Степи і смаглява леді сонетів

16 березня, 2012, 14:22 Роздрукувати Bипуск № 10, 16 березня-23 березня 2012р.
Відправити
Відправити

Дивно, але, попри роль степів в історії українського, російського та багатьох інших народів, ми нічого не знаємо про походження дивного ландшафтного терміна.

Дивно, але, попри роль степів в історії українського, російського та багатьох інших народів, ми нічого не знаємо про походження дивного ландшафтного терміна. Як, коли й чому він став загальним для більшості європейських мов? Нім., франц. і англ. - steppe; ісп., баск., катал. і галіс. - estepa; болг. - степ; хорват. - stepa; угор. - sztyeppe; італ. - steppa; лат. - steppe, steppa; пол. - step; макед., серб., словац., слов. - степа. Особливо вражає в цьому ряду латина!

Більшість етимологічних словників повідомляють про російське походження загадкового слова й про першу його згадку на Заході 1671 року. Вочевидь, мається на увазі книжка The Present State of Russia (Лондон, 1667, 1668, 1671), написана британцем С.Коллінзом, персональним лікарем царя Олексія Михайловича. У змісті читаємо: CHAP. XVIII. Of the Southern parts of Syberia. The Wilderness called Step… А в зазначеному розділі: …a Wilderness called the Step, which is six or seven hundred Versts long, most of it is Champain, it has but few Rivers, yet the ground is incredibly fruitful
(…пустища, називані степом, які простягнулися на 600–700 верст, здебільшого рівнини з нечисленними річками, але неймовірно родючим ґрунтом).

Про те, що невдовзі слово промайнуло в щоденниках генерала й контр-адмірала, військового наставника Петра I, вихідця зі знатного шотландського роду Патріка Гордона мало кому відомо. Повністю їх не опубліковано досі, до того ж генерал лише один раз уживає його (у формі stepp) - описуючи рух російської армії до Чигирина влітку 1677 року.

Цікаво, що в обох випадках слово пов’язане із британцями і що в широкий європейський ужиток воно ввійшло так пізно. Здивування підсилюється тим, що в руських письмових джерелах термін уперше з’являється трохи раніше. І в літописах, приміром, степів немає. Уперше ж вони зустрічаються у творі московського купця Федора Котова «О ходу в персидское царство и из Персиды в Турскую землю, и в Индию, и в Урзум» (1623–1624 рр.): «…а на Саратове город стоит на луговой стороне... А стоит над Волгой на ровном месте, а по нижнюю сторону речка Саратовка вышла из степи, а около пошла степь во все стороны».

Дивна й неуважність до терміна після степів Гоголя і Чехова. Адже небагато російських слів так само широко відомі світу, причому такі конкуренти, як балалайка, горілка й супутник, стали популярні набагато пізніше! Але здивування переходить у справжнє зачудування, коли з’ясовується (див. Етимологічний словник М.Фасмера), що в англійській літературі степ зустрічається раніше, ніж у російських записах, - 1600 року, в комедії Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі»! Насправді навіть раніше, оскільки нині вважається, що написано комедію в 1594–1596 рр.

Звичайно, цей факт іще більше загострює зацікавленість етимологією, але зрозуміло, що слово мало бути відоме в Англії задовго до Барда. Хоча б із тих міркувань, що театральна публіка мала вже знати його, щоб оцінити блиск стилю й новаторство автора, не втративши при цьому ланцюжка події. Театр нечасто дає путівку в життя новим словам, зазвичай він сам черпає їх із життя. Є й інші резони, що ставлять під сумнів шекспірівську гіпотезу, і все-таки розглянемо її - у зв’язку з таємницею сімейного життя драматурга й загадкою музи, яка надихала його творчість. А також щоб піддати сумніву загальноприйняту тезу про імпорт терміна з Росії...

