Із монастирської стіни виростає «Хілтон Будапешт» |
Тоді, коли літак рейсом до Будапешта вирулював на злітну смугу у Борисполі, угорським випускникам по радіо й телебаченню повідомляли теми екзаменаційних творів. Ішов десятий день нового відліку угорського часу — по-євросоюзівськи. І дуже хотілося бодай одним оком поглянути, що ж напише молодь, з якими надіями вона вступає у майбутнє. Адже атестати випускники шкіл одержать уже як громадяни європейського співтовариства...
«Угорщина інакше»
— так називався наш прес-тур. Інакше, ніж ми знаємо країну за розповідями тих, хто побував тут, фільмами, з літератури, історії. В’їжджали в Будапешт, а відчуття таке — ніби й не було майже двогодинного перельоту. Погода — як і в Києві. Так само цвітуть каштани. Схоже розташування столиці вздовж річки: гориста Буда й рівнинний Пешт — як Печерськ і Дарниця. Багато зелені. Поспішають у справах люди. Але — не такі круті іномарки. Вужчі проспекти. Нижчі будинки.
«Йо напот киванок!» Це не Йвана-покивана з казки пригадали — це угорці привіталися з нами. Ось тут і розпочалася справжня іншість. Мова не схожа на жодну з тих іноземних, що ми свого часу вчили в школі. В угорському алфавіті 43 позиції. Лише «о» в чотирьох варіантах — звичайна, із наголосом, із двома наголосами, із двома крапками. А як вам, приміром, букви dzs, gy, ny, zs! Угорці не вельми схвалюють проникнення іноземної лексики, «інтервентам» намагаються віднаходити адекватний замінник у рідній мові. Запитала, чи можуть угорці порозумітися з угро-фінськими мовними одногрупниками, скажімо, в Естонії. На слух мови дуже схожі, відповіли мені, а зрозуміти не можна. Усе інакше... До речі, із російських слів (російську мову до зміни ладу угорці вчили в школі як обов’язкову) старше покоління добре пам’ятає «спасибо».
На угорських дорогах знак із зображенням козулі так само не рідкість, як у нас «Обережно, діти!» А уявіть собі наш «Глобус» на Майдані Незалежності, де мирно сусідять сучасні конструкції і культурний шар часів Київської Русі. Неможливо, правда? А на будайських пагорбах у районі Королівського замка з домініканського монастиря XIII ст. немов виростає... щонайсучасніший п’ятизірковий готель «Хілтон Будапешт». Стародавні стіни плавно переходять у величезні скляні вікна, а внутрішній дворик — ніби продовження фешенебельного холу — зберігає стародавні скульптури й залишки первісного фундаменту. У збереженні своїх святинь і старожитностей угорці обрали оригінальну тактику: не відтворювати копії, а консервувати збережені фрагменти та добудовувати, стилізуючи, — аби було видно відмінність між оригіналом і пізнішим відновленням.
А експонати ботанічного саду, які ростуть прямо на вулицях? А квітуча герань на ліхтарях? А киснева терапія під травневий концерт соловейків і жаб у центрі Будапешта — на острові, названому за ім’ям дочки короля Бели IV, яку він ще до народження пообіцяв віддати до монастиря, якщо Бог подарує угорцям перемогу над турками, — Маргіт? О другій годині ночі ми спокійно гуляли островом...
По 15, і вельми пристойні
Якщо на 10 млн. населення припадає тисяча туристичних фірм, чи можна таку країну назвати країною розвиненого туризму? 18 представництв Національного бюро з туризму Угорщини працюють у різних державах Європи й Америки. Туристів в Угорщині люблять, і доходи від туризму становлять близько 10% ВВП. Цілорічно їдуть сюди поправляти здоров’я європейські пенсіонери, в основному німецькі й австрійські, чимало й італійців. Власне, ними на початку травня і були заповнені готелі. Бачили б ви, як вони плавають, танцюють, співають і беруть участь у конкурсах на точність, рух, кмітливість... Можливо, диво-вода стимулює?
Вельми важливо: в Угорщині сервіс європейського рівня, а ціни нижчі, ніж в Італії, Іспанії, Франції.
