ТЯГНЕ-ПОТЯГНЕ, ВИТЯГНУТИ НЕ МОЖЕ

«Агент (входить до кабінету лікаря). Дозвольте? Добридень!

Лікар. Добридень, добридень.

Агент. Вам неабияк поталанило, професоре!

Лікар. Я лікар. У вас якісь проблеми?

Агент (гордо). У нас немає проблем. Але вас, професоре, дружина покохає ще більше, бо ви купите їй оцю коробку цук... ножів.

Лікар. Ви знаєте, у мене немає дружини.

Агент. М-м-м... Тоді їй загалом щастя підвалило. Ви знаєте, наші ножі такі гострі, що їх постійно хочеться пустити в діло. Ось, погляньте.

Лікар. Ні-ні, не треба, я вірю!

Агент (скоромовкою). Ну, тоді забирайте, забирайте. Або, подивіться, яка автозапальничка для вашого «мерседеса». У-у-у! Ви тільки уявіть, поруч із вами не ваша колишня дружина, оця ось (показує страшну пику), а чарівна дівчина, і ви берете цю запальничку...

Лікар. А в мене немає «мерседеса».

Агент (розгублено). А... а що у вас є?

Лікар. У мене «шістка». Бежева.

Агент. «Шістка»... бежева... відмінно, відмінно... А! Ось тоді кобура для вашого радіотелефону. Унікально! Невеличка доплата, і на ній вишиють ваші ініціали. Вас як звуть?

Лікар. Власне...

Агент. Чудово! О-отака літера «В». Золота на чорному тлі.

Лікар. Спасибі велике, але в мене немає радіотелефону.

Агент. М-м-н-н-еее... наша компанія пропонує...»

Прекрасний образ, чи не так? Продавці системи мережного маркетингу пропонують що-небудь купити на роботі й удома, чатують біля виходу з метро, зупиняють як на центральній площі, так і на пустельній алеї парку.

Що таке мережний маркетинг? Говорячи просто й без мудрувань, це торгівля якимись товарами без магазинів, за допомогою торговельних агентів, назвіть їх хоч продавцями, хоч менеджерами з питань збуту, хоч агентами з продажу. В умовах безробіття хороший спосіб розв’язати проблему працевлаштування. А в жінок є кілька серйозних причин зайнятися мережним маркетингом: стара як світ, але невитравна надія на швидкий і не дуже складний заробіток, психологічний дискомфорт удома, у родині, відсутність самореалізації, брак коштів на існування. Моя знайома пропрацювала в школі 25 років, одержала категорію й усе, належне за статусом, проте 140 гривень зарплати не вистачало на двох дітей, а чоловік — так уже склалося — ніяк не міг улаштуватися. У мережному вона в середньому може заробити 400 грн. на місяць. Різниця очевидна.

З розмови з психотерапевтом

«Велика частина моїх пацієнтів слабує на неврози й депресивні стани з причин, так чи інакше пов’язаних із роботою. Ті, хто роботу мають, страждають від страху втратити своє місце й залишитися без засобів для існування. У тих, хто постійного заробітку не має, «зриває стріху» від страху ніколи його не знайти. Складається враження якогось тотального безробіття. Неспокій точить людей день і ніч, думки течуть по колу, постійно повертаючись до теми роботи й заробітку. Це стосується індивідуумів будь-якого віку — молодих, зрілих, літніх».

Менеджери з навичками дітей лейтенанта Шмідта

Уважно вивчивши пресу, виявляєш, що ринок праці відчуває величезну потребу в продавцях, яких гордо називають «менеджерами з продажу». У списку потрібних вакансій на одного, скажімо, товарознавця припадає сотня фахівців із продажу, і це зрозуміло: у нашій країні, яка мало що виробляє і багато чим торгує, люди, які вміють продавати, потрібні всім. Вони можуть не звертати уваги на абревіатури в.о., д.р. і в.а., що означають відповідно вища освіта, досвід роботи і вільна англійська — такі вимоги до кандидатів висуваються в оголошеннях про набір на роботу фахівців.

