«СВІТИЛА ЗОРЯ НА ШЛЯХУ В ВІФЛЕЄМ...»

Ще недавно в радянській міфології існував лише Новий рік і неодмінні його атрибути: бій курантів на Спаській вежі Кремля, промова генсека, який через силу вимовляв прості слова привітання, шампанське, салат «олів’є» та новорічний «Голубий вогник». Усього цього ностальгійно жаль і водночас не жаль, бо час приніс нове відчуття не лише чарівної новорічної ночі, а цілої низки святкових днів — Різдва Христового.

З IV століття, понад півтора десятка століть весь християнський світ відзначає Різдво. Що ж змушує людей віруючих і атеїстів із такою надією чекати його як дива? Про цю подію Євангеліє від Луки розповідає так. За сім з половиною кілометрів від Єрусалима, в маленькому місті Віфлеємі, що в перекладі з єврейської означає «будинок хліба», дві тисячі й один рік тому «Діва Марія народила свого сина-первістка і сповила, і поклала в ясла, тому що в готелі не було місця для них». Відповідно до веління кесаря Августа відбувався всенародний перепис населення, і кожна людина квапилася якомога швидше потрапити до свого рідного міста. Оскільки у Віфлеєм стікалася величезна кількість людей, Йосипові з Марією не дісталося місця в готелі.

З народженням Ісуса почали відбуватися величезні зміни в усьому світі. Божественне немовля ще тихо спало собі в теплих яслах, а навколо нього все вже наповнювалося особливим божественним змістом.

Місце, де народився Христос, упродовж усіх минулих століть любовно зображували видатні художники, скульптори та звичайні люди в різних країнах. Вертепи з тваринами, разом із людьми, котрі вітають народження Христа, з волхвами, що прийшли на світло нової яскравої зірки, яка з’явилася на небі в мить божественного народження, із зачарованими пастухами, немовлям Христом у яслах, Йосипом і Марією можуть ставити всюди: біля церков, у школах, парках, навіть супермаркетах.

В Україні Різдвяні Святки (з 7 по 13 січня) за своїм значенням практично не поступаються Великодню. За міською християнською традицією України, на Різдво запалювали «живий» вогонь і несли його з церков у кожен будинок. «Ось настає свято найважливіше з усіх: хто назве його початком усіх свят, той ніяк не согрішить», — написав Святий Іоанн Златоуст.

На Святий Вечір не можна гасити свічку, оскільки вона — символ життя, не можна говорити про лихе, не можна спати. До заходу сонця хлопчики — їх вважали посланцями добрих духів — ідуть привітати зі Святим Різдвом своїх родичів, сусідів, усіх знайомих.

Як писав М.Булгаков у «Білій гвардії»: «И молодые Турбины не заметили, как в крепком морозе наступил белый, мохнатый декабрь. О, елочный дед наш, сверкающий снегом и счастьем!.. Уже отсвет Рождества чувствовался на снежных улицах… Над двухэтажным домом №13, постройки изумительной… в саду, что лепился под крутейшей горой, все ветки на деревьях стали лапчаты и обвисли. Гору замело, засыпало сарайчики во дворе — и стала гигантская сахарная голова. Дом накрыло шапкой белого генерала…» Це передчуття Різдва, розлите в атмосфері міста. І це очікування свята, диво народження Христа і в дорослих, і в дітях пробуджує особливе ставлення до різдвяних подій.

Звичай дарувати дітям подарунки на Різдво поширився в усьому християнському світі на згадку про ті дари, які волхви принесли немовляті Ісусу Христу. Ця історія з Євангелія від Матфея — головна з усіх різдвяних історій. На Різдво кожен батько може відчути себе творцем дива. Найбільшим святом для дитини буде, якщо батьки відкладуть ненадовго свої дорослі турботи і присвятять увесь свій час, добрий настрій своїм дітям. Новорічні канікули, проведені з батьками, відсутність буденного поспіху і надмірної зайнятості, перетворення дорослих на товаришів по грі — ось найкращий подарунок, що запам’ятовується на все життя.

У XIX столітті на різдвяні свята їздили одне до одного в гості, ходили в театр, брали участь у добродійних базарах, каталися на санках і ковзанах, із задоволенням наряджали ялинку. Сьогодні щось змінилося, щось додалося. На Різдво найцікавіше для дітей — це можливість самим створювати прекрасне: заспівати, намалювати, склеїти. Своїми руками склеїти вертеп, вирізати срібну зірку, виготовити ялинкові іграшки, подарунки для колядників, членів родини... Брати участь у цьому процесі творення разом із дитиною — напевно, головна радість Різдва і для дітей, і для дорослих. І не так уже й важливо, з чого буде зроблено саморобний ковчег: із пластиліну, картону чи фольги — важливо, щоб свято Різдва запам’яталося на все життя.