ШУКАЮ ДРУЖИНУ-МАМУ!

Нікого вже не дивує, коли зірки естради та кінодіви вибирають у супутники життя набагато молодших за себе чоловіків. Елізабет Тейлор, Мадонна, Алла Пугачова, Людмила Гурченко — список можна продовжувати до нескінченності. Чимало знаменитостей просто не мислять себе поруч з однолітками. І найчастіше пояснюють свій вибір тим, що від молодших супутників вони отримують необхідне творче натхнення та інтерес до життя.

Та, як з’ясувалося, мода на жінок «бальзаківського віку», а також шлюби, в яких дружина старша за чоловіка, останнім часом стали активно поширюватися і серед звичайних людей. Першими зміни в настроях відчули працівники шлюбних агентств. Раніше клієнти, приходячи до них, найчастіше шукали дівчат юних та недосвідчених. Вважалося, чим молодша наречена, тим краща. Нині ситуація змінилася.

— Вимоги стали демократичнішими та більш приземленими, — вважає директор столичного шлюбного агентства Ганна Прохорова. — Зокрема минула мода на довгоногих фотомоделей. Дедалі частіше чоловіки, які приходять до нас, просять підшукати не «шикарну блондинку, схожу на Мерилін Монро» чи «жагучу брюнетку з мексиканських серіалів», а просто дівчину з приємною зовнішністю і не більше. Багато хто вже зрозумів, що сексапильні красуні гарні на екрані, на обкладинках журналів, а ось у житті набагато комфортніше мати поруч хай і непомітну, але милу, добру, розумну жінку. На перший план виходять саме людські риси — поступливість, комунікабельність, м’якість у спілкуванні, здатність іти на компроміси. При цьому цілком допустимо, що наречена буде старша за нареченого на рік-два.

На Заході в моді навіть велика різниця у віці: найстильнішою вважається та пара, де чоловік молодший за партнерку на 3—4 роки. Цілком можливо, такий вибір пов’язаний із тим, що зрілі жінки терпиміші, спокійніші й співіснувати з ними комфортніше. Крім того, є й тверезий розрахунок: жінки у віці, як правило, вже відбулися професійно, міцно стоять на ногах, матеріально незалежні. Найчастіше, об’єднавшись, партнери об’єднують свої капітали й починають нову справу. Шлюб із розрахунку? Можливо. Та, як свідчить практика, такі союзи найчастіше виявляються значно стійкішими від шлюбів із любові.

Що ж стоїть за цим новим феноменом: мода чи все-таки серйозні психологічні та гормональні зміни, які переживає сьогодні сильна стать? Чому сучасні чоловіки тягнуться до жінок старших? На думку фахівців, до цього їх штовхають численні комплекси. Адже не секрет, що чоловіки останніми роками стали більш фемінізованими, змінилося навіть їхнє гормональне тло — тепер тут стало помітно більше жіночих гормонів. Це не могло не позначитися й на поведінці.

— Психологічні труднощі в спілкуванні з протилежною статтю сьогодні простежуються в дуже багатьох чоловіків, незалежно від їхніх зовнішніх та ділових рис, — вважає психотерапевт Олена Голоцван. — Деякі пацієнти, які звертаються до нас по допомогу, зізнаються, що просто побоюються підходити до дівчат. Жінки стають дедалі сильнішими, незалежними, агресивними. Вони на рівних б’ються за своє місце під сонцем, часто розглядаючи чоловіків як конкурентів, а не партнерів. Їх агресія інколи бентежить і відштовхує. Водночас триває процес фемінізації сильної статі, її представники перебирають такі споконвіку жіночі риси, як чутливість, боязкість, сором’язливість. І в стосунках займають вичікувальну позицію — мовляв, нехай вона сама мене вибере, нехай перша виявить ініціативу.

