РОЗЛУЧАЮСЯ, АЛЕ НЕ ПРОЩАЮСЯ... ...ПІДКРЕСЛЮЄ МАРТІН ДІРКС, СТАВШИ ВОСЕНИ МИНУЛОГО РОКУ ПРЕЗИДЕНТОМ КОРПОРАЦІЇ SIEMENS З МАРКЕТИНГУ Й ПРОДАЖУ В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

До цього він чотири роки очолював компанію UMC — Український мобільний зв’язок. Між іншим, проживаючи в Києві, Мартін Діркс, стовідсотковий бізнесмен західного штибу, або, за відомою термінологією, капіталіст, займав колишню квартиру Микити Хрущова — ось уже справді, дивовижні капризи твої, матінко-історіє! Але це так, до слова.

Серед представників зарубіжного бізнесу Мартін Діркс, мабуть, був найпублічнішим менеджером. Він часто з’являвся на екранах наших телевізорів, українські газети й журнали наввипередки з задоволенням надавали йому свої сторінки. До того ж, незважаючи на всю публічність, колишній гендиректор UMC знаний як людина, котрій мова явно дана для того, аби приховувати свої думки.

Наша зустріч відбулася після того, як Мартіна Діркса нагородили українським орденом «За заслуги» за значні досягнення у фаховій діяльності й багаторічну сумлінну працю. З цього приводу було й перше запитання:

— Пане Діркс, приємно одержувати державні нагороди країни, що не є вашою батьківщиною?

— Як філолог за освітою, до того ж фахівець з російської словесності, зазначу, що слово «приємно» не зовсім вірно передає мої почуття й відчуття в момент одержання ордена з рук Президента України Леоніда Кучми. Скоріше, я (людина досить марнославна!) відчував гордість. Причому подвійну. За себе персонально, й за Україну.

Компанію UMC створено українськими засновниками в листопаді 1992 року разом з КПН Телеком (Голландія), Телеком (Данія) й Дойче Телеком (Німеччина). Укртелекому належить 51% статутного капіталу компанії, іноземним співзасновникам — по 16,33%.

UMC відкрила першу в Україні мережу мобільного зв’язку 1 липня 1993 року. Не без рекламного підтексту першим абонентом UMC став перший Президент України Леонід Кравчук, 100-тисячним — зірка українського футболу Андрій Шевченко.

Ви у своєму запитанні підкреслили, що Україна — не моя батьківщина. Так, я народився в Голландії. Але, повірте, чотири роки, і не найпростіших у моєму житті, які я віддав вашій країні, зробили для мене Україну якщо й не другою батьківщиною, то країною дуже близькою для мене. Україна назавжди залишиться в моєму серці.

І я воістину пишаюся, по-перше, тим, що в галузі мобільного зв’язку Україна сьогодні не залишилася на задвірках Європи. А по-друге, тим, що в цьому, безумовно, й моя заслуга.

— Так нашій країні чи бізнесу в Україні, пане Мартіне, ви віддали чотири роки свого життя? І ще. Ви згадали, що одержали філологічну освіту. Але ж мобільний зв’язок з інженерної точки зору річ досить складна. Як вам, фахівцеві в галузі російської мови й літератури, удалося не просто очолити UMC, по суті, з нуля, а й домогтися на нашому ринку значних успіхів?

— Не захоплюватимемося грою слів: якщо я чотири роки займався бізнесом в Україні, виходить, я працював на її благо. Позаяк успіхи бізнесу, у широкому розумінні цього слова, визначають успішний розвиток країни. І в цьому немає ніякого парадоксу. Візьмемо для прикладу Китай, між іншим, досі комуністичний. Досягнення китайської економіки за останні два десятиліття цілком безперечні. Проте й абсолютна більшість бізнесменів, котрі прийшли до Китаю за ці роки, дуже й дуже задоволені результатами свого бізнесу.

Стосовно моєї філологічної освіти, то мова і зв’язок мають значно більше спільного між собою, ніж це може здатися на перший погляд. Яка функція мови є чільною, основною? Комунікативна. Зв’язок, як і мова, виконує ту саму, комунікативну функцію, є засобом спілкування людей одне з одним. Тим більше зв’язок мобільний. Ну а розібратися в частотах, діапазонах або стандартах GSM не так уже й важко. Тому, коли європейські інвестори запропонували мені очолити UMC, я з задоволенням погодився. До цього, правда, мені вдавалося досить успішно поєднувати філологічні знання з бізнесом на батьківщині, у Голландії. Узагалі, за гамбурзьким рахунком, бізнесмен — це людина, котра організовує життя навколо себе. Мені особисто подобається цим займатися.

Мартін Діркс став біля керма UMC 1996 року, коли компанія була в Україні монополістом у мобільному зв’язку й мала при цьому лише 29 тисяч абонентів.

В серпні минулого року Мартін оголосив про свою відставку, і тоді кількість українців з мобільними телефонами в руках — користувачів послугами UMC досягла 300 тисяч. А на початку лютого було подолано півмільйонний рубіж.

