Портрет студента в інтер’єрі

Вони мобільні, двомовні, товариські й трохи більш консервативні, ніж нинішнє покоління 30-річних. У цьому житті вони розраховують на себе, але не відмовляються і від підтримки батьків. Знайти кохану людину їм простіше, ніж хорошу роботу. Вони рідко відвідують театр і нечасто беруть із полиць твори постмодерністів. Інтернет - частина їх­ньої повсякденної реальності. Вони - сучасні студенти.

У рамках дослідження було опитано п’ять тисяч респондентів із чотирьох країн: України, Росії, Казахстану та Польщі. Біль­шість опитаних із усіх країн живуть у повній сім’ї, не одружені, мешкають із батьками (крім того, значна частина українських і казахських студентів живуть у гуртожитках, тоді як російські та польські воліють винаймати квартиру або кімнату). Третина молодих українців, росіян і поляків стверджує, що не відчуває матеріальних труднощів, за винятком особливо великих покупок (житла, дорогого автомобіля і т.п.). Чверть казахських студентів відзначили, що в них немає матеріальних труднощів.

Понад половину респондентів пишаються тим, що є громадянами своєї країни. При цьому лише третина українців, росіян і поляків і трохи менше половини казахів хотіли б жити і працювати у своїй країні. Решта мріють виїхати за кордон, проте визначеної «землі обітованої», в яку прагне більшість студентів, немає.

Більшість опитаних юнаків і дівчат цікавляться громадсько-політичним життям своєї країни й готові брати активну участь у політичних процесах, щоб бути почутими владою. Українці та росіяни покладають менше надій на участь у виборах, ніж поляки і казахи, вважаючи важливішою участь у вуличних акціях та дебатах із політиками. Поляки відзначають важливість підписання петицій і звернень.

Респонденти з усіх чотирьох країн вважають основною проблемою своєї держави корупцію та хабарництво. Близько 40% росіян називають найважливішими проблемами своєї країни загрозу тероризму, алкоголізм і наркоманію. Українці й поляки значно більшою мірою, ніж росіяни і казахи, стурбовані економічною та політичною нестабільністю.

Для українських, російських і польських студентів актуальні проблеми з працевлаштуванням, матеріальна залежність, відсутність можливостей для самореалізації, брак вільного часу, відчуття нудьги, непотрібності. Цікавий розрив спостерігається між повідомленнями про себе та уявленням про проблеми оточуючих. Значення для однолітків таких проблем, як відсутність вільного часу і коханої людини, молодь схильна применшувати, решту проблем - дуже перебільшувати. Наприклад, 58,4% українців і 62,4% росіян вважають, що проблема алкогольної залежності торкається молоді їхньої країни, при цьому, відповідно, тільки 3,4 і 2,8% зазначили, що ця проблема турбує їх особисто. На тлі однолітків більш благополучними й задоволеними життям видаються казахи: третина повідомили про відсутність будь-яких проблем, 20% поскаржилися на брак вільного часу.

Для більшості опитаних із усіх країн основними складовими успіху є самореалізація, успішна кар’єра, матеріальний добробут, любов і дружба. Причому на вершині піраміди в кожного своє: в українців - самореалізація, у росіян і казахів - кар’єра, у поляків - любов і дружба. Трохи менш важливі успішний шлюб, незалежність і стабільність (останні два пункти актуальніші для польських студентів, а матеріальний добробут - для росіян і казахів).

У прагненні до досягнення життєвої мети більшість респондентів покладаються на себе: талант, особисті риси, впевненість у власних силах. Проте не відмов­ляться і від матеріальної підтримки рідних чи держави, вважаючи важливими також моральну підтримку, надійні зв’яз­ки, знайомства та міцне здоров’я. Невеликий відсоток учасників опитування вважає, що для досягнення життєвої мети необхідна приваблива зовнішність, багатий спонсор, вдалий шлюб.

Базові моральні орієнтири в молоді з чотирьох країн спільні. Так, більшість категорично не сприймає вживання наркотиків, торгівлю людьми, насильство в сім’ї. При цьому поляки лояльніші до одностатевих шлюбів і проституції, казахи - до сімейного насильства та відмови від новонародженого. Росіяни і казахи менше засуджують аборти. Українці і росіяни більш суворі до самовбивць. Поляки більше схильні засуджувати евтаназію та подружню зраду, казахи - розлучення, вживання алкоголю і дошлюбні статеві стосунки. Біль­шість респондентів, незалежно від країни проживання, з переліку «суспільних пороків» найбільш припустимими вважають нецензурну лайку, дошлюбні статеві стосунки, цивільний шлюб (при цьому лише 4% опитаних воліють жити в незареєстрованому шлюбі), розлучення, дрібне злодійство та ухиляння від сплати податків.

