ПРОЛІТАЮЧИ НАД ЛІСАБОНОМ... ЧИ ПІДНІМУТЬСЯ УКРАЇНСЬКІ ЛЕГКОАТЛЕТИ НА П’ЄДЕСТАЛ ПОШАНИ?

У Лісабоні відкрився зимовий чемпіонат світу з легкої атлетики. Отже є нагода поговорити про стан справ у цьому виді спорту в Україні.

Нагадаємо, що торік на XXVII Олімпійських іграх у Сіднеї медалі заробили лише два представники нашої країни — Роман Щуренко в стрибках у довжину серед чоловіків і Олена Говорова в потрійному стрибку в жінок. Як уже зазначалося, обох підготував один тренер — Юрій Горбаченко.

Цього разу допінг-контроль, широкомасштабно проведений перед Іграми, позбавив Україну можливих медалей у штовханні ядра, де давно вже була дискваліфікована Віта Павлиш, а після довгих розглядів — ще й Олександр Багач. Могла б здобути нагороду в стрибках у довжину Інеса Кравець, але теж була відсторонена від змагань допінговою комісією. Відчайдушну спробу Сергія Бубки завоювати другу медаль на Олімпійських іграх уже важко було сприймати серйозно — змучений травмами великий атлет просто не міг розбігатися з необхідною швидкістю. Залишилася без нагород чемпіонка світу в стрибках у висоту Інга Бабакова, на другій своїй Олімпіаді нічого не виборола чемпіонка світу в бігу на 200 метрів Жанна Пінтусевич, яка відмовилася до того ж виступити в естафеті. Уся трійка метальників молота могла планувати участь у поділі медалей, але явно налякана антидопінговою кампанією залишилася без медалей, як і штовхач ядра Юрій Бєлоног. Завагалася в складній обстановці рекордсменка Європи в стрибках із жердиною Анжела Балахонова й навіть не потрапила на вечірні змагання. Коротше кажучи, уся наша чимала обойма класних атлетів, яка з року в рік без особливої конкуренції представляла Україну на всіх крупних стартах, у кращому випадку добиралася до фіналу чи опинялася поруч із п’єдесталом, але не на ньому.

Усі ці люди, без дискваліфікованих, а також Бубки й Багача, які закінчили спортивну кар’єру (Олександр збирається переходити в пауерліфтінг, де дискваліфікація федерації легкої атлетики сили не має), і нині претендували на участь у зимовому чемпіонаті світу.

Звичайно, програма змагань під дахом сильно відрізняється від літньої — метальники лише штовхають ядро, всі дистанції спринту вкорочені, оскільки стометрівка дуже рідко може вписатися в стіни манежу, з огляду на необхідність мати «смугу гальмування» на фініші. Для участі в змаганнях треба було, починаючи із січня 2000 року і до 28 лютого нинішнього року, виконати кваліфікаційні нормативи у своєму виді легкої атлетики, що досить високі, але є лише перепусткою на змагання, а не гарантією успіху.

На жаль, призери Сіднея Роман Щуренко й Олена Говорова в зимових змаганнях через легкі травми участі не братимуть, а зосередяться на літньому серпневому чемпіонаті світу в Едмонтоні. Усього до Лісабона поїхало 14 атлетів України. Спробуємо передбачити результати.

Непогані шанси на виступ у фіналі й претензії потрапити в призери за сприятливих обставин у штовхачів ядра в Юрія Бєлонога, який вже був 1997 року зимовим чемпіоном світу, і Романа Вірастюка. Тим паче, що відсутні Багач, а також дискваліфікований чемпіон світу американець Сі Джей Хантер, до того ж відмовився через сімейні обставини від змагань цього року й олімпійський чемпіон фін Арчі Хар’ю.

Можуть виборювати призові місця в стрибках у висоту один із молодих талантів Андрій Соколовський з Вінниці й досвідчений чемпіон СРСР 1991 року Сергій Димченко з Києва. Прагне взяти реванш у найсильніших за поразку в Сіднеї стрибунка у висоту Інга Бабакова. Анжела Балахонова так само прагнутиме до реваншу, але її об’єктивні показники цієї зими в стрибках із жердиною на рівні 4,40, у той час як американка Драгіла й росіянка Феофанова суперничають на рівні світового рекорду — між 4,60 і 4,70.

Прекрасний десятиборець Олександр Юрков може непогано виглядати й у семиборстві, але потрапити йому на п’єдестал дуже проблематично. Спринтер із Запоріжжя Костянтин Рурак у бігу на 60 метрів може боротися лише за вихід у фінал.

З ще не названих шести жінок у фінал бігу на 60 метрів повинна потрапити Анжела Кравченко з Донецька. Досвідчені бар’єристки киянка Олена Красовська й одеситка Майя Шемчишина прекрасно засвоїли техніку подолання бар’єрів і складний ритм, але будь-яка негритянка перевершує їх у швидкості бігу. Поки що не може конкурувати із сильнішими бігунками на 60 метрів Ірина Пуха зі столичної області, а стрибунка в довжину Олена Шеховцова не має вже нервової енергії для демонстрації колись високих результатів. Спроможна на сюрприз у стрибках у висоту Віта Паламар.

Після Олімпіади пройшла модернізація чи реконструкція структури управління легкою атлетикою в Спорткомітеті України (вкотре перепрошую за скорочення втричі назви цієї популярної організації). Можна було б провести хоча б один підготовчий збір для найсильніших атлетів. Однак грошей при будь-якій назві Спорткомітету немає й не передбачається. Дійшло до того, що була організована спільна першість України для всіх вікових груп одразу...

Зараз легкоатлетичну роботу очолює вже на конкурсній основі перейменований із головного тренера на державного Валерій Александров, тренером із видів витривалості став Олександр Фадєєв, а зі спринту й бар’єрного бігу — Валерій Чередниченко, який має великий досвід роботи за кордоном. Чекаємо нових успіхів...