Урок антирабовласництва

Методичні рекомендації до проведення в загальноосвітніх навчальних закладах Уроку щодо протидії торгівлі людьми були не тільки презентовані 8 квітня представникам мас-медіа, а й частково апробовані запрошеними до обговорення проблеми освітянами. Автор рекомендацій, профінансованих ЄС та Радою Європи, — Тамара Бакка, доцент кафедри викладання історії та суспільно-політичних дисциплін Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова. На 52 сторінках міститься не тільки алгоритм проведення відповідного уроку та довідкова інформація, а й життєві ситуації з практичними порадами для тих, хто вирішив працювати за кордоном, узяти шлюб з іноземцем, виїхати на навчання тощо.

«Обізнаність із цих питань у школі сьогодні дуже низька, — ділиться думками завідувач лабораторії національного виховання Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Оксана Фляк. — Зі ЗМІ вчителі знають, що явище існує, а от конкретних фактів, статистики немає. Саме тому насамперед ми плануємо забезпечити класних керівників і вчителів-предметників інформаційно. Побудований на інтерактивних формах і присвячений запобіганню торгівлі людьми урок має проводитися хоча б раз на тиждень». Адже навіть за даними далекої від об’єктивності офіційної статистики МВС, у 2009 році було зареєстровано 332 випадки продажу людей, а за останні 18 років жертвами работоргівлі стало близько 100 тисяч українців.

На жаль, європейські експерти дедалі більше говорять про нас водночас і як про країну походження, і транзитну країну, і країну призначення живого товару. Російські, польські, турецькі, італійські, чеські, португальські та іспанські ринки переповнені українськими тілами, які, залежно від віку, статі й краси, використовуються або для примусової праці, або для сексуальної експлуатації.

Хоча, за словами керівника Регіонального центру соціальної адаптації львів’янина Ігоря Гната, який разом із братом і двома товаришами вже впродовж десяти років розшукує зниклих за кордоном українок, європейськість європейських країн багато в чому виявляється оманливою. «Якось, — розповідає він, — ми винайняли в Берліні приватний готель і, написавши на ньому «Ескорт-сервіс. Київ», «улаштували» там бордель. У всіх місцевих газетах розмістили оголошення, що набираємо для роботи українок... Нам пропонували дівчат поодинці, парами, автобусами і навіть літаками. В дитячому кафе, де діти ласують морозивом, албанці віддавали нам дівчат-українок по 500 євро. І це Європа. Ми передали цю інформацію до поліції, а ті розвели руками — «А що ми можемо зробити?».

Мабуть, питання про те, наскільки доцільно проводити в навчальних закладах такі лекторії, вже давно слід було б закрити. Але наше Міносвіти тільки взялося за нього. З учителем-предметником і самим часом лекторію ще нічого не вирішено. МОН поки що просто рекомендує вчителям використовувати для цього виховну годину, а також курс правознавства і всі пов’язані із суспільствознавством та правами людини предмети. Враховуючи, що середня зарплатня вчителя за урок становить 10 грн. 25 коп., а рекомендованими методами роботи є «мозковий штурм», інтерактив у парах і малих групах, а також нормативно-правові консультації, — результативність проекту апріорі не обіцяє бути високою. До того ж проведення такого уроку — справа абсолютно добровільна. Посібник був наданий усім регіональним представникам, проте тільки Івано-Франківська, Львівська, Донецька, Черкаська та Чернігівська області отримали статус пілотних у проекті.

«Ці методичні рекомендації нагадують мені правила поведінки на воді, техніку безпеки на підприємстві, правила дорожнього руху тощо, — сказала, виступаючи, завідувач сектору соціально-демографічної політики відділу соціально-демографічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень Ольга Піщуліна. — Хоча вони йдуть під грифом МОН і Мінсім’ї, я не знайшла в них жодного слова про те, що таке сім’я і що вона повинна формувати. Наведену статистику я бачу вже впродовж останніх 15 років. Із цифрами так не можна... Сьогодні ми маємо зрозуміти, чому це явище існує в нашому суспільстві. Чому Україна, в якій, на відміну від східних країн, не було ані тимчасових шлюбів, ані таких форм подружнього життя, в яких так чи інакше допускається передача однієї людини іншій, фактично очолила список країн, пов’язаних з работоргівлею? Ми досі не маємо національної стратегії з цих питань і йдемо слідом за міжнародними рекомендаціями, які для нас далеко не завжди є правильними».

І все ж таки сьогодні українські школярі з найвіддаленіших сіл, містечок і міст мають шанс дізнатися про те, що може трапитися з необачними жінками і чоловіками, яких зваблюють легкими грошима чи перспективною роботою за кордоном. Як сказала довгостроковий радник проекту ТРЕС/Рада Європи Моніка Платек, запобігти торгівлі людьми легше, ніж ми думаємо. Для цього українські дівчата й жінки повинні навчитися казати «ні!» і ставити правильні запитання. Знаючи, як перевірити агенцію, що пропонує вам роботу, яку візу треба мати для офіційного працевлаштування, чому після приїзду слід обов’язково зареєструватися в посольстві України, які документи для отримання дозволу на закордонне навчання подають до посольства обраної країни, — ви можете за себе постояти.