Світло на початку тунелю

Освоєння майбутнього, прагнення до передбачення - одна з найхарактерніших рис живої речовини.

В.Вернадський

Власне кажучи, головним атрибутом нашого новорічного столу, упевнено потіснивши «олів’є» й шампанське, дедалі частіше стають розмови не просто про майбутнє, а про передбачення майбутнього.

Пророцтво про вступ людства в «психозойську еру», за висловом академіка Вернадського, збулося. Вплив технічної могутності людей можна порівняти з найбільш драматичними геологічними процесами. Досить подивитися не тільки на те, що відбувається з Дніпром та його берегами, а й з людьми взагалі. Коли Вернадський поділив світ на біосферу та ноосферу, він і припустити не міг, що політична «ноосфера» так успішно почне поступово знищувати біосферу. Тобто нас із вами.

У такій нервовій обстановці будь-яке знання про майбутнє не просто вкрай важливе. Воно - єдине, якому просто немає ціни.

«Орешек знанья тверд, и все же - мы не привыкли отступать», - таким веселим віршиком у давні радянські часи починалася популярна телепередача. Зверніть увагу на причину ажіотажу: йдеться про гіпотетичних першопрохідців у отриманні знань. Тут і криються причини одвічних людських наполегливості та цікавості. Вкрай бажано для всіх нас, щоб це добуте знання було саме отриманим, а не вивченим. Тобто ексклюзивним. Щоб ми дізналися щось особливе, простим смертним недоступне. І нікому не сказали. Ну або майже нікому.

Вчасно ховаючи або, навпаки, вчасно розкопуючи заховане, людина отримує серйозну конкурентну перевагу. Так наші первісні предки чинили із запасами їжі. У Середньовіччі таким чином поводилися зі скарбами. Наш час особливим нічим не відрізняється. Зверніть увагу - головну конкурентну перевагу дає демонстрація факту володіння знан­ням, а не його пряме використання. Люди часто мають оргтехніку, можливості якої використовують заледве відсотків на десять. Але демонстрація «навороченості», наприклад, телефону, вивищує їх в очах оточення. Чим спритно користуються маркетологи. І не тільки.

Першість у маніпуляціях конкурентно прес­тижними знаннями - строго за провидцями та провісниками майбутнього. Це досить розлогий список. Із різних святих, учених, хворих, тих, хто захоплюється і хто помиляється, аферистів і віруючих, фізиків і ліриків… і так далі. Їх усіх поєднує переконання (втім, деким оскаржуване), що існує час, лінійний час. І, відповідно, майбутнє. Якщо в нас є пам’ять, яка дозволяє принаймні пам’ятати минуле (а з цеглинок пам’яті складається індивідуальність), і в нас є точне знання, що всі ми колись помремо, чому б не існувати чомусь, що дозволяє бачити майбутнє?

Що стосується неймовірної масовості запиту на передбачення, то тут в ос­нов­ному спрацьовує «ефект Барнума». Його назвали психологи на честь відомого в минулому власника цирку Фінеаса Барнума, який любив казати: «Щохвилини на Землі народжується один роззява». Він пишався тим, що в програмі його цирку будь-хто міг знайти щось для себе. Ефект Барнума формулюється так: «Людина схильна сприймати на свій рахунок загальні, розпливчасті, банальні твердження, коли їй кажуть, що їх отримано в результаті вивчення якихось незрозумілих їй чинників». Цей ефект буде більш зрозумілий і наочний, якщо ми згадаємо, як українська влада роками й десятиліттями пояснює логіку своїх вчинків.

Та, крім цього, ми інколи зіштовхуємося з особистостями, котрі з тих чи інших причин володіють неабиякими психічними здібностями. У нас, певна річ, майже на кожному стовпі можна знай­ти аляпуваті фотографії бабусь-«провидиць» із урочисто-злодійкуватими, як у народних депутатів, виразами облич. Які «за недорого» позбавлять вас і решти грошей, таким чином чітко визначивши майбутнє.