Робоча сила для мережного маркетингу набирається трьома налагодженими способами: через друковані засоби масової інформації, за допомогою роздавання листівок у метро і передачі через знайомих запрошень на презентації. До речі, знайомі, друзі й родичі — основа мережного маркетингу, живлюще джерело, яке постійно поповнює цю армію. Як тут не пригадати відому всім казку, де «дід за ріпку, бабка за діда, внучка за бабку» і так далі до самої мишки.

Заманихи газетного типу називаються «гарячими пропозиціями». Вони написані з великою фантазією, з урахуванням постсовкового менталітету читачів і з тонким знанням психології самотніх жінок. Розміркуйте самі:

«Терміново! Усім! Усім! Усім охочим працювати у престижній компанії. Зростання кар’єри, матеріальна незалежність. Поїздки за кордон. Можливо, це твій шанс? Запис на співбесіду...»

«1000% успіху! Без продажів! Вакансії менеджерів з питань персоналу, бізнес-консультантів, маркетологів. Прийом обмежений. Співбесіда...»

«Увага! Високооплачувана робота в офісі. Стабільна щомісячна зарплата. Навчання за рахунок фірми. Конкурс. Телефон...»

До цих текстів хочу докласти свої ремарки: потрібні переважно жінки від 20 до 55 років, завжди терміново — ну просто гинуть без тебе, і зарплату обіцяють величезну. Читаєш безліч таких оголошень і дивом дивуєшся, чому ми ще не найбагатша країна світу?!

Телефонна розмова з диспетчером гранично стисла. Вас майже ні про що не запитують, а відразу запрошують на співбесіду у певний день і годину, коли приміщення (клас школи, училища чи аудиторія інституту) буде наповнене такими самими пошукачками. Розповісти що-небудь про діяльність компанії диспетчер відмовляється. Або вам відкрито хамлять, або несуть якусь ахінею про інформаційно-сервісні послуги, з чого ясно, що диспетчер і сам нічого не знає. Від здорового глузду такі розмови далекі, але ж хочеться знати, куди вас усе-таки запрошують, навіть якщо працювати ви там не будете. Лише раз мені вдалося з’ясувати, що фірма торгує продуктами, косметикою та фільтрами, що знов-таки розходиться з текстом оголошення, де сказано «без продажів».

Як я зрозумів, головне завдання диспетчера — записати на співбесіду побільше людей: мабуть, їхня зарплата прямо залежить від кількості тих, хто прийшов. Нудним було б враження від такого телефонного спілкування, якби не одна з розмов — чарівний текст якогось дядечка. Він також збирав під прапори мережного, але як!.. Ось його приблизна стилістика:

«Робота охвісная. Будете сідеть у чистотє, у красотє! Кругом компутіри, а ви посерьодке. А дєлать чєго? А шо вам скажуть, то і дєлать. Та ви приходьте, не пожалкуєте…»

Від пошукача робочого місця вимагають: продавати товари далеко не першої необхідності в будь-яких можливих місцях — в установах, на вулицях; із піонерським завзяттям вихваляти ці товари, переконуючи всіх, як вони неправильно жили, якщо досі ними не користувалися; вербувати нових продавців, обіцяючи швидкий заробіток, знижки й інші блага.

Щоб добитися успіхів на ниві мережного маркетингу, необхідно мати певну вдачу, притаманну ще незабутнім дітям лейтенанта Шмідта. Це добре підвішений язик, уміння розмовляти й умовляти, відсутність комплексів і абсолютна впевненість у собі, уміння не розгубитися в будь-якій ситуації, наполегливість і напористість, спостережливість і швидка реакція. Якщо ви не відчуваєте в собі наявність усіх цих чеснот, фірма може вас навчити. Група агентів збирається в класі, де досвідчений співробітник фірми викладає перед новачками методику роботи з товарами. «Крутіші» компанії влаштовують презентації з виступами фахівців — це можуть бути наукові співробітники, лікарі тощо. Своїми званнями й авторитетом вони підтримують товар.

