Територія добра

«Как много Боречек хороших,

И каждый Боря — не дурак.

Но всех Борисов нам дороже

Борис Давидович Литвак!»

Аркадій Інін

У Бориса Давидовича Литвака — ювілей. З цієї нагоди до Одеси з’їхалася маса народу. З Києва, Москви... Відомі політики, журналісти, поети, письменники, художники. З’їхалися, щоб привітати людину, котра своїми добрими справами множить славу міста. Відомі люди, які щиро люблять Одесу і часто бувають у ній, вважають за честь бути друзями Бориса Литвака.

Борис Давидович має рідкісний дар збирати й об’єднувати навколо себе відомих і гідних. «Ну як же це — бути в Одесі, і не зазирнути до Боречки!» Так називають його друзі. А він їх — світлими, сонячними людьми.

Відомі люди давно стали частими гостями в будинку на Пушкінській. Тут у Бориса Давидовича два дітища, однаково любимих, заради яких він живе. Це Центр реабілітації дітей-інвалідів, який він створив і керує ось уже понад дев’ять років, і дитячо-юнацька спортивна школа, яку він очолив задовго до народження Будинку з янголом — так ще називають Центр Литвака.

Створення центру пов’язане з сумною історією. Його було споруджено у пам’ять про дочку, котра рано пішла з життя. Відтоді не тільки здорові діти, а й хворі, найбезпорадніші — інваліди з дитячим церебральним паралічем стали його турботою й опікою. Потрібно було знайти чималі гроші. Литвак їх шукав по всьому світі, щоб побудувати центр. Потім довелося шукати їх постійно, щоб його утримувати.

Лікування в центрі безкоштовне. Будинок із янголом у цьому плані, та й у всіх інших, хоч із якого боку подивися (медичного, соціального), — заклад як на нинішній час унікальний, створений із урахуванням світових стандартів. Це не просто лікувальний центр у п’ять поверхів. На трьох із половиною тисячах квадратних метрів — цілий світ для дітей: ігрові кімнати, спортивні зали, ляльковий театр, цирк разом із професійним клоуном, картинна галерея, кінозал… Щодня центр відвідують 250 хворих дітей. За ці роки пройшли курс лікування 13 тисяч маленьких пацієнтів.

Борис Давидович не перестає вдосконалювати своє дітище. По сусідству, у старому дворі, для пацієнтів Будинку з янголом він створив чотириповерховий комп’ютерний комплекс — гарний, світлий, просторий. У величезних залах сучасні, потужні комп’ютери. Словом, справжній комп’ютерний рай, вікно у світ Інтернету. Діти тут навчаються, починаючи з п’ятирічного віку. І далі вікових обмежень немає. ДЦП — страшна хвороба. Чотири стіни — все, що ці діти іноді бачать у житті. А серед них же є розумні, здібні й талановиті. Тому центр із самісінького початку прагнув створити умови для соціальної реабілітації дітей. Ставилося завдання не тільки дати змогу розмовляти, ходити, а й навчити практичної справи, щоб повернути дітей до повноцінного життя.

Будівництво комп’ютерного центру — здійснена мрія. Але у Литвака нові плани. Сьогодні Борису Давидовичу — 75. Однак він досі сповнений сил та енергії. Як жартує сам ювіляр, 75 років — вік розквіту радянського керівника (це цитата з виступу К.Черненка на ювілеї Л.Брежнєва).

Взагалі до Компартії, у якій Литвак перебував 40 років, у нього ставлення особливе. Досі зберігає свою заяву про вихід із лав КПРС. У ній є такі рядки: «Я був вірний ідеалам своєї юності, в якій мене навчили не бути боягузом і не зраджувати... Я не зраджував партію. Вона зрадила мене... Перебувати в одних лавах із цими людьми соромно».

Ці слова, написані в серпні 1991 року, дуже тісно перегукуються з нинішнім часом. Сьогодні в кабінеті Бориса Давидовича поруч із портретами його улюбленої дочки та фотографіями Андрія Сахарова, Володимира Висоцького, Резо Габріадзе, Юрія Роста, Євгена Євтушенка недавно з’явилося ще одне фото, на півстіни — панорама помаранчевої революції на Майдані.

Борис Литвак був і залишається людиною з активною життєвою позицією, він депутат Одеської міськради декількох скликань. І, мабуть, ледь не єдиний, хто каже у вічі меру все, що він думає про його дії «на благо» міста. Варто згадати найгарячіші передвиборні дні. Безславно завершено другий тур голосування. Майдан Незалежності в Києві вирує від обурення. Міський голова Одеси Руслан Боделан, затятий прибічник Януковича і жорсткий противник Ющенка, скликає позачергову сесію міськради. На порядку денному — обговорення політичної ситуації в країні та пропозиція про введення надзвичайного стану. Борис Литвак виходить на трибуну і звертається до депутатського корпусу: «Я вас прошу не підтримувати дане рішення і не ганьбити наше вільне місто...»