Але все-таки у всенародній любові до ясновидців лідирує Америка. Тому розглянемо як наочний приклад головного з них - Едгара Кейсі. Він досить успішно займався медичним діагностуванням упродовж 43 років, створив «Асоціацію досліджень і просвіти». У ній зберігаються звіти про тисячі фактів досить точного діагностування, яке Кейсі проводив у стані трансу. Популярність стала привертати до нього людей, котрі просили знайти скарби, передбачити результати біржових торгів та перегонів, однак тут у Кейсі був повний провал. Зрештою, провидець дійшов висновку, що це аморально і він мусить використовувати свій дар лише для допомоги хворим.

І все ж у стані трансу Кейсі наговорив купу досить колоритної інформації про Атлантиду і Стародавній Єгипет. А також про майбутнє, в якому особливі місце та роль відводив по-справжньому оновленій християнством Росії. Тому його вже два десятки років із задоволенням цитують русофіли на всьому пострадянському просторі. Дата оновлення невідома, втім - як і грядущий катастрофічний землетрус на північноатлантичному узбережжі США. Хоча «сплячий пророк» передбачив розпад СРСР та глобальну зміну клімату після 2001 року (сам Кейсі помер у 1945-му).

Очевидний чіткий поділ на отримання ефективної інформації з сьогодення (діагностика) і не дуже ефективної - буцім із майбутнього (пророцтва). Строго кажучи, сам Кейсі себе провісником не вважав, був досить сором’язливим і дуже релігійним християнином, мріяв стати місіонером. Але в сомнамбулічному стані змінювався. Це була інша особистість, надінформована невідомим чином: він справді ставив правильні діагнози і, що прикметно, пропонував цілком земні, матеріалістичні способи лікування.

Поговоримо про можливий спосіб отримання такої інформації. Перші сім секунд сприйняття будь-чого (так звана первинна атрибуція) формують наше ставлення до об’єкта. Загальновідомо, що в стані гіпнозу люди згадують дрібні подробиці свого життя. Мозок - універсальне сховище всієї колись отриманої, навіть несвідомо, інформації. А свідомість тут виступає як дуже щільний, вибірковий фільтр цієї інформації, що й становить основу особистісного профілю.

Ми фіксуємо назавжди абсолютно все, але «розумно» розпорядитися цією інформацією звичайна людина не в змозі. Понад те, шляхом тренувань (від звичайної педагогіки й до «хімії») можна лише частково поліпшити свої пізнавальні здібності. Але, по-перше, це найчастіше дається за рахунок фізичного та душевного здоров’я. По-друге - на механічне відтворення сигналів, які ми запам’ятовуємо, здатні й деякі тварини. А ось точний прогноз на основі взагалі ніяк не систематизованої інформації - це вже так зване випереджальне відбиття, термін, придуманий і обґрунтований науково академіком Анохіним ще 1962 року. Але без переконливого розкриття механізму.

Давньокитайські лікарі вчили спостерігати найменші відтінки кольору шкіри, райдужної оболонки, навіть розуміти і розшифровувати запахи своїх пацієнтів. Кейсі та йому подібні робили те саме несвідомо, але в гіпнотичному стані ця інформація з’єднувалася в безпомилковий діагноз. Можна, звісно, пояснювати це й «виходом в астрал». Але, як казав Конфуцій, не важливо, якого кольору кішка, чорного чи білого, тільки б мишей ловила. Хай в «астрал». Способів розкріпачення свідомості безліч, від релігії й до, дослівно, чортзна-чого. Питання лише в ціні цього знання.

Чим ближче до стурбованої людини, тим передбачення завжди точніше. Частково спрацьовував ефект «пророцтв, які самі збуваються», - на нас впливає те, що нам пообіцяли. Негативне впливає сильніше, але позитивне запам’ятовується краще і довше. Ми любимо компліменти, але ставимося з сумнівом до критики. Успішні астрологи та графологи - насамперед талановиті психологи. Американський психолог Род Снайдер взагалі роздав усім своїм піддослідним однакові гороскопи, і всім сподобалося, а це ж був просто римейк відомих схожих французьких експериментів ще 60-х років. Ці вмільці - як люди, котрі вміють не просто вмикати-вимикати, а працювати з «детектором брехні». Залізяк таких багато, а грамотних спеціалістів - одиниці. Тому й результати бувають вражаюче точні і, головне, ексклюзивні. Таке узагальнення даних у психології називається генералізацією.

