«Проблемний» портрет молодої людини

Молодість... Яке невловиме й розпливчасте поняття! «Молоду людину років сорока» можна було зустріти в модному салоні ХІХ століття. У печерах палеоліту молодість закінчувалася досить швидко, а дитинства й узагалі не було. Донедавна молодими в Україні офіційно вважали осіб від 14 до 28 років, аж ось то тут, то там зустрічаємо інформацію про 35-річних молодих політиків і бізнесменів...

Проте в цій статті йтиметься не про останніх, а про «наймолодшу» молодь — школярів, студентів, працівників, які роблять перші кроки в доросле життя. А точніше — про їхні настрої, надії і тривоги, викладені сухою і безсторонньою мовою соціологічного дослідження.

Це дослідження у травні минулого року провів Центр соціальних ініціатив Інституту соціології НАН України в рамках проекту Програми розвитку ООН «Створення безпечного середовища для молоді». Його метою було окреслити коло проблем, що ускладнюють молодим життя у нашій країні. А хто знає про наші проблеми краще за нас самих? От і вирішили експерти піти в люди і розпитати молоде покоління, як йому живеться і що йому болить. Загалом опитали 1804 респондента 15—23 років із семи регіонів України. 1359 опитаних мешкали в містах, 445 — у сільській місцевості. 51% із них становили юнаки, 49% — дівчата; 37% — школярі, 25% — студенти, 38% — працююча молодь. 29% респондентів мали незакінчену середню освіту, 15% — закінчену середню, 17% — середню спеціальну, 28% — незакінчену вищу, 11% — закінчену вищу освіту. Загалом співвідношення соціально-демографічних ознак респондентів відповідало «розстановці молодих сил» по всій Україні.

Громадська активність

Згідно з даними статистики, більш як 80% нашої молоді цікавляться політикою. Та цей інтерес є переважно неглибоким і практично ніяк не виявляється. Після Майдану, коли спостерігався безпрецедентний сплеск громадянської активності, більшість молодих людей знову «залягли на дно», зайняли пасивну позицію і чекають біля моря погоди. Можливо, це пов’язано і з тим, що радикальних змін у ставленні держави до молоді пореволюційний період не приніс.

Молодіжну політику в Україні більшість юних учасників дослідження оцінюють негативно. Скоріше неефективною вважають її 29%, неефективною — 21%. Цілком задоволені лише 6%. Респонденти з вищою освітою, студенти, особливо дівчата, молодь із невисоким рівнем матеріального становища більше задоволені існуючою сьогодні молодіжною політикою в Україні, зокрема в їхньому населеному пункті, ніж інші групи молоді.

Найактуальнішими молодіжними проблемами, яким держава не приділяє належної уваги, було названо працевлаштування (76% опитаних) і питання житла (61%) (рис.1). Цікаво, що респондентів із вищим рівнем достатку проблеми фізичного здоров’я, інтелектуального збагачення, духовного і культурного розвитку хвилюють більше. Загалом дослідження показало, що молодь оцінює неувагу держави до означених проблем суб’єктивно, крізь призму особистих потреб, що сформувалися під впливом матеріального становища, виду діяльності тощо. Себто що в кого болить...

От тільки жоден добрий дядечко не принесе зміни на краще на блюдечку з блакитною облямівкою. Захист наших інтересів — справа наших рук. І щоб соціум прогресував, до його лав має регулярно вливатися свіжа кров — молоді політики та громадські діячі. Наскільки готове наше покоління Next до участі в житті суспільства, управлінні?

Непоганий курс соціального «дорослішання» можна пройти ще під час навчання — беручи участь у роботі органів шкільного, студентського самоврядування. Така практика розвиває лідерські навички, вчить приймати рішення і відповідати за них, відстоювати свої права й інтереси. Що ж показало дослідження? Тільки половина опитаних зазначила, що в їхніх навчальних закладах є органи самоврядування. А от стосовно того, чим саме повинні займатися/займаються ці органи, думки були найрізноманітніші. Більшість молоді схиляється до того, що функція органів самоврядування — організація дозвілля. По-різному оцінили опитані й ефективність діяльності цих органів. Усе це свідчить як про недостатню розвиненість цих громадських інституцій, так і про погану обізнаність молоді з їхньою діяльністю.