Борис Давидович — корінний одесит, справжній. Саме завдяки таким людям Одеса відома всьому світу своїм вільним духом і особливою атмосферою гумору та гостинності. Він із тих, хто щиро бажає добра своєму місту і не може спокійно дивитися, як міська влада його плюндрує. Тому Борис Литвак — затятий противник Руслана Боделана майже з перших днів його правління. І влада стосовно Литвака відкрито демонструє свою мстивість. Але найстрашніше — ця ненависть поширюється на справи Бориса Давидовича. А отже, на справу його життя — Центр реабілітації для дітей-інвалідів.

У Литвака залишилася ще одна нереалізована ідея — створити при центрі готель для іногородніх дітей-інвалідів і їхніх батьків, які приїжджають у Будинок з янголом із усіх куточків України та колишнього Союзу. Як правило, це люди небагаті. Привозячи дітей на лікування, вони змушені наймати дешеве житло на околиці міста і щодня возити хворих дітей на Пушкінську й назад. Це знижує ефективність медичної допомоги. За 30 метрів від Будинку з янголом є дитячий садок. Цей заклад Литвак і просить передати для організації в ньому готелю. З цим проханням до Руслана Боделана зверталися ще 2003 року і тодішній губернатор С.Гриневецький, і тодішній міністр праці та соціального захисту М.Папієв. Не склалося...

Тричі поспіль за останні два місяці це питання виносили на сесію міськради. Воно стало найгострішим. Які дебати, які пристрасті вирують! Це треба чути. Хоча насправді питання яйця виїденого не варте. Проблема в тім, що депутати, знаючи настрої Руслана Борисовича, дійшли єдиного висновку: у центрі міста дитсадків катастрофічно бракує, тому закрити діючий категорично не можна. Міський голова чітко дала це зрозуміти і на сесії. Мовляв, як потім у вічі батькам дивитися будемо? Загалом, щоб зарубати справу на корені, Боделан, перш ніж поставити на голосування питання про передачу Центру Литвака дитсадка на Базарній, сказав: «Спочатку я пропоную вам проголосувати за закриття дитсадка, а потім за його передачу». Депутати не наважилися проголосувати «за».

Борис Давидович хвилювався, нервував. У перерві деякі депутати, бачачи його стан, почали говорити про необхідність наприкінці засідання знову повернутися до питання про дитсадок. Але до нього повернулися на наступній сесії. Знову вирували пристрасті. У результаті Руслан Боделан запропонував створити тимчасову депутатську комісію для більш детального вивчення питання. І сам її очолив.

Ніхто не сумнівається — Боделан робить усе, щоб затягти передачу дитсадка Центру Литвака. Його доручення знайти вільне місце в центральній частині міста для будівництва нового дитсадка, щоб перевести туди дітей і в такий спосіб звільнити приміщення для Центру Литвака саме так і розцінюється. Як і слід було очікувати, підлеглі доповіли меру, що вільних майданчиків у центрі міста немає. Зате, як з’ясували депутати, є вільні приміщення в інших дитсадках, де сотні квадратних метрів масово здають в оренду різним комерційним структурам. Виявлено й інші цікаві факти. Низку дитячих садків у центрі міста було закрито СЕС і перепрофільовано. Через відсутність коштів у бюджеті для проведення капремонту, як повідомило міське управління освіти. А один дитсадок за розпорядженням міського голови (без усяких дебатів на сесії) було передано міській службі у справах неповнолітніх, яка звідти незабаром виїхала. Кому дісталися приміщення дитячого закладу, в управлінні освіти не відають. Хоча за законом приміщення дитсадків, що звільняються, можуть використовуватися винятково для роботи з дітьми.

Зауважте, дитячі дошкільні заклади закривали в той час, коли Борис Литвак направляв листи міському голові з проханням надати йому дитсадок на Базарній, по сусідству з його центром. А Боделан, як випливає з листа на ім’я губернатора області, пояснював, що більшість дитячих дошкільних закладів у центрі міста розміщені в приміщеннях, які не мають (на відміну від дитсадка на Базарній) спортивних і прогулянкових майданчиків. До того ж працюють вони з перевантаженням, у спальних кімнатах стоять двоярусні ліжка. Тому, мовляв, виконати прохання Литвака не представляється можливим.

Про розбазарювання владою дитячих дошкільних закладів уже поставлено до відома прокуратуру міста. Ще на початку лютого. Однак реакції поки немає. Щоправда, є зрушення з боку влади. Депутатська комісія під головуванням Руслана Боделана вирішила передати Центру Литвака приміщення двох груп дитсадка на Базарній, що перебувають на ремонті. Звісно, про реконструкцію будинку під дитячий готель у таких умовах не може бути й мови.

Немає сумніву, що рано чи пізно Борис Давидович зуміє реалізувати свою ідею. Оскільки добро зрештою перемагає зло. Але при цьому незрозуміло: на що розраховує влада, так відверто й цинічно ставлячи палиці в колеса?..

Будинок із янголом, без перебільшення, пам’ятник, який поставив собі за життя Борис Давидович Литвак. Це територія добра. І звужувати її такими злими дріб’язковими діями — просто свинство.