Тут навіть фонтани співають і танцюють

«Одна горда людина потрапила на небеса і з надхмар’я подивилася на грішну землю. Її життєвий шлях був досить звивистим, але вона помітила: коли в неї все складалося добре, на землі виднілися два ланцюжки слідів, а коли в дім приходила біда — залишався один-єдиний слід. І запитала тоді людина Господа Бога: «Я не робила зла, молилася, допомагала своїм друзям і сусідам, чому ж ти, Господи, залишав мене сам на сам із моїми злигоднями?». І відповів їй Усевишній: «Ти побачила не свої, а мої сліди, бо коли в тебе траплялося горе і не ставало сил іти далі, я підхоплював тебе і ніс далі». Тож вип’ємо за те, щоб Господь не залишав нас ніколи, щоб його сліди завжди були поруч із нашими!». З такого тосту, зазвичай, починається аджарська гостинність.

Якщо подивитися з висоти століть, легко помітити, що сліди українського і грузинського народів давно вже переплелися в часі, і, що приємно, в Грузії про це знають і пам’ятають. Приморський парк у Батумі — улюблене місце відпочинку і городян, і курортників – тусовочне, можна сказати, місце. Там, в оточенні квітів, стоять пам’ятники Тарасові Шевченку і Лесі Українці. І хоча поетеса жила в Руставі, аджарці нехтують цей факт — вона просто не могла не побувати в Батумі! Просто про це не писали, але ж їй тут дуже сподобалося!..

Справді, ці місця не можуть не викликати захвату. Те, що тут дивовижні гори, я, звісно, чула. Але краса насправді така, що подих перехоплює — вершини гірських пагорбів підкорили хвойні дерева, але їхній стрій розбивають ясно-зелені крони евкаліптів, які досягають тут небаченої висоти. У Батумі взагалі цвіте все, причому цілий рік — магнолії, приміром, радують квітами й у липні, і в лютому, коли земля вкрита недовговічним у цих краях снігом.

Місцевий ботанічний сад відомий у всьому світі — завдяки унікальному клімату тут легко прижилися і милують око тисячі дерев і кущів з усіх континентів. Ніколи б не подумала, що в Грузії є зарості... бамбуку. Він тут настільки прижився, що всього за один день пагони виростають на цілий метр! Бамбук вельми декоративний і дуже корисний — у ботсаду багато гарних альтанок і лавок, виготовлених із нього. Для цього висаджують цілі плантації, котрі до того ж зміцнюють крутосхили. За один день неможливо обійти всі куточки ботанічного саду — тут представлено флору Австралії і Гімалаїв, Північної Америки і Мексики, Середземномор’я і Східної Азії. Завдяки такому розмаїттю, цвітіння тут триває протягом усього року. А от сезон купання в морі – лише два місяці — липень і серпень, хоча, кажуть, у вересні тут просто рай.

До речі, готелів в Аджарії багато, можна вибрати на будь-який смак і гаманець. Ті, що залишилися зі старих часів, ремонтуються, територія облагороджується басейнами, кортами, дитячими майданчиками. Можна зупинитися в невеличкому приватному готелі десь у Чакві, Кваріаті чи Кобулеті. Пляжі — чисті, море — тепле, кухня — традиційна грузинська. Що ще потрібно для відпочинку? Звісно ж, подорож у гори. І не обов’язково тільки влітку — будь-якої пори року тут є чим помилуватися і чим зайнятися. Дивовижне враження залишають аркові мости, перекинуті через швидкі гірські річки. Їх будували сотні років тому – там, де пролягав Великий шовковий шлях. Кажуть, ними ходила сама цариця Тамар. Перейшовши міст, крутою стежиною можна добратися до водоспаду Махунцеті, який по праву вважається перлиною гірської Аджарії. Кришталева вода падає з величезної висоти, зрошуючи бризками зачарованих красою туристів. Гід ніяк не міг відвести нас від водоспаду, але через годину йому допоміг дощ, якому дуже зраділи місцеві жителі: «Всьо пасеял-пасадил, нє растьот — дождя втарой мєсяц нету, а украінци прієхалі і прізвєзлі дождь — за ета нада випіть!». Звісно, випили — хто ж відмовиться від знаменитої «Хванчквари» чи «Сапераві»...

