ТЕРОРИСТ ІЗ БОМБОЮ В ЧЕРЕВИКАХ СМІЄТЬСЯ В ОБЛИЧЧЯ АМЕРИКАНСЬКОМУ ПРАВОСУДДЮ

Британський агент бін Ладена Річард Рейд визнав себе винним у спробі підриву «Боїнга-767» авіакомпанії «Американські авіалінії», що летів із Парижа в Майамі 22 грудня 2001 р.

Через 90 хвилин після зльоту довготелесий, малосимпатичний хлопець привернув увагу пильної стюардеси дивним вовтузінням із дротиками, які стирчали з величезних замшевих черевиків і диміли. Члени екіпажу й пасажири зреагували блискавично, оглушивши британського підданого і міцно зв’язавши його телефонними шнурами. До Майамі літак так і не долетів. У супроводі винищувачів лайнер здійснив вимушену посадку в Бостоні. 197 пасажирів та екіпаж уникнули смерті, уготованої їм напередодні Різдва дрібним лондонським шахраєм, що увійшов у гарячі новини як «терорист із бомбою в черевиках».

Він запевняв у ході слідства, буцімто діяв самотужки і освоїв технологію вибухів самостійно з Інтернету, але його пересічний інтелект ставить під сумнів правдивість цих тверджень. Заява, що він придбав пластикову вибухівку в Амстердамі в ультраправих за 1000 фунтів готівки, викликала іронічну посмішку у слідчих. У ФБР гадають, що містер Рейд навчився робити бомби від умільців із «Аль-Каїди».

Із часу його затримання офіційні особи не сумнівалися, що 29-річний підданий Сполученого Королівства є агентом бін Ладена — щоправда, невисокого рангу — і тісно пов’язаний із терористами-смертниками, котрі окопалися у Європі і замислили серію диверсій проти американських об’єктів. Він відвідував ту ж мечеть у Лондоні, що й вони, і навчався разом із ними в тренувальному таборі в Афганістані.

Рейд відмовився співпрацювати з ФБР, уперто відкидаючи версію про спільників, однак виявлення неідентифікованих людського волосся та відбитків пальців на вибухівці перетворює на нонсенс його твердження, що він діяв самотужки. Терорист так і не розкрив імен ні людей, які завербували його в Британії, ні тих, хто розробляв план підриву над Атлантикою цивільного літака. Він так і не зміг пояснити, як йому вдалося фінансувати свої поїздки по всьому світу. Рейд мав лише тимчасову роботу: мив посуд у ресторанах, проте платив готівкою за авіаквитки та проживання в готелях.

4 жовтня 2002 р. після 80-хвилинного слухання в окружному суді Бостона суддя Вільям Юнг прийняв рішення визнати Рейда винним за вісьмома пунктами обвинувачення, включно з замахом на вбивство, спробою використання зброї масового ураження та зруйнування літака.

Адвокати терориста сподівалися, що їхній підзахисний, дотримуючись розробленої лінії захисту, не робитиме зізнання. Всупереч їхнім настановам, підсудний Рейд відразу визнав себе винним і попутно вибухнув лайливою промовою на адресу Сполучених Штатів.

«Так, я проніс бомбу на борт, — сказав він із викликом. — Так, я намагався привести її в дію. Так, я мав намір підірвати літак». Річард Рейд, який прийняв іслам на світанку кримінальної юності в лондонській в’язниці, заявив суду, що ненавидить Америку і став на шлях терору заради Усами бін Ладена.

На попередження суду, що йому буде пред’явлено обвинувачення у зв’язках із «Аль-Каїдою», Рейд відповів: «Мені байдуже. Я послідовник бін Ладена. Я ворог вашої країни, і мені начхати». Терорист голосно засміявся судді в обличчя. Він не виявляв ані найменшого каяття в тому, що вирішив убити 197 чоловік.

Річард Рейд розраховує, що тюремне ув’язнення терміном 60 років він відбуватиме у Британії. Зроблене в такій манері визнання провини позбавило слідчих надії на те, що Рейд коли-небудь поділиться відомостями про «Аль-Каїду» і свої зв’язки з ісламськими екстремістами у Британії. Працівник із Інтелідженс Сервіс сказав після суду: «У нього були спільники, але гладкий кінець цього судового процесу означає, що ми так і не дізнаємося, хто вони».

Підсудний пояснив, що зробити поспішні зізнання його змусило прагнення якомога швидше покласти край судовим процедурам і захистити свою сім’ю від переживань. Настільки зворушливе ставлення до родичів не переконало судових обвинувачів. Вони вважають, що причиною такої поведінки в суді стало затяте прагнення Рейда уникнути запитань про спільників та джерела фінансування, а не любов до близьких.

Цей закомплексований і неохайний хлопець справив враження, радше, соціально невлаштованої істоти, ніж холоднокровного смертника. Непутящий син уже давно не спілкувався з рідними, якщо не брати до уваги єдиного за п’ять років листа, у якому він докладно писав про свою віру.

Мати Річарда Леслі Х’юджес — чистокровна британка, яка живе в Соммерсеті з новою сім’єю, обмежилася короткою заявою через своїх адвокатів, сказавши, що вона «глибоко вражена і засмучена».