Менеджери компанії переконані, що до кінця року кількість їхніх абонентів перевалить за мільйон. При цьому вони в один голос запевняють: фундамент успіхів UMC на українському ринку заклав саме Мартін Діркс.

Знання російської мови, витоків слов’янської культури, зрештою, російської літератури добряче мені допомогло і, як я вважаю, обумовило мій успіх на посаді генерального директора UMC. І взагалі, зовсім не випадково в західних коледжах під час підготовки бізнесів-менеджерів до 40, а то й більше відсотків навчального часу приділяється саме гуманітарним дисциплінам. Глибока ж філологічна освіта, на мою думку, дає людині здатність до аналітичного й водночас системного мислення. А це дуже важливо для бізнесу. До речі, серед ваших українських менеджерів і бізнесменів нової формації чимало таких, хто одержав саме філологічну освіту.

Не згоден я і з тим, що починав в Україні з нуля. На момент, коли я став генеральним директором UMC, компанія мала на руках ліцензію на право роботи в стандарті NMT-450 та 29 тисяч абонентів, котрі тоді вже користувалися послугами UMC, і це не можна скидати з рахунків. Отож заділ — вважаю, значний — уже був.

Завдання перед компанією та мною як її генеральним директором стояли цілком очевидні. Згадайте, 1996 року мобільний телефон в Україні сприймався, скажемо так, як річ екзотична, щось нарівні з шестисотим «мерседесом». Сьогодні, як ви знаєте, мобільний телефон у руках студента зовсім не рідкість.

Висновки напрошуються самі: мобільний зв’язок став доступним, насамперед за ціною, як прийнято казати в Україні, пересічному українцеві. І це головне.

На моє глибоке переконання, рівень розвитку зв’язку взагалі й мобільного зокрема на сьогодні є передумовою економічного успіху будь-якої країни. І Україна тут не виняток. Мобільний зв’язок — це найточніший економічний барометр.

— Пане Діркс, судячи з усьому, особисто ви не маєте образ на українські умови для ведення бізнесу. Однак ваше посилання на Китай, і те, що чотири роки, проведені в Києві, ви дипломатично назвали непростими, говорить багато про що. Ваша оцінка України як країни, що жадає інвестицій?

— У великих обсягах інвестиції в Україну поки що не йдуть. Утім, успіхи UMC красномовно засвідчують: в Україні працювати можна. Правда, не завдяки, а скоріше всупереч сформованому в країні інвестиційному клімату. Не хочеться поминати старе, але за чотири роки, проведені в Україні, у мене справді були ситуації, які потребували величезного напруження не стільки сил, скільки нервів. Прикладом може служити проведення тендеру з виділення частот для організації стільникового зв’язку стандарту GSM...

— Це коли Мotorola як інвестор відмовилася від своєї участі в проекті?

— Цілком правильно. Але мені б не хотілося говорити про конкретні компанії чи особи. Так само, як і про речі, які вже приїлися. На кшталт того, що в Україні бізнес-законодавство далеке від досконалості. Це, так би мовити, аксіома — успішному бізнесу необхідні відповідні закони. І політична стабільність.

Особисто мене, приміром, дратувало прагнення ваших бізнесменів, та й держави, заробити швидкі гроші. Тим часом світова практика переконує в протилежному — швидкі гроші не допоможуть. На продажі ліцензій або дискримінаційних для іноземців цінах готельних номерів по-справжньому великі гроші не заробиш. Довгостроковий підхід до бізнесу в Україні набагато важливіший й ефективніший. На ньому й варто зосередитися.

Якщо хочете, Україні, насамперед на державному рівні, життєво необхідне функціональне, конкретно — цільове, системне програмне планування. Мені, бізнесменові, котрий очолював, у принципі, приватну компанію, відсутність такого планування завдавала чимало клопотів. Неможливо було прорахувати або з великим ступенем вірогідності прогнозувати події на п’ять, десять років наперед. А це дуже заважає. Відлякує тих самих інвесторів від України.

З іншого боку, я не втомлювався й не втомлююся повторювати в Європі, що з готовими рецептами до України підходити не можна. Принаймні бізнесу по прокладених рейках тут не вийде.

Для будь-якого інвестора важливі гарантії. Західні співзасновники тієї самої UMC усі прибутки компанії реінвестують. Але рано чи пізно вони захочуть одержати свої дивіденди. І тут цілком можна зіткнутися з певними складностями.

— Подумаєш, біном Ньютона — вивезти гроші з України! Наші доморослі ділки від бізнесу з усіх сил офшорять, що називається, не соромлячись.

— Проте це зовсім інша річ! Ми ж з вами говоримо про нормальні умови для бізнесу. Так, це один з українських парадоксів негативного характеру. У вас справді гроші легше відвести в тінь і переправити в офшорний банк, ніж легально одержати дивіденди західному інвестору. Зважте, чесно зароблені дивіденди. А має бути зовсім навпаки.

Статутний капітал UMC — $ 15 млн. Компанія для своїх абонентів надає стільниковий зв’язок у стандарті GSM у всіх обласних центрах і ще 160 містах України. А завдяки міжнародному роумінгу (безупинному автоматичному супроводі абонента) клієнти UMC можуть користуватися своїми телефонами в 63 країнах світу.

