ЩО ТАМ У НАС У ЗДОРОВОМУ ТІЛІ?

Свої перші в житті змагання я виграв саме в середині минулого століття в 1949 році у виправно-трудовому таборі під Карагандою. Змагання мали гучну назву — крос імені Л.Берії. Який ще крос міг бути в товаристві «Динамо» та ще безпосередньо в таборі? Я був учнем місцевої школи, бігли на один кілометр і дорослі, і діти. Переможців забігів на місцевому стадіоні зустрічав духовий оркестр, на фініші була натягнута стрічка з бинта, і мені дуже хотілося, по-перше, почути на честь себе туш, а по-друге, розірвати стрічку, що символізувала перемогу.

Та головне було в тому, що я зрозумів: у бігу людина слабка й худа може обганяти цілу юрбу дорослих, сильних чоловіків. І спорт уже не залишив. Ось так приходять на стадіони і нині. Важко сьогодні відродити зразкову систему фізвиховання, що склалася за сімдесят років у колишньому Союзі. Важко, але треба, та ще й на сучасному рівні.

Все це мені пригадалось у зв’язку з багатьма спробами знайти шляхи до виконання чудової програми оздоровлення населення через фізкультуру і спорт. Як і всі наші програми, вона дуже правильна, але фінансами не підкріплюється і більше всього сподівається саме на самодіяльність. Ми вже писали про масову легкоатлетичну естафету під девізом «У здоровому тілі — здоровий дух!» Фінал її пройшов на Хрещатику 10 травня в прекрасній атмосфері безкорисливого ентузіазму.

Естафетний біг по 400-метровому колу в центрі Хрещатика давав можливість прекрасно бачити перебіг боротьби, а вона була надто серйозною в усіх вікових групах. Хлопці й дівчата вже знали в якійсь мірі підступність дистанції 400 і 200 метрів. Ці особливості полягали в тому, що навіть у підготовлених людей через кисневе голодування, що наставало, наприкінці ноги підкошувалися, що вже говорити про новачків, яких тут було чимало! Падали на фініші, але естафету несли до кінця. Адже командний біг прекрасно виховує забуте нині почуття товариськості, відповідальності перед іншими.

Чудова погода, юрба людей навколо, маса інформації по радіо — все це сприяло успіху. Закономірною була перемога в першій віковій групі учнів 183-ї СШ Дарницького району. Адже тут багато десятків років працює майстер спорту Станіслав Триліс, завзятий ентузіаст фізкультури як кращого засобу оздоровлення.

У групі технікумів і закладів із більш сучасними назвами перемогли учні Київського педагогічного коледжу, а в найстаршій групі вузів — команда Національного університету фізвиховання та спорту. Команда, що складалася з майстрів, звісно ж, не могла програти. Коли я зауважив, що змагання професіоналів-спортсменів з іншими вузами не має сенсу, заслужений тренер України Іван Леоненко мене підправив: «Так раніш було — зараз і колишній КПІ, і колишня Сільгоспакадемія мають факультети фізвиховання, де також готують професіоналів спорту. І через рік-два інституту фізкультури, що був на самоті, вже не так просто буде вигравати».

Свято продовжили показові виступи ролерів від Федерації екстремальних видів спорту. Не можна не згадати й Федерацію легкої атлетики, що забезпечила кваліфіковане суддівство.

Захід не був єдиним цими весняними днями. 12 травня в Гідропарку пройшов масовий фінал Всеукраїнського весняного легкоатлетичного кросу. Погода, правда, була погана, але це не зупинило спортсменів. Тут змагалися зрілі люди: серед жінок — до і після 35 років, серед чоловіків — до і після 40 років. Не будемо обтяжувати читачів статистикою, але людей було багато, над Гідропарком витав дух товариськості спортсменів і фізкультурників, люди оздоровлювались.

А 30 червня закінчується V літня Універсіада України, що стартувала в березні і яку проводять Міністерство освіти та науки України і Центральний спортивний клуб «Гарт».