Складаючи дорожню сумку перед поїздкою в Угорщину, передусім потрібно покласти купальник — без нього тут не обійтися. Країна багата тим, чого точно немає в багатьох країнах Європи, — термальними джерелами. Хоча географічне розташування і покарало Угорщину бідністю на корисні копалини, але з лишком наділило водою. (Навіть стародавня римська назва Буди — Аквінкум — перекладається саме як «багато води».) І якою цінною лікувальною водою! Озеро Хевіз, приміром, — єдина в Європі термальна криниця площею в 4,5 га — сірководнева з домішкою радону біологічно активна купіль просто неба. У дощовий день над озером піднімається пара — температура влітку 32—36 градусів, взимку — 24. Схоже озеро є лише в Індонезії, проте там температура води вище 70 градусів, хіба що зваритися можна.
Дуже багато готелів будувалися і продовжують будуватися безпосередньо біля джерел. Найстаріший і найвідоміший у країні — «Гелерт», чиї стіни бачили монархів і знаменитостей минулого й сучасності. Проте нові готелі, хоч і віддають данину сучасним матеріалам і оздобленню, так само мальовничі й затишні. Приміром, 30-місний чотиризірковий «Янус» у Шиофоку — на батьківщині знаменитого композитора Імре Кальмана. Здається, місця мало, а простору багато — за рахунок внутрішніх двориків, галерей, двоповерхових облицьованих деревом номерів із вікнами на даху. З допомогою уяви архітектора Імре Маковеця «Янус» виріс зі старої лютеранської церкви. Назва символічна — еклектика в оформленні дозволяє зануритися у минуле із сучасними зручностями.
Довідка. Торік Угорщину відвідали 31 млн. чол. Із них туристи, тобто ті, хто скористався послугами готелів, — 2 млн. 881 тис.: 715 тис. — німці, 236 тис. — австрійці, 183 тис. — італійці. Українців побувало близько 52 тис. чол., росіян — близько 53 тис.
Німці облюбували Угорщину для відпочинку ще за часів двох Німеччин, коли тут зручно було зустрічатися західним і східним родичам. Жителів північних країн, зокрема датчан, голландців, приваблює тепле озеро Балатон. Італійська молодь із задоволенням їде в Угорщину на численні фестивалі.
На березі Балатону було побудовано безліч профспілкових оздоровниць. Тепер вони змінили власників і реконструюються із сезонних на цілорічні. Постає закономірне запитання: де ж відпочивають самі угорці? Останні два роки в країні триває рух під назвою «Вдома ви вдома». Потужна PR-акція, а найбільше — система, за якої підприємство надає працівникам так званий «чек на відпочинок» — до 53 тис. форинтів (210 доларів) без податків і зборів, допомагає як розвитку внутрішнього туризму, так і реалізації права на відпочинок.
Середня ціна по країні, включаючи узбережжя Балатону, від 40 євро за двомісний номер на добу. Сюди входить напівпансіон, користування басейнами, медобслуговування, веллнес. Не дивуйтеся, однак, що українські турфірми пропонують тури у Будапешт за ціною 99 євро. Адже в Будапешті, де майже 10 п’ятизіркових, 30 чотиризіркових, 60 тризіркових, не враховуючи безлічі двозіркових та хостелів — постійних і переобладнаних у літню пору студентських гуртожитків, — надзвичайно жорстка конкуренція за туриста, і ціни за номер від 7 євро (у хостелі — 4 євро). За 15 євро можна оселитися в апартаментах у центрі. До речі, у серпні, коли проводиться фестиваль «Сігет» і традиційно заповнені всі готелі, розквітає яскравими наметами Обудайський острів — у спеціально відведених для цього місцях.
Як і в Криму, у курортній зоні Угорщини можна найняти кімнату або дім. Ціни, звісно, договірні. Судячи з невідповідності кількості тих, хто в’їхав, до кількості тих, хто зупинився у готелях, розміщення в приватному секторі вельми популярне.
«Інтеграція в Євросоюз кине виклик економіці, особливо індустрії харчування й туризму, бо, крім того, що коло наших гостей розшириться, розпочнеться справжній змагальний бум», — вважає генеральний директор угорської Danubius Hotel Group Шандор Бетег.