Загалом такі методи передбачень можна назвати психофізіологічними, і вони досить ефективні, особливо якщо не називати їх «передбаченнями» і «баченнями», а просто - хорошою аналітикою.

Але чим далі від людини, яка боїться свого майбутнього, до грядущих явищ і процесів, тим прогнози стають розпливчастішими. Хоча передбачити, у принципі, розпад Радянського Союзу чи там Третього рейху, імперії Олександра Македонського чи Австро-Угорської - річ нескладна. Чим більша і яскравіша імперія, тим достовірніше вона розпадеться. Нічого вічного не буває, а великі дерева падають першими.

Є опосередковані методики, до яких належать різні ворожіння та обчислення. Ми цінуємо їх за вдалі збіги, можливість погратися в «щасливий випадок» і ігноруємо загальний масив неспроможності. (До речі, астрологія спочатку долею звичайної людини взагалі не цікавилася, більше - погодою, стихіями та врожаєм. Виняток становили теперішні і майбутні властителі. Тому, зокрема, й пішли «за зіркою» три біблійні волхви.) У ворожіннях, якщо не брати до уваги звичайне театралізоване шахрайство, на отримання прогнозу за тими ж непрямими даними працює стан ритуалу «загадування» як настроювання, відомий ефект «плацебо», коли замість справжніх ліків дають пустушку, але результат, завдяки напруженому очікуванню, той самий - цілющий. У ворожінні на картах, кавовій гущі та інших маніпуляціях до самонавію­вання й ритуалу додається «настроювальний» вплив кольору і геометрія малюнків.

Але трансові стани та спонтанні осяяння - більш складне явище, і з наукового погляду, і з побутового. Світу пощастило, що Ванга сама в міру можливостей інтерпретувала «побачене». Той-таки Кейсі віщав у трансі досить чітко. Але це винятки, а зазвичай «перекладачі» й «розшифровувачі» просто спритно інтерпретують мало пов’язані репліки сомнамбулів, а то й взагалі розмовляють від їхнього імені. Та, попри все це, феномен існує.

Трансові стани не годяться для трансляції в популярних телевізійних форматах (якщо тільки це не їх сценічні імітації). Але ці стани дуже цікавлять психофізіологів, особливо - чим займається права півкуля головного мозку. Поки що знання про правопівкульний механізм обробки інформації не дуже добре стикується з правилами формальної логіки, законами причинно-наслідкових відносин. Цей механізм не обмежений психофізіологічними рамками імовірнісного прогнозу, про який ішлося вище. Наука це вимушена констатувати, хоча й відчуває небезпідставний скепсис до екстрасенсорики, тим часом вивчаючи «змінені стани свідомості». Медитація, гіпноз, молитва гальмують пізнавальні функції лівої півкулі, відкриваючи правій нові можливості. Які саме? Поки що тільки зрозуміло, що це стани, які не піддаються чіткому словесному описові в рамках прийнятої термінології. Наукові словосполучення на кшталт «емерджентного детермінізму» нічим не кращі й не зрозуміліші за містичний «ченнелінг».

Ми живемо в темний і тривожний час. Не тільки тому, що тепер найкоротші дні і найдовші ночі. Свідомість відмовляється розуміти, що відбувається навколо, виходячи зі звичайної логіки. Але люди відчувають, що так далі тривати не може. Це їхнє бажання чи прог­ноз? Цілком імовірно, що прогноз. Психотравми викликають захисну реакцію - звернення до власної інтуїції, до серця. Збувається пророцтво Вернадсь­кого про те, що настає «психозойська ера». Власне, колективні мрії наших співвітчизників про те, якою повинна бути Україна, як і стійке розуміння того, якою вона НЕ повинна бути, і є емоційно-інтуїтивне відчуття майбутнього. Ці мрії і є «пророцтво, що саме збувається», бо люди хочуть бачити світло на початку тунелю, а не в його кінці.