ТРАВНЕВІ ГРОЗИ

Подій, що накотилися несподівано, як гроза, у першій половині травня, цілком вистачило б, як мінімум, на половину футбольного сезону. Після відносного спокою перших весняних місяців уже другого травня на донецький «Шахтар» обрушилися «грім і блискавка». Наставник гірників Бернд Шустер повернувся з Одеси в образі «голого короля». Це була четверта поразка команди під його керуванням у восьми поєдинках другого кола. Терпець керівництву увірвався — «дранг нах хаус!». Як на мене, відправити німця додому годилося значно раніше. Було очевидно, що він не відповідає поставленим перед ним цілям і завданням: виграш чемпіонату України і поява «Шахтаря» у груповому турнірі Ліги чемпіонів. Мої німецькі колеги розповідали про неспроможність тренерського кредо Шустера, підтверджуючи свою точку зору так: «Якби Бернд був класним спеціалістом, то для нього знайшлося б місце у першій бундеслізі. Щоправда, одного разу йому довірили «Кельн», де робота в нього не заладилася. Надалі в солідні клуби Німеччини його не запрошували...».

Залишившись без «фатера», гірники передали віжки тренерського керування спортивному директорові клубу Віктору Прокопенку. Однак, за словами президента «Шахтаря» Ріната Ахметова, ім’я нового тренера буде назване 18 травня. Швидше за все, ним стане черговий «ландкнехт». Мусуються чутки про призначення румунського фахівця Мірчі Луческу. Є й інші кандидати. Можливо, комусь із них і вдасться вивести «Шахтар» на колію, що тягнеться у храм еліти європейського футболу. Особисто я в такому успіху дуже сумніваюся, бо сторонні фахівці не відчувають традицій і духу самобутньої команди, її непоступливого ще недавно характеру — рис, які дозволяли в недалекому минулому впізнавати гірняцький клуб у кожному його маневрі на полі.

Після поразки «Шахтаря» в Одесі київські динамівці випередили свого головного конкурента на дев’ять очок, і, здавалося, питання про українське «скудето» з порядку денного було зняте. Однак, слід гадати, киян такий розвиток подій не влаштовував. Вони вирішили піднести сюрприз усій футбольній Україні, програвши в районному центрі Київської області «Борисфену», який мріє застовпити свої позиції у вищій лізі. Двічі екс-динамівець Максимов, який перебуває, за футбольними мірками, у похилому 35-річному віці, спрямовував м’яч у сітку воріт Реви при бездіяльності цілої групи захисників «Динамо». Задля справедливості слід зазначити, що перемоги в попередніх іграх над «Зіркою» та «Карпатами» далися киянам дуже натужно.

12 травня в Києві стартував другий Меморіал Валерія Лобановського. Порівняно з торішнім, його відкриття, та й сам зміст, стали справжнім святом для багатомільйонної футбольної аудиторії країни. Крім господарів турніру, в ньому взяли участь їхні одноклубники із Тбілісі, тираспольський «Шериф» і ризький «Сконто». Є надія, що вже наступного року в столицю України приїдуть імениті клуби Західної Європи, завдяки чому рейтинг турніру значно зросте. Професійний і людський авторитет Валерія Лобановського поважають далеко за межами нашої країни. І це не може не лестити національному самолюбству.