Багатьох хвилює, чи вплине вступ України до Євросоюзу на рівень цін у туристичній сфері. Проте, запевнили угорські туроператори, усі укладені на початку року договори буде виконано, тому до кінця року ціни на готельне обслуговування не зміняться.
Дзвони Євросоюзу
Два прапори — червоно-біло-зелений угорський і зоряний Євросоюзу — прикрашають нині угорські вулиці й будинки, вітрини магазинів і винні погреби. Ціни вказують переважно у форинтах — грошова одиниця в Угорщині поки що залишилася своя — або ж і у форинтах, і в євро. Якщо один євро міняють приблизно на 250 форинтів, а 200-грамова пляшечка мінеральної води, приміром, коштує 99 форинтів, то рідкісну монетку в один форинт можна повісити на ланцюжок замість кулона.
Біля Королівського палацу на високогір’ї Буди з’явився новий пам’ятник — із однієї ніжки виросли два дзвоники. Немов нагадують угорцям: ви по-різному ставилися до змін, але час подолати розбіжності та, зрештою, об’єднатися.
…У темних водах Дунаю віддзеркалювалися вогні угорського парламенту — із безліччю башточок, із 96-метровим куполом (1896 рік — рік святкування тисячоліття здобуття угорцями батьківщини), вище за цей купол будинки в Угорщині споруджувати не можна. У навушниках добротною російською лунала розповідь про давню величну річку, яка бачила різні часи, спостерігала за нелегкою історією угорського народу, завоюваннями й відродженням його землі, становленням його кращих синів і доньок. Після такої вечірньої річкової екскурсії хотілося підвестися і заспівати національний гімн Угорщини — із поваги до народу, котрий пам’ятає усіх своїх королів і завойовників, котрий переживає нелегкі часи притирання до забезпеченіших сусідів по союзу, але сподівається на краще. Текст екскурсії записано 30 мовами народів світу.
Тут луна відповість 13 разів —
так у Тихані тихо. Тиханьський півострів — точка Балатону, що виступає найдалі — до протилежного берега лише 1400 м. Нелякана фауна, навдивовижу гарне внутрішнє озеро. Схилами бігають туристичні фургончики дотто. Безліч сувенірних крамничок. Фотографуємося біля будинку перцю.
На найвищому місці, біля церкви у стилі бароко, спорудженої в XVIII ст. поверх церкви бенедиктинського абатства, заснованого 1055 року, на тлі величного краєвиду на «угорське море» Балатон, стоїть викарбуване з білого каменю подружжя. Напис угорською і українською засвідчує: «Король Андраш I і королева Анастасія — українська княгиня». Король Андраш виховувався в Києві, перейнявся духом православної релігії (в Угорщині було католицтво) і привіз на батьківщину дружину Анастасію — доньку Ярослава Мудрого. Відразу ж заснував у Тихані монастир (кажуть, перші ченці прибули сюди з Києва). Тут Андраш і почиває з миром. Поруч із його могилою, укритою національним прапором, на стіні — дуже важливий для угорців документ про заснування Тиханського абатства. У ньому вперше в письмовому вигляді зафіксовано 42 угорських слова (хоча сам документ написано латиною).
Веселка з храму
Затишне, як картинка на середньовічній гравюрі, місто Печ зустріло суцільною стіною дощу. Він раптово припинився, і на вмитому небі, над блискучими черепичними дахами, прямо від шпиля одного храму до іншого простягнулася веселка. Тепло — південне розташування, захист гори Мечек, середземноморський клімат. Після дощу повітря напоєне тягучими пахощами квітучої мушмули.
Багато молоді. І не скажеш, що місту студентів (1367 року король Лайош Великий заснував тут перший у країні й п’ятий у Європі університет) дві тисячі років і що це — колишнє римське поселення Софіане. Про це розповідають римські катакомби й ранньохристиянські поховальні камери, що ось уже два роки перебувають під патронатом ЮНЕСКО як неоціненна культурна спадщина. Біля старожитностей багато людей — школярі знайомляться зі своєю історією. А вона заплуталася в шпилях храмів — засновник Угорщини, котрий навернув її у християнство, Святий Іштван 1009 року ініціював тут, на перехресті торгових шляхів, єпископський центр. Коли у XVI столітті місто завоювали турки, вони, звісно, побудували мечеті, але також проводили богослужіння й у величному соборі святого Павла, навіть попри його романський стиль.
