У Лондоні триває матч за звання чемпіона світу з шахів між Гаррі Каспаровим і Володимиром Крамником, громадянами Росії, котрі живуть де випаде, як усі шахові професіонали. Говорити про Лондон і не згадати про дощі й тумани вважається непристойним, тож і доводиться використовувати не дуже свіжу згадку про них у зв’язку з невизначеністю ситуації в матчі. Відбулося вже п’ять партій, і Крамник, вигравши другу з них, продовжує вести з рахунком 3:2. Здавалося б, Каспаров у своєму житті виграв тисячі шахових поєдинків і дуже мало програвав. Але тепер 37-річному супергросмейстеру із найвищим в історії рейтингом ніяк не вдається відіграти одне єдине очко, що, зрештою, може стати фатальним. Нагадаємо, що матч проходить поза рамками Міжнародної шахової федерації (ФІДЕ), що суперника Каспаров довго добирав собі сам, відкинувши, між іншим, кандидатуру Олексія Широва, який принаймні переміг Крамника в спеціальному відбірковому матчі. Каспаров вирішив, що під матч із Шировим спонсори нічого не дадуть, а поєдинок із Крамником дозволив зібрати призовий фонд у два мільйони доларів.
За умовами матчу, Каспарова буде визнано чемпіоном при нічийному рахунку 8:8, а Крамнику неодмінно потрібна перевага. Нинішня криза Каспарова тим паче несподівана, що він недавно демонстрував величезну перевагу над іншими шахістами світу, вигравши серію супертурнірів і набравши рекордний рейтинг.
Можливо, правильно пояснює труднощі чемпіона світу один із його супротивників, англієць Найджел Шорт: «Останніми роками йому дедалі менше хочеться грати. Він більше полюбляє аналізувати й одержувати готові рецепти перед грою. Він здається трохи збентеженим, коли з ним грають не відповідно до його аналізу». Додамо, що саме це намагається робити Крамник, ставлячи Каспарову складні завдання, які необхідно розв’язувати за дошкою.
Цікаво, що говорили одне про одного нинішні суперники ще навесні нинішнього року після того, як обидва чудово виступили на супертурнірі в Лінаресі. Нагадаємо, що для Каспарова це була п’ята поспіль перемога в супертурнірах. Ось як він оцінював тоді Крамника:
— Крамник, попри весь його феноменальний шаховий талант, програв матчі Камському, Гельфанду й Широву. Річ у тому, що Крамник поступається у вирішальних партіях. Пригадайте, як він зазнав поразки 1997 року в Белграді від Ананда в останньому турі у виграшній позиції! А став би він тоді першим, то за рейтингом і, найголовніше, за результатами був би беззастережно другим у світі. І тоді наш матч із ним став би неминучим. Але Крамник програв. Йому ще треба навчитися вигравати вирішальні партії, коли на кін поставлено все.
А ось уривок з інтерв’ю Крамника, даного в квітні 2000 року:
— Чому я програвав у матчах? Не знаю точно, чому. Це якась загадка з царини психології. З іншими, крім Каспарова, я не можу як слід налаштуватися на боротьбу. У душі вважаю себе значно сильнішим, знаю, що об’єктивно це так, граю впівсили і програю слабшим. Чортівня якась! Заважає почуття власної переваги, чи що... А з Каспаровим зовсім інша річ. Тут є справжній стимул. Мета забарвлює роботу в приємні тони. Я думаю, шанси виграти матч у Каспарова цілком реальні. Треба тільки гарненько продумати стратегію поєдинку і як слід попрацювати. Це буде дуже важка робота, але я люблю таку роботу, у ній є азарт і творчість. Це саме те, що мені подобається в шахах.