Сергій Алєєв добре пам’ятає час появи свого першого мальованого шаржу — об’єктом іронії став його шкільний товариш, котрий відзначився тим, що отримав першу двійку серед колег-першокласників...
З жалем Сергій згадує, як у 1982 році на Бессарабському ринку пощастило побачити та навіть поспілкуватися з самим Гельмутом Колем, котрий саме відвідував Україну. Якби знаття, то обов’язково узяв би з собою свіжостворений шарж на німецького канцлера, в якому той був відтворений у вигляді капустини (коль — німецькою «капуста»). Яка б чудова мізансцена вийшла — Коль, шарж, овочеві ряди!
З’являлися роботи Алєєва і на театральних підмостках. У Театрі російської драми в Києві на спектаклі «Перламутрова Зінаїда» артисти Ада Роговцева та Анатолій Пазенко з’являлися з шаржованими масками, які також «працювали» на сцені, поглиблюючи режисерський задум.
Треба сподіватися, що і цього року літо таки буде. Сергій та його дружина і помічниця Лариса традиційно спакують великі валізи та переберуться на південний берег Криму. Відпочивальники із задоволенням та щирим захватом позують для фото, перевтілюючись у шаржі на людей славетних. Хоча буває, що людська наївність переступає межі здорового глузду. Пара поціновувачів мистецтва, прочитавши під зображенням скульптури Нікуліна жартівливе пояснення «матеріал: гіпс, золото, діаманти», серйозно розпитали про те, з чого зроблена скульптура, порадилися між собою, купили оригінал та із змовницьким виглядом віддалились у бік моря. «Мабуть, її таки розпиляли в пошуках цінних компонентів», — гадає скульптор.
Знову прийде осінь. У Києві закипить творчий процес, продовжать з’являтися на світ нові мешканці країни Ліліпутії, абсолютним монархом якої є Сергій Алєєв. Хоча сам митець плани на майбутнє формулює досить прозаїчно: «Хочу завершити ремонт квартири»...