бути наставником, вислухати дитину. Школа сама визначатиме, з ким саме і в який час він проведе виховну бесіду. З 10 серпня шкільні поліцейські прийдуть до своїх шкіл і розроблять разом з адміністрацією детальний графік роботи. У кожному місті будуть призначені куратори, які контролюватимуть їхню роботу.

- Як ви відбирали шкільних офіцерів поліції?

К.Б. - Це була співбесіда тривалістю близько 20 хвилин. Ми (керівництво поліції) спілкувалися, ставили запитання. Відбираючи шкільних офіцерів поліції, надавали перевагу тим, хто має педагогічну освіту, досвід спілкування з дітьми. Звісно, це має бути комунікабельна людина, амбіційна, ініціативна.

- Не психологи і не педагоги відбирали?

К.Б. - Ні. Ми готуємо не педагогів чи психологів, а патрульного поліцейського, який прийде у школу і разом із соціальним педагогом, шкільним психологом зможе провести якісь профілактичні заняття. Для цього не треба бути психологом чи педагогом. Достатньо тих знань, які ми їм дамо. Коли в нас проводилися тренінги для майбутніх шкільних офіцерів поліції - ми бачили кожного.

- Тут я з вами не згодна. Поліцейський працює з дітьми, у бесідах торкається питань психології, займається вихованням. Нині активно обговорюється ідея запровадження професійного відбору навіть при вступі до педагогічного вишу. Адже педагогічна освіта - не завжди ознака професіоналізму.

К.Н. - Поліцейські проводять заняття за чітко прописаним тематичним планом і методичними рекомендаціями. Крім того, зараз ми говоримо про експериментальну модель. На сьогодні навчено
127 осіб. Будемо моніторити, розробимо анкетування, будемо дослухатися думки шкіл. Щонайменше раз на квартал збиратимуться комісії, які контролюватимуть роботу поліцейських. Наш партнер - Міносвіти. Критерії відбору, про які ви питаєте, моніторингу якості - все це також буде розроблено. Думаю, що і батьки, і суспільство матимуть доступ до цієї інформації.

К.Б. - Так, шкільні офіцери поліції - не психологи і не педагоги. Але вони практики. Ми пішли в школи тому, що нас почали туди запрошувати. Телефонували на "гарячу лінію". Кілька разів навіть до смішного доходило: "Доброго дня, а можна замовити шкільного поліцейського?" Ми ведемо звітність по всій Україні. Поліцію запущено у 28 містах. За рік поліцейські провели більше тисячі бесід у школах без жодного негативного відгуку чи нарікань. І не було такого, щоб нам поставили запитання, а ми не знали, що на нього відповісти або відповіли неправильно. Навпаки, отримали дуже багато подяк. Ми приходили в одну школу, а потім ланцюжком інформацію про нас передавали далі. Графік зустрічей з учнями був настільки щільний, що іноді школам доводилося чекати в черзі кілька тижнів.

- Великий був конкурс на посаду шкільного офіцера поліції?

К.Б. - Так, охочих виявилося багато. В Івано-Франківську - п'ять осіб на місце. У Львові й у Києві - теж чимало. Але у хлопців практично немає вихідних. А шкільний офіцер поліції - це ще одне навантаження. Коли ми проводили набір і навчання за програмою "Школа і поліція", намагалися їх якомога більше навантажити, щоб подивитися, хто насправді хоче цим займатися. І чесно вам скажу, що осіб 10 у нас "відпало".

- Офіцер, який погодився працювати у школі, отримуватиме доплату?

К.Б. -Ні, це волонтерство. У нас є група шкільних офіцерів поліції, ми постійно з ними спілкуємося. Повертаючись зі шкіл, хлопці кажуть: "Усмішки дітей, коли вони нас обіймають і просять приїхати ще, - найкраща мотивація".

Робота на патрулюванні вулиць нелегка, вона накладає свій відбиток. І коли наші офіцери виходять до дітей, вони набираються енергії, відчувають, навіщо потрібна їхня робота. Розумієте, вони прийшли у патрульну поліцію, щоб змінити світ і країну. Ми не впевнені, що країна хоче мінятися, але впевнені, що оці діти виростуть і будуть іншими. Нам приємно з ними працювати, бо це - наше майбутнє.

К.Н. - Коли наші шкільні офіцери проходили навчання, приїздив канадський експерт з великим стажем роботи шкільним офіцером поліції Марк Хоулдсворс. Він показував відеоприклади, як поліцейський може підтримати дітей у складних ситуаціях. Скажімо, якщо патрульні виїжджають на виклик з приводу насильства в сім'ї і знають, що в будинку є дитина, в їхній машині завжди є м'яка іграшка - щоб підтримати і заспокоїти.

К.Б. - У наших патрульних вже теж є іграшки в машині. І допомагають їм у цьому школи. Наприклад, київська "Введенська" гімназія провела акцію - зібрали чотири величезні пакети.

К.Н. - У Канаді на свята (наприклад на Різдво) проводиться "шопінг з копами": для дітей з бідних сімей держава виділяє певну суму грошей, і вони разом з офіцерами поліції йдуть по магазинах і купують що хочуть для себе або близьких. Поліцейський навіть допомагає дитині скласти список подарунків. Це приклад, який можна поширити і в нас. Це те, що надихало нас, коли ми розробляли модель "шкільний офіцер поліції".
І, звичайно, нас надихають наші патрульні. Вони хочуть навчатися, ставлять тисячу й одне запитання. Вони мотивовані і вірять у те, що в них усе вийде. І це вселяє надію.