Шлюбна стіна — прикмета нового часу. Тут після одруження молоді залишають залізні замочки з датою весілля й іменами. Ключики, що є лише в них, забирають...
Сяяли на сонці зелені вкраплення на дахах — явно не черепиця. Так само прикрашено турецьку криницю. Кераміка з блискучого, зелено-золотавого матеріалу еозину, який не боїться погодних катаклізмів,— винахід власника знаменитої порцелянової фабрики Жолнаї. «Візитка» Жолнаї і в оформленні інтер’єра входу в новий суперготель на березі Дунаю у Будапешті — Four Seasons.
У Печі кипить культурне життя — відома балетна трупа, драмтеатр, галереї художників Вазареллі та Чонтварі. Із лікувального міста Хоркань сюди можна потрапити дуже швидко. І поблукати затишними вуличками...
Про кожне місто й містечко Угорщини можна розповідати годинами. У кожному — унікальні будинки, музеї, експонати, легенди й перекази. Коли зупинятися в кожному містечку, що трапляється дорогою, доведеться оселитися в Угорщині...
Повний уперед! Під землю
Якщо захочеться екстріму, раджу або побувати на змаганнях із перепливання Балатону, або подивитися на запальні кінні перегони, або спуститися в Тапольці під землю і відчути себе Хароном — поплавати по місцевому «Стіксу».
Коли на початку минулого століття в цьому місці почали копати криниці, несподівано наштовхнулися на піщанкові печери. Майже стовідсоткова вологість при температурі повітря і води 20 градусів наштовхнула на думку відкрити в печерах філію міської лікарні й успішно лікувати бронхіальну астму та інші алергійні захворювання.
Поєднання термального джерела та власного виходу в підземні печери стало фішкою для відкритого торік нового готелю Hunguest Hotel Pelion.
Печери тягнуться під землею на шість кілометрів, дві залиті водою. Коли 1928 року тут зробили освітлення, 400 метрів відкрили для показу, 280 із них потрібно пропливти човном, демонструючи вміння гребти й лавірувати у вузькому лабіринті. Тих, хто плавати не вміє, попереджають: глибина підземної річки місцями до 4 м. У Європі схожі печери можна відвідати лише в Італії на острові Капрі.
У краю неляканих фазанів
Країна, чия довжина із заходу на схід трохи більша, ніж від Києва до Одеси, а з півдня на північ — трохи далі, ніж від Києва до Умані, приймає літаки лише в одному міжнародному аеропорту Феріхедь під Будапештом. Внутрішні рейси недоцільні. В Угорщині подорожують на колесах — в автомобілях або своїх знаменитих автобусах. Сім трас міжнародного та внутрішнього сполучення допомагають безперешкодно добратися до будь-якої точки країни. На платних трасах нині проїзд за спеціальними т.зв. матрицями (їх наклеюють на лобове скло), що продаються на звичайних заправках. У перспективі — автоматизоване зчитування вартості з допомогою невеликих приладів на пришляхових стовпах.
Раніше головним, улюбленим і єдиним «транспортом» угорців були коні. Як казали, на коні мадяр народжувався, на ньому вмирав. Сьогодні хвацькі наїзники демонструють свою майстерність шанувальникам і туристам. Оплески неодмінно зриває традиційна угорська скачка на п’яти конях: стоячи на спинах двох коней і при цьому керуючи ще трьома. Для найвразливіших туристів катання на бричці супроводжується «раптовим» «нападом» місцевих «розбійників», який неодмінно закінчується добре — тобто ситним обідом із добрим вином і запальними угорськими танцями в чарді (корчмі).
Протягом чотирьох днів ми провели досить часу в дорозі. Перші години шляху весь час напружувала якась незнайома для очей картина. З’ясувалося, доглянуте узбіччя. Немає уздовж дороги звичного нам сміття. Неодноразово спостерігали, як власники дуже стильних будиночків (архітектурна розбірливість і смак угорців — це окрема тема) зі скрупульозно розпланованими й бездоганними квітковими присадибними ділянками підстригали траву на своїй діляночці узбіччя. Кожен по метру — і кілометри в порядку. Євросоюз зобов’язує...
