П’ЯТЬ СЕКУНД ЗАДОВОЛЕННЯ — І ДВАДЦЯТЬ ТРИ РОКИ ГОЛОВНОГО БОЛЮ

17 сiчня, 2003, 00:00 Роздрукувати Bипуск № 2, 17 сiчня-24 сiчня 2003р.
Відправити
Відправити

Із першого січня нинішнього року набрав чинності новий Сімейний кодекс, який змінив застарілий Кодекс про шлюб і сім’ю 1969 року...

Із першого січня нинішнього року набрав чинності новий Сімейний кодекс, який змінив застарілий Кодекс про шлюб і сім’ю 1969 року. Наша газета вже розповідала про нього читачам під час розробки документа. Проте хотілося б нагадати про деякі його основні нововведення, що найсерйознішим чином змінюють стосунки між чоловіком і жінкою в нашому суспільстві.

Чи не найголовніша зміна — перегляд підстав для встановлення батьківства. Раніше суд міг визнати чоловіка батьком дитини лише в тому випадку, якщо він жив разом із його матір’ю, вів спільне господарство, займався вихованням і утримував дитину (ясна річ, бували й щасливі винятки). А якщо стосунки мали випадковий характер, то ніяких зобов’язань перед жінкою й дитиною в чоловіка не було — навіть, якщо були наявні незаперечні докази, як, приміром, неймовірна зовнішня подібність малюка чи результати генетичної експертизи. Новий Сімейний кодекс допускає визнання чоловіка батьком даної дитини на підставі будь-яких доказів, зокрема й генетичної експертизи.

Тобто встановлюються нові «правила гри»: одного факту інтимних стосунків досить, аби суд визнав батьківство. Звісно, поки що генетична експертиза — задоволення не з дешевих. Проте в разі позитивного результату дитина отримуватиме аліменти, і не до 18 років, як раніше, а до 23-х — якщо вона після школи вирішить продовжити навчання. Колись, як відомо, аліменти були чітко регламентовані: одна дитина — 25%, дві — 33%, три й більше — не вище 50% зарплати. Сьогодні ж чимало наших громадян або офіційно не працюють, або задекларована зарплата надто низька. Тому суд одержав право встановлювати розмір аліментів індивідуально — у відсотковому співвідношенні від доходу чи певну суму щомісяця. Норма ця досить справедлива й захищає всіх зацікавлених у справі осіб, що раніше вдавалося далеко не завжди. Ось кілька прикладів із життя.

...Від Наталі пішов чоловік, коли їхній доньці ледь виповнилося три роки. За професією екс-чоловік художник, працює в одній із бюджетних організацій і одержує крихітну зарплату — з неї й нараховуються аліменти. Але крім плакатів і табличок, молодий чоловік пише пейзажі, котрі з успіхом продають у столичних салонах і на Андріївському узвозі. Не дуже давно він купив трикімнатну квартиру в центрі Києва, має машину, не відмовляє собі в дорогому одязі й відпочинку за кордоном. А доньці, як і раніше, перераховує близько 40 грн. на місяць.

Інший випадок. Світлана розлучилася з Віктором через цілковиту непристосованість до життя останнього. Жінка вирішила, що інженер, нехай навіть талановитий, не зможе забезпечити її та сина. Трохи пізніше вона вийшла заміж за дуже забезпеченого за тими часами професора історії. Але від чверті зарплати колишнього чоловіка не відмовилася — з принципу. П’ять років тому Віктор налагодив власне виробництво, зумів вистояти після кризи, і справи його йдуть вельми непогано. Сьогодні на чверть його офіційної зарплати директора — 1,5 тис. дол. — «приспівуючи» живе не лише син, а й безробітна Світлана зі своїм чоловіком-пенсіонером.

Але аліменти — це гроші на утримання дитини, а не кошти для накопичення чи «зарплата» інших членів родини. Тому цілком можливо, що суд у подібному випадку встановив би як аліменти значно меншу суму, але при цьому достатню для нормального утримання дитини — приміром, у розмірі встановленого державою прожиткового мінімуму. До того ж передбачається: батько, крім аліментів, має брати участь у додаткових витратах на дитину. Якщо син чи донька займаються, скажімо, музикою, батько повинен допомогти з придбанням інструмента чи оплатою поїздки на конкурс.

Якщо ж батько дитини все-таки приховує свої доходи й як аліменти виплачує мізерну суму, будучи при цьому цілком забезпеченим, то його колишня дружина чи кохана вправі звернутися до суду й довести, що реальне матеріальне становище відповідача інше. Тоді розмір аліментів визначатиметься, виходячи з реального матеріального становища.

