Це все подруги винні?

В попередній статті ми дійшли висновку, що родина — це головне, проте без друзів та подруг нам також не обійтися. Та чи не приховують вони в собі загрозу добробуту й навіть існуванню нашої сім’ї? Адже саме друзі часто провокують скандали та сварки між членами подружжя. А практично кожен або чув, або був свідком і навіть учасником банально-драматичної історії, коли найкраща подруга вкрала чоловіка чи найкращий друг відбив дружину. Так невже ж друзі можуть стати ворогами нашої родини? На жаль, можуть, але тільки в тому разі, якщо ми самі їх до цього підштовхнемо.

«Він чомусь терпіти
не може мою найкращу подругу...»

Саме так нерідко кажуть на психологічних консультаціях жінки, розповідаючи про причини непорозумінь зі своїм чоловіком. І при цьому практично ніколи не йдеться про чоловіка-тирана, котрий ставиться до дружини як до своєї власності та примудряється ревнувати її до батьків, подруг, дітей, роботи, сонечка на небі та пташок на гілці. У цьому випадку ставлення до подруг дружини не більше, ніж епізод у загальній непривабливій картині. А от коли дуже позитивний чоловік починає відчувати, здавалося б, незрозумілу ворожість до подруги дружини, то з’являється причина серйозно осмислити ситуацію. І відразу можемо сказати: дуже часто в чоловіка є всі підстави для невдоволення.

Будь-який чоловік буде незадоволений, коли дружина витрачає на подругу занадто багато часу: то вони на телефоні висять, то за кавою забалакалися, то по магазинах на півдня втекли. І річ не лише в тому, що цей час втрачено для сім’ї, що чоловік і діти недоотримали уваги. Найбільше чоловіка непокоять «жіночі секрети»: про що можна так довго перешіптуватися, як не про інших чоловіків... А раптом об’єктом обговорення є він сам? Нескінченні розмови про ганчірки, зачіски й косметику можуть наштовхнути чоловіка на неприємні роздуми: а для кого дружині потрібно вдягатися, фарбуватися та чепуритися, якщо ось він тут і чхати хотів на те, якого кольору в неї волосся — з ним би краще поговорили, вислухали, поспівчували. Навіть посперечатися і то веселіше, ніж пробиватися до власної дружини через кордон її подружок.

Але страшні, звісно, не подруги дружини самі по собі, а зовсім інше: «про що» й навіщо жінки дружать. Що для них дружба — плітки та балаканина чи духовне та душевне взаємозбагачення, психологічна реабілітація чи взаємонакручування; відпочинок від проблем чи копирсання в них... Ми, до речі, не схильні поділяти дружбу на «чоловічу» й «жіночу», а про жінок пишемо з дуже простої причини — про них ми знаємо більше, бо вони частіше приходять на консультацію до психолога.

Друзі чи вороги?

Спробуємо дещо докладніше проаналізувати можливий негативний вплив на родину наших симпатичних подруг. Загальновідомо, що «в кожній жінці живе сваха», але в багатьох, на жаль, ще й звідниця, а дуже часто й «розвідниця». Припустімо, ваша подруга регулярно видає текст: «Та кинь ти свого недоумка, ти заслуговуєш ліпшого, я ось тільки й почала жити нормально, коли свого вигнала». Здавалася б, чітко руйнівна спрямованість. Але, з іншого боку, це відкрита й чесна позиція. У цьому разі ви осмислюєте пораду, знаходите аргументи «за» та «проти» і за будь-яких розкладів контролюєте ситуацію.

Досить нескладно визначити, чи на благо сім’ї ваше спілкування з подругою. Досить відслідкувати, в якому настрої ви перебуваєте після ваших посиденьок: спокійно-умиротвореному чи напруженому, збираючись втілити в життя купу «добрих» порад: «Та я на твоєму місці ніколи цього не потерпіла б; та я йому все виказала б, показала, довела, наказала; та я йому очі видряпала б; та я йому дала б, та я не дала б...» Звичайно, поради можуть бути й «вишуканішими», але результат приблизно однаковий: подруга відіграє роль каталізатора сімейних сварок та непорозумінь.

Адже життя не безкінечне і варто замислитися, чи не йде на подругу той час, що вам украй необхідний для щирого спілкування з власним чоловіком і на те, аби на самоті обміркувати та осмислити своє життя...