Головними перешкодами для функціонування вищезгаданих органів називались відсутність у молоді бажання займатися самоврядуванням (54% респондентів), організаційні труднощі — брак коштів, приміщення, обладнання (42%), низький рівень поінформованості молоді про діяльність таких органів (40%). Цікаво, що респонденти із нижчими матеріальними статками шукають причини цих перешкод безпосередньо в молоді, а не у вороже налаштованому дорослому світі. Щоб якось поліпшити ситуацію, юнаки й дівчата запропонували створити систему взаємодопомоги і підтримки на місцевому рівні, а також єдиний координаційний орган системи самоврядування навчальних закладів.

Такою є ситуація на рівні навчальних колективів. А що відбувається на рівні органів місцевого самоврядування? На жаль, 39% опитаних вважають, що молодь не впливає на роботу цих органів, тоді як 41% вагалися з відповіддю. 34% упевнені, що органи місцевого самоврядування не зацікавлені у співпраці з молоддю. Лише п’ята частина всіх опитаних особисто до них зверталася. Молодь погано обізнана з діяльністю органів місцевого самоврядування і має сумніви щодо прозорості їхньої роботи.

Про рівень громадянської активності молоді може свідчити її участь у діяльності молодіжних громадських організацій. Проте й тут у нас найперша проблема — погана поінформованість. Дві третини опитаних анічогісінько не знають про такі організації. 39% тих, хто щось знає, згадали «Пору», 10% — «Пласт», 7% — «Спілку молоді», 6% — «Нову генерацію», 4% — «Киевскую Русь». Найбільше поінформованими виявилися студенти (43%), представниці прекрасної статі (35%), городяни (34%), представники Львівської, Донецької (по 39%) і Херсонської (38%) областей. Водночас навдивовижу низьким виявився рівень поінформованості столичної молоді: 71% киян засвідчили, що не знають жодної молодіжної громадської організації.

Як же оцінюють діяльність цих організацій ті, кому відомо про їх існування? Загалом — позитивно (скоріше ефективною її вважають 47% опитаних, ефективною — 17%). Позитивнішими виявилися оцінки міських респондентів, а також жителів Львівської, Херсонської області і Криму. Головні проблеми, які, на думку юнаків і дівчат, мають молодіжні громадські організації, — відсутність фінансування (67% опитаних), несерйозне ставлення «дорослих» державних і громадських структур (50%), а також байдужість молоді до громадського життя (48%). Відсутність фінансування частіше відзначали студенти і городяни. Байдужість молодих людей більше турбує працюючу і сільську молодь. А от на перешкоди з боку урядових структур скаржилися лише 19% опитаних.

Переважна більшість респондентів (76%) вважають, що найчастіше в громадське життя включається молодь, яка прагне зробити на цьому кар’єру. Переважно такої думки дотримуються дівчата. Близько 45% вважають, що громадською діяльністю займаються незадоволені нинішньою державною політикою, тобто молоді люди, які дійсно прагнуть вирішити молодіжні проблеми. І нарешті, 13% відносять до громадських діячів тих, кому більше нема чим зайнятися. Таким скептицизмом вирізняються опитані юнаки. У регіональному плані найбільшими скептиками виявилися донеччани і кримчани.

Результати опитування засвідчили незначну поширеність мережі молодіжних громадських організацій. Їх присутність відзначили менш як половина (43%) респондентів, 28% вагалися дати відповідь. Практично відсутні центри зазначених організацій у сільській місцевості, у Львівській області та Криму.

Лише третина опитаних (27%) є членами громадських молодіжних організацій. Найактивнішими є студенти, а також жителі Криму, Донецької і Полтавської областей, найменш активними — працююча молодь, респонденти Львівської, Херсонської, Житомирської областей і Києва.

Що ж спонукує до дії найактивніших молодих «громадських діячів»? Мотивація виявилася здебільшого сприятливою. 55% опитаних (переважно студентів) зацікавила сфера діяльності обраної організації, 51% (в основному школярі й дівчата) вірять, що своєю діяльністю зможуть сприяти розвитку країни. Лише 12% намагаються в такий спосіб зробити кар’єру (серед них більше хлопців), а 26% потрапили в організацію випадково, за протекцією родичів або друзів.