Є й інші варіанти. Можна, приміром, укласти договір, за яким дитина втрачає право на аліменти, одержуючи замість (під контролем органу опіки) права власності на нерухомість — квартиру, житловий будинок, дачу тощо. Раніше траплялися випадки, коли чоловік із дружиною домовлялися, що батько дарує дитині будинок, а мати не буде за це вимагати аліменти. Але через певний час вона могла передумати й подати до суду позов про стягнення аліментів. А суд мав усі підстави його задовольнити.

Як вважає одна з розробників Сімейного кодексу професор Зорислава Ромовська, нові «правила гри» дозволять зменшити кількість абортів, особливо перших, причиною яких часто буває небажання жінки ставати матір’ю-одиначкою без жодних засобів до існування. А чоловіки більше думатимуть про результати своєї поведінки. Така норма визнання батьківства, за словами Ромовської, існує в законодавствах усіх європейських країн.

Отож, нині чоловікові доведеться платити аліменти на всіх дітей, у зачатті котрих він брав участь. Причому жінка, яка народила дитину як у шлюбі, так і поза ним, матиме право на аліменти не лише на дитину, а й на себе. Приміром, якщо вона займалася вихованням дітей, веденням домашнього господарства й доглядом за коханим чоловіком, через що не мала змоги здобути освіту, працювати й робити кар’єру. У такому разі вона може протягом трьох років претендувати на те, аби її утримував колишній законний або цивільний чоловік.

Не йдеться про колишні гріхи — на аліменти можуть розраховувати лише ті діти, котрі народяться через десять місяців після того, як набере чинності Сімейний кодекс — тобто не раніше листопада поточного року.

Але не слід вважати, нібито автори Кодексу — войовничі феміністки. Допомогу на дитину зможе отримувати від матері й цілком працездатний батько, якщо він виховує малюка самостійно. Безстрокове право на аліменти має і той із колишніх чоловіків, хто мешкає з дитиною-інвалідом, котра вимагає постійного догляду. Причому ці положення, як і попередні, дійсні й у тому випадку, якщо чоловік і дружина жили в цивільному шлюбі.

Захищає новий документ чоловіка й від позашлюбної дитини. Скажімо, знайома за анекдотами (але не зовсім рідкісна в звичайному житті) ситуація: їде чоловік у тривале відрядження, а дружина заводить коханця й народжує від нього дитину. Раніше батьком крихітки записали б безталанного чоловіка вертихвістки — з усіма юридичними й матеріальними зобов’язаннями. А новий Сімейний кодекс запроваджує інститут роздільного проживання подружжя або, висловлюючись юридично, сепарації. Спочатку така норма була в законодавствах тих країн, де заборонялися розлучення. Нині й у нас чоловік, відправляючись на заробітки, може оформити в суді «сепаратний мир» і не хвилюватися, що, повернувшись через два-три роки, знайде «спадкоємця». За законом режим сепарації в жодному разі не припиняє дії тих прав і обов’язків, які чоловіки мали відповідно до Сімейного кодексу чи шлюбного договору. Але майно, придбане в цей період, не вважатиметься спільним. Дитина, котра народилася через десять місяців після укладання угоди про роздільне проживання, не визнаватиметься сином чи донькою чоловіка. А кожен із подружжя матиме право всиновити дитину без згоди своєї «половини».

Новим також є закріплення інституту заручення. Йдеться про компенсацію матеріальних збитків, пов’язаних із підготовкою до весілля й весільного застілля. Буває, наречений або наречена прямо напередодні весілля змінюють своє рішення або просто не з’являються на реєстрацію. Звісно, краще в останній момент передумати, ніж усе життя мучитися, але що робити батькам «постраждалої» сторони, котрі вже виклали гроші на організацію заходу? Нині передбачається компенсація таких матеріальних витрат — про моральну шкоду поки що не говоримо.

Related video

* * *

Під час роботи над цією статтею я вирішила провести невелике власне соціологічне дослідження серед знайомих чоловіків. З’ясувалося, найлояльніші до нових правил встановлення батьківства забезпечені чоловіки старшого віку. Більшість із них вважає: «Позаяк дитина з’явилася на світ, її потрібно підтримувати — незалежно від того, у шлюбі вона народилася чи від короткочасного зв’язку». Зате в молодих, не заклопотаних ще думками про вічне, практично незалежно від матеріального й соціального стану, перша реакція була така: «Та простіше її відразу вбити, ніж потім стільки років гроші платити!» Звісно, навряд чи нововведення вплине на статистику тяжких карних злочинів. Але якщо врахувати нинішню ситуацію з поширенням інфекційних захворювань і епідемію СНІДу, то новий Сімейний кодекс змусить більшість населення вести не лише високоморальний спосіб життя, а й вибрати безпечний секс. І це вже напевно позначиться на медичній статистиці.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК
}