Про Класифікатор професій України і фотохудожників

Серед величезної розмаїтості українських кодексів і законів, напевно, немає жодного документа державного значення, який оперував би такими термінами. Доленосні для України «ділові папери» вирізняє (принаймні має вирізняти) майже канонізована стрункість і лаконічність форм. У нашій державі є, мабуть, лише один документ, здатний похитнути усталені норми й викликати усмішку. Це — Класифікатор професій України (КП). До слова, в Інтернеті цей високородний державний документ справді частіше можна знайти в розділах гумору. Відповідальність за таке «сумнівне» сусідство КП із анекдотами лежить на невеликій групці професій, що характеризуються багатством форм і ефектних асоціацій: обкатник журавлини, сестра медична дієтична, чистильник ничениці голини, заготовник черні, мийник мокрих відходів, переглядач ампул із ін’єкційними розчинами, навалювач солі в басейнах, виготовлювач морсу, організатор ритуалу, приймальник яєць, модельєр коробок тощо.

Лохотрон по-українському

А якщо серйозно, то наш класифікатор, розроблений відповідно до Міжнародних стандартів класифікації занять (ISCO-88) і використовує частину стандартів із Міжнародної класифікації країн — членів Євросоюзу, є найцікавішим збірником різноманітних професій і професійних назв існуючих в Україні робіт. На сьогодні в нього входить близько дев’яти тисяч професій і професійних назв робіт, тобто їхніх спеціалізацій. Щоправда, як прямий спадкоємець союзних часів КП має ще й певний «багаж» із радянської професійно-кваліфікаційної бази. Цей факт пояснюється захистом інтересів нинішніх пенсіонерів. Адже поки жива бодай одна людина, котра володіє нині застарілою, а раніше актуальною та звичною для всіх професією, то «умертвляти» чи списувати її з рахунків держава не має права.

За досить нетривалий період функціонування КП у нього було внесено понад 900 нових професій і виключено майже 550 застарілих і «віджилих» своє. Але Луганський науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин, котрий розробляє і коригує КП України, займається не лише проектами змін. Безплатно й у строки, що не перевищують двох тижнів, кожному з користувачів КП він також надає найрізноманітніші консультації. За наявності необхідного матеріалу співробітники цієї установи навіть можуть дати роз’яснення стосовно «народження, життя та смерті» деяких професій, виписаних у трудових книжках, починаючи десь із 1967 року.

Крім того, інститут займається вивченням «попиту» на певні професії, а також прогнозує їхній розвиток. Так, на думку Сергія Мельника, кандидата економічних наук, директора луганського НДІ, до 2010 року очікується стрімке збільшення попиту на режисерів, каскадерів і продюсерів (правда, бажаючих опанувати одну з цих професій чимало й зараз, проте відсутність чітко визначених вимог і умов роботи веде до надто жорсткої конкуренції в згаданій сфері).

«Низька вартість української робочої сили в кіноіндустрії й малобюджетність організації зйомок у майбутньому приведе до інвестування в Україну величезних коштів, — вважає Сергій Мельник. — А розвиток внутрішнього ринку з допомогою розширення кабельного й супутникового телебачення простимулює підвищення попиту на акторів та інший персонал, зайнятий у цій сфері. Крім того, інтенсивне формування недержавної культурно-розважальної й інформаційної сфери вже найближчими роками підвищить попит на репортерів для великих столичних газет і радіостанцій. Швидкий розвиток інтерактивних видань створить у майбутньому багато творчих вакансій. Але прогнозоване об’єднання, закриття та зниження тиражу газет унаслідок величезних витрат і зменшення рекламного доходу спричинить те, що ще до 2010 року «бум» на працівників ЗМІ помітно спаде».