Правова культура

Говорячи про громадську активність молодого покоління, не можна залишити осторонь його правову культуру, знання своїх конституційних прав і обов’язків. Отже, третина опитаних упевнені, що більшість молодих людей обізнана з правами і свободами людини. Водночас 48% схиляються до того, що така обізнаність притаманна лише невеликому відсотку юнаків і дівчат. Кожен десятий стверджує, що сучасна молодь узагалі не має поняття про права і свободи громадянина.

Серед джерел правової інформації найширшу аудиторію має телебачення (73% опитаних). На другому місці — друковані ЗМІ. Авторитетними джерелами правової інформації є також Інтернет і... викладачі.

Респонденти вважають, що абсолютна більшість молодих людей порушує закон. Одна з суттєвих причин цього — непоінформованість про відповідальність за свої неправомірні дії.

На думку респондентів, найбільше порушують права молодих людей бізнес-структури (39%), державні/урядові організації (38%), адміністрація навчальних закладів (34%), а найменше — органи місцевого самоврядування (17%). Обнадіює те, що 14% молодих людей вважають, що їхні права офіційно не порушує жодна інституціональна структура.

Як молодь має намір захищати свої права, якщо хтось намагатиметься їх порушити? 43% вийдуть на масові страйки й акції протесту (очевидно, живе ще в нас дух Майдану). 34% об’єднаються, щоб відстояти свої інтереси (разом нас багато…) або надсилатимуть офіційні листи, звертатимуться до правозахисних органів. 24% протестуватимуть самостійно. Водночас чверть заявила, що не захищатиме своїх прав.

Яким чином підвищити правову культуру молоді? Опитані вважають, що краще робити це цілеспрямовано та послідовно: запровадити спеціальні освітні курси в навчальних закладах, проводити культурно-масові освітні заходи.

Освіта

Результати дослідження свідчать про те, що якісна освіта для молоді поки залишається серйозною проблемою. Так, майже половина опитаних вважає, що певній частині молоді повна освіта взагалі недоступна (рис.2). Це свідчить про низку проблем не лише в системі освіти, а й у суспільстві в цілому. Особливо ж це стосується рівня підготовки в сільській школі, скрутного матеріального становища багатьох сімей, ослаблення громадського і державного контролю над розподілом ресурсів.

Пріоритетними заходами поліпшення доступності освіти респонденти вважають: розвиток і поширення системи кредитів на навчання; позаконкурсний прийом малозабезпечених, сиріт, інвалідів; скасування навчання на контрактній основі в державних вузах. Доступності навчання у віддалених регіонах сприятиме й інформатизація країни.

Різко негативно ставляться опитані до впровадження у школі «дванадцятирічки». Цей погляд суперечить світовій практиці, де навчання в загальноосвітніх закладах триває 13 років. Проте нашу молодь можна зрозуміти: вона намагається якомога швидше працевлаштуватися і розпочати самостійне, фінансово незалежне життя. А школярів як робочу силу в нас не сприймають... Можна нарікати й на якість шкільної освіти, котра і за 10—11 років добряче набридає юнакам і дівчатам...

Більшість молоді (60%) не бере участі в заходах неформальної освіти (тренінгах, семінарах, тематичних гуртках, таборах). Хоча у цікавому заході участь узяли б — за наявності грошей, вільного часу і нагальної потреби.

Згідно з даними дослідження, освіта в Україні відповідає вимогам ринку праці в Україні, менше — міжнародним стандартам. Молодь вважає національну систему освіти недостатньо конкурентоспроможною на міжнародному рівні.

Юні респонденти пропонували такі основні зміни в системі освіти: її реформування з метою надання рівного доступу до освіти; підвищення фінансування системи освіти; її адаптацію до сучасних вимог суспільства.

Охорона здоров’я

48% опитаних оцінили якість української системи охорони здоров’я як низьку, 45% — як середню і лише 3% дали їй високу оцінку. Більш негативно оцінюють систему охорони здоров’я студенти і працююча молодь, юнаки, жителі Києва, Донецької, Житомирської і Херсонської областей.

Молодь відзначила й низьку доступність медичних послуг: 65% респондентів доступні лише окремі види лікування і профілактики (рис.3).

На думку опитаних, система охорони здоров’я потребує реформування: варто розширити надання безплатної медичної допомоги молоді і фінансувати її, упроваджувати спеціальні програми для охорони здоров’я молоді. Нині такими спеціальними програмами більше охоплене студентство, ніж школярі й працююча молодь.

