ЛЕДІ-BOSS

Чи добре, коли тобою керує жінка? Вважаю, що добре, навіть краще, ніж коли шеф чоловік. Передусім для справи: сама природа заклала в жінок творче начало, вони схильні швидше знаходити компроміси, ніж воювати, а про вміння торгуватися й вигадувати годі й говорити. Добре це і для персоналу, оскільки леді-бос інколи сприймає команду як частину родини, вона уважно ставитиметься до ваших особистих проблем і навіть проблем ваших близьких.

Хоча зовсім недавно вважалося, що чоловіки дуже неохоче допускають жінок у сфери своєї діяльності — політику, науку та бізнес. А ділові жінки змушені щодня доводити свою конкурентоспроможність. Зате сьогодні цілком природно бачити жінок не лише в середній ланці працівників ділових структур, а й на керівних посадах. Таке враження, що чоловіки в цей важкий для себе період розвитку країни свідомо поступаються жінкам керівними посадами. «Ви покомандуйте, а ми подивимося, як у вас вийде», — ніби кажуть вони. І жінки командують.

Запитання «Хто жінка-начальник насамперед — начальник чи жінка?» — дурне. Авжеж, жінка завжди і скрізь — передусім жінка. Але як до цього ставляться ті, ким вона командує?

«Шерон була одним із найкращих керівників середньої ланки, із котрими мені випало працювати. Вона вміла пояснити завдання й не забувала похвалити за його виконання. До того ж, її помітно вирізняло з-поміж інших вміння виправляти чужі помилки, не зводячи їх до особистісних ганджів», — пише генеральний менеджер міжнародного банку в Лондоні Джон Моул у книжці «Британці на роботі», у главі «Бос, хто він?» — Я жодного разу не чув, аби хтось похвалив Шерон. — Але в мене ж не виходить бути босом, — ремствувала вона.

Та Шерон ним просто була. Я знав, що це так, і її бос знав, і шестеро підпорядкованих їй працівників знали. Але... ніхто їй про це не говорив. Вона була лідером цілком природно.

— Дивно, чому кожен приходить до мене зі своїми проблемами, — не розуміла вона».

Так розповідає про жінку-лідера один із найшанованіших керівників банківської сфери у Великобританії. А либонь ідеться про країну, якою досить довго керувала «залізна леді» Маргарет Тетчер.

У 90-ті роки на американському телебаченні була популярна програма «Втілення мрії». Вів її відомий шоумен Роберт Стерчес. Люди, котрі збиралися в студії, повинні були ділитися з телеглядачами таємницями свого успіху. А коли Стерчес зібрав у студії бізнес-women, які досягли успіху, то з’ясувалося, що в них усіх була спільна проблема: вони постійно мусили доводити свою компетентність. Керуючи різними фірмами, вони раз у раз наштовхувалися на однакові труднощі. Їхні підлеглі, як чоловіки, так і жінки, вважали, що начальниці ставляться до них занадто прискіпливо, найменше зауваження переростало в образу, а заохочення ніхто гідно не цінував.

Багато чоловіків, які працюють під керівництвом жінок-начальниць у сучасному бізнесі, мабуть, скажуть про своїх леді-босів те саме.

...Керівник великої торговельної фірми — одна дуже компетентна пані. За освітою вона економіст. Довго працювала головним бухгалтером у різних фірмах. Навчившись усього необхідного, відкрила власну справу. Офіс із євроремонтом, штат менеджерів, водій із машиною, складські приміщення... Менеджери, водії, робітники на складі постійно відчували занадто велику увагу з її боку практично до всього. Вона контролювала та брала участь у всьому, від того, які канцтовари купувалися для офісу, і до бензину, яким заправляли машини. Вникала в усе й усім намагалася керувати особисто.

Фірма розвивалася, співробітників ставало більше, розширювалися сфери діяльності, тож особисто встежити за всім ставало неможливо. Будучи людиною з підвищеною відповідальністю, леді-бос просто падала з ніг. І нарешті настав момент, коли за станом здоров’я їй довелося піти у відпустку. Найцікавіше, що коли керівниця повернулася з відпустки, показники діяльності фірми були кращими.

У чому ж річ? Можливо, нашу леді-бос підвів материнський інстинкт. Як стверджують психологи, більшість жінок-начальниць вкладають в улюблену роботу не лише всю душу, а й ставляться до неї, як до своєї дитини. І не має значення, є в неї родина й діти чи ні. Навіть тоді, коли вона мати численного сімейства, цікава й добре оплачувана робота стає улюбленою дитиною. Саме тому жінки-керівники часто аж надто настирливо опікуються своїм персоналом. Своїх співробітників сприймають як частину сім’ї. Внутрішнім зором бачать у працівниках очолюваного підприємства продовження кревної порідненості. Більше того, часто вони членами сім’ї не так опікуються, як працівниками фірми. Неслухняні діти, сварлива свекруха й інші гонористі родичі в підсвідомості поступаються місцем відданим референтам, доброзичливим менеджерам і чарівним діловим партнерам.

Ще одна істотна риса жінок-керівників — постійне бажання вдосконалюватися. Оскільки жінці стати керівником важче, ніж чоловіку, то свою компетентність вона безперервно підкріплює новими знаннями.