Але ще складніше та небезпечніше, коли у вашому спілкуванні з подругою задіяна підсвідомість, яка приховує в собі багато темного й неконтрольованого і над якою часом не владна навіть найпорядніша людина. Якщо поруч із вами хтось, хто підсвідомо бажає, м’яко кажучи, не зовсім те, чого ви бажаєте собі самі, то це приховує реальну загрозу вашій родині. У цьому випадку у вас з’являється небезпека стати заручницею чужої гри.

У чому ж виявляється цей негативний вплив? Та в тисячах дрібниць і нюансів, які потрібно навчитися відстежувати. «Безневинні» запитання, поставлені «між іншим»: «Твій чоловік на роботі? Так пізно? А...». «Мудрі» узагальнення, вимовлені з тяжким зітханням: «Така наша жіноча доля — терпіти й мучитися все життя», «Усі чоловіки однакові...». «Щире» співчуття: «Якби ти знала, як я тебе розумію», «Бідна ти, бідна, з твоєю ж вродою (розумом, душею та ін.)...»

Буває гра ще тонкіша та досконаліша — там провідними можуть бути тон голосу, інтонація, погляд, вираз обличчя, вміння красномовно мовчати. То іронічно посміхнеться, то мугикне, то губи підіжме, то ствердно хитне головою, то покачає, а то скептично поведе бровою — і ось чоловік із дружиною вже зчепилися в гамірній сварці. «Ой, я, здається, невчасно», — подружки й слід запав, а в квартирі ще довго тремтітиме скло від бурхливого з’ясування...

Такі негативні «випромінювання» можуть струменіти і від свекрух і тещ, братів та сестер, бабусь і дідусів. Проте це не означає, що потрібно тікати від родичів чи виганяти подруг з дому — від людей не сховаєшся. Просто дуже важливо навчитися помічати такі сторонні впливи, аби зуміти вчасно вибудовувати проти них захист. Але річ не лише в цьому: цілком можливо, ваше найближче оточення намагається розлучити вас з коханою людиною, щиро бажаючи вам... добра.

Образ ворога

Так приємно поскаржитися на свого супутника життя. Адже ми, жінки, здебільшого дуже полюбляємо, аби вірні подруги розділили з нами наше обурення, роздратування чи бодай печаль. А ще пожаліли, утішили та порадили що-небудь дуже конструктивне на кшталт: «Та плюнь ти на нього, він не вартий твоїх сліз». Наведена психологічна реабілітація може допомогти звільнитися від зайвої напруги, додати душевних сил, допомогти подивитися на свого чоловіка «свіжим поглядом» і подумати з ніяковістю: «Ой, і наговорила я зайвого про нього, а, мабуть, він не такий вже й поганий, і я його всеодно люблю». А ось тут варто замислитися: чи не забуваєте ви казати своїй подрузі не лише про те, який поганий ваш обранець, а й про те, за що ви його любите і чому не уявляєте без нього своє життя? Адже інформація про вашого супутника життя виходить в основному від вас. І якщо у вас є звичка постійно на нього скаржитися, то чим краще подруга до вас ставиться, тим більше вона всією душею бажатиме врятувати вас від «цього чудовиська».

А якщо подруга не одна? А якщо точнісінько так само ви скаржитеся на чоловіка своїм батькам, колегам і сусідам? У цьому разі ви, того не бажаючи, вирощуєте та плекаєте вороже середовище, котре неминуче працюватиме на руйнування сім’ї. Ваш чоловік дуже швидко може відчути дискомфорт серед людей, які його не шанують і вважають вашим мучителем. В результаті у нього може з’явитися цілком виправдане бажання не тільки залишити свою дружину, а й вирватися з кола осіб, котрі відчувають до нього ворожість.

Підступна розлучниця

Часом близькі подруги являють собою і більш безпосередню загрозу існуванню родини. Проте, коли між чоловіком та дружиною немає порозуміння, якщо їхній шлюб не зцементований взаємною відповідальністю і спільністю інтересів, то роль подруги вельми другорядна і є лише зовнішнім чинником, а не глибинною причиною розпаду сім’ї. І в цьому разі питання «Як вона могла?» однаково зависне в повітрі — не вона, то інша. Тут залишається тільки радіти, що ваш чоловік (а можливо, й батько ваших дітей) потрапив не в найгірші руки.

