POSSUNT, NEC POSSE VIDENTUR

Стривай, я щось вигадаю! Найкращий вигадник —
це Карлсон, що живе на даху.

Астрід Ліндгрен.
«Малий і Карлсон,
що живе на даху»

Соромно зізнатись, але оглянувши, мабуть, третину експонатів шведської виставки «Дизайн для кожного тіла», яка експонується в Центрі сучасного мистецтва при НАУКМА, я все ще був переконаний, що знайомлюсь з черговим вибриком авангардистів. Я навіть почав бурчати: «Ці скандинави, мабуть, із жиру казяться — понавиставляли таких хитрих інсталяцій, що й не допнеш до їх алегоричної суті». Але оскільки пошуки подвійного дна виявилися безуспішними, я поступово почав усвідомлювати, що автори виставки зовсім не ставили собі за мету морочити відвідувачам голови. Всі експоновані предмети є справжніми зразками творчості шведських дизайнерів. І створені вони не для епатажу й видурювання грошей з меценатів-оригіналів, а з метою створення комфортного життя для звичайної людини. Але, мабуть, доречно уточнити — «звичайної людини» із Konongariket Sverige — Королівства Швеція. Хоча рівень розвитку суспільства і не варто визначати по ВНП на середньостатистичну душу, все ж, зауважимо, швед створює цінностей, які піддаються грошовому обрахунку, приблизно в 20 разів більше, ніж українець. Звичайно, багаті суспільства, як правило, гуманніші, ніж злидарські. Щоб там не говорили марксисти — останню сорочку простіше віддати, якщо ти можеш швиденько собі купити дюжину нових. Правда, можна обвішатися, мов новорічна ялинка, мобільними телефонами та кредитними картками і все одно залишатися мавпоподібними жадібними йєху. Суспільний тест на людяність — це відношення до людей, котрих хвороби, нещасні випадки, збої генетичної програми перетворили в інвалідів. У дикій природі ці нещасні були б приречені на неминучу загибель. (Якщо не помиляюся, в тваринному світі лише слони підтримують і захищають своїх одноплемінників-калік.) Здоровому важко зрозуміти, яких зусиль людині з фізичними вадами необхідно докладати для виконання елементарних дій: одягтися, вмитися, піднятися чи спуститися по сходах, зайти до громадського транспорту, відвідати музей чи театр.

Хоч основою виставки дійсно є розробки, створені спеціально для Паралімпійських ігор в Австралії, які проходили в Сіднеї в 2000 році, жодного відчуття так би мовити акцентованого спрямування на споживачів з фізичними вадами, в цих речах ви не помітите. Шведські дизайнери при розробці об’єктів, мов би послуговувалися гаслом, взятим із «Енеїди» Вергілія «Possunt, nec posse videntur» — «Можуть, лише здається, що не можуть».

Дуже часто предмети чи механізми, розраховані на потреби інвалідів, проектують так, що вони несуть в собі важкий ортопедичний присмак клініки. На виставці «Дизайн для кожного тіла» — це просто гарні зручні речі, якими в більшості випадків можуть користуватися рядові споживачі. Навіть інвалідні крісла виглядають такими елегантними та раціональними, що пенсіонер, котрий з’явився б на цьому транспортному засобі в юрбі підлітків-скейтбордистів, здавався б не чужаком, а учасником якогось нововигаданого спортивного дійства. Не менш, ніж ці достатньо складні у виготовленні вироби з легкого та міцного титану, вражають речі, здавалось би, зовсім прості — наприклад, спеціальні насадки на вентилі у ванних кімнатах чи кухнях, створені для людей, не спроможних послуговуватись виробами зі стандартними параметрами.

Поряд із високотехнологічними кардіостимуляторами на виставці можна побачити і такі «дрібниці», як авторучки з ергономікою, розрахованою на людей з ураженими суглобами рук.

Зовсім вже інопланетною видається увага до проблем незрячих громадян. Ви можете уявити, навіть у «псевдоєвропеїзованому» Києві світлофори обладнані табло з інформацією, нанесеною азбукою Брайля.

У своєму творі «Лист про сліпих для повчання зрячих» Дені Дідро пише про те, що якби сліпий та глухий філософ думав про вмістилище душі, то розмістив би її у пучках пальців, адже саме звідти він отримує всі головні відчуття та знання про світ.

Виставка шведського дизайну може викликати лише повагу до цієї країни беззахисних політиків та захищених громадян. Дуже хотілось би, щоб Україну і Швецію поєднувало у світосприйманні більше компонентів, ніж поєднання схожих кольорів у державних прапорах.