Його батько Робін Рейд, уродженець Ямайки, все ще не може усвідомити того, що сталося. «Я реагував так само, як і будь-який батько, — сказав він журналістам, — із жахом. Я безмежно радий, що йому це не вдалося. Напевно, мій син помре у в’язниці. Я спробую відвідати його, але з моїм минулим мені можуть не дати візу і при моєму здоров’ї це буде складно. Я зараз же напишу йому. Сподіваюся, він знає, що я підтримую його, люблю і завжди любитиму». 52-річний батько вважає себе відповідальним за терористичний акт, який міг забрати життя ні в чому не винних людей: «Я картаю себе за те, що мене не було з ним, коли він підростав, — повідомив Робін Рейд в інтерв’ю Бі-Бі-Сі. — Я був у в’язниці тоді, коли мав бути з ним». (Колишній залізничник відбував покарання за крадіжки і збут наркотиків.) Містер Рейд характеризує свого сина як «м’якого і турботливого». Той написав батьку з бостонської в’язниці, умовляючи відмовитися від наркотиків та алкоголю і стати мусульманином, поки не пізно. «Це доводить, що він не чудовисько. Він нікого не вбив, і я не вірю, що він справді мав намір зробити це».

Після розлучення батьків Річард виховувався у тітки в Лондоні і в школі навчався посередньо. Колишні однокласники кажуть, що Річард прилучився до крадіжок і шахрайства, прагнучи справити враження на своїх однолітків. Він був самотнім, хоча завжди хотів перебувати в центрі уваги. Він був високим, фізично дужим, але при цьому легко піддавався впливу. Мабуть, тому, відбуваючи покарання за серію дрібних крадіжок в установі для неповнолітніх правопорушників, а потім у в’язниці, він прийняв іслам. Його родичі пояснили цей вчинок результатом «промивання мізків» у в’язниці.

Прес-секретар міністерства внутрішніх справ Великобританії повідомила журналістам, що всі імами мусульманської ради при в’язницях проходять обов’язкову процедуру персональної перевірки на поміркованість і причетність до фундаменталістських організацій. Британські детективи так і не змогли з’ясувати, як вдалося дрібному лондонському шахраю перетворитися на ісламського терориста-смертника.

Після звільнення Рейд став частим відвідувачем Брікстонської мечеті. Її глава Абдуль Хакк Бейкер згадує, що цей сутулий хлопець справляв складне враження. Він якось швидко змінився, одягнувшись у традиційний ісламський одяг і жилет хакі. Містер Бейкер попередив поліцію про мусульманських екстремістів, які цікавилися колишніми ув’язненими на кшталт Рейда. Наприклад, Закарія Муссакі — так званий «20-й викрадач літака 11 вересня», — був одним із парафіян Брікстонської мечеті, і Рейд підпав під агресивний вплив цього марокканського студента з Парижа. Незабаром молоді люди перейшли в іншу мечеть — у Фінсбері-Парк, керовану радикально налаштованим клерикалом Абу Хамза Аль-Масрі.

Скотланд-Ярд хотів би дізнатися, чи контактував Рейд у мечеті Фінсбері з іншими активістами «Аль-Каїди», у тому числі з Джемалем Бегалем, якого вважають головним вербувальником у Європі, та колишнім професійним футболістом Нізарем Трабелсі — обидва обвинувачуються в плануванні нападів на американське посольство в Парижі.

Наприкінці 1998 р. Рейд повідомив своїй сім’ї, що збирається до Пакистану вивчати Коран. На той час він прибрав ім’я Абдуль Рахім Абу Ібрагім. На думку поліції, хлопець поїхав у Халдун, де стажувалися всі західні рекрути «Аль-Каїди».

У липні 2001 р. Рейд вирушив у подорож, відвідавши Нідерланди, Туреччину й Ізраїль — останній, як вважають, із розвідувальною метою для розробки терористичних актів. Британський правовірний не знав, що за ним назирці йшли працівники Моссаду — з того моменту, коли він вийшов із літака в аеропорту Амстердама.

Службовці аеропорту в Парижі також вважали підозрілим безглуздо одягненого пасажира, котрий віз за океан як єдиний багаж маленький портплед, але заплатив готівкою за авіаквиток на трансатлантичний рейс. Його так довго допитували, що він спізнився на літак і вирушив у готель чекати наступного. 22 грудня терорист із бомбою в черевиках ввійшов у лайнер, вщерть забитий пасажирами з дітьми.

Річард Рейд став першим терористом після подій 11 вересня, який визнав у суді свою вину. Того ж дня, 4 жовтня 2002 р., судили Джона Уолкера Лінда — «американського таліба», захопленого в Афганістані. 22-річний каліфорнієць засуджений на термін, який дозволить йому вийти з ув’язнення у зрілому віці. Слідчі хочуть вірити, що він не відігравав безпосередньої ролі в заколоті у в’язниці на півночі Афганістану та вбивстві агента ФБР Майка Спанна. Інакше можливий смертний вирок. На відміну від Рейда, Джон Лінд надав інформацію про «Аль-Каїду», з якої випливало, що вслід за атаками 11 вересня будуть й інші. Лінд повідомив, що антиамериканський план передбачав три етапи, які полягали в 20 окремих диверсіях. Перший етап охоплював дві атаки на Всесвітній центр торгівлі, одну — на Пентагон і ще одну — на Білий дім. Другий етап передбачав використання біологічних агентів, а також удар по газових та ядерних інфраструктурах. У завдання третього етапу входило остаточне зруйнування Америки, призначене на перші 6 місяців після 11 вересня.

На знак вдячності за співробітництво зі слідством було знято обвинувачення у змові вбивства американців, і «американського таліба» засуджено лише на 20 років — за сприяння талібам та виготовлення вибухівки.