Слідами крутих Миколайчиків

Мабуть, ще жодного разу за останні 10 років щорічна благодійна акція «Рінат Ахметов, Ігор Крутой — дітям!», приурочена до дня святого Миколая й пов’язана з відвідуванням дитячих установ Донецького регіону, не бачила такої кількості столичних і регіональних ЗМІ, що з’їхалися для того, щоб побачити й почути президента ФК «Шахтар» Ріната Ахметова і його друга — відомого російського композитора Ігоря Крутого. І хоча цього року чотири з п’яти виділених під акцію мільйонів гривень було спрямовано, як і в минулі роки, на реалізацію потреб 158 дитячих установ Донецька і Донецької області, а один мільйон до свята було подаровано 16606 їхнім вихованцям — лейтмотивом зустрічі стала сім’я, розвиток сімейних форм виховання й національне всиновлення.

Маршрут цього року розпочався з відвідування дитячого будинку сімейного типу (ДБСТ) родини Хоминець, яка мешкає в Докучаєвську. Чому саме звідти? Річ у тім, що будинки для цієї і трьох інших сімей було побудовано й обладнано на кошти заснованого Рінатом Ахметовим фонду «Розвиток України». Втім, коли подружжя Хоминець — Елла та Олександр, які мають, до речі, двох дорослих синів, почали брати «державних дітей», вони були далекі від думки про новий будинок. За словами Елли, яка нині є мамою двох дорослих і шести маленьких дітей (останнім зараз від чотирьох до восьми років), спочатку їм із чоловіком дуже хотілося взяти на виховання або на всиновлення тільки одну дівчинку. Їхнє бажання здійснилося 2007 року — тоді на курсах з підготовки прийомних батьків вони почули про дівчинку, яку повернули з прийомної сім’ї і яка, за словами людей, що її взяли, їхню сім’ю руйнувала.

«Коли ми почули цю фразу, — розповідає Елла Хоминець, сидячи в оточенні гомінких діток, — ми подумали, що їй, мабуть, років 12. Але коли побачили Світлану, виявилося, що їй тільки два з половиною роки. Звичайно, спочатку нас намагалися відмовити, розповідали про поставлені діагнози, але, як потім з’ясувалося, дівчинці просто бракувало любові й тепла, батьківської турботи, уваги».

Невдовзі слідом за Світланою з’явилися Даша й Дмитрик, а після того як виграли в конкурсі прийомних сімей будинок — ще троє дітей: Віка, Катя, Юрко. Про їхні життєві історії теж є що розповісти, але ми цього не робитимемо. Є минуле, а є теперішнє життя, і, повірте, жодна дитина не хоче згадувати погане. Скажемо лише, що якось Свєта, яка носить прізвище своїх біологічних батьків, підійшла до мами й запитала: «Мама, ти — Хоминець, тато — Хоминець, Ліна і Сашко — теж, а чому я не Хоминець?». Коли Елла спробувала пояснити їй, що вона, як і інші діти з прийомних сімей і ДБСТ, має знати свої корені, дівчинка сказала у відповідь: «Мене звуть Хоминець Світлана Олександрівна». Ці ж слова вона повторила і в присутності іменитих гостей, «найкрутішого» з яких умовили зіграти тут-таки, біля ялинки, на синтезаторі. Ігор Якович явно порушив сценарій дня: замість запланованих новорічних пісень, зіграв гімн «Шахтаря». Втім, забігаючи наперед, варто сказати, що до кінця благодійної акції грань між днем Святого Миколая та іншими святами стерлася остаточно. Так, під час проведеної в «Діамантовому ресторані» «Донбас-Арени» прес-конференції журналісти запитували двох відомих друзів не тільки про інтернатну систему і про те, як її побороти, а й про те, чи здійснилися їхні дитячі мрії і що вони хочуть отримати в подарунок від Діда Мороза. «Я в дитинстві мріяв стати шофером, — сказав Ігор Крутой, — і моя мрія збулася. Хотів грати на баяні — мені й це теж вдалося. А весь мій подальший розвиток — це якийсь збіг обставин, «випадковостей», у результаті яких утворилася одна закономірність». Рінат Ахметов сказав, що його мрія теж збулася. «Я вже колись розповідав, що в моєї матері був великий гаманець, але грошей у ньому ніколи не було, — розповідав, усміхаючись. — Якось сказав мамі: «Коли я виросту, то стану футболістом, а гаманець ти збережи — я зароблятиму багато грошей». Так вийшло, що футболістом я не став, хоча й служу футболу в іншій ролі». А у відповідь на запитання про найбажаніший подарунок від Діда Мороза сказав, що буде йому дуже вдячний, якщо той допоможе в березневому матчі з «Ромою».

…Наступною за сім’єю Хоминець точкою благодійного маршруту став макіївський дитячий будинок змішаного типу «Проліски», в якому на сьогодні виховується 54 дитини. Хоча маленькі артисти й підготували для відомих «Миколайчиків» невеличке шоу — від нього віяло неймовірним смутком, попри хоровод янголів, виступ восьми білосніжних зайчат і радість вихователів, які голосно плескали в долоні.

Свято закінчиться — всі підуть, а ці діти, як і раніше, не знатимуть, як заварити собі чашку чаю. Їм потрібні не тільки привітання кілька разів на рік! Має проводитися масштабна робота. «Сирітство — це системна проблема, і для того, щоб її перемогти, до неї слід підходити системно, — сказав Рінат Леонідович. — Якщо раніше ми їхали в один, другий, п’ятий інтернат, то нині ми робимо все для того, щоб діти виховувалися в сім’ї. І мені здається, що результат є. У тому, що національне всиновлення зросло на 25%, є, як ми вважаємо, і наша заслуга. Ми йдемо правильним шляхом. Я переконаний, що влада в цьому напрямку буде нашим партнером».

А от ми в останньому аж ніяк не впевнені. Втім, ця ремарка вже для зовсім іншої історії.

Чим завершилося недільне торжество? Звісно ж, відвіданням «Донбас Арени», на яку привезли близько 300 дітлахів з різних дитячих установ Донецька та Донецької області. Причому діти не просто були присутні на розважальному шоу в Tribunelounge, посмакували наїдками з «солодкого столу», але й так само, як і журналісти, побували у свята святих — роздягальнях команди «Шахтар», отримали на пам’ять чорно-жовтогарячих кротів і стали учасниками екскурсії по стадіону. Сподіватимемося, що минуле 19 грудня наснажить «державних дітей», розбудить бажання ставити перед собою високі цілі. Втім, не так уже й важливо, чи зможуть вони через десяток-другий років побудувати свою арену. Важливо інше — щоб були просто гідними людьми.