Сукня з прапора, тризуб на грудях

"Революція на подіумі", "Мода під час війни", "Одяг із революційної країни", "Життя моди під час кризи" - все це заголовки світових видань про fashion-складову України за останні півроку. Навіть проведення Ukrainian Fashion Week у березні стало прикладом антикризового заходу в країні, аби показати, що вона може боротися і не зупиняти виробництво власного продукту. Саме це дало змогу іноземним ЗМІ розбавити в ті часи інформацію про буремні події і показати нашу державу як таку, що шукає своє "місце під сонцем" у світовому співтоваристві в різних галузях промисловості.

Так це виглядало зовні, але зсередини проведення Українського тижня моди було викликом не просто фінансовим, а й емоційним як для організаторів, так і для учасників. Скасування такої масштабної події - це можливість говорити про справжню кризу, її проведення - про силу країни. Правда, коли кожен по-своєму переживає останні тяжкі події, коли дизайнери збирають склопакети вдосвіта на смітниках, вивантажують останні шини, знайдені десь у гаражах, створюють лекала для військових костюмів та бронежилетів, а потім мусять повернутися й доробити свою колекцію для подіумів та магазинів у різних куточках світу, - це не може не позначитися на загальному стані речей. Перетинання відбувається саме в усвідомленні, у кристалізації відчуття брендів і, головне, їх потенційних нових клієнтів, що хочуть обирати українське.

Боротьба за Україну стала сенсом існування вагомої частини населення. І якщо 8 місяців тому йшлося лише про захист невинних людей, зміну політичної ситуації в країні та вибір курсу економічної інтеграції, то тепер дедалі більше кожна сфера починає занурюватися у боротьбу за створення українського продукту. Вибір від музики українських виконавців до товарів з українським штрих-кодом - це вже щоденний культ жителів різних міст України. Цьому посприяв давно закладений міцний фундамент. Ідеться про фундамент вибору українських товарів, адже, виявляється, ми можемо обирати у кожній сфері і виживати, купуючи своє, власне та якісне.

Такий "фундамент" має й українська мода. На вулицях міст вона проявилася у масовій популярності простих патріотичних речей - футболок, світшотів (різновид светрів. - Ред.), аксесуарів. Ще рік тому масове потрапляння на ринок речей із тризубами та патріотичними мотивами не приносило такої ефективності у продажах. Нині ж на тлі емоційного пробудження люди готові витрачати чи не останні кошти на такі речі. Візуальний ряд українських прапорів, речей із зображенням тендітних українок, написами "Стоп Путін" формує постійний культ національного. Він необхідний у країні, яка раніше так живо не переживала свою ідентичність. Якщо десь за кордоном завищена модність на національне планується, на неї витрачають багато грошей і сил, рекламних площ та акцій, то в Україні вона набула природного розголосу - фактично, самоорганізувалася.

Повесні на Ukrainian Fashion Week вперше з'явиться спеціальна експозиція дизайнерських об'єктів, інспірованих історичними подіями, які тривають в Україні. І кожен із представлених експонатів по праву може називатися витвором мистецтва. Приміром, український fashion-редактор Христина Бикова під час Євромайдану створила малюнок, що набув шаленої популярності, - згодом він став принтом для її першої речі бренду Tina Martinet. Тепер її футболки можна побачити серед стотисячного натовпу на концерті "Океану Ельзи". "Кілька років поспіль я думала над створенням власного бренду, де б ілюстрація довершувала кожну річ. Уперше я створила малюнок для світшоту саме під час Майдану, у грудні 2013 р. У скрутні часи в думках з'явився образ замріяної українки The dreamy Ukraine, яка, заплющивши очі, бачить своє прекрасне майбутнє", - зворушено згадує дизайнерка.