У Шиофоку саме натрапили на муніципальне санітарне прибирання. Двічі на рік можна виставити на вулицю непотрібний у будинку мотлох, аби його безплатно вивезли. До речі, наш гід Магдалена перепрошувала за те, що така картина могла зіпсувати нам враження від затишної і сонячної «столиці угорського літа» — найбільшого міста балатонського півдня. Але хіба може не вразити доцільність?
Уздовж усього Балатону поруч із основною трасою прокладено зручну велодоріжку. Велотури Угорщиною дуже цікаві й корисні для здоров’я. Бо повітря тут — ще одне багатство країни. Збереження природної фауни та флори — національна політика. Створюються заповідні зони: десять років тому держава взяла під охорону понад триста заповідних територій. До речі, більшість із них відкрито для відвідування. До кінця поїздки ми вже перестали дивуватися фазанам, які бігають по полях.
На сірому дзеркалі Балатону ви не побачите слідів моторок — лише вітрильники: бензинові викиди не повинні забруднювати національне надбання. І так останніми посушливими роками озеру не вистачає води 17 річок, що його живлять.
Угорщина по праву може пишатися не тільки своїми термальними джерелами. Чисте повітря, мальовничий природний ландшафт — чим не багатство? Тим паче, на відміну від корисних копалин, які колись вичерпаються, багатства природи при доброму ставленні можна примножити. Приміром, вільні піщані землі засадити акацією. Акацієвий мед — вельми корисний і популярний.
Щоразу ми припадали до вікон, оцінюючи висоту та красу типово угорського винаходу — травневих дерев. Пам’ятаєте старий радянський фільм «Відпустка своїм коштом»? Угорець Ласло привіз його своїй коханій дівчині, росіянці Каті, аж у морозний Сибір. Але, як пояснили, травневе дерево аж ніяк не означає заручини. Лише почуття: чим дерево вище — тим кохання більше. Бачили ми й по два дерева біля будинку. А от коли дівчину ніхто не любить — це дуже погано, тоді травневе дерево вночі потай садить батько дівчини. Аби все було як у людей...
Палинкаш йо реггелт, але вино краще
Про національні смаки не сперечаються, але ризикну припустити: угорська кухня припаде до душі багатьом. На першому місці в м’ясному раціоні — свинина (нам розповідали про стародавню породу кучерявих свиней — монголицю, у її м’ясі навдивовижу низький рівень холестерину). Останнім часом угорці приділяють увагу індичині (відразу ж після приїзду ми покуштували... індичку по-київськи), потім яловичині. Угорська сіра порода корів хоч і поступається швейцарській за кількістю молока, але стійкіша до хвороб, зокрема до губчастої енцефалопатії («коров’ячого сказу»). (Так і напрошуються висновки про постачання яловичини в країни Євросоюзу.) Балатонські короп і сом у спеціальних соусах, які тануть у роті, потішать гурмана ніжним смаком. І якщо суп-гуляш і м’ясні страви потребують додавання паприки — угорське серце в перці, то десерти європейцеві припадуть до душі та шлунку. Золота й шомлойська галушки, млинці з каштановою начинкою і шоколадною підливою, штрудель із маком і вишнями, морозиво...
Дослівний переклад вислову «палинкаш йо реггелт» — «добрий ранок із палинкою». Скуштувавши міцного 38-градусного напою, вам захочеться трохи вільнішого перекладу: «чарку палинки з ранку випив — весь день відпочиваєш». Палинка абрикосова, черешнева, адяш-палинка (палинка на «постелі» з відповідних фруктів), грушева. Останню, завдяки делікатному тонкому смаку, рекомендують дамам. Угорський бальзам «Унікум» узагалі вважається цілющим напоєм і вивозиться з країни як сувенір. Проте Угорщина зажила слави саме своїми винами.
До початку XX ст. саме вино було найпопулярнішим напоєм, бо водою можна було отруїтися! У кожному будинку стояли винні бочки з питним запасом.
