Трикстер у Росії

Процес згортання демократії або квазідемократії у деяких країнах завжди супроводжується посиленням архаїзації (міфологізації) свідомості широких верств населення. При цьому з колективного підсвідомого виринають і життєстверджуються, тобто екстраполюються на довколишню дійсність і реальні особистості, архетипи та образи, які, у принципі, і обумовлюють розумову діяльність міфологічно мислячого, формуючи для нього ту чи іншу міфологічну картину світу. Інакше кажучи, не усвідомлюючи цього, маси породжують ті ж таки вічні образи і символи, добре відомі міфологам та соціальним антропологам, а потім починають вірити в них як в об'єктивну реальність.

Один із таких архетипних образів - Трикстер (буквально - блазень, шахрай, хитрун, спритник, ошуканець, перевертень), пародійний двійник культурного героя (першопредка, деміурга, Творця), невмілий наслідувач. Хоча в міфологіях деяких народів його образ може зливатися з образом культурного героя.

Роздвоєність на серйозного культурного героя та його демонічно-комічного дублера у міфології, фольклорі й художній літературі простежується на таких антиподних парах, як Бог і Сатана, Аякс і Одіссей, Тимур і Насреддін, Фауст і Мефістофель, Король і Блазень. Розпізнавальна риса Трикстера - шахрайство, хитрість, лукавство. Він не творить, а просто переставляє місцями певні стратегічні діяння культурного героя, інколи повністю наслідуючи його в зовнішній схемі.

У міфах та у фольклорі нерідко трапляється, що персонаж, який символізує Трикстера, добивається поставленої мети хитрістю і обманом. Так, гомерівський Одіссей долає випробування з допомогою обману, підступу і відвертої брехні. Хитрість, лукавство, вдаваність та спритність сприймаються архаїчною свідомістю як розумова перевага й інтелектуальна потуга.

І хоча Трикстер лише пародійно повторює дії культурного героя, йому як персонажеві певної міфологічної історії, породженої міфологічною свідомістю, інколи вдається чинити "творчі" акти - у чомусь ущербні і без перспективи на тривале існування.

У світлі цього цікава політика сучасної Росії, а конкретно - її президента. Для В.Путіна, як для Трикстера, творцями, чиї діяння він наслідує, часто вдаючись до відвертої брехні та хитрощів, є Й.Сталін і, в широкому сенсі, імператори Росії. З допомогою підступу, агресії, обману і таємних договорів (наприклад, пакт Ріббентропа-Молотова) Сталін збирав землі в СРСР. В.Путін приєднав частину Грузії у вигляді Абхазії та Південної Осетії. Звідси - реанімація й реабілітація Й.Сталіна як великого політичного діяча в сучасній Росії. Однак масштаб приєднань у В.Путіна не той, що в Й.Сталіна. Адже людство за останні кілька десятиліть стало іншим, і його найбільш прогресивна частина перестала масово й тотально перебувати в колективному несвідомому. Протверезіння від зачарування міфами і взагалі від характерної для міфологічного світовідчуття зручності не думати (а якщо "думати" - то хитрувати) принесла Друга світова війна з її великими міфологіями (які саме й породили війну) - націонал-соціалістською та комуністичною.

Трюкацьку, шахрайську поведінку Трикстера ми бачимо нині на прикладі діянь В.Путіна і російської фінансової та політичної еліти. Правда, такий стан справ спостерігається майже на всьому пострадянському просторі. Росія - не виняток. Російська політична і фінансова еліта, насаджуючи масам думку про особливу духовність православної цивілізації й наголошуючи на ущербності, порочності та загниванні Заходу, при цьому скуповує "маєтки" в Західній Європі та США, переводячи туди капітали, посилаючи своїх дітей на навчання і мешкання. Не можна сказати, що російський обиватель цього не знає: опозиція постаралася досить широко розповсюдити інформацію про лукавство можновладців. Але ігнорування, непомічання таких суперечностей може уживатися в масовій заміфологізованій свідомості, оскільки можновладці, котрі брешуть і займаються трюкацтвом, сприймаються обивателем як архетипні персонажі, що злилися в багатьох своїх діяннях із творцем. Маси не хвилює, що їх уже кинули і обвели навколо пальця, і що в таких ситуаціях врятуються тільки окремі з трикстерів, - Одіссей же повернувся на Ітаку сам: усі, хто поплив з ним до Трої, загинули.

Російський обиватель у діях своїх можновладців відчуває маленький острівець нібито творіння, служіння Росії. Оскільки останнім часом через санкції Заходу питання матеріального благополуччя росіян нібито вщухло, піднімається екзальтована хвиля ритуальних вигуків та заклять про примноження духовності й нарощування територій. Сама гібридна війна, розпочата В.Путіним, зелені чоловічки тощо - суто триктерські трюкацтва.

В.Путін і починав, хоча це сказано трохи перебільшено і в зневажливій формі, як блазень Б.Єльцина - непоказний, нікому доти не відомий наступник. Саме наступництво влади в сучасному світі, у країні, життя якої, хай багато в чому й на поверхні, будується нібито на засадах роботи європейських західних інститутів, - трюкацтво чистої води. Сам процес збагачення в Росії та інших пострадянських країнах відбувся шляхом трюкацтва.

Торік канцлер Німеччини Ангела Меркель довго говорила по телефону з президентом Росії про незаконну анексію Криму. Після розмови вона сказала, що Путін живе в іншій реальності. А якщо говорити мовою соціальних антропологів - у міфологічній реальності. І хоча він має чіпкий розум та хорошу пам'ять, у кардинальних геополітичних питаннях поводиться як міфологічна істота, що намагається злитися з культурним героєм СРСР Й.Сталіним.

Російський журналіст Остап Кармоді так описує стан нинішньої Росії у статті "Пытка чужой свободой": "В России нет главных составляющих успешного общества - уважения людей к частной собственности и труду, ответственности за собственную судьбу, умения и желания находить компромисс с окружающими. Зато в ней считают доблестью ловко украсть и уважают власть за свирепость".

Д.Гаврилов у своєму дослідженні "До визначення Трикстера і його значимості в соціокультурній реальності" наводить для прикладу слова відомого дослідника сутності Трикстера Йохана Хейзінга: "Гравець, який махлює... не псує гри. Він вдає, що дотримується правил, грає разом із усіма, доки його не ловлять на шахрайстві". Ці слова повністю характеризують політику Путіна, багатократну брехню якого вже викрили і якому лідери цивілізованих країн не подають руки. Але це перший крок у боротьбі з Трикстером - реліктом, персонажем, характерним тільки для міфологічного світу та в міфологічно мислячому середовищі. Він просто є уособленням конкретною людиною колективного несвідомого російського суспільства. Жах у тому, що таке може відбуватися в наш час. У світ увірвався міф, фантазії колективного несвідомого реалізувалися, і суто міфологічний персонаж втілився в конкретну особистість...