Англійці про Московію

Як відомо, Московія завжди була замкнутою державою, контакти з іноземцями там жорстко обмежувалися, а для виїзду за кордон була потрібна згода мало не самого царя. Тому далі мова не про експорт - з огляду на мізерно малу кількість російських послів і негоціантів на Заході, а саме про імпорт, тобто про можливе згадування терміна в повідомленнях іноземців, які побували на Русі: послів і купців, найманих вояків і фахівців, учених і авантюристів. Таких було багато: поляків і литовців, німців і голландців, італійців і французів, угорців тощо, але ми, відштовхуючись від факту використання слова Шекспіром і від часу його появи в російських записах (1624 р.), розглянемо поки що лише англійські джерела XVI–XVII століть.

Перші прямі контакти з Москвою встановив капітан Ченслер 1553 р. Отже, у рамках шекспірівської гіпотези треба досліджувати нотатки англійців, які побували в Росії в інтервалі менше ніж півстоліття, почавши з самого Річарда Ченслера (в нотатках якого цього слова немає) і його соратників К.Адамса і
Р.Джонсона. У звітах останнього, а він неодноразово бував у Московії й 1558 р. разом з Ентоні Дженкінсоном здійснив подорож до Бухари збираючи дані про шляхи з Москви в Китай і про народи, що живуть між цими двома державами, слова «степ» також немає. Зате Адамс у своїх нотатках, написаних латиною, повідомляє: «Земля в Московії рівна й складається більшою частиною зі степів; високих гір там мало» (К.Адамс, «Англійська подорож до...»).

Здавалося б, ось вона, ланка ланцюга, що веде до Шекспіра! Та, на жаль, перед нами цитата з першої російської публікації книжки Адамса (Отечественные записки, часть 27. №77. 1826). Переклад. У латинському ж оригіналі тексту читаємо: Terra esse planam ac campestrem…. Тобто, земля плоска й рівнинна. Англійською відповідно: …the country is an open plane…

Далі ми неодноразово із цим стикатимемося, і в результаті виявиться, що практично в усіх іноземних, а не тільки англійських джерелах XVI і першої половини XVII ст. степ з’являється лише з примхи перекладача! І все-таки продовжимо пошуки. Англійці з великою енергією шукали шляхи в Персію і Китай, численні мандрівники і комівояжери залишили нам безліч письмових свідчень про побачені країни, перелічимо лише найважливіші - такі як три книжки Джерома Горсея, котрий у 1573–1591 рр. подовгу жив у Росії, управляючи конторою англійської Московської компанії.

Відома картина, на якій зображено Івана IV, що показує свої скарби Горсею. Країну британець вивчав так ретельно, що його навіть заарештували й попросили з країни. Утім, Єлизавета вибачила високошляхетного авантюриста й знову вдалася до його послуг, пояснюючи самодержцеві: «...Мы решились употребить службу (Горсея)... по причине знания им нравов и обычаев вашей страны…». Попри це, терміна «степ» Горсей не використовував, так само як і Джильс Флетчер, під конвоєм якого його випровадили на батьківщину і з ким він щедро ділився відомостями. Твір Флетчера Of the Russe Common Wealth («Про Російську Державу») вийшов у Лондоні 1591 року.

Пошук і аналіз британських джерел XVI ст. полегшується тим, що практично всі вони зібрані під обкладинкою фундаментального збірника Річарда Гаклюйта The Principal Navigations, Voyages, Traffiques and Discoveries of the English Nation («Книга подорожей», 1589, розширене видання 1598–1600). Зокрема, в нього включено й «Подорожі М.Ентоні Дженкінсона», ґрунтовні нотатки першого повноважного посла Англії в Московії. У 1557–1571 рр. він чотири рази плавав у Росію, добирався до Кавказу і Криму, Бухари і Персії і склав докладну карту «Опис Росії, Московії, Тартарії». Хто-хто, а він мав знати термін «степ»! Нам цей автор надзвичайно цікавий і важливий. Бо його побічною дочкою була Енн Вейтлі…