І все ж таки іноді саме подруги виявляються центральними постатями у загибелі сім’ї. І глибинна причина такої ситуації може приховуватись у стилі та змісті дружби. Що відвертіші між собою жінки, що більшою кількістю пікантних подробиць вони готові ділитися, то небезпечніша для родини така дружба. Потрібно бути дуже обережними у винесенні на обговорення нехай навіть із найближчою подругою найбільших сімейних таємниць чи інтимних подробиць. Це своєрідна зрада найближчих людей, і вона практично ніколи не залишається безкарною. Сімейне вогнище потрібно оберігати від холодів, вітрів і хуртовин, що здатні накликати сторонні.

Досить часто говорять про те, що, ділячись із подругою подробицями свого сімейного життя, жінка дає їй потужну зброю у вигляді інформації про кулінарні та сексуальні пристрасті свого чоловіка, його смаки, звички і милі забаганки; про те, що йому подобається в цьому житті, а що ні. І все це, мовляв, допомагає подружці-зрадниці спокусити, розбестити, заманити, украсти чужого чоловіка. Подруга виступає як підла лиходійка, розважлива стерво й підступна розлучниця. Наведена схема дещо механістична та примітивна. Адже, з одного боку, люди не такі вже й погані, а з іншого — не такі вже й прості.

Язик мій — ворог мій

У масі своїй не такі вже ми сексуально заклопотані, якими б нас хотіли бачити окремі дорогі за ціною, та дешеві за змістом глянцеві журнали. І не надто вже часто ми сприймаємо представників протилежної статі як сексуальний об’єкт. Дружина друга або чоловік подруги в нормі вже невдовзі починають сприйматися майже як родичі. Такі «стосунки» нерідко оформляються як кумівські і не передбачають проявів хтивості. Але в тому випадку, коли дружина звикла бути відвертою та обговорювати інтимні подробиці свого сімейного життя з подругою, вона неминуче формує у неї ставлення до власного чоловіка як сексуальної одиниці. Точно так само і чоловік може пробудити у своєї дружини підвищений інтерес до свого найкращого друга нескінченними розповідями про нього, про його успіх у жінок, силу, спритність та ін. Найкумедніше, коли чоловік цінує свого друга більше від родини, він і дружину свою може мимоволі «заразити» таким ставленням, і вона підсвідомо сприйме друга чоловіка як суперцінність, гідну захоплення, поваги, а там, дивись, і палкого бажання...

Але не обов’язково вдаватися в інтимні подробиці, аби викликати у своєї подруги підсвідоме бажання мати вашого чоловіка. Це може статися і в тому разі, коли ви сумніваєтеся в коханні свого супутника життя, увесь час обговорюєте з подругою, чи досить він вас любить, чи не зраджує, чи не збирається залишити. Постійним скигленням на цю тему ви ризикуєте сформувати у своєї подруги сприйняття вашого чоловіка як вартого того, аби через нього так страждали, переживали і убивалися. В результаті їй може видатись: це — взагалі приз усього її життя, за який не гріх і поборотися. А своїми нескінченними сумнівами в коханні та відданості вашого партнера ви заздалегідь обдаровуєте свою подругу можливістю самовиправдання: «Він її однаково залишив би».

Але було б занадто просто, якби подруги-розлучниці лише зазіхали на вашого безцінного чоловіка — полігон підсвідомості значно розмаїтіший і барвистіший. Небезпеку можуть являти подруги з особистим життям, яке у них не склалося, розлучені, ті, котрі перебувають в нестабільному та невдалому шлюбі, котрі все життя намагаються довести, що вони вродливіші, розумніші, щасливіші за вас. І, звичайно, ті, для яких ви просто багато значите в житті — ревнощі в дружбі не рідкісніше явище, ніж у коханні. Але якщо ви дружитиме «з відкритими очима», то неминуче нейтралізуєте будь-який негатив, що може йти від ваших подруг.

Звісно, було б приємніше писати про справжню безкорисливу дружбу на все життя. Із відданістю та самопожертвою, з готовністю допомогти та вмінням вислухати і зрозуміти. Та що поробиш — у житті буває по-різному. І так, як ми розповіли, — також.