А відомі, трохи нахилені у зображенні тризуби бренду X'U дизайнерка Ксенія Снайдер створила ще 2011 р. Правда, популярності вони набрали саме тепер. Українська дизайнерка Ольга Навроцька, чия громадянська позиція завжди була дуже активною, ще раніше почала створювати актуальні малюнки: "Восени 2013-го я створила колекцію регланів з принтами, що зображують кулі, монети, зброю та крила. Назвала її "Архангели". Згодом, коли я перебувала безпосередньо на Майдані, подумала, що до принтів необхідно додати напис Stop Regime. А вже в січні мені стало зрозуміло, що потрібен ще й напис Stop Putin. Зло має бути покаране, а добро повинно бути з кулаками", - ось головний меседж, що склався в результаті останніх подій у речах мисткині.

Тепер проект Ukraine Inspired продовжив своє життя під назвою Ukraine Inspired by Odessa. Цього разу дизайнери підтримали ідею створення речей, присвячених унікальному українському місту, - виготовили футболки з авторськими малюнками на патріотичну тематику і з зображеннями впізнаваних куточків Одеси. Ця складова модної події не стала "бутафорною", бо кожен створював річ і конкретні сенси, які хотів донести. Український ювелірний бренд Mitus Design для Одеси вирішив створити спеціальну серію малюнків у співпраці з художницею Олександрою Жумайловою. Дизайнерка Тетяна Мітус наголошує: "Головний принт футболки - це українець та українка в образі ляльки. Ми переплели історії україночки, моряка, козака в національній символіці та образі теплої Одеси".

У той чи інший спосіб українські дизайнери завжди намагалися бути патріотами не лише у своїй громадянській позиції, а й у своїй професійній роботі. Ми мало говоримо про те, що на вулицях інших країн світу вже давно можна побачити український одяг. Там не проти купувати українське. Ба більше, деколи українські дизайнери займають топову позицію з продажів.

Але як виживати модним брендам у країні, в якій майже немає легкої промисловості? Скільки років потрібно, аби досягти успіху українцям на цій ниві? Чи не боялися модні дизайнери створювати власні бренди? І чи потрібно дизайнеру "кричати" про свою активну громадянську позицію? Усе це запитання, котрі мене як людину, що стежить за світом моди чи не щодня, постійно хвилюють…і я можу їх ставити знову й знову, адже робота наших митців постійно виглядає як антикризова складова країни. На ці та інші запитання DT.UA дали відповідь представники 5-ти дуже різних українських брендів: від найстаршого до наймолодшого.

Тетяна Абрамова, директор модного дому RITO:

Модний дім RITO - це ексклюзивний приклад виживання трикотажного бренду в Україні. Їхня межа між дизайнерським і масовим виробництвом майже стерта, - колекції справді створюють дизайнери, але перебувають речі у масовому продажі. Сьогодні бренду
20 років, а територія їх розповсюдження - 5 країн світу, неймовірні суми вкладених грошей, велетенська праця. У результаті - власна фабрика, що виготовляє близько двох тисяч одиниць виробів щомісячно. Особиста історія успіху Тетяни Абрамової - це невигаданий ризик створення продукції в Україні та закладена на 10 років квартира. Щорічно колекції потрапляють до найавторитетнішого видання світу Collezioni Close Up, - це дає можливість апелювати до іноземних ринків. Конкурентів з вироблення трикотажної продукції в Україні вони не мають, а орієнтуються, стежать за роботою й навчаються у таких брендів як Sarah Pacini, Brunello Cucinellі та трикотажних виробів Escada.

- Яка географія одягу бренду RITO на світовій і українській мапі?

- Франція, Голландія, Канада і США. Але для нас - це більше іміджева складова, ніж фінансова необхідність. Звідти закуповують маленьку кількість одиниць для місцевих бутиків. Ми усвідомлюємо, що в Європі ніколи не будемо на першій сходинці. Вони захищають свого виробника. На нинішній рік було заплановане відкриття магазину у Вільнюсі, але його довелося перенести через фінансові труднощі. В Україні маємо
2 магазини в Києві та один у Дніпропетровську, працюємо з партнерськими точками продажу в інших містах України.

- На cході України довіряють українському? Хіба не ризик - відкривати магазин у Дніпропетровську?