Досягненням КП директор луганського НДІ вважає збереження підходів, за яких у дипломі «спеціаліста (молодшого спеціаліста) чи в будь-якому іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається назвою професії». Але застосування цього канону, за його словами, далеко не повною мірою реалізовувалося й реалізується в сфері професійно-кваліфікаційної діяльності. Відхід від єдиних вимог державного стандарту приводить до нонсенсу, особливо в приватній сфері. І в штатних розкладах фірм з’являються такі перли, як «менеджер-водій», «менеджер-оператор ПК». Проведене недавно в семи регіонах України дослідження сфери використання назв професій виявило майже тисячу надуманих або таких, що використовуються помилково. Цей хаос, на думку Сергія Вікторовича, вигідний цілком конкретним особам, котрих приваблюють аж ніяк не приємні для вуха назви «ексклюзивних» професій, а активне збагачення. Адже дітям і їхнім недалекоглядним батькам на комерційних засадах надаються освітні послуги за недіючими в державі професіями. Такий собі лохотрон по-українському. Недіюча професія свідчить про входження фірми в тіньову економіку та про те, що інтересами найманих робітників відкрито нехтують. У таких ситуаціях важливо, передусім, вивести підприємство з тіні, а потім подати в інститут пропозиції про внесення нових, які не мають міжнародних аналогів, але прижилися на вітчизняних просторах, видів робіт. Працівники й випускники вузів нерідко зіштовхуються з такими проблемами, як невідповідність запису кваліфікації в дипломі назві професії в трудовій книжці. Це створює зайвий «головний біль» у відносинах з органами служби зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального страхування під час проведення необхідних процедур і нарахувань.

Ще однією проблемою професійно-кваліфікаційної діяльності є відкрите ігнорування багатьма приватними видавництвами чинного законодавства в сфері стандартизації, сертифікації й інтелектуальної власності — несанкціоноване тиражування КП і змін до нього. «Це завдає шкоди, передусім тим, хто купує продукцію, яка не відповідає оригіналу, — вважає Сергій Мельник. — Серед послідовників «святої справи» Остапа Бендера й компанія «АМI», і бухгалтерський тижневик «Дебет-Кредит», і Центр комп’ютерних технологій, на чиєму сайті користувачам мережі пропонують п’яту Зміну КП».

Фотопарадокси українського КП

У нашому класифікаторі, як на Сорочинському ярмарку, справді є все: від порционіста лао-ча (працівника, котрий допомагає при виготовленні зеленого чаю) до лакувальника синьо-зелених глобусів. Правда, чайних плантацій у нас немає, а до наочних приладь у вигляді моделей Землі ми маємо лише непрямий стосунок, проте цей незначний факт не заважає українським чиновникам вписувати в державний реєстр малозатребувані професії й залишати за глибоким бортом, приміром, наше фотомистецтво. «Фотографи», «фотолаборанти» й «фотооператори» на сторінках реєстру є, а от із «фотохудожником» — серйозні проблеми.

…Україні аплодував весь світ. Роботи наших фотохудожників знову стали найкращими. Уже котрий рік поспіль журі конгресу Міжнародної асоціації фотохудожників (FIAP) відзначає українських авторів престижними дипломами й гарячим блиском «фіаповських» медалей, за право володіння якими борються сотні майстрів. За останні кілька років представникам українського фотомистецтва присудили більше нагород, ніж усім країнам СНД і Східної Європи разом узятим. Але такої професії, як «фотохудожник», у нас, з’ясувалося, немає! Один із горезвісних українських парадоксів. Спілка фотохудожників і понад сімсот її членів є, а от «роду трудової діяльності, що вимагає певних знань і навиків і є джерелом існування» для них, на сторінках українського КП вам знайти не вдасться.

— Уже два роки ми займаємося статусом Спілки фотохудожників України, — повідомив «ДТ» Леонід Мілевський, відомий київський фотохудожник, член правління СФХУ, лауреат багатьох національних і міжнародних фотовиставок. — Він досі не має звання національного, бо офіційно фотохудожників у нашій країні немає. Зо два-три роки тому в нас було бюджетне фінансування, але після того, як Мінфін прийняв рішення спонсорувати лише національні спілки, його припинили. Зібравши й належним чином оформивши необхідні документи, ми звернулися до Міністерства культури та мистецтв, звідки всю документацію було переправлено до Мінфіну. Відтоді минуло чимало часу. Уже двічі ми посилали запити, цікавлячись долею цих документів, але міністерство ніяк не відреагувало на них і досі.