У психології існує класифікація особистості за психоемоційною ознакою, відповідно до якої, відбувається поділ на два типи: чоловік-батько і чоловік-син. І якщо перший шукає в супутниці друга, партнерку, коханку, про яку слід піклуватися та оберігати, то другий — матір, захисницю. Що характерно, таких «вічних синів» стає дедалі більше.

Причини того, що чимало чоловіків стали більш фемінізованими, як правило, закладаються ще в ранньому дитинстві. Дуже багато дітей виховується в неповних сім’ях. І якщо хлопчик весь час бачить поруч маму та бабусю й змалку позбавлений батьківського впливу, то звідки йому знати, як має поводитися чоловік? А владні, суворі матері, які постійно пригнічують синів і контролюють кожен їхній крок, можуть створити у них враження, що всі жінки — жорстокі, непередбачувані й краще триматися від них подалі. У майбутньому частина таких чоловіків не ризикує створити сім’ю. Деякі матері самі лякають своїх дітей, мовляв, не вір дівчатам — обдурять. Підсвідомо вони намагаються в такий спосіб зберегти любов сина до себе.

Працівники Київського палацу одружень запам’ятали такий цікавий випадок. Через кілька місяців після весілля 60-річна жінка прийшла до них на консультацію разом із молодими. Її синові було 35, коли він уперше одружився зі своєю студенткою — чарівною, щиро закоханою в нього 22-річною дівчиною. Здавалося б, прекрасна пара. Та обраниця маму не задовольнила: легковажна, примхлива, замість того, щоб доглядати її дорогого синочка, бігає по магазинах, на дискотеки. Поки вона лаяла невістку перед працівниками палацу одружень, син — солідний математик — сидів і слухав, як дитина, не наважуючись утрутитися. Було очевидно: мати незадоволена тим, що син раптом посмів від неї відірватися, і вона вирішила знову його повернути під крило. Лаючи невістку, вона намагалася в такий спосіб посіяти розбрат у їхні стосунки. Незадоволена була й молода дружина: «Я вийшла заміж за сина, а не за його маму!» — скаржилася вона.

Невдовзі цей шлюб розпався. Математик повернувся під крильце мами. Коли через кілька років вона померла, він знову одружився. Що дивовижно — нова обраниця виявилася як дві краплі води схожа на матір, до того ж старша за чоловіка на кілька років. Протягом тривалих років у нього формувався певний стереотип, він звик, що дружина має бути як мама — квочкою, клопотухою. І знайшов саме таку. Що характерно, цей шлюб триває вже кілька років, і обидва партнери задоволені.

Безперечно, в різновікових шлюбів є й соціальне підгрунтя. Поруч із заможними партнерками, які міцно стоять на ногах, чоловікам легше знайти своє місце в житті, здобути освіту, підшукати хорошу роботу. Супутниці, які мають життєвий досвід, безпомильно бачать усі їхні слабкі й сильні сторони й скеровують їх у потрібне русло. Не випадково чимало «альфонсів» у нерівних шлюбах швидко роблять кар’єру.

Та річ не тільки в цьому. Фахівці вважають досить важливим чинником і сексуальні стосунки. По-перше, юнаки у віці 18—25 років гіперсексуальні, а їхні дівчата-однолітки, як правило, дозрівають пізніше й не завжди цікавляться цим боком життя. Для них важливіша духовна, психологічна близькість. Зате зрілі партнерки цінують їхні чоловічі риси. Тому сексуальна гармонія в таких парах забезпечена.

На думку психологів, чоловіків ще й тому ваблять зрілі жінки, що вони мудріші та терпиміші за молодих. Вони дорожать своїми партнерами, вміють їм догоджати, граючи на їхніх слабких струнах. Усі ці складові й роблять різновікові шлюби такими привабливими. На думку соціологів, кількість таких союзів може надалі зростати. Адже жінки стають незалежнішими, ініціативнішими, вільнішими, до того ж на допомогу їм приходять новинки медицини та косметології.