- Дуже великий ризик, але ми задоволені. Я знала, що це важке місто і необхідно враховувати особливості ринку. З правильною маркетинговою політикою і там можна мати успішні продажі. За нашу якість хапаються. Сьогодні в нас до тисячі клієнтів.

- У чому полягає прояв вашої активної громадянської позиції як директора компанії?

- За останні півроку ми не скоротили жодної людини. Якщо працівнику треба було бути на Майдані, він там був. Ми ж із вами не щодня виборюємо право на свободу країни? Ми віддавали багато ресурсів, грошей, і я вважаю, що це правильно.

Зараз особисто я допомагаю військовому госпіталю. Допомагаємо 24-річному десантнику з Миколаєва Руслану, - він постраждав і нині має діагноз параліч ніг. До військових подій планував весілля. Його дівчина не змінила свою думку, вони планують скоро побратися. Ця історія надихнула нас на створення для неї весільної сукні, а замість фати - буде синьо-жовтий вінок. Одного разу вона мені сказала: "Знаєте, я, можливо, раніше й не була такою патріоткою, але коли дізналася, що невідомі люди хочуть допомогти Руслану та нашій ще не створеній сім'ї, відчула, що я - українка".

У нашій компанії працює 100 працівників, і є люди, котрі з самого початку дотримувалися іншої точки зору, - ми їх не звільняли, не звинувачували... Але я щоразу з листопада на кожному зібранні діями й словами намагаюся донести, що позиція нашого бренду і кожної людини, яка живе в Україні, має бути проукраїнською. Ми мусимо не лінуватися постійно створювати і поширювати інформацію про Україну.

Христина Бобкова, бренд BOBKOVA:

Бренду українського дизайнера Христини Бобкової вже
16 років, свою першу лінію одягу вона запустила ще у 23 роки. Сьогодні мапа продажів в Україні - Київ, Донецьк, Одеса та Дніпропетровськ. За кордоном - точки продажу у США та шоу-рум Florence Deschamps у Парижі. Христина – одна з небагатьох дизайнерів, котрі працюють над масштабними телевізійними проектами. Вже кілька місяців поспіль вона живе з відчуттям тривоги за свою країну. Виявляючи свою громадянську позицію у професійній роботі, під час свого показу на Тижні моди за саундрек узяла гімн України в сучасній обробці. А до 23-ї річниці Незалежності України готує масштабний соціальний проект на підтримку вітчизняних військовиків.

- Ви активно працюєте з іншими країнами... Чи змінилося сприйняття українського бренду за кордоном?

– Так, наприклад, у березні 2014 р. ми почали роботу з шоу-румом у Парижі. Безперечно, у світлі останніх подій кожен із байєрів (спеціалісти із закупівель. - Ред.) звертав особливу увагу на те, звідки ми. І тут виникала подвійна історія: з людського погляду - кожен висловлював свою підтримку; з професійного - нестабільна ситуація в Україні веліла відкласти співпрацю з нами до наступного сезону. І це зрозуміла позиція, навряд чи хтось із них хоче зараз ризикувати.

- Робота з великими телевізійними проектами і розвиток модного бренду - важко поєднувані речі. Це розширяє ваші творчі горизонти чи дозволяє підтримувати основний бізнес?

– Не приховую, що це оплачувана робота. Але для мене робота з шоу - перш за все можливість за малий проміжок часу створити велику кількість стилістично різних образів, які виходять за межі мого бренду. Дуже складно поєднувати професійну діяльність із проектами, та я ніколи не відмовляюся, адже це можливість експериментувати, працювати зі стилем та образом. Фактично, я працюю як стиліст, а дизайнеру це ніколи не завадить.

- Яка ваша порада молодим українським брендам?

– Моя головна порада - не боятися... Не лінуватися й робити завжди своє. Завдання дизайнера – не лише бути творчою складовою бренду, а й знати все, що відбувається навколо, розумітися на питаннях, які виникають із розвитком компанії.