Працюючи в одному рекламному агентстві, я постійно дізнавався від керівника-начальниці про якісь нові тенденції, сучасніші технології. Вона регулярно брала участь у різноманітних конференціях, семінарах, «круглих столах». Стіл моєї шефині завжди був завалений новими книжками й часописами з тих сфер знання, які прямо чи опосередковано стосувалися нашої діяльності. І все було б добре, якби не одна особливість. Що більшими знаннями опановувала моя начальниця, то більше вона віддалялася від клієнта, з яким працювала. Адже знання набирають сенсу тільки при застосуванні їх у конкретній роботі. Ну, приміром, приходить замовник — директор меблевої фірми. Він хоче підготуватися до виставки. Йому для цього потрібно виготовити буклети й кишенькові календарі — термінове конкретне завдання. Всупереч своєму розуму (в якому їй не відмовиш), усупереч досвіду та знанням, вона починає «закидати» свого клієнта пропозиціями, ніяк не пов’язаними з його нагальною потребою — підготовкою до виставки. Більше того, у розмові моя керівниця використовує спеціальну термінологію, абсолютно незрозумілу «меблевикові». В результаті клієнт іде до тих, хто, можливо, менше знає, зате з півслова розуміє, чого хоче рекламодавець.

Пам’ятаєте фільм «Собака на сіні»? Героїня Маргарити Терехової — Діана, типова леді-бос із явними замашками лідера. Коли йдеться про роботу під керівництвом такої дами, то підлеглі, чи то чоловіки чи жінки, відчувають постійний тиск.

Скажімо, викликає начальниця менеджера з питань персоналу й доручає знайти для фірми водія. Невдовзі відбувається такий діалог.

— Хто вам дозволив самочинно наймати людей на роботу?

— Але даруйте, — говорить Ірина, — адже я виконувала ваше розпорядження, я провела співбесіду з претендентом, тепер ви можете розглянути його кандидатуру, прочитати його резюме. А далі ваше рішення, підходить він фірмі чи ні.

— Мені доповіли, що ви гарантували йому роботу в нашій структурі.

— Як я можу давати гарантії, не будучи керівником?

— Дуже добре, що ви пам’ятаєте, хто тут керівник, — начальниця витримує багатозначну паузу, а потім без будь-якого зв’язку з попереднім каже. — Продовжуйте працювати в такому ж дусі, я думаю, ми розуміємо одне одного.

Щоб спокійно працювати з такою начальницею, потрібно лише одне: давати їй зрозуміти, що головна дійова особа фірми — це вона.

А, до речі, як стосовно службових романів? Сьогоднішні службові романи між начальницею та підлеглим-чоловіком передбачають певний спектр умов. По-перше, підлеглий зобов’язаний, так само як його шефиня, у хорошому значенні слова «хворіти» роботою. По-друге, він мусить бути абсолютно надійним, що в сучасному житті є однією з головних умов. По-третє, чоловік-підлеглий повинен уміти вибачати, коли начальницька дама його серця не завжди розділяє керівну роль в офісі і в особистому житті. Простіше кажучи, якщо вона часом «забуває» бути тільки жінкою, а не босом. По-четверте, п’яте й десяте, чоловік, котрий покохав свою начальницю, має розуміти її. Бо, крім об’єктивних процесів, які впливають на керівництво тією чи тією компанією, існують і суб’єктивні причини. Гадаю, що справжній чоловік повинен уміти вибачати жінці-керівнику й тоді, коли їх не пов’язують сердечні справи, а тільки службові.

І насамкінець дозволю дати кілька практичних порад. Припустимо, ви якимось чином завинили, скажімо дуже спізнилися на роботу. Якщо вами керує жінка суворих поглядів і не дуже молода, потрібно зателефонувати, вибачитись і схвильованим голосом розповісти про якісь проблеми з батьками, які (проблеми) затримали вас удома. Коли шеф — жінка молодша і з творчою іскрою, просто купіть гарний букет квітів, більше нічого пояснювати не доведеться. Зрозуміло, не рекомендується використовувати такі прийоми більше разу.

З начальницею необхідно регулярно радитися, пам’ятаючи, що жінки «люблять вухами». Інакше кажучи, вашій леді-босу потрібен постійний звуковий «зворотний зв’язок», байдуже на яку тему. Тільки проблеми, які ви просите допомогти розв’язати, повинні свідчити не про вашу некомпетентність (цього краще не розголошувати), а навпаки, про зростання ділового потенціалу.

Незалежно від віку керівниці, слід бути джентльменом, не забуваючи говорити щось на кшталт «О, у вас сьогодні нова зачіска» (чарівна сукня, гарна сумочка). Не лінуйтеся, коли в кабінеті директора потрібна суто чоловіча сила — посунути тумбочку, відчинити присохле за зиму вікно, принести важку пачку паперу. Це дрібниці, але часто вони бувають вирішальними в такій важливій справі, як спілкування загалом і з представницями прекрасної статі зокрема.

Шановні побратими по статі, пам’ятайте, що жінки цінують у чоловіках передусім розум, щедрість і стриманість. Звідси випливає, що ваші зауваження повинні бути нечастими й доречними, що ви охоче «скидаєтеся» на дні народження співробітників, що ви ніколи не сперечаєтеся з пані-керівником, не відповідаєте на її емоційні сплески своїми емоціями, а навпаки, пояснюєте свою точку зору з позицій «залізної» логіки... І тоді зрештою ви зрозумієте, що ваша начальниця — і жінка, і бос в одній особі.