На багатьох шукачів роботи й заробітку такі презентації діють і психологічно. Вони бачать безліч собі подібних, що саме по собі діє заспокійливо — «у гарній компанії навіть помирати легше», із ними доброзичливо розмовляють співробітники фірми. Їх запрошують до співробітництва так ніжно, наче відкривають двері нової сім’ї. І це дуже важлива психологічна пастка, позаяк більшість жінок не мають надійного тилу: працюючих і з добрим заробітком чоловіків, улаштованих дітей.

Зарубіжний підхід — національний грунт

А либонь непогана зрештою думка — принести працюючим людям в офіс те, що вони не встигають купити чи не знають, де це зробити. Проте і мені, і, переконаний, шановним читачам випадало відбиватися від настирливих представників «канадської оптової компанії» з їхніми ліхтариками й наборами столових ножів, рознощиків дитячих книжок тощо. Чимало фірм нині прикрасили свій вхід написами з проханням: «Торговельним агентам не турбувати, не відволікати від роботи». Подекуди плакати навіть погрожують різноманітними санкціями.

Але так і хочеться поставити кілька голосних «чому». Чому армія мережних агентів обходить кілометри коридорів установ, вихваляючи на всі лади фільтри нікому не відомої фірми, але ніхто нічого не чув і не знає про розробки наших вітчизняних фільтрів, які справді орієнтовані на дніпровську воду з її специфічними забрудненнями? Чому колись чудової косметики наших парфумерних фабрик, якою користувалося не одне покоління жінок усього радянського простору, сьогодні практично немає, зате нові косметичні бренди просуваються з таким запалом і снагою, неначе ми народилися тільки для того, аби ними користуватися?

Питання ці, звісно ж, риторичні. Не є таємницею та особливість українського ринку працевлаштування, що він, на жаль, на 90% складається з продавців і лише на 10% — із виробників. Мережний маркетинг своєю багаточарунковою мережею, можливо, і «тягне» нашу економіку, та, як у згаданій казці, «витягти не може».

Як не потрапити в пастку

Якнайдокладніше вивчайте спеціалізовані видання, де публікуються оголошення про наймання на роботу. Пошук роботи через газети, на думку фахівців, стоїть на першому місці за ефективністю. Потрібно тільки навчитися шукати. Позитивним чинником є те, що ЗМІ — практично єдине пряме джерело інформації про фірми, які мають вакантні робочі місця. Але, по-перше, часто виявляється, що інформацію надало кадрове агентство з працевлаштування, куди потрібно прийти й заплатити за послуги, не завжди їх отримавши (це тема окремої розмови), а по-друге, треба позбуватися синдрому сліпої довіри друкованому слову й усе ретельно перевіряти.

Перевірку почніть із того, що поцікавтеся розцінками на розміщення оголошень про прийом на роботу в даному виданні, практично всі газети цю інформацію публікують. Найбільша кількість несумлінних «зазивалок» зустрічається в газетах безкоштовних оголошень: безкоштовна реклама ні до чого не зобов’язує. Є відмашка й в інший бік: якщо в оголошенні розміром у половину газетної шпальти повідомляється, що великій фірмі терміново потрібні енергійні співробітники, дохід від 500 у.о., то, скоріш за все, це чергова «піраміда» шукає легковірних. Не будьте легковірними, довіряйте лише тим оголошенням про прийом на роботу, які коштують не дуже дорого і повідомляють про конкретну вакантну посаду.

Дорогу, як відомо, подолає той, хто йде, тому найефективнішим мені видається спосіб, при якому всі засоби згодяться. Це і пошук вакансій через ЗМІ, і звернення в кадрові агенції, і спроба влаштуватися через знайомих, і розміщення інформації про себе в Інтернеті, нарешті, відправлення факсом зі своїм резюме за принципом «стукайся в усі двері». А стосовно мережного бізнесу — усе буває, і, можливо, частина людей створена так, щоб лише продавати.