Муза Шекспіра

Гадаю, багато хто знає, що, згідно з чи то бувальщиною, чи то легендою, юний Шекспір кохав Енн Вейтлі, хотів одружитися з нею і навіть отримав ліцензію на шлюб. У цієї версії багато прихильників, бо вона заснована на записі в церковній книзі реєстрації: Anno Domini 1582...Novembris...27 die eiusdem mensis. Item eodem die supradicto emanavit Licentia inter Wm Shaxpere et Annam Whateley de Temple Grafton. Але наступного дня Фальк Сонделс і Джон Річардсон, друзі родини Хатавей зі Стратфорд-апон-Ейвона, внесли заставу 40 фунтів як фінансову гарантію весілля William Shagspere and Anne Hathwey. Обов’язок вищий за кохання - Шекспір одружився з вагітною від нього Енн Хатавей, яка була старшою за нього на вісім років...

Відтоді не припиняються суперечки, чи був запис помилкою церковного клерка, чи існувала взагалі Енн Вейтлі і чи саме вона була тією самою загадковою смаглявою леді сонетів. Деякі дослідники творчості славетного поета й драматурга стверджують навіть, що то вона була справжнім автором його п’єс! Попри велику літературу, присвячену цьому хвилюючому питанню, інформація про даму вкрай туманна й навіть приписуваний їй портрет, написаний італійською художницею Софонісбою Ангіссолою, деякі фахівці вважають зображенням поета Джироламо Касіо пензля Джованні Больтраффіо.

Погодьтеся сюжет захопливий. Дочка Ентоні Дженкінсона передає коханому, який невдовзі стане найбільшим драматургом усіх часів і найпопулярнішим автором світу, відомості про далекі країни, зібрані її батьком під час подорожей. Шекспір зацікавлений екзотичним терміном на позначення безкраїх просторів, які споконвіку з’єднують Європу і Азію. Англійців, котрі не бачили на своєму воложистому невеликому острові нічого просторішого за вересові пустища, грандіозний розмах степів мав вражати!

На жаль, навіть без урахування того факту, що з терміном steppe в Англії були знайомі до Шекспіра (і задовго до того, як ним у ландшафтному значенні почали користуватися на Русі, - це окрема й досить цікава тема), від красивої гіпотези доведеться відмовитися.
З тієї простої причини, що в Дженкінсона він зустрічається лише в перекладах. В оригіналі в усіх випадках маємо fields -поля. Ба більше, не знайдемо його ні в кого з британців, які відвідали Московію пізніше, у першій половині XVII ст. У всякому разі, немає його в авторів, чиї записи опубліковано в збірнику Джона Мільтона.

Цей видатний політичний діяч і вчений, котрий зустрічався із самим Галілео Галілеєм і Гуго Гроцієм, визнаний класик англійської літератури й «латинський» (науковий) секретар лорда-протектора Англії Олівера Кромвеля фактично завідував певний час зовнішньополітичним відомством. Маючи широкий доступ до матеріалів, він продовжив справу Гаклюйта й у середині XVII ст. з повідомлень англійців, котрі побували в Росії, склав компендіум «Історія Московії», політико-дипломатичний посібник і зразок історіографії у стилі візантійського імператора Костянтина Багрянородного. Його праця, крім практичних даних про ціни й маршрути, містила інформацію також про політику та географію країни, про культуру, побут та історію російського народу. Але терміна «степ» ви там не знайдете.

Попередній висновок

Related video

Отже, шекспірівська версія видається необґрунтованою, як узагалі малоймовірним є англійський канал раннього імпорту слова «степ» із Московії. Але, можливо, воно потрапило в Британію іншим, обхідним шляхом? Через Німеччину, наприклад, яка мала давні торговельні й інші зв’язки з Росією. Або через Голландію. Можна спробувати з’ясувати це питання, що я й збираюся зробити в наступних статтях, однак досвід попереднього дослідження джерел не дає серйозних приводів для ентузіазму.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК
}