Кількість послуг і тарифної політики компанії змінюються, як візерунки в калейдоскопі. Їх пропонують нашим співгромадянам 2500 торгових точок UMC в усій Україні. Компанія негайно освоює будь-яку новинку в галузі телекомунікацій — абонентам UMC відкрито доступ з їхніх телефонів у Internet з допомогою воістину революційної технології WAP (Wireless Aplicatin Protocol).

Сьогоднішня вартість компанії, за оцінками аналітиків, становить кілька сотень мільйонів доларів і продовжує зростати.

Ще один важливий момент — упевненість у завтрашньому дні. Поклавши гроші в банк у тій же Голландії чи Німеччині, я абсолютно спокійний. Я просто про них не думаю. Я шкірою відчуваю, що з ними нічого не трапиться. У Україні, зізнаюся, подібної впевненості не відчуваєш...

— Ви маєте на увазі розмови однорічної давнини про те, що нашій державі захотілося добровільно-примусовим шляхом викупити 49% акцій UMC у європейських співзасновників?

— Не будемо про сумне. Тим більше, що плітки або чутки в Україні мають матеріальну силу. Принаймні істотно заважають працювати. Я, приміром, тут жодного разу не зіштовхувався з хабарництвом, хоча про корумпованість українських чиновників ходять легенди. Зате з різноманітними чутками зіштовхувався, і не без вашої, журналістів, допомоги.

— Чи треба вас розуміти так, що ви втомилися від України й тому поспішили повернутися до Європи?

— Зовсім ні. Просто я глибоко переконаний у тому, що для руху вперед необхідно кожні чотири-п’ять років змінювати рід занять або, якщо хочете, місце роботи. Отож про відставку я думав давно. Ну а те, що вашому братові, журналісту, не вдалося про це дізнатися передчасно, пішло тільки на користь і мені особисто, і компанії. І взагалі, який розумний менеджер відмовився б від пропозиції стати одним із керівників Siemens?

І все-таки, розлучаючись з Україною, я не прощаюся з нею. Адже ваша країна входить у сферу моїх безпосередніх обов’язків. Зі зв’язком, мобільним зокрема, я також не пориваю. Бо в Siemens займатимуся інформатикою та зв’язком.

— Узагалі Україна, як частина колишньої Російської імперії, не є для Siemens terra incognita. Ваша компанія до 1917 року мала солідне становище на російському ринку. Відомо, Siemens у царській Росії будувала підприємства, електростанції, пускала трамваї тощо. Чи не планує корпорація відкривати в Україні свої проммайданчики?

— Наскільки мені відомо, найближчим часом грандіозних проектів в Україні не намічається. І це знов-таки пов’язано з великими інвестиційними ризиками у вашій країні. Хоча під Києвом, у Вишгороді, на базі СП «МКМ Телеком» Siemens виготовляє модулі для локальних станцій типу EWSD. Але ви ж маєте на увазі не викруткове складання, а справжні заводи, чи не так? Отож, для подібного вкладення капіталу час в Україні ще, на жаль, не настав.

Siemens — один з найбільших світових лідерів у виробництві устаткування для телекомунікацій — ICМ. Саме цей напрямок щорічно зростає на 25% і наближається цього року до 13-мільярдної позначки в EURO. Кількість співробітників Siemens-IC становить приблизно 28 тисяч чоловік.

Майже 2 млрд. німецьких марок корпорація витрачає щороку на інвестиції в науково-технічні розробки в сфері IC-технологій та інші інженерні новинки. Саме тому Siemens по праву вважається лідером інновацій в галузі цифрових технологій.

Візьмемо найелементарніше питання. Якщо я купив, приміром, цех у Голландії чи навіть у Польщі, то він мені належить повністю. Якщо я придбаю промислову споруду для фірми в Україні, це ще не означає, що я стану його повноцінним власником. Бо земля, на якій цех розташований, у вас офіційно не продається. Яким же власником я буду в такому разі?

І проте Siemens на українському ринку присутня ось уже десять років. Принаймні як торговий партнер тієї самої компанії UMС. У принципі, ми відкриті для будь-яких компаній, що займаються телекомунікаціями. І в такий спосіб робимо свій внесок у науково-технічний прогрес в Україні. Торік в Одесі, приміром, наша корпорація ввела в дію транзитну мережу. 1997 року тут, у Києві, побудувала найбільшу в Україні телефонну станцію АТС-530 на 49 тисяч портів. А оскільки Україна — це любов моя, то як один з керівників Siemens, я докладу максимум зусиль аби принести користь і корпорації, і вашій країні. Український орден «За заслуги», як у вас кажуть, зобов’язує. Я вдячний долі, що звела мене з Україною і що тут помітили й оцінили мої успіхи. До того ж я глибоко переконаний, що найближчими роками ваша країна позбавиться тягаря так званого перехідного періоду, й український ринок стане не менш привабливим для інвесторів, ніж ринок Польщі або Естонії. Ваша країна приречена на процвітання.