Наталія Каменська, український бренд LAKE (kamenskakononova):

Шоу-рум LAKE міститься прямо біля Майдану. За останні півроку він перетворювався то на штаб з друкування листівок із закликами підтримати Майдан, то на місце відпочинку революціонерів. Але, між іншим, дует дівчат Олесі та Наталії Каменських жодного разу не дав збою у професійній роботі - міжнародні виставки, створення колекцій, участь навесні у трейд-шоу в Італії. У 2012 р. вони отримали нагороду "Найкращий дизайнер жіночого одягу" і двічі - "Найкращий дизайнер аксесуарів" за премією Best Fashion Awards. Одночасно прийшло й міжнародне визнання: у квітні 2012-го італійський журнал VOGUE назвав їх "Найкращим молодим проектом". Їхня присутність на мапі - це Україна, Велика Британія, Росія, Кувейт і Саудівська Аравія. Сьогодні бренду 6 років, у них близько 13 працівників, є власне виробництво, концепція і розуміння мети.

Частина команди жила лише подіями в Україні, і створення останньої колекції стало емоційним потрясінням. Наталка згадує, що темою колекції мав бути злам розбитої краси, і вони черпали натхнення із фільму Паоло Соррентіно "Велика краса", шукали вдале втілення образу Жанни д'Арк. У результаті події в Києві додали відповідного бачення в колекцію, і в образі з'явилися принти - протектори шин.

- Ти усвідомлюєш, що ви нині входите до кількох найкращих брендів країни? Вас люблять за кордоном, і ви там рентабельні. Наскільки тут попит відповідає вашій популярності?

- Нам приємно, що нас знають, поважають, цінують, і ми хочемо працювати в Україні, але об'єктивно аудиторія таких дизайнерських речей на Батьківщині дуже маленька. Наш бренд ми бачимо як міжнародний, тому постійно беремо участь у міжнародних виставках, шоу-румах. Наша мета - присутність в інших країнах. Одяг - дизайнерський і нішевий, тому кількість наших клієнтів тут порівняно невелика: слід брати до уваги й особливий дизайн, ціноутворення.

- З листопада ти в революційних подіях. Тебе можна було побачити на Майдані, тепер ви допомагаєте військовим. Це не заважає
твоїй роботі?

- Це моя особиста позиція, і я не хочу, наприклад, асоціювати її з брендом. Я не можу залишатися байдужою, бо такий у мене характер, не можу сама з собою шукати компромісів. Вважаю, що кожна людина, яка хоч трохи відома, повинна проявляти й озвучувати свою позицію. Ми завжди комусь допомагаємо. Зараз нашим знайомим військовим закуповуємо необхідне обладнання; створили сумки для благодійних продажів, а в останні вихідні червня взяли участь у маркеті від письменниці Маші Драгіної - Kyiv Market. Від продажу речей зібрали 16 тис. 530 грн. Я всім дуже вдячна, і, зокрема, Лілії Пустовіт, яка також нас підтримала своїми речами. Загалом, вдалося зібрати понад 30 тис. грн, - це було справді складно, бо люди вже й так витратили багато грошей.

Володимир Подолян, дизайнер бренду PODOLYAN:

Ще одним моїм співрозмовником став Володя Подолян. Його інколи називають провидцем. Перед тим як рік тому Київ засипало снігопадом, Подолян засипав імітованим снігом київський подіум. Восени 2013 р. подіум Ukrainian Fashion Week був устелений попелом, а вже невдовзі - і весь Київ. Його шоу викликають бурхливі обговорення. Але під час березневого показу шоу вже не було, його громадянське сумління спонукало до стриманого й лаконічного показу. За 10 років дизайнеру вдалося створити чудову команду, здобути неоціненний досвід, закласти фундамент бренду й бізнесу, створити власне виробництво і стати конкурентоспроможними… Проте він усе ще вважає, що бренд PODOLYAN лише на початку шляху.

