СУДОМА! ТИ КОГО ХАПАЄШ?!

1 червня 1997 року в забігу на 150 метрів у Торонто розігрувалося звання найшвидшої людини нашої планети між рекордсменом світу з бігу на 200 і чемпіоном з бігу на 400 метрів Майклом Джонсоном із США й тодішнім рекордсменом світу на стометрівці канадцем Донованом Бейлі. Переможець мав отримати приз у мільйон доларів, переможений — усього 500 тисяч. Майкл Джонсон заявив перед забігом, що нічого нікому вже не повинен доводити за наявної в нього кількості золотих медалей і рекордів, а змагання в Торонто лише визначить, хто з двох претендентів на даний момент сильніший на одіозній дистанції 150 метрів. На жаль, змагання нe вийшло — Майкла підкосила травма чи судома, і він просто дошкутильгав метри, які залишилися. Його багато хто звинуватив у тому, що він злякався й симулював травму. Але, як показали подальші події, великий бігун аж ніяк не прикидався. Торік перед чемпіонатом світу в Севільї судома схопила його на дистанції 400 метрів. Здавалося, чемпіонські медалі йому вже не світять. Але Джонсон блискуче виграв обидві свої дистанції.

Нині на відбіркових змаганнях американських атлетів у Сакраменто глядачі тішилися винятковим за красою поєдинком світового рекордсмена на стометрівці Моріса Гріна й того самого Майкла Джонсона у фінальному забігу на 200 метрів. Практично тут репетирувався олімпійський фінал у Сіднеї, із тією різницею, що в Австралію могли поїхати тільки троє американців, а тут їх було вісім. Поєдинок гігантів урвався найнесподіванішим чином — через тридцять метрів, корчачись від болю, упав на доріжку Джонсон, а за декілька секунд закульгав і припинив біг Грін. Можна тільки здогадуватися, який час показали б Джонсон або Грін, тому що в неждано-негаданого переможця Джона Кепела чудовий час — 19,85 секунди, а Флойд Хірд і Кобі Міллер, які раптом потрапили до складу збірної, також вийшли з 20 секунд!

Для Джонсона та Гріна загублена тільки можливість відзначитися в Сіднеї саме в бігу на 200 метрів — до цього вони встигли ввійти до складу команди відповідно на 400 і 100 метрів.

Зауважимо, судоми не є найбільш вивченою галуззю медицини. Причини їх найрізноманітніші, аж до прийому якоїсь отрути у вигляді допінгу. У цьому плані найвідоміший стрихнін. Не будуватимемо голослівних висновків, тим більше що судоми спричиняє й утома м’яза, його переохолодження та безліч інших обставин. У всякому разі, це не травма, яка б позбавила можливості обох великих спортсменів сподіватися на олімпійські перемоги.

Меріон Джонс, яку торік також у фіналі бігу на 200 метрів на чемпіонаті світу в Севільї схопила судома спинних м’язів, виступила, однак, у Сакраменто, й у бігу на 200 метрів перемогла з кращим результатом сезону — 21,94 секунди. Ось тільки в бігу на 400 метрів її не було видно, і яким чином вона потрапить до складу естафети 4х400 метрів за суворих американських правил відбору, не зовсім зрозуміло. Але навіть тільки в чотирьох видах — бігу на 100, 200 метрів і естафеті 4х100 метрів, а також у стрибках у довжину — вона цілком довела реальність своїх домагань золотих олімпійських медалей, якщо такі докази ще були потрібні. Додамо, у фіналі на 200 метрів вона вже виглядала вельми стомленою, в чому немає нічого дивного.

Ми розповідали раніше про те, що Джон Годіна після четвертого місця в штовханні ядра спробує потрапити до збірної в метанні диска, і це йому вдалося; виграв зненацька Адам Сетліфф, але Годіна був другим із результатом лише на 25 см меншим — 63,61 м. Третім став ветеран Ентоні Вашингтон — 63,36 м.

Стейсі Драгіла не тільки перемогла в стрибках із жердиною, а й єдина в Сакраменто оновила світовий рекорд, перелетівши планку на висоті 4 метри 63 см. Поки що жіночі рекорди в цьому виді з чоловічими неспівставні — подібну висоту долав 1963 року з металевою жердиною рекордсмен СРСР Володимир Булатов, а 1940-го подібний результат із бамбуком (!) мав Корнеліус Уормердам.