У країні — 22 винних регіони. Кожен, залежно від вирощуваних сортів винограду, виробляє свої неповторні вина. Приміром, про шомлойське вино є така притча. Якщо молода пара в першу шлюбну ніч вип’є одну пляшку цього вина, у неї народиться син. Якщо дві — двійня. Якщо вип’є три — нічого не буде, молоді просто міцно заснуть...
Тепер ми вміємо дегустувати вино правильно. Можливо, не так, аби визначати, поєднання яких сортів винограду створило той чи той смаковий букет, але якісне від підробки вже точно відрізнимо. Бо вино не просто п’ють. Хороше вино впливає на всі людські почуття. Його споглядають, вдихають, слухають, а потім уже куштують.
Винне бомбосховище
Коли в середині 70-х минулого століття Катя і Золтан Полгари після закінчення інституту садівництва вирішили оселитися в селищі виноробів Віллань, у них були молодий запал, гени батьків-виноробів, дипломна робота про вілланські вина й жодної копійки грошей. Новоспечені випускники керувалися шляхетною метою — створити клуб любителів вина, навчити людей розуміти мову вин. Хтось розповів їм про просторий нічийний погріб, побудований ще в XIX ст. великим оптовим торговцем. Під час Другої світової війни погріб слугував бомбосховищем, а потім націоналізували. Сюди несли вино жителі всіх околиць.
Із чогось потрібно було почати. Звернулися до найшанованіших виноробних родин (угорське вино розрізняють не лише за регіонами, а й за сім’ями) із пропозицією покласти їхні скарби-вина в колишньому бомбосховищі терміном на 10 років — адже там і умови хороші, і температура потрібна — далеко не в кожному домі можна викопати і облаштувати такий підвал. За рахунок орендної плати винороби інвестували початківців грошима. Нині в Полгарів 55 гектарів власних виноградників, десятки створених вин, нагороди престижних винних виставок, остання з яких — Золота медаль на виставці в Бордо. Підвал облаштували, розширили. У кожному відсіку — комірчини з іменнами табличками — винні скарби того чи того хазяїна, не обов’язково винороба. Можна вкладати гроші в коштовності або цінні папери, а можна закуповувати на них колекційні вина. Приміром, ми бачили винний вклад одного книжкового видавництва. Справді, відчуття — як у сховищі банку. Тільки цінності лежать у пляшках і припорошені пилюкою. А колишні інвестори нині розплачуються за оренду вином зі збережених запасів.
Над підвалом Полгари побудували винний магазин, а під землею влаштували ресторан, на кухні якого панує Катя — страви вигадує вона. Золтан спеціалізується на винаході сортів вин (і навчає своїх гостей розрізняти тонкі смакові відтінки й культурно споживати шляхетний напій. Дегустація — своєрідна екскурсія у світ сонця і винограду, якого в Угорщині вирощують тисячі сортів, зокрема й селекційні. Упродовж дегустації спробували сім вин — до різних страв. Полгаровський харшлевелю (дослівний переклад — липовий лист; лист цього сорту винограду скидається на липовий) не схожий на інші — із дуже густими пахощами меду і спекотного літа. Його й належить пити під крем-суп.
Вступ у Євросоюз для Каті й Золтана — серйозне випробування. Адже пляшку угорського вина там хочуть купувати за 2 євро, насправді авторські вина коштують значно дорожче.
* * *
…Прощаючись, дружно сказали нашому гіду Магдалені Роні «кесенем сипен» — «велике спасибі». Склавши в такий спосіб невеличкий екзамен з угорської мови та на звикання до місцевості. На цей час угорські школярі встигли витримати іспит з математики. Хоча їхня країна продовжує складати свій важкий і довгий перевідний екзамен, її гостинність можна сміливо оцінити на тверду «п’ятірку» (вищий бал за угорською шкільною шкалою оцінок). Хотілося на найвищому пагорбі Буди поставити височезнне травневе дерево, що стало б освідченням цій теплій, мальовничій, привітній країні.
Але ми зробимо інакше — напишемо наші угорські рапсодії в прозі…
Редакція дякує інформаційному бюро «Угорщина-туризм» комерційного відділу Посольства Угорської Республіки в Україні за організацію поїздки.