Вочевидь, студенти досить відповідально підійшли до вибо­ру місця навчання. Лише окремі зазначили, що вуз для них вибрали батьки. Понад 40% молодих українців і росіян розглядають вищу освіту в перспективі майбутньої кар’єри. Це тим більше цікаво, що робота за фахом для них означає менше, ніж для поляків і казахів. Водночас польські та казахські студенти більшою мірою готові «навчатися заради навчання» - щоб стати освіченими людьми, отримати нові знання.

Переважна більшість досліджуваних назвали основним джерелом доходів допомогу батьків. Крім того, близько 60% українських і казахських студентів отримують стипендію (для Росії та Польщі цей показник у 1,5 разу нижчий). Третина опитаних підробляє, поєднуючи роботу з навчанням. З них третині це по­трібно, щоб покривати поточні витрати, а третині - щоб оплачувати власні розваги. Понад третину казахських студентів працюють, щоб допомогти сім’ї. А молодим українцям і росіянам, крім іншого, важливо набути досвід роботи.

Сучасні студенти меншою мірою зв’язані кордонами та бар’єрами. Переважна більшість їх володіють англійською мовою (93% поляків, 86% українців і 83,6% росіян). Наступні за пріоритетністю мови - німецька та французька, а для казахів - ще й китайська. Українські студенти також досконало володіють російською, третина - німецькою, десята частина - польською і французькою мовами.

Більшість українців, росіян і казахів хотіли б відвідати Фран­цію, Італію, США і Великобри­танію. Поляків більше цікавить Іспанія. Навчатися українці й казахи воліли б у Великобританії або США, тоді як росіяни і поляки віддають перевагу вітчизняним університетам.

Ще одна прикмета стирання кордонів: переважна більшість студентів із України, Росії та Польщі та понад половину з Казахстану щодня користуються Інтернетом. В основному для роботи і навчання, пошуку інформації, спілкування та розваг. Поляки - частіше для спілкування з родичами і здійснення покупок. Українці та росіяни проводять більше часу в соціальних мережах, у чатах і на форумах.

Вільний час молоді лю­ди проводять, спілкуючись із друзями, на другому місці - Інтернет і комп’ютерні ігри. Вони також люблять слухати музику, читати, гуляти, дивитися телевізор і займатися спор­том. А ось театр - непопулярний: п’ята частина респондентів не відвідує його взагалі, реш­та - досить нечасто: українці й казахи - раз на півроку, а росіяни і поляки - раз на кілька років. Українці трохи більше за інших відводять час хобі, художній творчості (чверть опитаних). Поляки рідше займаються домашніми справами й частіше бувають у клубах і на дискотеках. Українські та польські студенти частіше відвідують церкву.

Більше половини всіх опитаних люблять слухати поп-музику. Близько половини українців, росіян і поляків віддають перевагу року, а ось казахам подобається реп і симфонічна музика (трохи більше 40%). Шануваль­ників джазу - близько 20%. П’ята частина російських студентів слухає шансон (поляки з цим жанром узагалі необізнані), третина польських - хаус.

Що ж до кіно, то найпопулярніші у студентів - комедії. Охоче дивляться вони пригодницькі та документальні фільми, драми. Найменш «затребувані» еротика, мюзикли, арт-хаус і аніме.

Читає молодь переважно класичну літературу, любовні та історичні романи, детективи. Казахи більше за інших небайдужі до любовних історій (понад половину опитаних) і поезії, зате рідше читають наукову фантастику. Українці найпрохолодніше ставляться до гумористичних творів. Їхні пріоритети - класика і детективи. Деякі студенти зачитуються інтелектуальною прозою, літературою постмодернізму. Тих, хто не любить читати, найменше в Казахстані (1,4%) і найбільше в Польщі (7,3%).

* * *

Перше запитання дослідження: «Чи пишаєтеся ви тим, що є громадянином своєї країни?» - досить абстрактне. Не дивно, що багато респондентів (у тому числі третина молодих українців) вагалися з відповіддю на нього. Пишатися чим саме? Політикою і політиками останніх років? Наївно. Історичним минулим? Ескапувати в напівміфи. Видат­ними співвітчизниками? Багато їх стали такими не завдяки дер­жаві, а всупереч, викристалізували характер у протистоянні з державною машиною. Силою духу народу у певних життєвих випробуваннях? Але пишатися дідом, який мужньо боровся за Батьківщину, і пишатися Бать­ківщиною, яка послала діда на смерть, - не одне й те саме. Природою і чорноземами? Таж не тільки ми...

Любов творча передбачає відсутність ілюзій із приводу її об’єкта. Любов до батьківщини як відповідальність, бажання тут жити і працювати, намагатися щось поліпшити, всупереч ідіотизму, який панує навколо, може й не передбачати наявності гордості за те, що залишили у спадок предки, які вічно наступають на одні й ті самі граблі. Можливо, важливіше, щоб у майбутньому виникла гордість за державу, яку ця молодь побудує уже власноруч?