Найбільш поінформованими щодо існування специфічних медичних служб і організацій для молоді є респонденти Херсонської, Полтавської і Житомирської областей. Найменш — респонденти Львівської області і, хоч як це дивно, Києва. 59% молоді взагалі не знають про такі служби. 75% обізнаних оцінили роботу медичних служб для молоді як не завжди ефективну. Ці організації здебільшого доступні для молоді в населених пунктах, де проводилося опитування: щоправда, для студентів і городян усе-таки доступніші, ніж для школярів і селян.

Щодо пропаганди здорового способу життя — популярність цієї ідеї серед молоді викликає серйозні сумніви. 69% опитаних вважають, що здорового способу життя дотримуються небагато юнаків і дівчат, 13% відповіли, що його взагалі ніхто не дотримується. Найменше популярності ідея здорового способу життя має серед школярів, городян і киян.

Найпопулярнішим джерелом інформації про здоровий спосіб життя серед молоді, на думку респондентів, є телебачення (75%). На другому місці, але на порядок нижче за популярністю (40%) — найближче оточення, батьки й інші родичі. Інші джерела інформації, такі, як преса, Інтернет, медпрацівники, друзі та знайомі, радіо і науково-популярна література, шануються ще менше.

Економічна захищеність

Одним із ключових моментів становлення молодої людини в суспільстві є її працевлаштування. Під впливом ринкової економіки в Україні виросло нове покоління homo economicus, для якого кар’єра, матеріальний добробут, статус затребуваного професіонала є важливими життєвими пріоритетами. Водночас саме в молодіжному середовищі панує найвищий рівень безробіття (13,9%), найчастіше вимушеного. Спробуймо розібратися, як бачать проблему працевлаштування наші респонденти.

На їхню думку, шанси молодої людини знайти улюблену і престижну роботу підвищуються за наявності, по-перше, відповідної освіти (61% опитаних), по-друге, професійного досвіду (52%). Головними проблемами молоді під час пошуку роботи 74% респондентів назвали стаж роботи за спеціальністю, 56% — необхідність мати «зв’язки» (рис.4). Найефективніші засоби сприяння зайнятості молоді, на думку опитаних, такі: по-перше, зобов’язати навчальні заклади забезпечити випускникам перше робоче місце (44%), а по-друге, встановити на підприємствах квоти для молоді (41%).

41% юних респондентів радять стимулювати підприємницьку діяльність молодих. Із цим поки теж проблеми. Лише 6% опитаних визнали, що мають власний бізнес. Це здебільшого працююча, сільська молодь, жителі Криму, Полтавської і Житомирської областей. Основними труднощами, які чекають на молодь при відкритті власної справи, назвали брак стартового капіталу (58%), хабарництво чиновників, відповідальних за реєстрацію бізнесу (32%), високі податки й тиск податкової служби (30%).

Поінформованість респондентів щодо молодіжних кредитів посередня. Відомо про такі кредити менш як половині опитаних, переважно працюючій молоді, жінкам, селянам і респондентам із Херсонської і Житомирської областей. Переважна більшість із них (79%) навіть не намагалася одержати пільговий молодіжний кредит, а серед тих, хто намагався, реально отримали його лише 7%. Найбільшого успіху в цій справі досягла працююча молодь і студенти, а також жителі Житомирської області та кримчани. Головною причиною, чому молодь не намагалася одержати кредит, назвали відсутність потреби в ньому (58% опитаних).

Дозвілля

Вільний час українська молодь проводить здебільшого на природі (47% опитаних). Це дешево і доступно як у місті, так і в сільській місцевості. Не менш популярними є й розважальні види дозвілля, які потребують матеріальних витрат, — клуби (дискотеки), кафе, кінотеатри (близько третини опитаних). Іще третина присвячує вільні хвилини своєму хобі. Щоправда, у студентів, особливо першокурсників, навчання забирає стільки часу, що на колишні захоплення його практично не залишається. На вибір виду дозвілля впливають різні чинники: рівень освіти і матеріального благополуччя, тип поселення і регіон проживання, стать і вид зайнятості. Так, селяни частіше проводять час на дискотеках, нерідко тому, що це — єдина розвага в окрузі. Найбідніші респонденти частіше блукають вулицями. Цікаво, що малозабезпечена молодь жодного разу не зазначила, що відвідує концерти класичної й органної музики, виставки та вернисажі, дбає про свою зовнішність і здоров’я, фізичне й духовне вдосконалення. Складається враження, що матеріальний рівень впливає не просто на вибір виду дозвілля, а й на формування певної духовної культури, зазначають дослідники. Кияни виявилися найпалкішими шанувальниками театру, а жінки — ходіння в гості.