Після дощичку, що за нього так дякували гостинні горяни, нас очікував сюрприз, який багато чого вартий. Того вечора наша збірна грала другу гру на чемпіонаті світу. У Приморському парку було встановлено величезний плазмений екран, біля якого зібралися уболівальники з... нашим державним прапором і шарфиками. Зрозуміти, про що вони розмовляли, було неможливо: грузинська мова, як відомо, унікальна, вона не належить до жодної мовної групи, а тому складна для вивчення та розуміння, але слова «Україна», «Блохін» і «Шевченко» радісно сприймав увесь майдан. На трансляцію спеціально приїхав мер Батумі Іраклій Таварткіладзе, котрий щиро привітав нас із перемогою і запросив на свій день народження, який ми потім відзначали разом із його друзями та колегами. Може, десь це видалося б дивним, але в Грузії – це свідчення гостинності та щирої любові до України. До речі, раніше батоно Іраклій очолював департамент туризму в уряді Автономної Республіки Аджарія, тож не випадково програма розвитку Батумі орієнтована на туристичний підйом.

Цьому питанню в країні приділяють величезну увагу. Наприкінці червня в столиці Аджарії президент Грузії М.Саакашвілі проводив нараду, присвячену розвиткові туризму, на якій керівники всіх регіонів звітували про зроблене для того, щоб, нарешті, стався туристичний бум. Із держбюджету вперше за останній час виділено величезні кошти на рекламні цілі — друкують буклети, знімають фільми та рекламні ролики, які побачать глядачі не тільки колишнього СРСР, а й Європи та США. В Батумі вже відчули дію державної програми — значно поліпшив свій вигляд Приморський парк, а нові «танцюючі» фонтани збирають вечорами все місто.

Піднімаючи келих вина за дружбу наших народів, грузини обов’язково згадували про те, що в Україні знайшов вічний спочинок Давид Гурамішвілі, а в Києві одна з центральних вулиць названа ім’ям Шота Руставелі. Вони були зворушені, коли дізналися, що в Національному університеті імені Шевченка студенти вивчають грузинську літературу, знайомляться з історією Грузії. Тим, хто хоче на власні очі побачити місця, де в античні часи аргонавти добули золоте руно, де зароджувалося виноробство і будувалися унікальні християнські храми та фортеці, — пряма дорога до Грузії. Всього дві години лету — і ви в Тбілісі. Звідси автобусом по мальовничій дорозі можна дістатися до Батумі. (Місцевий аеропорт ремонтується, мер обіцяв, що наступного року він уже прийматиме літаки). Щоправда, швидко не вдасться — то в Боржомі закортить заїхати водички скуштувати, то подивитися в горах дачу, що належала сім’ї Романових, де свого часу любив бувати Сталін. Починаючи з липня, на узбережжя можна буде потрапити швидше — компанія UM Air уже здійснює рейси з Києва до Кутаїсі, звідки значно ближче до узбережжя.

У Грузії пропонують тури на будь-який смак, але, мабуть, найзахопливішу програму підготувала для гостей турфіма «Джеміні», очолювана чарівною Ліаною Романадзе. Це перша туристична ластівка в Батумі, котра примудрилася тримати висоту навіть у найтяжчі часи. Ліана чимось нагадує нашу знамениту землячку Елеонору Рахліну — так само віддано любить і знає свою країну, своє місто і передає цю любов усім, хто прибуває в Батумі. Крім традиційних турів, є цілковито унікальний, призначений для закоханих і молодят. Ви лишень уявіть собі медовий місяць у гостинній Аджарії, котрий почнеться з традиційного грузинського весілля! Заявок на такі тури надходить дедалі більше.

Утім, хоч як намагайся, розповісти про Аджарію все неможливо. Потрібно їхати і дивитися, дивуватися, куштувати, милуватися, насолоджуватися. А допомогти у виборі туру може сайт Департаменту туризму і курортів Аджарії (www.тourismadjara.сom). Не відмовляйте собі в бажанні побачити землю, яку Бог беріг для себе, але потім подарував уподобаним горянам.

Висловлюємо подяку за організацію прес-туру Міністерству економічного розвитку Грузії, мерії м.Батумі, Департаменту туризму та курортів Автономної Республіки Аджарія та авіакомпанії UM Air.