ТРАВЕНЬ. ОСТРІВ ГОЦО

Прекрасний острів Гоцо — справжня перлина мальтійського архіпелагу! Гуляв тут до самого вечора, забирався на вищі точки місцевої фортеці, весь острів бачив як на долоні. До того ж додаткове задоволення — припливти сюди поромом, подивитися на всі три острови, на море... А до цього була ще майже годинна подорож автобусом, під час якої я побачив південну Мальту і знамениті острови святого Павла, біля яких, за легендою, зазнав катастрофи корабель батька християнства...

Щоправда, до приїзду на Мальту я планував свою подорож дещо інакше, всі путівники обіцяли мені не поїздку автобусом до найближчого від острова Гоцо порту, а приємну і недовгу подорож катамараном просто з мальтійської столиці Валєтти або ж із найближчого до неї курортного містечка. Коли ж я прилетів на Мальту і не знайшов жодного катамарана, я був здивований навіть не самим фактом нового маршруту, а саме фактом зникнення катамарана. Може, я вигадав цей катамаран? Однак з іншого боку — вигадати цілий катамаран, це вже щось зовсім фантастичне...

Представник туристичної агенції, до якого я звернувся за поясненнями, виходець із Сербії, що прекрасно себе почуває в мальтійському бізнесі, підтвердив, що катамаран був: «Був, був. І я навіть чудово знаю його капітана, він росіянин. Але змушений був змінити маршрут, тепер возить туристів на Сицилію. Розумієте, власники компанії, якій належить пором, були незадоволені, це якась зайва конкуренція...». — «Ну, незадоволені, то й що? — не зрозумів спочатку я. — Для туристів було ж краще, коли існувало кілька альтернативних маршрутів». —«Ну, ви розумієте, — тут мій співрозмовник для виразності й зрозумілості перейшов із сербської на російську, — уважаемые люди. Вони тут починали туристичний бізнес, і навіщо їх ображати?»

І дійсно — така маленька країна, всі один одного знають, і такий красивий острів, і такий красивий пором — і чого це потрібно таких поважних людей ображати? Що, не можна на автобусі до порому доїхати, який до того ж кожні тридцять хвилин вирушає. А на поромі можна випити кави, помилуватися краєвидами... Корпоративна держава! Може, триста тисячам населення це не дуже заважає, хоча саме тому мальтійці вели запеклі дискусії щодо вступу до Європейського Союзу — очевидно, усвідомлювали, що тоді з корпоративністю буде якось інакше. Однак в нашій реальності ми зустрілися із зовсім іншими моделями корпоративних держав — на п’ятдесят або навіть на сто з гаком мільйонів. У нас також в кожному коридорі — свої поважні люди, які або щось починали, або ще щось не бажають закінчувати. І ми маємо ставитися до їхніх бажань із очевидним розумінням, бо у них є свої важелі впливу на нас і на суспільство в цілому. І суспільство навіть не дивується цій корпоративності, воно з нею звиклося, все зібралося на одному паромі і не може навіть повірити, що хтось інший пересувається зовсім з іншою швидкістю і зовсім в інакшому напрямку. Нам також добре. До того ж, поки нас довезли, ми дорогою бачили таку красу, таку красу. Цікаво, кому вона належить?