ТРАДИЦІЯ ПРИМНОЖЕНА Й ПОЛІПШЕНА

Усе на цьому світі важко організувати вперше, а коли проходять уже п’ятнадцяті числом Міжнародні легкоатлетичні змагання на призи «Дзеркала тижня», то сторонньому оку труднощі видаються незначними і не фатальними. Справді, коли бачиш величезну кількість глядачів, котрі з ентузіазмом луплять по бильцях балкона, коли крокують на параді нескінченною низкою вже 74 (!) команди юних спортсменів під оркестр Міністерства оборони України, коли відкривають урочистий хід чарівні барабанщиці — хочеться співати та кричати: «Так, громадяни, так, друзі! Життя чудове й дивовижне! Ми побачимо світло в кінці тунелю й вийдемо під труби та барабани на олімпійську арену!» І як не вийти, коли все просто і красиво, і той самий невгамовний директор та батько-командир традиційних змагань Микола Малиновський і тут, і там, а з ним непорушною стіною традиційний головний суддя Анатолій Кузнєцов, чудовий фахівець зі спортивного устаткування Юрій Лисенко та найкращий у світі суддя-інформатор Борис Гільман, і першокласний секретаріат, де панують Надія Кузнєцова та олімпійська чемпіонка Риму Людмила Лисенко.

До того ж була вже на Олімпіаді в Сіднеї вихована на наших змаганнях Євгенія Ставчанська, ледь не доїхав до Австралії, швидко прогресуючи, стрибун із жердиною Олександр Корчмід. Ці лідери вже вийшли з юнацького віку у великий спорт, за ними майбутнє. А тут, серед молоді, що виступає в манежі Вищого училища фізкультури, підростають інші, вони тягнуться до вершин, і як символ покоління великих атлетів, котрі вийшли на спочинок, командує парадом легендарний метальник списа, олімпійський чемпіон Рима Віктор Цибуленко.

Добра слава про змагання на призи «Дзеркала тижня» шириться, простує містами та країнами. Усіх приваблює трохи застарілий, але все ще добротний манеж, відмінна організація, чудові призи. Останнє — дуже й дуже важливо в наш прагматичний час. Важливо для молоді, яка читає чи бачить на власні очі, як старші товариші борються на міжнародній арені вже не тільки за грамоти, медалі та безсмертну славу, а й за можливість забезпечити себе та родину. І кому, скажіть, зашкодить у юному віці кольоровий телевізор або чудова аудіо-апаратура? Адже саме такі призи вручали за найкращі результати на цих змаганнях. Чи варто дивуватися, що з’їхалися сюди (щиро кажучи, поставивши в скрутну ситуацію суддівську колегію) спортсмени з Білорусі, Молдови, Польщі, Словаччини, Росії, багатьох областей та міст України, понад 700 учасників! На окремих дистанціях проводилося понад 30 забігів, по сорок і більше чоловік виходили на сектори для стрибків!

Майже відразу після початку змагань було зафіксовано дуже високий результат в юнаків у штовханні ядра (вага — 5 кг), де Євген Яковенко з Переяслава-Хмельницького використав усі шість спроб, маючи в кожній штовхання за 18 метрів і, зрештою, досяг межі 19 метрів 07 см. Підготували дуже здібного хлопця з товариства «Колос» тренери Анатолій і Ольга Самолюки. Трохи відставав від переможця Сергій Пругло з Криму, третім був одесит Андрій Семенов. Переможця нагородив цінним подарунком головний редактор «Дзеркала тижня» Володимир Мостовий.

Відмінно пробіг дистанцію 60 метрів з бар’єрами нової висоти вінницький юнак Сергій Басенко — його результат 8,19 секунди буде першим республіканським рекордом. Тренують здібного бігуна киянин Родіон Отрубянников та Олена Яценко. Другий рік поспіль виграє цю дистанцію серед дівчат Євгенія Снігур з Терезіна — 8,71 секунди. Її підготували Валентина Коваленко і Людмила Сарана. Євгенія Снігур отримала чудову магнітолу «Томпсон», яка коштує дорожче навіть, ніж телевізор.

Відомий у минулому скорохід, головний тренер збірної Білорусі з легкої атлетики Борис Хролович задоволено вітав з нагородами своїх земляків. Спеціальний приз за перемогу в ходьбі на 5 км із дуже високим результатом одержав Микола Середович, на дистанції бігу на 60 метрів першим був мінчанин Єгор М’ясников — 7,13 секунди, Сергій Нестеров виграв забіг на 400 метрів.

Ось що сказав Борис Хролович про завершений турнір:

— Я вдруге на цих змаганнях представляю команду Мінської області. Змагання чудові, на високому рівні, суддівство об’єктивне, хороші призи, гарні медалі. Не уявляю, що можна ще поліпшити. Ми, білоруси, завжди дружили з українцями, здавалося б, тепер роз’єдналися, але такі зустрічі нас ще більше зближують, приїжджаєш, як у рідну родину, згадуємо минуле.

— Що скажете про виступи скороходів?

— Тут була велика конкуренція, серед дівчат виграла наша Тихонова, обігнавши вже дворазову переможницю з Молдови. На дистанції 5 км у юнаків переміг наш Середович. Хочу додати, що всі ми зворушені теплою гостинністю господарів — і в редакції «Дзеркала тижня», і тут. Велике спасибі!

А ось враження тренера зі словацького міста Кошице Франтішека Казіміра: — Сам я в юності займався марафонським бігом. Четверо моїх спортсменів представляють спортивну гімназію в Кошице, де навчаються діти з 10 до 17 років. Ми культивуємо сім видів спорту, і головний з-поміж них — легка атлетика: з 450 учнів — сто легкоатлетів. Переважно виступаємо в бігу на 800 метрів, не розраховуючи на перемогу. Ну а найкраща характеристика цих змагань те, що я привожу команду вже вп’яте.

Що ще сказати? Завершився ще один турнір. Як завжди, трішки сумно. Але до зустрічі в новому році! Недоліки? Бачив єдиний конфлікт, коли дві учасниці показали в різних забігах на 200 метрів однаковий результат — до сотої частки секунди. Кому давати приз? Навіть новітні правила легкої атлетики не передбачають такої ситуації в бігу. Запропонував кілька варіантів досвідчений олімпійський арбітр Анатолій Кузнєцов, але головне слово було за Миколою Малиновським. Дочекалися його появи. Малиновський вислухав палкі промови сторін і спокійно сказав: «Немає проблем. Вручаємо два перших призи!»

Побільше б таких розв’язань конфліктних ситуацій. І в спорті, і в житті.