І все-таки більшість молоді в Україні має можливість відпочити так, як їй хочеться. Більшою мірою — забезпечені молоді люди, меншою — молодь із вищим рівнем дозвілля, працююча, городяни, а також жителі Полтавського регіону. Брак коштів заважає розважатися школярам, студентам і випускникам вузів, сільській молоді. На нестачу вільного часу скаржиться міська, працююча молодь, дівчата, молодь із високим рівнем освіти. Найбільше вільного часу у школярів, молоді з невисоким рівнем освіти і матеріального забезпечення, юнаків, молоді з Донецького регіону.

Найнижчим авторитетом у молоді користуються здебільшого державні культосвітні заклади. Найпопулярнішими є приватні розважальні. Розвиненість інфраструктури дозвілля по Україні загалом молодь оцінює вище, ніж у власному населеному пункті зокрема. Найнижчі оцінки — в сільській місцевості, найвищі — у Києві.

Зацікавленість зовнішньою політикою України

Як уже зазначалося, інтерес української молоді до політики є досить стабільним. 51% опитаних цікавиться зовнішньою політикою нашої держави. Це здебільшого люди з незакінченою і закінченою вищою освітою. Інтерес у них як суто пізнавальний, так і прагматичний: юнаки й дівчата хочуть мати можливість працювати і подорожувати за кордоном.

Якої ж думки молодь про зовнішньополітичний курс України?

Згідно з даними опитування, 61% респондентів упевнені, що Україна має інтегруватися до міжнародних об’єднань і організацій. Причому, з одного боку, 57% приваблює ідея євроінтеграції, а з іншого — 31% опитаних за зближення України з Росією. Половина респондентів вважають, що молодь відіграє позитивну роль у процесі інтеграції України до міжнародних і європейських інституцій. Найбільше прихильників інтеграції — у Херсонській, Житомирській, Донецькій і Львівській областях. Серед принад міжнародної інтеграції відзначають такі: можливість знайти роботу (40%), здобути освіту в престижних навчальних закладах за кордоном (28%), ознайомитися з культурними цінностями інших країн (19%).

Доступ до інформації

Доводити важливість одержання своєчасної і достовірної інформації в наш час не потрібно — її диктує саме життя. Як виявилося, є проблеми в молоді й у цій сфері. І хоча 43% опитаних стверджують, що в Україні існує достатній доступ до всіх інформаційних ресурсів, 50% вважають, що — недостатній і не до всіх. Найдоступнішим є телебачення (88%), найменш доступним — Інтернет (34%).

Найпроблематичніший доступ до інформаційних ресурсів, на думку опитаних, мають малозабезпечені групи молоді (66%), мешканці села (60%), сироти (53%), молодь із проблемами здоров’я (42%).

Вирішити проблему як для цих груп, так і для молоді загалом допоможе створення спеціальних соціальних програм (так вважають 59% опитаних), а також заохочення інформатизації навчальних закладів, підвищення зацікавленості молоді в одержанні інформації, залучення до цього широких кіл громадськості та міжнародних організацій.

Яка інформація швидше знайде шлях до розуму і серця молоді? Виявилося, насамперед розважальна (71% опитаних). На другому місці — новини (61%), на третьому — «наук-поп». Загалом таке співвідношення є оптимальним і в достатній мірі відповідає запитам, смакам і бажанням молоді.

Щодо довіри до інформації, яка поширюється мас-медіа, то повністю довіряє їй лише п’ята частина респондентів, переважна ж більшість має сумніви в її достовірності. Водночас іще одна п’ята вважає інформацію, яку одержує, стовідсотковою «локшиною» на власні вуха…

Ось таким вийшов портрет сучасного молодого українця у «проблемному» інтер’єрі. Сподіваємося, що картина, змальована дослідженням, допоможе і державі, й неурядовим організаціям, і молодим людям, і їхнім батькам зробити для себе певні висновки і скоординувати зусилля, аби створити сприятливе середовище для щасливого й успішного нового покоління.

Автор дякує за допомогу
в підготовці матеріалу Програмі розвитку ООН в Україні