А либонь статус — це, по-перше, хоч якась зарплата співробітникам, а по-друге, наша спілка перестане бути злиденною, не житиме милостинею. Так, на бієнале FIAP, що проходив від 29 серпня до 8 вересня в Будапешті й зібрав 136 представників із 46 країн світу, замість п’ятнадцяти українських фотохудожників змогли бути присутні лише двоє. Кожному з наших представників поїздка обійшлася приблизно в 1500 євро. До слова, бюджет спілки складається виключно з суми членських внесків (15 грн. із людини), які стягуються раз на рік. Інших джерел немає...

Ми привезли з собою 26 картин: десять — відповідно до умов FIAP і 16 додаткових. Українцям аплодував увесь світ. У нашої фотографії широкі перспективи, тому Україна повною мірою заслуговує не лише своєї Національної спілки, а й Будинку фотографії, якого, на мій превеликий жаль, усе ще немає.

Так все-таки коли тому, хто створює свої картини на блискучих кадрах плівкового негатива, буде присвоєно професійну кваліфікацію? Прокоментувати сформовану навколо Спілки фотохудожників України ситуацію «ДТ» попросило Сергія Вікторовича Мірошника.

— Мабуть, спілка в чомусь помиляється, — заявив він. — 14 листопада 2003 року за підписом заступника міністра культури й мистецтв України надійшла пропозиція включити в КП нову професійну назву роботи «Фотохудожник». 19 листопада цього самого року ми дали відповідь із позитивною оцінкою можливості внесення даної професії в КП за наявності проекту кваліфікаційної характеристики, відповідно до Положення про ведення КП, зняття дублікатів завдань і зобов’язань за цією професією й існуючою нині «Фотограф (фотороботи)». Пізніше, 28 січня поточного року, до інституту надійшли допрацьовані належним чином матеріали. Цього самого дня на ім’я заступника голови Спілки фотохудожників України надійшов лист, у якому говорилося, що нову професію «Фотохудожник» із кодом КП 3131 включено до проекту Зміни 6 у КП. Як я казав раніше, ми очікуємо його затвердження Державним споживчим стандартом України в першому кварталі 2005 року.

Процедура внесення змін відбувається в такий спосіб: органи виконавчої влади чи об’єднання роботодавців подають свої пропозиції щодо змін (із огляду на стандартизовані підстави для них) до Інституту соціально-трудових відносин, котрий проводить їхню експертизу й, у разі позитивного рішення, включає в запланований проект змін. Останній, залежно від обсягу пропозицій, розробляється один раз на рік, і наприкінці жовтня подається інститутом до Мінпраці на затвердження, що відбувається в місячний термін, після чого міністерство передає проект далі — на державну експертизу й затвердження Держспоживстандарту України.

На 18.09.2004 р. у Зміні 6 скасовано 21 назву й включено 107 нових професій і професійних назв робіт, серед яких «консультант з податків і зборів», «експерт-кінолог», «державний реєстратор», «технік-еколог», «біотехнолог» тощо. Але перелік буде розширено, оскільки ми очікуємо пропозиції від низки міністерств і комітетів стосовно п.3 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України» стосовно... розширення переліку посад, які можуть займати особи з освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра». Отож Спілці фотохудожників доведеться трохи почекати. Тим паче що ані Мінкультури, ані сама спілка не вносили відповідних пропозицій у 1993—1996 роках, коли розроблявся наш класифікатор. «Спали» вони й наступні сім років».

* * *

Загострювати увагу на тому, хто та що «проспав» свого часу, мені не хотілося б. Переді мною лежить п’ята і на даний момент остання зміна КП України, де професії «фотохудожник» немає. І поки спілка бігає за національним статусом, кінці якого благополучно губляться в нескінченних коридорах міністерств і відомств, наші співвітчизники продовжують творити, дивуючи метрів світового фотомистецтва рівнем своєї майстерності й колоритом створених «пензлем» об’єктива образів. На завершення мені хотілося б процитувати одну чудову людину, котра сказала: якщо фотограф — це професія, то фотохудожник — стан душі, тріпотіння крил кожної її миті. Шкода лише, коли ці самі крила нібито ненароком, через чиюсь похибку чи непорозуміння вкорочуються рукою рідної тобі держави...