- Ти не хотів створювати бренд десь-інде, не в Україні? Адже в тебе хороший міжнародний досвід…

- Я спочатку не знав, що буде так непросто. Не маю звички покладатися на удачу. Мій принцип - дуже чітке планування. Щодо України чи конкретного міста. Я вважаю, якщо ти хочеш щось створити, ти створиш це, де б ти не був. Якщо тобі не комфортно десь перебувати, то це не через країну або місто, а через невпорядкованість у твоїй голові…У мене була можливість міжнародної співпраці, я можу навчатися і здобувати знання дистанційно, тому нема нічого неможливого, коли є бажання

- Успіх бренду за кордоном - що його забезпечує?

- Наразі наші колекції постійно закуповують магазини США, Росії, Швеції та Саудівської Аравії. Ми орієнтуємося більше на них. Інколи успіх забезпечують постійні виставки та шоу-руми, де нас знаходять баєри. Але більше - спеціальні агенти, які представляють наші інтереси за кордоном.

- Чому у вас немає такого успіху в Україні? І чи змінилося щось у твоєму позиціюванні бренду за останній час?

- В Україні справи з продажами колекцій через магазини відверто кепські. Я не хочу нікого образити, але наші магазини, які продають речі дизайнерів, не завжди нам довіряють і вважають, що працювати з вітчизняним виробником - ризик. Для мене це дивина, бо коли тебе не бояться закуповувати іноземці, але все ще не хочуть - співвітчизники, отже, є якась внутрішня проблема. І все ж зараз я відчуваю велику потребу у відкритті шоу-руму в Києві та в присутності бренду в Україні. Нині це відчуття присутності вже стабільне.

Іван Фролов, дизайнер бренду FROLOV:

Ваня Фролов - наймолодший з-поміж усіх дизайнерів - моїх співрозмовників. Ще недавно він був студентом, який уперто боровся за створення першої колекції. І він її створив - торік отримав Гран-прі на Всеукраїнському конкурсі молодих дизайнерів "Погляд у майбутнє". Його заслужено почали називати одним із найперспективніших. За останній рік він представив уже три колекції, навчився роздавати інтерв'ю і зібрав навколо себе сотні прихильників. Єдине, про що Іван розповідає неохоче й червоніє, - це його громадянська позиція... Про те, що напередодні Тижня моди шив із
командою колег бронежилети, він і досі не може розповідати. Але молодий хлопець мусив це робити за зразками, які їм надали "афганці", бо саме так міг допомогти своїми професійними здібностями в лютому.

- Ти молодий, міг розпочати творчий шлях де-завгодно. Тобі не страшно створювати бренд в Україні?

- Я завжди хотів бути дизайнером. Усвідомлював, що потрібно рухатися маленькими кроками, і тоді все вийде. Тепер, коли я створив уже три колекції, страшно. Бо в реаліях зіштовхнувся з низкою проблем. Поки що мій бренд - це іміджева історія, аби зробити його відомим. Він не має необхідних фінансових результатів. Для фінансового успіху потрібно мати хоча б 10 успішних точок продажу. Наразі в нас лише індивідуальна робота з клієнтами.

Для того, щоб бути популярними, ми маємо зайняти свою нішу на ринку, а поки що в Україні вона зайнята мас-маркетом (продукція, розрахована на "масового споживача". - Ред.). Хоча мені б хотілося створювати продукт, який піде у масовий попит. Можливо, реалізуємо це у співпраці з відомими брендами.

- У тебе є мрія створити швейну фабрику. Зараз це звучить майже нереально. За яких умов це може стати реальністю?

- Колись мені здавалося, що і перша колекція, і участь у Тижні моди - нереально. Це теж були мої мрії. Я думаю, що фабрика стане реальною, коли знайду однодумців, зацікавлених у цьому так само, як і я. Нині в українських дизайнерів немає можливості створювати продукт, що був би доступний кожному. Але є велике бажання його створити.

- Який для тебе як дизайнера головний прояв громадянської позиції?

- Професія при цьому неважлива. Головний прояв громадянської позиції - бути вірним своїй справі в Україні. Важливо, аби дизайнер і в такій ситуації, як у нас зараз, розумів, що необхідно створювати колекції, випускати їх і демонструвати. Ворогу не можна показувати, що ми зламалися.