ХОРОШУ РІЧ ШЛЮБОМ НЕ НАЗВУТЬ?

Ставлення нашого суспільства до шлюбу неоднозначне й парадоксальне. Ну, ось узяти, приміром, класичну літературу й Миколу Гоголя з його «Одруженням»: там наречений навіть вистрибує у віконце від небажання зв’язувати себе шлюбними узами. Гоголь концентрує й доводить до абсурду те «дивацтво», яким для нього є психологія шлюбу.

Самі слова «пута Гіменея», «шлюбні узи» змушують замислитися над тим, що ж таке шлюб у нашому розумінні. Чи це пупс на чорній шикарній машині, і фата нареченої — символ чистоти та незайманості, чи це остання холостяцька вечірка, де друзі нареченого напучують його так, ніби він не жениться, а йде в тюрму, або вирушає у кругосвітню, сповнену небезпек подорож.

У чоловіків і жінок діаметрально протилежне ставлення до шлюбу. Усім відомо, що в шлюбі чоловік відкриває, а жінка заселяє, чоловік будує, жінка перетворює, і ця творча співдружність існує з часів Творіння. Проте надто несхожі чоловіки та жінки. Це абсолютно різні істоти, навіть незрозуміло, як можуть вони жити разом. Відмінності між чоловіками й жінками великі фізіологічно й величезні психологічно, як між жителями різних планет. І від шлюбу вони очікують різних речей.

Жінкам потрібен друг і захисник, а також помічник у господарстві. Від майбутнього чоловіка вони чекають іноді суперечливих якостей: цілковитого розуміння й терпіння, турботи, виконання всіх забаганок і водночас самостійного прояву ініціативи.

Чоловіки взагалі часто плутають значення слова «жінка» (як «особа протилежної статі» та «дружина»), багато з них добирають супутницю життя за довжиною ніг і розміром грудей, а потім дивуються, чому це їй не досить сидіти вдома й виховувати дітей (варити обіди й інше), а хочеться «виходити у світ»? Навіщо їй хтось іще, крім нього? У одному тільки схожі й чоловіки, і жінки — вони хочуть кохати й бути коханими.

І все-таки поставимо риторичне запитання: чому чоловіки й жінки так по-різному ставляться до шлюбу? Психологи запевняють, що вся справа у специфіці чоловічої психології. Свою любов вони виражають не словами, а вчинками. Лише дуже люблячий чоловік для дуже коханої жінки забиватиме цвяхи, лагодитиме водопровідний кран і виноситиме сміття. Якщо він усе це робить, не сумнівайтеся: любить. Шлюб для нього — передусім цілковита зміна життєвого укладу.

Уявлення про шлюб, як про специфічну в’язницю, яка позбавляє чоловіка всіх холостяцьких свобод, поширене в багатьох культурах. Тому дуже часто горезвісні холостяцькі вечірки напередодні шлюбу супроводжуються мало не оргіями через те, що майбутній чоловік «хоч наостанок» бажає скуштувати всіх земних задоволень. Проте, підійшовши до вінця вже впритул, чоловіки, як правило, починають відчувати свою відповідальність за родину, дружину й майбутніх дітей.

Оскільки чоловік живе вчинками, а не словами, шлюб у його свідомості поєднаний із цілою низкою логічних вчинків. Беручи шлюб, він переконаний, що його справа — заробляти гроші, а дружина має доглядати чоловіка й виховувати дітей. Але життя багате на сюрпризи, і не завжди приємні. На думку психологів, чоловіки бояться ситуації, коли їм із дружиною доводиться мінятися місцями — вона заробляє на утримання сім’ї, а він виконує домашню роботу. Якщо попереду така перспектива, багато чоловіків воліють утриматися від шлюбу.

Якою ж є сьогодні жіноча позиція? Передусім, далеко не всі жінки дуже прагнуть заміж, як це було якихось десять років тому. Формула «хоч хліб із водою, аби милий з тобою» сьогодні, за рідкісними винятками, не спрацьовує. Просто заміж не хоче ніхто. Хочуть міцної економічно заможної родини. Це розуміють навіть школярки.

Цікавий і показовий для нашого часу феномен шлюбу бізнес-леді. Звісно, у таких жінок часто високі амбіції: їм хочеться зробити кар’єру, і частиною цієї кар’єри стає супутник життя — ні, це не бажання стрибнути на вищу сходинку за його рахунок, просто він має відповідати її соціальному становищу, принаймні, у жодному разі не бути «нижчим». Така жінка часто не задоволена своїм місцем на роботі й, аби піднятися вище, багато працює (трудоголіки серед таких жінок — явище звичне), а тому дивиться зверхньо на чоловіків, які поруч із нею: за інтелектом і здібностями вона їх уже переросла. Це також збільшує дистанцію між нею й тими чоловіками, які могли б виявити до неї інтерес.

Але навіть сильній, діловій і впевненій в собі жінці необхідна підтримка. А ще їй потрібно, якщо хочете, хоч іноді відчути себе слабкою. Хто може підтримати цілеспрямовану «залізну леді»? З ким вона може дозволити собі трохи побути тендітною, незахищеною, вразливою й безпомічною? Зрозуміло, із суженим, але тільки з тим, якого вона вважає гідним себе. Як ми вже з’ясували, такі чоловіки зустрічаються дуже нечасто. Що ж, тоді залишається засіб, яким давно й успішно користуються зарубіжні ділові жінки, — кабінет психотерапевта або психоаналітика, де сильна жінка може дозволити собі побути слабкою, не боячись, що про цю слабкість дізнаються оточуючі; де вона може залишити всі свої душевні болячки, аби назавтра з новими силами кинутися в бій за ділові успіхи. І до того ж, із допомогою грамотного фахівця ділова жінка може знайти шлях до власного особистого щастя. Адже її «наука перемагати», заснована на знанні чоловічої психології, дуже часто стосується лише ділового спілкування з чоловіками!

А щодо шлюбу, то тут не так важливо «перемогти» одного разу — необхідно день у день прагнути досконалості й не зупинятися на досягнутому.